Ухвала суду № 132164734, 28.11.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/44385/25

Провадження № 1-кс/947/18209/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2025 року м. Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кірове, Роздільнянського району, Одеської області, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , солдата, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,-

якому повідомленопро підозруу вчиненнізлочину,передбаченого ч.3ст.332 КК України

В С Т А Н О В И В:

І. Суть клопотання

28 листопада 2025 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 302800 гривень.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділенням ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025163480000700 від 03.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;

На думку слідчого застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.

2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання та послався на відсутність процесуальних ризиків, у зв`язку з тим, що він є військовослужбовцем. Будь-яких обставин, що свідчать про наявність ризику ухилення від органу досудового розслідування або впливу на ризиків слідчим не визначено. Підстав для визначення застави, що вища розміру, передбаченого КПК України не встановлено. Підозрюваний позитивно характеризується, є учасником бойових дій, отримав травму внаслідок захисту Батьківщини, є інвалідом 3 групи.

2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, зазначив про свою непричетність до вчинення кримінального правопорушення.

ІІІ. Мотиви слідчого судді

3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.

3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.3. Оцінка обґрунтованості підозри

Зміст повідомлення про підозру

27.11.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.332 КК України.

Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.

В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжувався.

Указом Президента України від 15.04.2025 № 235/2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.04.2025 № 4356-IX, строк дії воєнного стану в Україні в черговий раз продовжено з 05 годин 30 хвилин 09.05.2025 строком на 90 діб.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 № 57 (далі Правила), перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за документом, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Незважаючи на дію наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч обов`язку неухильного дотримання Конституції України, законів України та чинних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, став на злочинний шлях і сприяв порадами та наданням засобів у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, за наступних обставин.

Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 20 листопада 2025 року, невстановлена в ході досудового розслідування особа (стосовно якої, матеріали досудового розслідування виділені в окреме кримінальне провадження), діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , маючи єдиний умисел, направлений на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, за допомогою застосунку «Телеграм», написала та запропонувала ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є громадянином України, незаконно перетнути державний кордон України в бік Республіки Молдови, за грошову винагороду загальною сумою 13000 доларів США.

Того ж дня, невстановлена в ході досудового розслідування особа, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , в ході спілкування через мобільний застосунок «Телеграм» з ОСОБА_8 , повідомили останнього про порядок його незаконного переправлення через державний кордон України та способи оплати, що полягали в наданні 13000 (тринадцяти тисяч) доларів США частинами, а саме, частину грошових коштів (предоплату) ОСОБА_8 повинен був оплатити на криптогаманець «Usdt TRC20 TP9WyS2T97FgYWKux6QEPQRrt2zUDybdRi» у розмірі 2000 доларів США, частину грошових коштів у сумі 2000 доларів США водіям, які будуть перевозити його до державного кордону України, та решту оплати коштів у сумі 9000 доларів США, перетнувши державний кордон України на території Республіки Молдови.

В подальшому, 20 листопада 2025 року, приблизно о 15 год. 09 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 94А, здійснив передоплату на криптогаманець вказаний невстановленою в ході досудового розслідування особою, у розмірі 2000 доларів США.

У визначений невстановленою в ході досудового розслідування особою день та час, а саме 26 листопада 2025 року, ОСОБА_8 приблизно о 10 год. 00 хв., прибув за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, поблизу буд. 55/2, де мав зустрітися з водіями, які повинні були відвезти його до державного кордону України, в бік Республіки Молдови.

Перебуваючи в визначеному невстановленою особою місці, у зазначений день та час, саме 26 листопада 2025 року приблизно о 10 год. 00 хв., ОСОБА_8 зустрів ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які діяли за попередньою змовою групою осіб з невстановленою в ході досудового розслідування особою, мали єдиний прямий умисел, направлений на незаконне переправлення осіб через державний кордону України, з корисливих мотивів.

Цього ж дня близько 10 год. 15 хв., ОСОБА_8 сів до автомобіля «Toyota Avensis Verso», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який діяв за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, після чого, відповідно до попередньої домовленості та плану, вони почали рух до населеного пункту, що межує з Республікою Молдовою, визначеного невстановленою в ході досудового розслідування особою. В ході зазначеної поїздки, невстановлена в ході досудового розслідування особа, за допомогою мобільного застосунку «Телеграм», здійснювала керівництво з організації незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України.

У подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 діючи у відповідності до раніше розробленого плану із невстановленою в ході досудового розслідування особою та виконуючи її вказівки, сприяли своїми порадами та наданням засобів ОСОБА_8 , що полягали в перевезенні останнього на автомобілі «Toyota Avensis Verso», р.н. НОМЕР_2 , до державного кордону України, за маршрутом через контрольно-пропускні пукти, при цьому усвідомлюючи, що за надані ними незаконні послуги щодо перевезення та супроводу останнього до визначеного місця, що надасть ОСОБА_8 можливість для незаконного перетину державного кордону України, отримають грошові кошти у сумі по 1000 доларів США кожний, здійснили зупинку в межах населеного пункту с. Кучурган, Роздільнянського району Одеської області.

У подальшому, діючи у відповідності до раніше розробленого плану та домовленості за попередньою змовою групою осіб із невстановленою в ході досудового розслідування особою та виконуючи її вказівки, сховали ОСОБА_8 в багажник автомобілю «Toyota Avensis Verso», р.н. НОМЕР_2 , для безперешкодного проїзду через контрольно-пропускний пункт поблизу с. Кучурган, Роздільнянського району Одеської області.

Щодо обґрунтованості підозри

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджуєтьсянаданими слідчимматеріалами,зокрема:

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 03.11.2025;

-Протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 26.11.2025;

-Протоколом вручення грошових коштів від 20.11.2025;

-Протокол ідентифікації та огляду грошових коштів від 26.11.2025;

-Протоколом вручення грошових коштів від 26.11.2025;

-Протоколом обшуку транспортного засобу марки «автомобіля «Toyota Avensis Verso», р.н. НОМЕР_2 , Одеська обл., Одеський р-н, траса «М16» біля населеного пункту Кучурган, Роздільнянського району, Одеської області, від 26.11.2025;

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 26.11.2025;

-Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_7 р.н. від 26.11.2025;

-Протоколом огляду мобільного телефону OPPO A72 від 26.11.2025;

-Протоколом огляду мобільного телефону МОТО Е15 від 26.11.2025;

Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332КК України.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;

3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких та корисливих, що передбачений ч. 3 ст. 332 КК України.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв`язків та маючи значні матеріальні ресурси для тривалого перебування за кордоном, чому буде надано оцінку далі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.

3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні

Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:

- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;

- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Підозрюваному особисто відомий заявник у кримінальному провадженні та інший підозрюваний.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.

3.7. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.

Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

3.8. Щодо визначення розміру застави

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Підстави для визначення застави вище ніж встановлена КПК України, слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, що пов`язане із організацією незаконного переправленням осіб придатних до військової служби через державний кордон України у групі осіб в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя приходить до висновку, що застава в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242240 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом.

3.9. Щодо покладення на підозрюваного обов`язків

У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов`язків,передбачених ч.5ст.194КПК Українита необхідністьпокладення якихбула доведенастороною обвинувачення,а саме::не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, які визначені слідчим; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.

Строк дії обов`язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України.

За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з врахуванням визначеного розміру застави підлягає частковому задоволенню.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 січня 2026 року включно в умовах гауптвахти Південного ТУ ВСП.

Визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеської області, ОСОБА_4 , слід негайно звільнити з - під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення вказаної застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 23 січня 2026 року включнонаступні обов`язки:не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, які визначені слідчим; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1