Ухвала суду № 132189893, 01.12.2025, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1210/25

Провадження № 1-кп/188/590/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Петропавлівка Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12025041400000263 від 16.06.2025р. відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

за участю прокурора: ОСОБА_4

за участю захисника в режимі відеоконференції: ОСОБА_5

за участю обвинуваченої в режимі відеоконференції: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 12025041400000263 від 16.06.2025р. відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 , посилаючись на те, що існують ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. На сьогоднішній день вказані ризики не зникли і не зменшились, отже продовжують існувати, в зв`язку з чим прокурор просить задовольнити клопотання, яке мотивоване тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винною, остання може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків. Крім того, обвинувачена може змінити місце фактичного мешкання, перетнути державний кордон поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України та переховуватися від суду, оскільки після вчинення злочину покинула місце злочину, отже, вказана поведінка свідчить про наміри уникнення кримінальної відповідальності, що підтверджує актуальність ризику переховування від суду. До того ж, обвинувачена не має міцних соціальних зв`язків, не працює, не одружена, на її утриманні ніхто не перебуває. До того ж, обвинувачена зареєстрована в Донецькій області, м. Авдіївка, може змінити місце проживання з метою уникнення покарання, оскільки відсутні обставини, які б утримували її в місті Тернівка Дніпропетровської області.

Обвинувачена ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, замінивши його на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_5 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на ті обставини, що обвинувачена не має наміру переховуватись від суду, спілкуватись зі свідками та вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 ст. 177 КПК України зазначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Продовжуючи обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду, чим перешкоджати здійсненню провадження у справі, незаконно впливати на свідків та потерпілого і продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Розглядаючи доведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винною, остання може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків. Крім того, обвинувачена може змінити місце фактичного мешкання, перетнути державний кордон поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України та переховуватися від суду, оскільки після вчинення злочину покинула місце злочину, отже, вказана поведінка свідчить про наміри уникнення кримінальної відповідальності, що підтверджує актуальність ризику переховування від суду. До того ж, обвинувачена не має міцних соціальних зв`язків, не працює, не одружена, на її утриманні ніхто не перебуває. До того ж, обвинувачена зареєстрована в Донецькій області, м. Авдіївка, може змінити місце проживання з метою уникнення покарання, оскільки відсутні обставини, які б утримували її в місті Тернівка Дніпропетровської області.

Стороною захисту не надані будь-які докази щодо доцільності обрання більш м`якого застосування запобіжного заходу.

Також судом враховано, що обвинувачена ОСОБА_3 фактично не має сталих соціальних зв`язків, не одружена, на утриманні нікого немає, не працює, відповідно до ст. 89 КК України вважається такою, що не має судимості, але щодо неї триває розгляд кримінального провадження за ч. 3 ст. 185 КК України в Центральному районному суді міста Дніпра.

Крім того судом береться до уваги, що у контексті практики ЄСПЛ ризик втечі підозрюваного, обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Заслухавши доводи захисника щодо необґрунтованості клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає їх такими, що не є переконливими при розгляді вказаного клопотання.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченій менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів, без можливості внесення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,182-183, 331, 369, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12025041400000263 від 16.06.2025р. строком на 60 (шістдесят) днів з 13:30 год. 01.12.2025 року до 13:30 год. 29.01.2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1