Рішення № 132179438, 25.03.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45716/24

Провадження № 2/761/4092/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території в розмірі 16 897, 94 грн. Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , а ТОВ «Інвестбудгаличина» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 . Відповідачка надані позивачем послуги, не виконувала своїх обов`язків щодо своєчасної оплати їх вартості, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість станом на в розмірі 16 897, 94 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Юзьковій О.Л.

Провадження в справі відкрито 16.01.2025, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 в повному обсязі, зазначив, що довідка про нарахування та сплату за утримання житла та комунальних послуг за період з 01.01.2018 - 04.11.2024 містить необґрунтовані і незаконні нарахування. У вказаній довідці міститься лише сума 16 897,94 грн., інших відомостей ані щодо нарахування вартості послуги «Утримання будинків та прибудинкових територій» за зазначений період, ані інших відомостей для цього періоду Довідка не містить. Також зазначив, що Довідка не містить і відомостей про здійснені Позивачем нарахування і сплати, здійснені Відповідачем за періоди, які передували жовтню 2018, що є суттєвим. За таких обставин, не вважає можливим встановити стосовно нарахованої суми 16 021,80 грн.: які безпосередньо послуги були застосовані Позивачем для здійснення нарахування в сумі 16 897,94 грн.; яка вартість цих послуг і чи відповідає застосована Позивачем вартість умовам укладеного між Позивачем і Відповідачем Договору, а також чи були визначені такі послуги умовами укладеного між сторонами Договору. Представник відповідача вважає, що надана Позивачем Довідка щодо нарахування заборгованості в сумі 16 897,94 грн. не є належним і достатнім доказом наявності у Відповідача боргу перед Позивачем. Також зауважив, що строк позовної давності щодо такого нарахування закінчився.

Позивач своїм правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило. Відповідачем відзив не подано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Встановлено, що з 04.03.2015 у ТОВ «Інвестбудгаличина» на утриманні знаходиться будинок АДРЕСА_1 , для мешканців якого Товариством надаються житлово-комунальні послуги, що підтверджується копією Договору № МІ040315 від 04.03.2015 про передачу на баланс багатоквартирного зазначеного будинку.

Наказом ТОВ Інвестбудгаличина «Про затвердження тарифу з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння у отриманні комунальних послуг у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ) від 01.03.2018 № 7, затверджено тариф у розмірі 7,00 грн. за 1 кв. м.

Згідно з наказом ТОВ Інвестбудгаличина «Про затвердження тарифу з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння у отриманні комунальних послуг у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ) від 01.08.2023 № 24, затверджено тариф у розмірі 4,18 грн. за 1 кв. м.

Відповідно до наданою позивачем довідкою про нарахування та сплату за утримання житла та комунальних послуг борг відповідача перед позивачем станом на листопад 2024 року становить 16 897,94 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.12.2024 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з нормами статей 319, 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучі-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електронне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, регулює Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», в статті 7 якого зазначено, що співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг (стаття 6 Закону про житлово-комунальні послуги).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За положенням статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Аналізуючи вищенаведені положення закону та нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг в сукупності з загальними засадами цивільного законодавства та положеннями ЦК України, суд дійшов висновку, що зобов`язання по оплаті вартості спожитих житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, а відтак той факт, що між сторонами не укладено договору, на вирішення справи не впливає і не може бути підставою для звільнення відповідача від їх оплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Визначаючи розмір заборгованості відповідача за оплату житлово-комунальних послуг, суд покладає в обґрунтування свого рішення наданий позивачем розрахунок як об`єктивний і належний доказ, що містить відомості щодо послуги, розміру нарахованих сум та періоду нарахування та сплати їх споживачем.

Судом встановлено, що до жовтня 2024 року ОСОБА_1 частково здійснювала плату за отримані житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість станом на листопад 2024 року в розмірі 16 897,94 грн.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем заявлений розмір заборгованості належними та допустимими доказами не спростований.

Даючи оцінку посилання представника відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено вимоги до яких застосовується спеціальна позовна давність, серед іншого, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Також слід зазначити, що Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, який продовжено до 30.04.2023.

Згідно з перехідними положеннями Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином строк позовної давності в даній справі має бути враховано момент запровадження карантину на території України, а саме з 12.03.2020, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості заявлені в межах позовної давності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже за результатами оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог ТОВ «Інвестбудгаличина» про стягнення з відповідачки заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 16 897, 94 грн.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Отже, представник позивача звернувся до суду з позовною заявою через систему «Електронний суд» тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем до позовної заяви долучено докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу.

За приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

При поданні позовної заяви позивач наводив попередній (орієнтовний) розрахунок позовних вимог, отже позивачем дотримано вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Разом з ти, відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 24 червня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц та від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19.

Суд зауважує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем в порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України до суду не подавалось.

Як свідчать матеріали справи, 11.07.2024 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Тотум» укладено договір про надання правової допомоги предметом якого є надання клієнту правничої допомоги в цивільній справі №761/45716/24.

Відповідно до Розділу 2 договору за надання правової допомоги Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар за правову допомогу, розмір якої буде вказаний у Додатку №2 виконаних робіт.

Як вбачається з попереднього розрахунку витрат позивачем на професійну правничу допомогу адвоката у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території становить 5 189 грн. 79 коп.

Так представником Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до долучив до заяви договір № SO 6163 від 11.07.2024, Додаток №2 до договору про надання правничої допомоги № SO 6163 від 11.07.2024 з детальним описом робіт, які свідчать про сплату позивачем представнику гонорару в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

Норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц та від 16.04.2020 по справі №727/4597/19.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги відсутність клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» таких витрат у розмірі 3 500 грн. 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 257, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, ст. ст. 319, 322, 382, 509, 525-526, 530, ст. ст. 1,5,7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (код ЄДРПОУ: 36520848, місце знаходження, м. Київ, Печерський узвіз, 19) заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 16 897,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (код ЄДРПОУ: 36520848, місце знаходження, м. Київ, Печерський узвіз, 19) судовий у розмірі 2 422, 40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 25 березня 2025 року.

Суддя: