Рішення № 132179049, 17.11.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/2902/22

н/п 2/766/5106/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

секретар Кошева А.П.,

справа №766/2902/22; провадження №2/766/5106/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом

позивача: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Сініло Тетяна Валеріївна(РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: 54003, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 131 Б, к. 443),

позивача: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), в інтересах якого діє адвокат Сідєльнікова Єлизавета Ігорівна (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 )

до

відповідача: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ).

предмет позову: про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

учасники справи:не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-

встановив:

І. Виклад позиції позивачів.

16 лютого 2022 року представники позивачів через систему «Електронний суд» у подальшому 18.02.2022 року через канцелярію суду у паперовому вигляді звернулися до суду з позовом до відповідачів ТДВ «СГ «Оберіг», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якій просять:

стягнути з ТДВ «СГ «Оберіг» на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок страхового відшкодування 61131,52 грн.;

стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 80292,76 грн.;

стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн.;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2480,00 в рахунок відшкодування судових витрат на проведення автотоварознавчого дослідження;

стягнути з відповідачів на користь позивачів судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору, витрати пов`язані з відправкою поштової кореспонденції та надання правничої допомоги в дольовому порядку з кожного.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 30 листопада 2021 року о 07:50 годині у місті Херсоні по Бериславському шосе, 22, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Suzuki Grand Vitara, д.н. НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_3 і MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_7 , яким керував водій ОСОБА_2 і Renault Sandero, д.н. НОМЕР_8 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

В результаті ДТП транспортний засіб MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_1 отримав значні механічні пошкодження.

Того ж дня, поліцейськими складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №265798 за недотримання ОСОБА_3 вимог п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.

13.01.2022 року постановою Херсонського міського суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 , виданого МРЕВ ДАІ м. Херсон від 25.12.2012 р., власником автомобіля Mitsubishi L200, д.н., є ОСОБА_1 яка має право вимагати відшкодування завданої шкоди від винуватця у ДТП.

В той же час, ОСОБА_3 на місці ДТП пред`явлено страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 205926299 від 17.09.2021 р., укладений з ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», терміном дії з 17.09.2021 до 16.09.2022 р. За умовами цього Договору, згідно п.9.2. ст.9 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України №1961-IV), розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 130 000,00 грн., передбачена франшиза 2 000,00 грн. В силу вимог Закону України №1961-IV, позивачкою подано до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» письмове повідомлення про ДТП і передбачені Законом документи, сповіщено про місце знаходження пошкодженого транспортного засобу для проведення огляду з визначення суми страхового відшкодування. Разом з тим, з метою визначення реального розміру матеріального збитку позивачкою 09.12.2021 р. замовлено проведення експертного автотоварознавчого дослідження у Херсонській Торгово-промисловій палаті.

За результатами огляду експертом складено протокол, де зазначено перелік найменування деталей, робіт, що підлягають заміні, ремонту і фарбуванню. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку №АВє-474 від 17.12.2021р.:- ринкова вартість автомобіля Mitsubishi L200, н/з НОМЕР_10 , 2008 р.в., на момент його пошкодження 30.11.2021 р. складає 250 593,04 грн. - вартість відновлювального ремонту Mitsubishi L200, н/з НОМЕР_10 , внаслідок пошкодження в ДТП 30.11.2021 р. складає 141 424,28 грн.- вартість матеріального збитку унаслідок ДТП в цінах станом на час завершення виконання дослідження становить 63 131,52 грн.- коефіцієнт фізичного зносу КТЗ Ез - 0,7- величина втрати товарної вартості - 0. Відповідно до вищезазначеного Висновку:- вартість ремонтно-відновлювальних робіт 14 060,00 грн.;- вартість необхідних для ремонту матеріалів 15 517,48 грн.; - вартість нових замінених складників КТЗ 11 846,80 грн.

В силу вимог вказаного Закону позивачкою подано до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» заяву про страхове відшкодування. Утім, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» не узгоджувалося із позивачкою розмір страхового відшкодування, не направлялося письмове повідомлення про прийняте рішення і розмір страхового відшкодування по страховій справі. Страхова виплата на дату подання позову не здійснена.

Крім того, на момент ДТП ОСОБА_2 керував транспортним засобом MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_10 , на законних підставах. В салоні транспортного засобу перебували діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти були пристебнутими. В наслідок ДТП вони отримали тілесні ушкодження, які утворились внаслідок ударів об виступаючи предмети в середині салону автомобіля, відчували сильний біль в області голови, головокружіння, нудоту, тривогу, однак до медичного закладу в день пригоди батьки відмовились звертались. Пізніше діти були оглянуті сімейним лікарем, з рекомендацією щодо спостереження за їх станом здоров`я. У дівчат деякий час були синці в області голови та обличчя, колінних суглобів. Також діти отримали психологічний стрес, виникла боязнь пересування автотранспортом.

Позивач як батько у момент ДТП пережив значний емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє і дітей здоров`я та життя, і далі переживає. Це призвело до порушення його сну.

Через пошкодження автомобіля, він та дружина не могли відвозити дітей до навчальних закладів, репетиторів, а матір - ОСОБА_1 до медичних установ. Позивач був змушений витрачати час для пошуку майстра та додаткових коштів для ремонту автомобіля та оплати експерту за проведення експертизи, це призвело до душевних хвилювань та вимагало додаткових зусиль і часу, вплинуло на особисті, сімейні стосунки.

На тривалий час для членів сім`ї порушився звичайний ритм життя, оскільки не можуть користуватись усіма благами та перевагами, які надав транспортний засіб, особливо коли розповсюджена епідемія короновіруса COVID-19.

Позивач вважає, що сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди, що сталось внаслідок грубих необережних дій ОСОБА_3 є причиною того, що позивач та його діти зазнали моральних страждань, пережили емоційний стрес, відчули негативні емоції, пов`язані зі страхом за своє життя та здоров`я, а також через пошкодження родинного майна автомобіля, необхідністю його ремонту тощо.

Позивач оцінює заподіяну йому та дітям моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн., а саме по 10 000,00 грн кожному.

За викладених обставин, позивачі просили відшкодувати за рахунок відповідачів їм майнову та моральну шкоду у визначеному ними розмірі.

10.09.2025 року та 29.09.2025 року від позивача ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог заявлених до відповідача ТДВ «СГ «Оберіг» у зв`язку із відсутністю предмету спору між ОСОБА_1 та ТДВ «СГ «Оберіг». Зазначала, що між сторонами досягнуто згоди щодо предмету спору та вчинено дії для його вирішення. Кошти від ТДВ «СГ «Оберіг» позивач ОСОБА_1 отримала, претензій до цього відповідача не має. В іншій частині позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Розгляд справи просила провести без її участі.

ІІ. Виклад позиції відповідача

15.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_3 адвоката Горбунової Катерини Олександрівни надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання заперечує проти задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 .

У своїх запереченнях посилається на відсутність будь-яких доказів на підтвердження завдання позивачеві матеріальної та моральної шкоди, оскільки останній в розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є потерпілою особою, так як внаслідок ДТП йому не завдано жодного ушкодження здоров`я.

У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції матеріали позовної заяви з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2022 року передані судді Булах Є.М.. 18.02.2022 року.

Провадження у справі відкрито не було оскільки Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2020 року N? 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який в подальшому було продовжено і діє на сьогоднішній день.

Відповідно до Розпорядження голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року, враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану, територіальна підсудність справ Херсонського міського суду Херсонської області змінена. Відповідно до Рішення № 62 зборів суддів Херсонського міського суду Херсонської області від 07.03.2022 року здійснення судочинства Херсонським міським судом Херсонської області тимчасово зупинено.

Відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя № 566/0/15-23 від 30 травня 2023 року, роботу Херсонського міського суду Херсонської області було відновлено з 1 червня 2023 року, а датою початку процесуальної діяльності визначено 12 червня 2023 року.

Після відновлення процесуальної діяльності Херсонського міського суду Херсонської області, відповідно до Наказу № 03-03/39 від 04.08.2023 року проводився облік наявності та цілісності справ, що перебували в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області, в ході якої була виявлена вказана цивільна справа.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.10.2024 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу/представнику надано 5-ти денний строк на усунення недоліків вказаних у ній.

30.07.2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 через систему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, яку відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції суду передано головуючому у справі судді Булах Є.М. 31.07.2025 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) осіб. У справі призначено судове засідання на 30.09.2025 року.

10.09.2025 року та 29.09.2025 року від позивача ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог заявлених до відповідача ТДВ «СГ «Оберіг» у зв`язку із відсутністю предмету спору між ОСОБА_1 та ТДВ «СГ «Оберіг». Зазначала, що між сторонами досягнуто згоди щодо предмету спору та вчинено дії для його вирішення. Кошти від ТДВ «СГ «Оберіг» позивач ОСОБА_1 отримала, претензій до цього відповідача не має. В іншій частині позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Розгляд справи просила провести без її участі.

16.09.2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Горбунової К.О. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.09.2025 клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» - задоволено, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, заявлених до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» закрито.

Роз`яснено, що в силу положень ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Судове засідання відкладено на 17.11.2025 року.

ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з`явилися, про день час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, раніше позивач подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 підтримала, просила позов задовольнити.

ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з`явилися, про день час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Заяв та клопотань з процесуальних питань до суду не подавали.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судове засідання не з`явилися. Про день, час та місце його проведення повідомлялись належним чином, 17.11.2025 року від відповідача ОСОБА_3 через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до ч. 8ст. 279 ЦПК Українипри розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 3ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, розглянувши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбаченост. 279 ЦПК України.

За приписами ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

30.11.2021 о 07:50 год. у місті Херсоні по Береславському шосе, 22, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Suzuki Gran Vitara, д.н. НОМЕР_6 , під керування водія ОСОБА_3 і MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_10 , Renault Sandero, д.н. НОМЕР_8 . В результаті ДТП транспортний засіб MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_1 отримав значні механічні пошкодження.

Власником транспортного засобу MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_10 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ТДВ «СК «ОБЕРІГ», що підтверджується страховим полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №205926299 від 17.09.2021, термін дії з 17.09.2012 до 16.09.2022. Договір укладено з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої третім особам у наслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу Suzuki Gran Vitara, д.н. НОМЕР_6 .

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.01.2022 по справі №766/25870/21 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили 25.01.2022, встановлено вину ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 30.11.2021 о 07:50 год. у місті Херсоні по Береславському шосе, 22, за участю пошкоджених транспортних засобів.

06.12.2021 ОСОБА_2 на адресу ТДВ «Страхова група «ОБЕРІГ» та ОСОБА_8 направлено виклик для участі в проведенні огляду пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, в якому заявник повідомляв страховика та відповідача про дату та місце проведення огляду транспортного засобу MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_10 , який мав відбутися 09.12.2021 о 10:00 год. за адресою м. Херсон, вул. 7 Текстильна, 13. Направлення виклику на адресу страховика підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною із номером 7304200890919 та фіскальним чеком на суму 50 грн.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку №АВє-474 від 17.12.2021 здійсненого за Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 за №142/5/2092, вартість відновлюваного ремонту MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_10 внаслідок пошкодження в результаті ДТП що мала місце 30.11.2021 складає 141 424,28 грн.; вартість матеріального збитку унаслідок ДТП в цінах станом на час завершення виконання дослідження становить 63 131,52 грн.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 батьками дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_12 батьками дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_11 .

V. Джерела права й акти, їх застосування та оцінка суду.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 цієї статті визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із приписами частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Статтею 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.

Статтею 1194 ЦК України (в редакції станом на час вчинення ДТП) встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За встановленого судом та перевіреного доказами, постанова Херсонського міського суду Херсонської області від 13.01.2022 року у справі №766/25870/21, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, має у справі що розглядається преюдиційне значення.

А отже обставини щодо винуватих дій водія автомобіля Suzuki Gran Vitara, д.н.з. НОМЕР_6 , вчинених 30.11.2021 року о 07-55 год. в м. Херсоні по Бериславському шосе, 22, в результаті яких був пошкоджений автомобіль MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_10 є встановленими і доказуванню в даній справі не підлягають.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 30.11.2021 о 07:55 год. у місті Херсоні по Береславському шосе, 22, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Suzuki Gran Vitara, д.н. НОМЕР_6 , під керування водія ОСОБА_3 і MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_10 , і Renault Sandero, д.н. НОМЕР_8 . В результаті ДТП транспортний засіб MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_1 отримав значні механічні пошкодження.

Власником транспортного засобу MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_10 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на час вчинення ДТП була застрахована в ТДВ «СК «ОБЕРІГ», що підтверджується страховим полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №205926299 від 17.09.2021, термін дії з 17.09.2012 до 16.09.2022. Договір укладено з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої третім особам у наслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу Suzuki Gran Vitara, д.н. НОМЕР_6 .

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.01.2022 по справі №766/25870/21 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили 25.01.2022, встановлено вину ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді, яка трапилась 30.11.2021 о 07:50 год. у місті Херсоні по Береславському шосе, 22, за участю позивачів та відповідача.

Розмір відновлюваного ремонту та матеріального збитку встановлений висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку №АВє-474 від 17.12.2021, які складають 141 424,28 грн. та 63 131,52 грн. відповідно.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» сплатило позивачці страхове відшкодування в розмірі 61 131,52 грн., про що зазначено нею в клопотанні про закриття провадження у справі в частині вимог до страховика.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи, що згідно розрахунку страхового відшкодування Херсонської Торгово-промислової палати від 17.12.2021 року за страховим випадком вартість відновлюваного ремонту автомобіля MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_10 після дорожньо-транспортної пригоди від 30.11.2021 року становить 141424,28 гривень., а розмір страхового відшкодування ОСОБА_1 склав 61131,52 грн., позивачу ОСОБА_1 залишилася не компенсованою шкода внаслідок пошкодження автомобіля у розмірі 78292,76 грн. та франшиза у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З матеріалів справи встановлено, що винним у скоєній ДТП є ОСОБА_3 , відповідальність якого була застрахована за страховим полісом № 205926299 та за яким була передбачена франшиза у розмірі 2000,00 грн. Відповідно до викладених обставин позивачем про сплату на її користь страхового відшкодування за збитки спричиненні ОСОБА_3 за мінусом франшизи, то розмір некомпенсованих збитків має бути компенсований особою, що відповідальна за їх завдання.

За встановлених судом обставин, враховуючи доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП та завданні збитків позивачу, позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 80292,76 грн. (78292,76 грн. + 2 000,00 грн(франшиза))є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Твердження сторони відповідача про недоведеність розміру матеріальних збитків, що спричинені автомобілю позивача ОСОБА_1 в результаті ДТП судом до уваги не сприймаються, як такі, що не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат у розмірі 2 480,00 грн. за проведення автотоварозначого дослідження, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на дату ДТП) страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 34.1. цієї статті).

Пунктом 34.2. статті 34 Закону №1691-IV встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 34.3. статті 34 Закону №1691-IV якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Як встановлено судом страховиком свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків протягом 10 робочих днів направлено не було, у свою чергу потерпілий для визначення розміру шкоди обрав експерта та 06.12.2021 ОСОБА_2 на адресу ТДВ «Страхова група «ОБЕРІГ» та ОСОБА_8 направлено виклик для участі в проведенні огляду пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, в якому заявник повідомляв страховика та відповідача про дату та місце проведення огляду транспортного засобу MITSUBISHI L200, д.н. НОМЕР_10 , який мав відбутися 09.12.2021 о 10:00 год. за адресою АДРЕСА_5 . Направлення виклику на адресу страховика підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною із номером 7304200890919 та фіскальним чеком на суму 50 грн.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази участі представника страховика на місці настання страхового випадку та/або у місцізнаходження пошкодженого автомобіля для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, суд, в силу приписів п. 34.3. статті 34 Закону №1691-IV дійшов висновку, що вимоги про стягнення 2 480,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження до ОСОБА_3 не гуртуються на вимогах закону, в наслідок чого приходить до висновку про відмову у задоволені в цій частині позовних вимог.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 , який був водієм авто (учасником ДТП), моральної шкоди у розмірі 30 000, 00 грн. суд виходить з наступного.

Як роз`яснено у п.п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

У відповідності до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За обставинами цієї справи, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 суд виходить з того, що пошкодження майна спричинило його користувачу моральні страждання, порушило звичний уклад життя та мало наслідком докладання додаткових зусиль для відновлення пошкодженого майна, а тому, з урахуванням встановленого судом в ході розгляду даної справи, визначений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 30 000, 00 грн. є розумним, достатнім і співмірним, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині позову підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Згідно частинипершої статті141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до квитанції №Р10В-МО10-5С37-М1М1 від 16.02.2022 року позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1414,24 грн.

З урахуванням того, що суд в ході розгляду справи дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 80 292,76 грн., та відмови в частині стягнення 2 480,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 371,81 грн.

Відповідно до квитанції №9В90-196К-5Н78-58Н3 від 16.02.2022 року позивачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судових витрат за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачів витрат пов`язаних із відправкою поштової кореспонденції суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Доказів на підтвердження понесення позивачами витрат пов`язаних з розглядом справи суду не надано та до матеріалів справи не додано, у зв`язку із чим суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні в цій частині вимог позивачів.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК Українивстановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно дост.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

В підтвердження обґрунтованості понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача до матеріалів справи долучено:

- договір про надання правової(правничої) допомоги №63 від 30.12.2021 року укладений між адвокатом Сініло Т.В. та ОСОБА_1 ; Ордер Серії ВЕ №1064653 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Сініло Т.В. у Херсонському міському суді Херсонської області та Херсонському апеляційному суд виданому 16.02.2022 року та Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Сініло Т.В. Серії МК №001691.

- договір про надання правової(правничої) допомоги №300 від 01.12.2021 року укладений між адвокатом Сідєльніковою Є.І. та ОСОБА_2 ; Ордер Серії ВЕ №1061785 про надання правничої допомоги ОСОБА_2 адвокатом Сідєльніковою Є.І. у Херсонському міському суді Херсонської області та Херсонському апеляційному суд виданому 16.02.2022 року та Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Сідєльнікової Є.І. Серії МК №001692.

Документу, що свідчить про оплату гонорару адвокату Сідєльніковій Є.І. та ОСОБА_7 , який підтверджує сплату витрат позивачами та їх отримання (оприбуткування) адвокатами, в порядку визначеному законодавством України, витрат на правову допомогу, суду не надано та до матеріалів справи не долучено.

Враховуючи, що документ про сплату витрат на правову допомогу на користь адвоката є одним із обов`язкових платіжних документів на підтвердження обґрунтованості відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає, що відсутність такого доказу свідчить про відсутність понесення витрат позивачем, а тому відсутні правові підстави для їх стягнення, у зв`язку із чим у задоволенні вимог про стягнення витрат понесених позивачами на оплату професійної правничої допомоги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 22, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 2, 76, 81, 89, 133, 139, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 80292,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування судового збору 1 371,81 грн. .

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування судового збору 992,40 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено в межах строків визначених ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

СуддяЄ. М. Булах