Рішення № 132190078, 27.11.2025, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1582/25

2/195/627/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

(ЗАОЧНЕ)

27.11.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Кондус Л.А. секретаря судових засідань -Дєєвої Ю.С., розглянувшиу порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором , -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача .

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4976163 від 22.09.2021 у розмірі 25322,50 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Позов обґрунтовано наступними обставинами:

22.09.2021між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит №4976163, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в сумі 3500 грн, шляхом переказу на картковий рахунок, зі сплатою процентів в розмірі 787,50 грн, що нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом складає 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Строк повернення грошових коштів за договором настав, проте відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. Право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача на підставі укладених договорів факторингу.

Загальний розмір заборгованості відповідача становить 25322,50 грн, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 25322,50 з яких 3500,00 тіло кредиту, 21822,500 відсотки.

Рух справи:

Ухвалою судді від 29.09.2025 вказану цивільну справу суддею прийнято до свого провадження, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом ) сторін на 22.10.2025р. 22.10.2025 р. слухання справи перенесено на 27.11.2025 р. за неявкою відповідача.

Представник позивача просить розглянути справу за своєї відсутності, підтримує позовні вимоги, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло до суду відзиву щодо позову, або заяви про розгляд справи за його відсутності, або заяви про визнання позову.

З урахуванням того, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних на те причин, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів згідно ст.ст. 280, 281 ЦПК України, оскільки представник позивача у своїй письмовій заяві не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідно до ст.247ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч. 1ст.280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Зміст позовних вимог полягає у стягненні з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов`язання перед позивачем.

22 вересня 2021 року ОСОБА_1 на сайті ТОВ «Мілоан» заповнив анкету-заяву на кредит №4976163 (а.с.61), на підставі якої цього ж дня між ним та ТОВ «МІЛОАН» укладено Договір про споживчий кредит № 4976163. Відповідно до договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (а.с.28-32).

За умовами Договору сума кредиту становить 3500 грн, надається на строк 18 днів, шляхом переказу на картковий рахунок, термін повернення кредиту і сплати комісії і процентів 10.10.2021, комісія за надання кредиту 385,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,00% від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 787,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 4672,50 грн.

Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт товариства або мобільний додаток чи інші засоби.

Пунктом 2.3 договору передбачені умови щодо пролонгації строку кредитування на пільгових та стандартних умовах. Для продовження строку користування на пільгових умовах позичальник має вчинити певні дії: сплатити комісію та певну частку заборгованості по кредиту.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною ставкою (5% в день).

Як передбачено п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

У вищевказаній анкеті- заяві від 22.09.2021 (яка містить детальну інформацію щодо процесу оформлення та розгляду заяви щохвилинно) та у п. 10 вищевказаного договору про споживчий кредит від 22.09.2021 року вказано, зокрема: Позичальник ПІБ; ідентифікаційний код, адреса реєстрації, номер телефону; в анкеті заяві, крім того, вказано дату народження останнього, паспортні дані, місце роботи, щомісячні доходи.

Довідкою ТОВ «МІЛОАН» підтверджується ідентифікація клієнта ОСОБА_1 (а.с.67).

З рахунку ТОВ «Мілоан», відкритому у АТ КБ «ПриватБанк», була проведена операція по переказу коштів, а саме: 22.09.2021, одержувач ОСОБА_1 , сума операції 3500,00 грн по договору №4976163, що підтверджується квитанцією ІD платежу №1771085001 (а.с.68).

Із відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» видно, що ОСОБА_1 22.09.2021 надано кредит в розмірі 3500 грн. В період з 23.09.2021 по 10.10.2021 здійснювалось щоденне нарахування відсотків в розмірі 43,75 грн. 11.10.2021 проценти нараховані відповідно до п.1.6, 2.3.1.2 договору в сумі 175,00 грн. (а.с.69).

28 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №28-12/2021-72, відповідно умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит№4976163 від 22.09.2021 (а.с.33-37).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників, в тому числі за вищевказаним Договором про споживчий кредит, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , що підтверджується Договором про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги № 10-01/2023, реєстром боржників до Договору, актом прийому-передачі реєстру боржників (а.с.9-19).

Долучені до матеріалів справи розрахунки свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит №4976163 від 22.09.2021 , станом на 10.01.2023 року значиться заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3500,00 грн, за процентами 21822.5 грн (а.с.27).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається за загальним правилом шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2ст. 639 ЦК Українидоговір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 Цивільного кодексу України- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зіст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст.525,526, 530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зіст.629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1ст.512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1ст. 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

V.Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

За правилами статей2,12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст.76, ч. 1 ст.77 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Із копії наявних у матеріалах справи доказів видно, що ОСОБА_1 , як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши позичальнику персональні дані, а саме ПІБ, дата народження, РНОКПП, місце проживання, номер мобільного телефону, e-mail, необхідні для укладення договору та формування одноразового ідентифікатора.

Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» і відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Судом встановлено, що в договорі визначені істотні умови, зокрема: сума та строк кредиту, розмір відсотків і комісії, загальні витрати за кредитом, орієнтовна вартість кредиту, умови пролонгації строку кредитування

Також встановлено, що кредитодавцем виконані умови договору, кредитні кошти були перераховані відповідачу.Таким чином у відповідача виникли зобов`язання за укладеним договором позики повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами та комісію.

Останній не виконав зобов`язання за договором, вчасно отримані в кредит кошти не повернув, відсотки за користування такими коштами не сплатив, заборгованість погашена не була.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц ВП ВС вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом і у постановах від 20 лютого 2019 року по справі № 666/4957/15,від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Як було зазначено, відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.

Строк, на який надається кредит визначений сторонами в договорі 15 днів. Проте, відповідно до п.2.3.1.2 Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Так збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Отже, сторонами погоджені умови щодо пролонгації строку кредитування у разі наявності непогашеної заборгованості.

Як було зазначено, відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.

Таким чином, новий кредитор позивач по справі, відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Як видно із матеріалів справи нарахування відсотків відповідачу за стандартною процентною ставкою здійснювалось після закінчення встановленого строку кредитування (18 днів), а саме з 11.10.2021 та з урахуванням строків пролонгації до 09.12.2022 у розмірі 11672 грн. Після вказаної дати, нарахування процентів не відбувалось. Позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту у сумі 3500 грн. та заборгованість за відсотками у сумі 11672,5 грн.

Перевіривши розрахунок заборгованості суд приходить до наступного.

Відповідно до договору про споживчий кредит №4976163 від 22.09.2021 тіло кредиту становить 3500 грн., пільгова відсоткова ставка за цей період становить 1.25 відсотків і складає 787 грн. 50 коп, що прямо вказано у договорі.(а.с.28).

Пролонгація кредитування на 60 днів настає на наступний день після пільгового періоду -18 днів , в разі якщо позичальник продовжує користуватися коштами і нараховується за стандартною відсотковою ставкою 5%, а отже становить 10500 грн.(3500х5/100х60).

Таким чином позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за кредитом №4976163 від 22.09.2021 у сумі 14787,5 грн., де 3500 грн. заборгованість за тілом кредиту, 11287,50 грн. заборгованість за відсотками.

Також встановлено судом набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором кредиту №4976163 від 22.09.2021 підставі договору факторингу від 28.12.2021-72 та договору відступлення прав вимоги від 10.01.2023.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 року у справі №761/1543/20, від 23.02.2022, у постанові від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 року у справі №554/8549/15-ц.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Враховуючи викладене, обставини, на які посилається позивач, як на підстави для часткового задоволення позову, знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

З урахуванням приписів частини першої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1404,99 грн підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.

Відповідно до приписів ст. ст. 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що зазначеноу постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 та неодноразово наголошено у постановахВерховного Суду, зокрема у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.

Відповідно до Постанови Верховного суду від 11 листопада 2021 року у справі №922/449/21 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, сторона у справі має право на компенсацію таких витрат, якщо нею буде доведено, що розмір таких витрат обґрунтовано. Позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Згідно з ч.8ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду: копія договору про надання правової допомоги від 07.06.2024 укладеного з адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с.53-55), прайс-лист з переліком можливих послуг адвоката, за надання правової допомоги по Договору (а.с.57), заявка на надання юридичної допомоги №684 від 01.07.2024 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.58), витяг з акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025, з якого видно, що позивачу надані послуги: надання усної консультації з вивченням документів 4000,00 грн, складання позовної заяви 9 000,00 грн (а.с.59).

Але жодних доказів, що позивачем було здійснено оплату даних послуг суду не надано, а отже в цій частині позов задоволенню не належить.

Керуючись статтями3-5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 137, 141, 178 ч. 8, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280, 282, 354ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором про споживчий кредит №4976163 від 22.09.2021 у сумі 14787 ( чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн.50 коп., де 3500 грн. заборгованість за тілом кредиту, 11287,50 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 1404,99 (одна тисяча чотириста чотири) гривень 99 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», кодЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, оф.306, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. А. Кондус