Вирок № 132164654, 27.11.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/16927/22

Провадження № 1-кп/947/302/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2025 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12021160000001303 від 01.11.2022 року відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, працює головним інженером ТОВ «Контроль Безпека», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що маючи умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання вибухових речовин, при невстановлених обставинах, у невстановлений день та час, без передбаченого законом дозволу, придбав нітроцелюлозний порох (загальна маса вибухової речовини метальної дії становить 184 г, котра є вибуховою речовиною). Далі, ОСОБА_5 , не маючи на те відповідного дозволу на зберігання зазначеної вибухової речовини, в порушення Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, почав зберігати вибухову речовину в належному йому гаражному приміщенні № НОМЕР_1 розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .

У ході проведення санкціонованого обшуку 17.05.2022 року у період часу з 09.34 год. до 12.07 год., в гаражному приміщенні № НОМЕР_1 розташованому за адресою: АДРЕСА_3, яким користується ОСОБА_5 , працівниками СУ ГУНП в Одеській області виявлено та вилучено металеву банку з написом «Порох охотничий «Сокол».

Подальшим досудовим розслідуванням установлено, що надані на дослідження предмети, вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3, а саме: речовина темно-оливного кольору відноситься до вибухової речовини метальної дії. Маса наданої речовини складає 184 г. Надана на експертизу речовина темно-оливного кольору являється нітроцелюлозним порохом, яка здатна до вибухового перетворення.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне придбання, зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, у невстановленому місці, в невстановлені дату та час, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс та став зберігати в будинку за своїм фактичним місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_3 .

У ході проведення санкціонованого обшуку 17.05.2022 року у період часу з 06.14 год. до 11.26 год., за місцем фактичного мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 , працівниками ГУНП в Одеській області виявлено та вилучено: прозорий полімерний пакет в запаяному вигляді із речовиною рослинного походження зеленого кольору; прозорий розірваний полімерний пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору; прозорий полімерний пакет із застібкою із речовиною рослинного походження зеленого кольору; прозорий полімерний пакет із застібкою та написом на поверхні чорними літерами «наша 2020», всередині якого міститься речовиною рослинного походження зеленого кольору.

Подальшим досудовим розслідуванням установлено, що надані на дослідження предмети, вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3, а саме: речовина рослинного походження, сіро-зеленого кольору, масами 3,78 г, 42,11 г, 0,33 г, 1,30 г, у чотирьох пакетах, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса канабісу в висушеному стані становить 3,42 г, 37,61 г, 0,31 г, 1,17 г, загальною масою 42,51 г.

Відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року канабіс внесений до списку особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2000 за № 512/4733 (Таблиця № 1) «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» канабіс, масою від 5,0 г до 500 г віднесений до невеликих розмірів.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України - незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 зазначив, що не визнає вину в інкримінованих йому злочинах, не вчиняв кримінальних правопорушень, в яких його звинувачують та пояснив, що 17.05.2022 року близько 6 години ранку до нього додому прийшли працівники поліції, оголосили ухвалу та почали обшук, в ході якого нічого забороненого не знайшли. Після чого, за вимогою працівників поліції він одягнувся та пішов з ними до приватного будинку по АДРЕСА_4 , де йому повідомили, що проводиться обшук у ОСОБА_6 потім підвели його до гаражів, дали йому аркуш паперу, змусили його написати під диктовку текст. Приміщенння гаражу було відкрито, він разом з працівниками поліції зайшов, де йому поліцейські сказали що говорити при обшуку, після чого розпочали відео фіксацію обшуку. Перед проведенням обшуку працівники поліції дали ключі, якими він в подальшому відкрив гараж під відео фіксацію.

Також пояснив, що в подальшому працівники поліції висловили йому умову про те, що якщо він хоче отримати вилучені у нього телефони, то повинен підписати заяви та розписки на все інше майно, на що він вимушений був погодитись.

Також підтвердив, що перебував у близьких стосунках з ОСОБА_6 , які припинили між ними за 2 роки до подій, разом з нею не проживав на момент проведення обшуків. Просить суд виправдати його, оскільки не вчиняв кримінальних правопорушень.

В ході судового розгляду судом досліджені докази, надані стороною обвинувачення в обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, а також процесуальні документи, а саме:

- витяги з ЄРДР за № 12021160000001303 від 01.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України; № 12022160000000327 від 17.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України;

- постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 30.06.2022 року;

- постанова про зміну попередньої кваліфікації кримінального правопорушення від 19.07.2022 року;

- рапорт про виявлення ознак кримінального правопорушення від 01.11.2021 року;

- повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення від 01.11.2021 року,

- ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2022 про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ,

- доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій від 15.05.2022 року;

- протокол обшуку від 17.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , та відеозапис обшуку, за згодою учасників судового провадженя відтворений у судовому засіданні частково;

- постанова про визнання предметів речовими доказами та доручення до матеріалів кримінального провадження від 17.05.2022 року;

- ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.05.2022 про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ;

- ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2022 про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 ,

- протокол обшуку від 17.05.2022 за адресою: АДРЕСА_3 , та 1 (один) micro SD з відеозаписом обшуку, акт про застосування службового собаки від 17.05.2022, та акт перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів, на 1 арк.,

- постанова про визнання речових доказів від 17.05.2022, на 4 арк.,

- ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.05.2022 про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , на 4 арк.,

- ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.05.2022 про надання дозволу на проведення обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 .,

- заява ОСОБА_5 від 17.05.2022 про надання дозволу на проведення обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 ;

- протокол обшуку від 17.05.2022 гаражного приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 з відеозаписом обшуку;

- постанова про визнання речових доказів від 17.05.2022 та квитанція про отримання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу № 000681;

- ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.05.2022 про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , на 2 арк.,

- протокол огляду предмету від 22.07.2022 року;

- постанова про призначення судової експертизи зброї за спеціальністю 3.1. «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» від 20.05.2022, на 3 арк.,

- довідка про судові витрати від 02.06.2022 № СЕ-19/116-22/7544-БЛ, на 1 арк.,

- висновок експерта від 02.06.2022 №СЕ-19/116-22/7544-БЛ, відповідно до якого два пістолета є 26-мм сигнальними пістолетами, призначеними до проведення пострілів сигнальними і освітлювальними патронами калібру 26 мм та до категорії вогнепальної зброї не відносяться. Один з даних пістолетів є сигнальним пістолетом СПШ-44 польського виробництва Другий пістолет є сигнальним пістолетом зразка 1930 р. (ОСП-30) радянського виробництва на 6 арк.,

- постанова про призначення судової експертизи зброї за спеціальністю 3.1. «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» від 20.05.2022, довідка про судові витрати від 02.06.2022 № СЕ-19/116-22/7545-БЛ;

- висновок експерта від 02.06.2022 № СЕ-19/116-22/7545-БЛ, відповідно до якого наданий на дослідження автомат, до вогнепальної зброї не відноситься, є нейтралізованою зброєю автомату «АКС-74», № НОМЕР_2 , калібру 5,45x39 мм, що до справності наданого автомата, не вирішувалось у зв`язку з тим, що він має конструктивні зміни, які внесені саморобним способом та до стрільби не придатний.

- постанова про призначення судової вибухо-технічної експертизи за експертною спеціальністю 5.1. «Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу» від 20.05.2022 року, довідка про судові витрати від 08.06.2022 № СЕ-19/116-22/7527-ФХВР, на 1 арк.,

- висновок експерта від 08.06.2022 № СЕ-19/116-22/7527-ФХВР, відповідно до якого речовина темно-оливного кольору відноситься до вибухової речовини метальної дії. Маса наданої речовини складає 184 г. Надана на експертизу речовина темно-оливного кольору являється нітроцелюлозним порохом, яка здатна до вибухового перетворення;

- постанова про доручення проведення експертизи матеріалів речовин та виробів, за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» від 20.05.2022 року і довідка про судові витрати від 07.06.2022 № СЕ-19/116-22/7963-НЗПРАП,

- висновок експерта від 07.06.2022 № СЕ-19/116-22/7963-НЗПРАП, відповідно до якого речовина рослинного походження, сіро-зеленого кольору, масами 3,78 г, 42,11 г, 0,33 г, 1,30 г, у чотирьох пакетах, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса канабісу в висушеному стані становить 3,42 г, 37,61 г, 0,31 г, 1,17 г, загальною масою 42,51 г.

- запит від 12.07.2022 в порядку ст. 93 КПК України про надання інформації та інформація від 14.07.2022 про наявність зброї у ОСОБА_5 ,

- заява ОСОБА_5 про повернення речових доказів у кримінальному провадженні та розписка про їх отримання.

Крім того, сторона обвинувачення посилається на показання свідка ОСОБА_7 , який в ході допиту у судовому засіданні підтвердив суду факт того, що він приймав участь в якості понятого при проведенні обшуку працівниками поліції та УСБУ квартири за місцем проживання ОСОБА_5 та гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Також пояснив, що ОСОБА_5 мав ключі від гаражу, пояснив, що він є власником вказаного гаража. Першими до гаражу зайшли працівники поліції, потім ОСОБА_5 зайшов та сказав, що всі предмети знаходяться в правому куті. Обшук у квартирі і гаражі фіксувався відеозаписом. Особисто він вважає, що будь-яких порушень при проведені обшуку допущено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Свідкі обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в судовому засіданні не допитані, оскільки стороною обвинувачення не забезпечена їх присутність під час судового розгляду в строк, визначений стороні обвинувачення для забезпечення явки зазначених свідків обвинувачення, відповідно до ухвали суду від 07.07.2025 року.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сторона обвинувачення, вважаючи вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, посилалась на вищевказані докази, та вважала їх достатніми для підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинах.

Проте із зазначеною позицією сторони обвинувачення суд не погоджуться, виходячи із наступного.

Вимогами ст. 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно припису ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно із приписом п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

За правилами ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно дост. 9 КПК України.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

З досліджених доказів судом встановлено, що відповідно до протоколу обшуку від 17.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , слідчим за участю оперуповноважених УСБУ в Одеській області проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за вищезазначеною адресою, на підставі ухвали слідчого судді від 19.04.2022 року в рамках кримінального провадження №12021160000001303 від 01.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відповідно до якої наданий дозвіл слідчому відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області майору поліції ОСОБА_12 , слідчим слідчої групи Головного управління Національної поліції в Одеській області із залученням силової підтримки працівників управління «КОРД» ГУНП, «ТОР» ПП ДПП в Одеській області та відділу спеціальних дії «ДОЗОР» ДПСУ, на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд зазначає, що в результаті проведення зазначеного обшук за адресою: АДРЕСА_2 було виявлено та в подальшому вилучено наступне: мобільний телефон марки «Iphon 6» imei: НОМЕР_3 у корпусі сірого кольору, в якому знаходиться сім-картка оператора «Iifecell Україна» з абонентським номером: НОМЕР_4 , який поміщено до сейф-пакету ВУМ № 1008509; мобільний телефон марки «Iphon 10» imei: НОМЕР_5 у корпусі сірого кольору, в якому знаходиться сім-картка оператора «Iifecell Україна» з абонентським номером: НОМЕР_6 , який поміщено до сейф-пакету ВУМ № 1008509; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2, магазин під калібр 5.45 від АК-74 з написом «10», який поміщено до сейф-пакету SUD №3056238, які в подальшому визнано речовими доказами.

Суд визнає протокол обшуку, проведений за адресою: АДРЕСА_2 неналежним доказом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України в результаті проведення зазначеної слідчої дії здобуто докази, які жодним чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження в межах пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до протоколу обшуку від 17.05.2022 рокугаражного приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 з відеозаписом обшуку, проведеного до постановлення ухвали слідчого судді, дозвіл на проведення якого наданий ухвалою слідчого судді від 18.05.2022 року в рамках кримінального провадження №12021160000001303 від 01.11.2021 року за ч. 2 ст. 307 КК України, встановлено, що під час проведення якого було виявлено та вилучено: предмет, зовні схожий на автомат, який складається з металевого корпусу з маркуванням ММГ АКС 90 № НОМЕР_2 та два предмети, зовні схожі на магазини від нього; предмет, зовні схожий на ніж в чохлі чорного кольору загальною довжиною приблизно 29 см., довжина клинка 16 см., з рукояткою чорного виготовленою з полімерного матеріалу на якій є утик, з маркуванням на поверхні клинка «Made in Austria»; предмет, зовні схожий на ніж загальною довжиною 26 см., з написом «АК 47 СССР» з металевою рукояткою обладнаною утиком та в якій наявний круглий отвір для прикріплення; предмет зовні схожий на ракетницю, на якому наявне маркування «КЄО2138»; предмет зовні схожий на ракетницю, на якому наявне маркування «КГ636»; металева банка, на якій є етикетка з написом «Порох охотничий Сокол», в якій знаходиться речовина, яка зовні схожа на порох; предмет, зовні схожий на затвор, з механічними ушкодженнями; предмет циліндричної форми діаметром 5,5 см., в одній частині якого наявне різьбове з`єднання і у центральній частині отвір діаметром біля 7 см, які в подальшому визнано речовими доказами.

В ухвалі слідчого судді від 18.05.2022 року зазначено, що обшук проведений на підставі заяв ОСОБА_5 від 17.05.2022 року про надання дозволу на проведення обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , який нібито перебуває у його користуванні, що повністю заперечує обвинувачений ОСОБА_5 , а також не підтверджено жодними документальними доказами, які підтверджують право власності або користування ОСОБА_5 приміщенням гаражу за зазначеною адресою, що підтверджується ухвалою слідчого судді від 18.05.2022 року, в якій зазначено, що згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, отримати відомості про право власності на вказане нерухоме майно не надалось можливим, у зв`язку з тим, що на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_3 ведуться технічні роботи.

Судом встановлено, що обшук гаражу, проведений за іншою адресою, а саме відповідно до документів, наданих стороною захисту, ОСОБА_6 на підставі договору про надання послуг від 02.01.2020 року є споживачем (користувачем) гаражів № НОМЕР_7 за адресою: АДРЕСА_5 , де 17.05.2022 року фактично був проведений обшук в порядку ст. 233 КПК України. При цьому після проведення зазначеного обшуку дозвіл на його проведення був отриманий на проведення обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , як зазначено в ухвалі слідчого судді від 18.05.2022 року.

Крім того, на підтвердження обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України стороною обвинувачення наданий протокол обшуку від 17.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_3 , за результатами якого були вилучені: прозорий полімерний пакет в запаяному вигляді із речовиною рослинного походження зеленого кольору; прозорий розірваний полімерний пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору; прозорий полімерний пакет із застібкою із речовиною рослинного походження зеленого кольору; прозорий полімерний пакет із застібкою та написом на поверхні чорними літерами «наша 2020», всередині якого міститься речовиною рослинного походження зеленого кольору. В подальшому на підставі експертного висновку від 07.06.2022 № СЕ-19/116- 22/7963-НЗПРАП було встановлено, що ця речовина рослинного походження зеленого кольору є небезпечним наркотичним засобом обіг якого заборонено.

З відеозапису обшуку, відтвореного у судовому засіданні, встановлено, що відеозаписом не зафіксована адреса, куди прибув слідчий для проведення обшуку, які обходять будівлю та заходять у двір за невстановленою адресою, підіймаються на другий поверх будівлі, де ОСОБА_6 повідомляє, що не мешкає з ОСОБА_5 та в квартирі немає його речей. Далі, співробітники поліції зайшли до житлового приміщення, в якому перебуває ОСОБА_6 та її 16-річний син. ОСОБА_14 повідомляє, що у неї є наркотичні засоби, які вона тримає та використовує для власного споживання. Слідчий оголошує ухвалу суду та зазначає адресу, за якою наданий дозвіл на обшук: АДРЕСА_3 , на що ОСОБА_14 зазначає, що вони перебувають за іншою адресою, а саме АДРЕСА_5 , що слідчий залишає поза увагою та обшук продовжується. Після початку обшуку, ОСОБА_14 достає з кухонної шафи прозорі полімерні пакети у кількості 4 шт., а також дістає зброю (пістолет) та набої, пояснивши, що зазначені речі належать їй особисто.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що під час проведення обшуку будинку, в якому остання проживає виявлено «марихуану». При цьому свідок пояснила, що вказаний наркотичний засіб належав її покійному чоловіку, який помер ще у 2014 році. При цьому свідок зазначила, що в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку зазначено номер будинку як АДРЕСА_3 , хоча фактично це АДРЕСА_4 , про що вона повідомила відразу слідчому. Також вона повідомила слідчому, що не проживає разом із ОСОБА_5 , стосунки з ним припинила за 2 роки до обшуку, у неї вдома немає речей, належних ОСОБА_5 .

Крім цього, свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що гаражні приміщення, які розташовані поруч із будинком, також значаться за адресою: АДРЕСА_4 , при цьому вони ніколи не перебували у користуванні обвинуваченого ОСОБА_15 . Вилучені у гаражі речі належать її померлому чоловіку.

Суд визнає показання свідка ОСОБА_6 правдивими, оскільки вони узгоджуються та підтверджені дослідженими судом доказами, в тому числі відеозаписом обуку за місцем її проживання.

Обшук може бути проведено без постановлення ухвали слідчого судді на підставі добровільної згоди власника житла, а також до постановлення ухвали слідчого судді лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, що передбачено частинами 1, 3 ст. 233 КПК України. Зазначена правова позиція викладена у Постанови Верховного Суду у справі № 573/2028/19 від 08.04.2021.

Відповідно до ухвали слідчого судді від 19.04.2022 року про надання дозволу на проведення обшуку встановлено, що слідчим суддею наданий дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , (у підсобних приміщеннях, що розташовані на території вказаного домоволодіння), користувачем нежитлової будівлі та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , є мале підприємство «Іванна» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю код ЄДРПОУ 13906305, що встановлено слідчим суддею відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Водночас, як встановлено з досліджених судом доказів, обшук на підставі ухвали слідчого судді від 19.04.2022 року, був проведений у житловому приміщенні за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 , тобто фактично працівниками поліції здійснено проникнення до житла в порушення вимог ст. 234 ч. 2 КПК України, якою встановлено, що обшук проводиться відповідно до ухвали слідчого судді, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, «інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє», або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 234 ч. 2 КПК України обшук проводиться відповідно до ухвали слідчого судді, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до висновку Верховного Суду (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 462/3127/22 (ЄДРСРУ № 114726887) невідкладності проведення обшуку з метою унеможливлення знищення доказів, фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, збереження усієї доказової бази - не відноситься до переліку невідкладних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Відповідно до п.п. 4, 5 п. 3.2 рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі, та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Таким чином, допустимість доказу визначається виходячи, насамперед, із обставин його отримання і залучення до кримінального провадження, а умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного джерела, належним суб`єктом, в належному процесуальному порядку; належне оформлення (фіксування) джерела фактичних даних.

На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що протокол обшуку від 17.05.2022 року, дозвіл на проведення якого наданий слідчим суддею за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проведений у житловому приміщенні за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 , а також обшуку від 17.05.2022 року гаражного приміщення дозвіл на проведення якого наданий слідчим суддею за адресою: за адресою: АДРЕСА_3 , гаражне приміщення № НОМЕР_1 , фактично проведений за адресою за адресою: АДРЕСА_4 , користувачем якого є ОСОБА_6 є неналежними доказом, оскільки прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, а також суд визнає зазначені протоколи обшуків недопустимими доказами, оскільки зазначені докази отримані внаслідок істотного порушення норм діючого КПК України, а саме в порушення п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України.

При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України.

Визнавши недопустимими доказами протоколи обшуків від 17.05.2022 року, суд згідно ч. 6 ст. 9 КПК враховує правову концепцію «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази.

Враховуючи, що висновки експертів, а саме: від 08.06.2022 № СЕ-19/116-22/7527-ФХВР, 07.06.2022 № СЕ-19/116-22/7963-НЗПРАП є похідними доказами, здобутими саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, а саме у протоколах обшуку від 17.05.2022 року, які визнані судом недопустимим на підставі п.1 ч.2 ст.87 КПК України, суд визнає недопустимими доказами, у зв`язку з чим вищезазначені висновки експертів не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Також суд не бере до уваги показання свідка обвинувачення ОСОБА_7 , оскільки його показання в частині хронології дії проведення обшуку працівниками поліції у гаражному приміщенні, а також надання будь-яких пояснень ОСОБА_5 у сукупності з іншими дослідженими доказами, не мають доказового значення у кримінальному провадженні.

Також суд не погоджується та вважає необґрунтованим посилання сторони обвинувачення на наявні в матеріалах справи та досліджені судом розписки від 22.07.2022 року про повернення ОСОБА_5 вилучених у гаражному приміщенні предметів, оскільки рішення про визнання предметів речовими доказами та визначення порядку їх зберігання приймається та здійснюється слідчим та оформлюється процесуальним документом у формі постанови, яка не є доказом у кримінальному проваджені у розумінні ст.84 КПК України.

З досліджених судом розписок та заяв встановлено, що вони складені від імені ОСОБА_5 печатним текстом, зареєстровані одночасно, в один день, що ОСОБА_5 заперечується, а саме відповідно до показань якого він підписав зазначені заяви і розписки під тиском слідчого, з метою повернути належні йому мобільні телефони, що не спростовано стороною обвинувачення.

Суд вважає, що рішення слідчого про передачу речових доказів на відповідальне зберігання обвинуваченому під розписку до направлення обвинувального акту до суду і до завершення розгляду справи судом, не є доказом винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, а є відповідальністю слідчого, який прийняв рішення про визначення порядку та місця зберігання речових доказів.

На підставі викладеного, дослідивши всі докази, більшість яких є процесуальними документами, які не є доказами у розумінні ст. 84 КПК України, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України суд дійшов наступних висновків.

Згідно частини третьої статті 17 КПК України підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Частиною четвертою статті 17 КПК України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до кримінальної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своєму рішенні, а згідно ч. 2 ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Національне законодавство України повністю узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, що сформульована зокрема у п. 43 рішення від 14.02.2008 в справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». При цьому розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.

Враховуючи наведене, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України не доведена під час судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які у своїй сукупності та взаємозв`язку були б достатніми для прийняття рішення про доведеність його вини.

До вказаного висновку суд дійшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

За встановлених фактичних обставин, виходячи із закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, суд дійшов до висновку про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність визнання його невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України та про необхідність, у зв`язку з цим ухвалення виправдувального вироку.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні не застосований.

Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 24.05.2022 року підлягає скасуванню.

Питання про процесуальні витрати на залучення експертів суд вирішує в порядку ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 373-374, 392- 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України та виправдати його за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні не застосований.

Процесуальні витрати на залучення експертів, які складають 6 864 гривні 80 копійок- відшкодувати за рахунок держави.

Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 24.05.2022 року - скасувати.

Речові докази: наркотичний засіб - канабіс, загальною масою 42,51 г. речовину - нітроцелюлозний порох, масою 184 г. (квитанція №000681) - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1