Ухвала суду № 132171139, 21.11.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

21 листопада 2025 року Справа № 640/23544/21 Провадження № ПР/280/22/25 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді БатракІ.В.,

за участю секретаряПрус Я.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 Щепанського А.М.,

представника відповідача 3 Свириденко А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву представника відповідача 2 Міністерства внутрішніх справ України про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольца, буд.10, код ЄДРПОУ 00032684)

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26,код ЄДРПОУ 00034039)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач 2), до Адміністрації Державної прикордонної служби України (відповідач 3), в якому просить суд:

визнати бездіяльність відповідача 1 щодо не визначення порядку виплати та розмірів винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі у заходах із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 (зі змінами в тому числі внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2020 №741 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18) військовослужбовцям Державної прикордонної служби України протиправною;

зобов`язати відповідача 1 визначити порядок виплати та розміри винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах з забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 (зі змінами в тому числі внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2020 №741 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18) військовослужбовцям Державної прикордонної служби України;

визнати протиправними дії відповідача 2 в не нарахуванні та не виплаті позивачу винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 (зі змінами в тому числі внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2020 №741 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18) у 2020-2021 роках;

зобов`язати відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу винагороду за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 (зі змінами в тому числі внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2020 №741 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18) у 2020-2021 роках після визначення порядку виплати та розмірів винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 ( зі змінами в тому числі внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2020 №741 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 №18) військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Міністерством внутрішніх справ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №640/23544/21.

Супровідним листом від 30.01.2023 на виконання положень п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ скеровано матеріали адміністративної справи №640/21904/21 за належністю.

Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 07.02.2025.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Батрак І.В.

Ухвалою суду від 12.02.2025 справа №640/23544/21 (ЗП/280/22/25) прийнята до свого провадження та продовжений її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 26.03.2025 суд перейшов до розгляду справи № 640/23544/21, провадження №ЗП/280/22/25 за правилами загального позовного провадження.

Призначено підготовче засідання на 17 квітня 2025 року о 14:00 год.

Ухвалою суду від 17.04.2025 суд передав за підсудністю адміністративну справу № 640/23544/21, провадження №ЗП/280/22/25, за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії на розгляд до Київського окружного адміністративного суду (адреса суду: бульвар Лесі Українки буд. 26, м. Київ, 01133).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2025 скасована та справа направлена до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 25.07.2025 судом продовжений розгляд адміністративної справи №640/23544/21 (ЗП/280/22/25). По справі призначено підготовче засідання на 14.08.2025

Ухвалою суду від 14.08.2025 судом відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 , про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 23.10.2025 судом закрито підготовче провадження у справі №640/23544/21, провадження ЗП/280/22/25 та призначено судове засідання на 13 листопада 2025 року.

В судовому засіданні, призначеному на 13.11.2025 судом відкладено судове засідання на 19.11.2025.

В судовому засіданні, призначеному на 19.11.2025 представником відповідача 1 було підтримано клопотання про закриття провадження у справі, яке надійшло через систему «Електронний суд» 17.11.2025 (вх. № 57788), в зв`язку з чим за клопотанням позивача та відповідача 3 про надання часу для ознайомлення та складення заперечень на заявлене клопотання відповідача 1, в судовому засіданні оголошена перерва на 21.11.2025.

В судовому засіданні, призначеному на 21.11.2025 позивач заперечив проти закриття провадження у справі та суду пояснив, що ч.1ст.238 КАС передбачає певний перелік підстав щодо закриття провадження у справі. Відповідно до п.п.2 ч.2 ст.183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Таким чином закриття провадження у справі судом можливо лише у підготовчому засіданні.

Судом 23.10.2025 було прийнято ухвалу про закриття провадження у справі і призначення справи до розгляду в судовому засіданні по суті.

Посилається що предметом розгляду справи є бездіяльність МВС України щодо визначення порядку виплати та розміри винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі у заходах з забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, передбаченої Постановою КМУ від 20.01.2016 №18(зі змінами в тому числі внесеними Постановою КМУ від 29.07.202 №741 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 20.01.2016 №18) військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Внаслідок протиправної бездіяльності. Тобто з порушенням вимог ч.1 ст.1 Закону «Про центральні органи виконавчої влади» Положення про Міністерство внутрішніх справ №878 від 28.10.2015 протягом шести місяців вже доопрацьований проект наказу МВС України не вжито заходів щодо видання наказу про затвердження порядку виплати та розміри винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі у заходах з забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.

Таким чином Міністерство внутрішніх справ України вчинило протиправну бездіяльність і фактично відмовилося видавати наказ про затвердження порядку виплати та розміри винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі у заходах з забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, передбаченої Постановою КМУ від 20.01.2016 №18(зі змінами в тому числі внесеними Постановою КМУ від 29.07.202 №741 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 20.01.2016 №18) військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача 1позивач залишився без виплати грошової винагороди з 27 липня 2020 року по 24 лютого 2022 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2025 року у справі №990/309/25 правові висновки викладені не були, а сформовано лише правову позицію у конкретній справі, а тому суд не повинен її враховувати. Процесуальний закон зобов`язує суди враховувати висновки Верховного Суду, які мають бути релевантними до конкретних правовідносин. Суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права, обов`язки сторін) та об`єкт (предмет) у даній справі та у справі , яка розглядається судом є різними.

Тому правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2025 у справі №990/309/25 не підлягає застосуванню судом у даній справі. Просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, з телефонної розмови повідомив, що немає можливості брати участь в судовому засіданні ані в режимі відеоконференції ані бути присутнім в залі судового засідання.

Представник відповідача 3 проти закриття провадження у справі заперечила.

Розглянув заяву представника відповідача 2 про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, вислухавши заперечення позивача, представника відповідача 3 суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у п.п. 1 та 2 ч.1ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частинипершоїстатті4 КАС України).

Згідно із ч.1 ст.5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 ч. 1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно усталених у судовій практиці висновків, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Так матеріалами справи підтверджується що предметом спору є , зокрема, визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо неприйняття нормативно-правового акта, яким би врегульовувалися питання порядку виплати та розмірів винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі у заходах з забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, передбаченої Постановою КМУ від 20.01.2016 №18(зі змінами в тому числі внесеними Постановою КМУ від 29.07.202 №741 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 20.01.2016 №18) військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Також судом враховується поведінка відповідача 1, яка сприяла тому, що питання закриття провадження у справі заявлено відповідачем 1 вже після закриття судом підготовчого провадження.

Так відповідно до ст.180 КАС України, судом в рамках підготовчого засідання окрім іншого суд вирішує заяви і клопотання учасників справи.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку що справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 47, 241, 248, 256, 257, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Міністерства внутрішніх справ України (вх. № 57788 від 17.11.2025) про закриття провадження у справі №640/23544/21, ЗП/280/22/25 відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийнятим за результатами розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 27.11.2025.

СуддяІ.В. Батрак