Постанова № 132179568, 27.11.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17891/25

Провадження № 3/638/5149/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2025 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Поляков О.В.,розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

притягуваний: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовець,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 03.09.2025 серії ЕПР1 №441972 03.09.2025 о 00:41 годин в м. Харкові, вул. Римарська, 23 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Santafe, державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest -0250, тест -603, результат огляду - 2,02 проміле, з результатом ОСОБА_1 згоден. Водій двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню, чим порушив п.2.9.а ПДР, відповідно до якого водієві забороняється:

керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакці.

Крім того цього ж дня 03.09.2025 о 00:41 в м. Харкові, вул. Римарська, 23 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Hyundai Santafe, державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , свою провину визнав, розкаявся у скоєному, шкодує про свій вчинок, оскільки, як сам пояснив, поставився до свого вчинку легковажно, сівши за кермо у стані алкогольного сп`яніння, готовий понести покарання,пояснив,що вцей деньзнаходився уважкому моральномустані черезскладну ситуаціюна військовихпозиціях,тому нестримався тавжив алкоголь.Зазначив,що маєважке захворювання,переніс операціюі більшеалкоголь невживає.Повідомив,що з2022року стоїтьна захистітериторіальної цілісностіУкраїни,просив невилучати транспортногозасобу,який придбанийна волонтерськікошти іформально оформленийна нього,оскільки автомобільє необхіднимдля пересування, несення служби, перевезення бійців та спорядження. Обіцяв зробити висновки зі своїх дій, не допускати подібного в майбутньому та дотримуватись усіх вимог законодавства.

Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, доходить таких висновків.

Положеннями пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. За змістом п. 6 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою КМУ №1086 від 17 грудня 2008 року, тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за порушення пункту 2.1 Правил дорожнього руху України передбачена статтею 126 КУпАП.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України передбачена статтею 130 КУпАП.

Частина 3 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції встановлено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень підтверджується такими доказами:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 03.09.2025 серії ЕПР1 №441972;

- змістом протоколу прор адміністративне правопорушення від 03.09.2025 серії ЕПР 1 № 441976;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота. порушення мови, поведінка шо не відповідає, обстановці, за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest -0250, тест -603, згідно з яким ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, з результатом 2,02 проміле;

- направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 від 03.09.2025 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- протоколом на окремому бланку від 03.09.2025, згідно з яким огляд проводився за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest -0250, тест №603, з результатом 2,02 проміле;

- рапортом поліції взводу 1 роти 1 батальйону 4 УПП в Х/о ДПП капрала поліції Бориса Гогітідзе від 03.09.2025;

- довідкою про повторність, згідно з ІПНП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року двічі піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП:

28.04.2025 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 313795 за порушення п.2.9.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП; 02.05.2025 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №317590 за порушення п. 2.9.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 130 КУпП;

- постановою Холодногірського районного суду м. Харкова, справа №642/2428/25 від 27.05.2025 ОСОБА_1 , якою було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постанова набрала законної сили 09.06.2025.

- постановою Слобідського районного суду м. Харкова, справа №641/3451/25 від 23.06.2025 ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постанова набрала законної сили 04.07.2025;

- відеозаписом з бодікамери 476507, 70маі відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №441972 від 03.09.2025;

- довідкою про повторність, згідно з ІПНП, 28.04.2025 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4599519 за порушення п. 2.1. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 3400 грн.; 03.09.2025 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №441976 за повторне вчинення правопорушення передбаченого ст. 126 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Згідно з довідкою старшого інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП капітана поліції Даніеля Чаговця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з обліковими даними ІПНП посвідчення водія не отримував.

Згідно з довідкою старшого інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП капітана поліції Даніеля Чаговця, транспортний засіб Hyundai, модель Santa Fe, державний номерний знак, НОМЕР_2 , згідно з обліковими даними ІПНП належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Згідно з положеннями статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

Відповідно до положення ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно зі ст. 9 Конституції України, а також ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 22 грудня 1993 року, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод, а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа Надточій проти України від 15 травня 2008 року). В рішенні у даній справі ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. У рішенні Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії від 23 жовтня 1995 року Європейський Суд з прав людини вказав, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення кримінального обвинувачення. Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року). У рішенні ЄСПЛ по справі Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний надмірний тягар (рішення у справі Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року).

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

Суд враховує, що у КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги вищенаведене, з урахуванням особи винного суд вважає за можливе призначити основне стягнення, не наклавши при цьому на особу додаткове стягнення, передбачене санкцією ч. 3 статті 130 КУпАП.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних сил України, учасником бойових дій. ОСОБА_1 мобілізований, проходить військову службу, автомобіль для нього, а також для його побратимів є не просто засобом пересування, а життєво необхідний засіб для служби, у якому постійно перебувають військові в ході виконання завдань. Вилучення транспортного засобу у ОСОБА_1 суттєво ускладнить виконання службових обов`язків його підрозділом, пересування між військовими частинами та місцями дислокації, що свідчить про те, що діяльність військовослужбовців пов`язана з необхідністю керування транспортним засобом.

За таких умов, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та відношення до вчиненого, беручи до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом`якшують відповідальність, вважаю за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років без конфіскації транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Суд вважає, що саме таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу, запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

У разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, згідно ч. 1 ст. 40-1 КУпАП сплачується судовий збір, який становить 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 36, 130, 248, 251, 252, 268, 280, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення:

за ч. 3 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.

за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

За правилами ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточне стягнення за сукупністю правопорушень призначити ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA168999980313020149000020001, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху»).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, кодкласифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя О. В. Поляков