Рішення № 132184887, 01.12.2025, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1151/25

Провадження № 2/604/578/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року cел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в:

07 жовтня 2025 року ТОВ`«1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» звернулось до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 34640,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 01 квітня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кошів у кредит (з комісією за надання кредиту ) № 71724912, за умовами вказаного договору товариство надало відповідачу кредит в розмірі 20 000,00 грн., строком на 30 днів (з 01.04.2025 по 30.04.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.175 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 3000,00 грн.), проценти за понадстрокове користування кредитом 4,00% за кожен день; пеня - 4%; орієнтована реальна річна процентна ставка - 918,52%, орієнтовна загальна вартість позики - 24050,00грн. Вказаний договір складено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того вказує, що 29.04.2025 року між позивачем та відповідачем за ініціативою останнього було укладено Додаткову угоду №14821578 до Договору позики №71724912, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування до 06.05.2025, а також змінити денну процентну ставку (фіксовану) з 0,175% на 1%. Вказує, що ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» належним чином виконало зобов`язання за укладеним Договором та надало відповідачу кредит, в свою чергу останнім умови Договору не виконано та у встановлений строк кошти не повернуто.

Оскільки ОСОБА_1 добровільно не сплатив суму боргу за кредитом, ТОВ`«1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за зазначеним кредитним договором у загальному розмірі 34640,00грн., з яких: 20 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2040,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 3000,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 9 600,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування .

Ухвалою від 09 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі № 604/1151/25 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, завчасно подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судова повістка повернута до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі N 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі N 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження N 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі N 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі N 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі N 24/260-23/52-б).

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача у своїй заяві не заперечує.

Дослідивши та оголосивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 01 квітня 20255 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» ( надалі - Кредитодавець, позивач ) та ОСОБА_1 ( надалі Позичальник, відповідач ) було укладено Договір про надання коштів у кредит №71724912 (надалі - Кредитний договір №71724912), згідно умов якого Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі - Кредит) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку Кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (проценти) від суми Кредиту та комісію за надання Кредиту.

Зі змісту договору встановлено, що сторони погодили наступні умови кредитного договору : сума Кредиту -20000,00 грн.; строк договору 30 днів (з 01.04.2025 по 30.04.2025 р.); процентна ставка - 0.175 % (фіксована); комісія за надання кредиту 15% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 3000,00 грн.). У разі порушення Позичальником строків повернення кредиту нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.; пеня - 4 % на день; орієнтовна реальна річна процентна ставка -918,52%; орієнтовна загальна вартість кредиту 24050, 00 грн.

Умовами Розділу 5 Кредитного договору сторони погодили порядок укладання Договору та створення електронних підписів.

Договір підписано електронним цифровим підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора електронного підпису, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Матеріали справи свідчать, що Кредитний договір №71724912 було підписано відповідачем ОСОБА_1 01 квітня 2025 року, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором і72557,

За умовами п.6.1. Договору за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування Кредитом, за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором.

Відповідно до п 6.2. Договору за надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником в останній день користування Кредитом відповідно до п. 2.2. Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. Договору. Розмір Комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті Позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе Кредитодавець під час розгляду Заявки та надання Кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої Заявки та укладення Договору. Послуга для Позичальника полягає в аналізі Заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання Кредиту.

Пунктами 11.1.1, 11.1.2, 11.1.3 Кредитного Договору передбачено, що Позичальник ознайомився на Сайті Кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно правовими актами Національного банку України. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі - Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення. Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою.

Позичальником в Розділі 12 Договору юридичні адреси та реквізити сторін вказано наступну інформацію : ІНФОРМАЦІЯ_3. РНОКПП: НОМЕР_1 Паспорт: № НОМЕР_2 , 6123, 02.03.2023 Адреса: АДРЕСА_2 Поштова адреса: АДРЕСА_2 Телефон: НОМЕР_3 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 Номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_4 .

Сторонами підписаний Додаток № 1 до Договору про надання коштів у кредит №71724912, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (одноразовий ідентифікатор 72557) та в якій містяться відомості про позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Судом встановлено, що 29 квітня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №14821578 до Договору про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту ) №71724912, зі змісту якої вбачається, що сторони домовились продовжити строк кредитування на 6 днів в результаті чого загальний строк кредитування становить 36 днів (до 06.05.2025 року); внесено зміни в таблицю, та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,175% на 1%; орієнтовна реальна річна процентна ставка -1041,56%; орієнтовна загальна вартість кредиту 25250, 00 грн. Сторонами Договору підписано Додаток № 1 до даного договору у новій редакції. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 65006, що був надісланий Кредитодавцемна вказану Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1).

Отже, Кредитний договір № 71724912 від 01.04.2025 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення Договору і волевиявлення учасників Договору було вільним.

На підтвердження підписання відповідачем Кредитного договору № 71724912 та Додаткової угоди №14821578 до матеріалів позовної заяви додано довідку про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 акцепт договору здійснив шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора «72557» 0.0.2025 та одноразового ідентифікатора «'5006», які було відправлено на номер телефону на електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних кредитів» належним чином виконало умови Кредитного договору № 71724912, про що свідчить додана до матеріалів позовної заяви довідка АТ « Таскомбанк» про переказ коштів відповідно до умов договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №74 від 03.08.2020 року, укладеного між Товариством та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до якої 01.04.2025 було перераховано грошові кошти у сумі 20000, 00грн на картковий рахунок НОМЕР_4 , код авторизації 975574, ОСОБА_1 , Договір № 71724912.

Згідно розрахунку позивача заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 71724912 складає 34640,00грн з яких : 20000,00грн - заборгованість по тілу кредиту, 2040,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 3000,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 9 600,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» виконало зі своєї сторони умови Кредитного договору, відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував умови взятого на себе зобов`язання, не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування кредитом.

В свою чергу, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконав, у встановлений строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 21965,80грн грн.

Водночас ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_4 на спростування обставин отримання 01.04.2025 кредиту в сумі 20000,00грн.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку за укладеним між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 Кредитного договору № 71724912 з повернення кредиту в сумі 20000,00гривень та сплати заборгованості за нарахованими процентами у сумі 2040,00 гривень.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не надав жодного доказу на підтвердження того, що він належним чином виконав грошові зобов`язання за зазначеним договором .

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» Кредитного договору № 71724912 від 01.04.2025, факт отримання відповідачем коштів за вказаними договорами та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, - суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» заборгованості в сумі 22040,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2040,00 грн. - сума заборгованості за процентами.

Відповідно до частини першої ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.652ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позивач, як кредитодавець, відповідно до положень ст.1054 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_1 як позичальника, повернення частини кредиту, що залишилась, та сплати належних йому процентів.

Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 3000,00 грн, то суд вважає її такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у кредитного договору № 71724912 від 01.04.2025, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів»містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 3000,00грн, яка нараховується за ставкою 15% відсотків від суми кредиту.

Проте, суд звертає увагу, що в кредитний договір № 71724912 не містить зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту.

ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів»не надало доказів наявності, переліку послуги, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, зазначений позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу і погодження її зі споживачем при укладенні кредитного договору. В зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.

Відповідно доч.1та ч.3ст.89ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому ,так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу(групи доказів).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача та користь позивача 3000,00 грн комісії.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування у розмірі 9 600,00 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Згідно п. 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3 та 4ст. 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contraproferentem (лат. verbachartarumfortiusaccipiunturcontraproferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (висновки Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19).

Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка підготувала проект договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.

Як встановлено судом, за умовами укладеного між сторонами Договору, ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» відповідно до ст. 1048 ЦК Українимає право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 06 травня 2025 року, а після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, та у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак у даній справі таких позовних вимог ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» не заявило, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами дії кредитного договору задоволенню не підлягають.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами дії кредитного договору є безпідставними.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості в сумі 22040,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2040,00 грн. - сума заборгованості за процентами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, в. ч. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу

Також, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1, 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів»надало суду: договір про надання правничої допомоги №20-0/25 від 20.08.2025 року, укладеного між позивачем та адвокатом Ткаченко Ю.О.; витяг з акту №1-МК від 08.09.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги, платіжну інструкцію про сплату правничої допомоги.

Позовні вимоги задоволено на 64% (22040,00 грн. х 100% /34640,00грн.).

За вказаних обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 , на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім витрати на правову допомогу у сумі 2880 грн (4500х64%/100), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, у виді сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1550,34 грн (2422,40 грн х 64% / 100 %) судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 205, 207, 512, 514, 513, 516,1050,1054,1055,1077,1078 ЦК України ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (ЄДРПОУ - 39861924, місце знаходження: 01010, м.Київ, площа Арсенальна, буд. 15 банківські реквізити: НОМЕР_5 відкритий в АТ «Універсал Банк», код банку - 322001) суму заборгованості за Договором кредиту №71724912 від 01.04.2025 в розмірі 22040,00 ( двадцять дві тисячі сорок ) гривень 00 копійок, з яких: - 20000,00 (двадцять тисяч ) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 2040,00 ( дві тисячі сорок) гривень 00 копійок - сума заборгованості за процентами, а також стягнути витрати на правову допомогу у сумі 2880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят ) гривень 00 копійок та витрати зі сплати судового збору в сумі 1550,34(одна тисяча п`ятсот п`ятдесят ) гривень 34 копійок, а всього стягнути 26470,34 (двадцять шість тисяч чотириста сімдесят ) гривень 34 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення проголошено 01 грудня 2025 року.

Суддя В.М. Сіянко