Ухвала суду № 132159177, 28.11.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/15939/25

(1-кс/199/1325/25)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2025 року місто Дніпро

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання слідчої СВ відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровської області лейтенанта поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Леґніца Польщі, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, неодружений, раніше не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді номера обслуги 3 відділення зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

ВСТАНОВИВ:

З клопотання слідчої слідує, що у провадженні СВ відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030014567від 28.07.2025, правова кваліфікація ч. 5 ст. 407 КК України, де повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення ОСОБА_4 , в тому, що його, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 117 від 27 квітня 2025 року, призначено на посаду номера обслуги 3 відділення зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечень.

Таким чином, солдат ОСОБА_4 , в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучі військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно ст. 14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.

За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями тощо.

Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна. А стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов`язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

За приписами ст. ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника)

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді номера обслуги 3 відділення зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 18 травня 2025 року приблизно о 08.00 годині, самовільно залишив місце служби місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 26 листопада 2025 року.

26 листопада 2025 року солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було встановлено працівниками ВП № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області (Амур-Нижньодніпровський район м. Дніпра), у зв`язку з чим злочин було припинено.

Враховуючи викладене, досудовим розслідуванням встановлено достатньо підстав для повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

26листопада 2025 стосовно ОСОБА_4 було складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Того ж дня, повідомлення про підозру вручено ОСОБА_4 .

Викладені обставини дають підстави підозрювати солдата ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджуються: актами службових розслідувань, проведених за фактами самовільного залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, рапортами про виявлення відсутності у військових частинах, поясненням, актом службового розслідування.

Вказані докази, як самі по собі так і в сукупності із іншими доказами містять відомості, що підтверджують обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Необхідність обранняпідозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:

1) Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а у випадку доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, підозрюваному, загрожує реальне позбавлення волі.

2) Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що у разі повернення ОСОБА_4 до розташування військової частини, останній може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які являються його співслужбовцями та командирами підрозділів, в якому останній проходив військову службу.

3) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: орган досудового розслідування вважає, що підозрюваний має можливість, вчиняти інші кримінальні правопорушення, що також підтверджується репутацію самого підозрюваного ОСОБА_4 , який, являючись військовослужбовцем, має «широкий» доступ до будь-якого виду зброї, яку може застосувати під час тиску на свідків. Крім того, під важелем понесення відповідальності, ОСОБА_4 , будучи діючим військовослужбовцем, якщо відносно останнього буде застосовано інший запобіжний захід, може самовільно залишити місце служби та взагалі територію України, що у свою чергу утворить самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК України.

Беручи доуваги,що органомдосудового слідствавстановлені доказискоєння підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти додесятироків, (згідност. 12 КК України є тяжким злочином), а також те, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не дозволить запобігти вказаним ризикам.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені умисного тяжкого кримінального правопорушення, а також те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не дозволить запобігти цим ризикам, слідча просить застосувати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання та застосувати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Також, під час судового засідання прокурор ОСОБА_3 висловив думку, що ухвалу слідчого судді про застосування ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має виконувати Державна установа «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Підозрюваний ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив обрати йому запібдний захід у вигляді домашнього арешту, проти чого заперечував прокурор.

Вирішуючи клопотання слідчого слідчий суддя, вислухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши подане клопотання та надані прокурором матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , вважає необхідним клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України є умисним тяжким злочином.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.07.2025, правова кваліфікація ч. 5 ст. 407 КК України, кримінальне провадження № 62025170030014567;

- рапортом командирів військового підрозділу про вчинення злочину солдатом ОСОБА_4 та проведення з цього приводу службового розслідування;

- наказами командира військового підрозділу про проходження військової служби солдата ОСОБА_4 ;

- копіями військового квітка на ім`я ОСОБА_4 , копією паспорта ОСОБА_4 , вимогою про відсутність судимостей у ОСОБА_4 , службовою характеристикою військовослужбовця ОСОБА_4 , медичною характеристикою військовослужбовця ОСОБА_4 ;

- актом службового розслідування заступника командира з психологічної підтримки військової частини, проведеного за фактом самовільного залишення місця служби ОСОБА_4 ;

- копіями витягу із наказів командира військової частини відносно проходження служби військовослужбовцем ОСОБА_4 ;

- копією повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 , який повністю визнав себе винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України;

З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років.

Щодо суспільної небезпеки, слідчий суддя приходить до висновку, що такий злочин має дуже високий ступінь суспільної небезпеки.

Крім того, ОСОБА_4 на утриманнімалолітніх (неповнолітніх)дітей немає,що свідчитьпро відсутністьміцних соціальнихзв`язків замісцем свогомешкання,у зв`язкуіз чим,розуміючи тяжкістьпонесення покарання,у разівизнання підозрюваноговинним увчиненні інкримінованогозлочину,останній можепереховуватись відоргану досудовогорозслідування тасуду зметою уникненняпокарання.

За даним кримінальним провадженням слідчий суддя враховує, що у відповідності до ч. 2 ст.177КПК України підставоюдля застосуваннязапобіжного заходу ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у можливої причетності до вчинення ним умисного тяжкого злочину, ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВІ КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ), защо закономпередбачено основнепокарання увиді позбавленняволі настрок відп`яти додесяти роківпозбавлення волі.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється увчиненні такогоумисного тяжкогозлочину,передбаченогоч. 5 ст. 407 КК України, на думку слідчого судді, вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).

При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Обставини проіснування ризиків,передбачених ст.177КПК України,свідчить те,що ОСОБА_4 ,повідомлений пропідозру увчиненні умисноготяжкого злочину проти ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВІ КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який, у разі доведеності вини останнього передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду.

Ці ризики вказують на те, що до ОСОБА_4 не може бути застосовано інші менш суворі запобіжні заходи згідно п. 1-4 ч. 1 ст. 176 КПК України, бо не зможе забезпечити виконання процесуальних обов`язків передбаченим чинним законодавством та забезпечення можливості виконання процесуальних рішень, у тому числі вироку суду, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового слідства, може продовжити скоювати кримінальні правопорушення.

Які не будь відомості про те, що ОСОБА_4 не може за станом здоров`я перебувати в умовах слідчого ізолятору відсутні та слідчому судді не надані.

Застосований до підозрюваного запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчий суддя на даному етапі не встановив.

Крім того, відповідно доп.5ч.4ст.183КПК України суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Відповідно до припису КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Так, за тяжкі злочини розмір застави становить від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум на 2025 рік затверджений Законом «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-IX для працездатних осіб складає 3028 грн.

Враховуючи всі обставини справи, майновий стан та особу підозрюваного ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 181680 грн. яка буде достатньою мірою гарантувати виконання ним, покладених на нього обов`язків.

Окрімцього,застосовуючи щодопідозрюваного альтернативнийзапобіжний західу виглядізастави,на ОСОБА_4 необхідно відповіднодо ч.5ст.194КПК Українипокласти такіобов`язки: за першою вимогою прибувати на виклик суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави підозрюваний ОСОБА_4 з моменту звільнення з-під варти, вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення повідомити суд.

Попередити ОСОБА_4 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов`язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 131,132,176,177,178,183,184,186,193,194,196,197 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчої СВ відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровської області лейтенанта поліції ОСОБА_5 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

На підставіст.197КПК Українивстановити строкдії ухвалислідчого суддіпро триманняпід вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -шістдесят днів та строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 28 листопада 2025 року.

Визначити вухвалі прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою ОСОБА_4 дату закінчення дії ухвали 26 січня 2026 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181680 грн.

Підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути звільнений під заставу, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ)26239738, банк отримувача ДКСУ,м. Київ, код 820172, на строк дії ухвалидо 19 грудня 2025 року включно.

Підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної судом суми застави підозрюваний ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.

У разівнесення заставина підозрюваного ОСОБА_4 , відповідно доч.5ст.194КПК України,покласти такіобов`язки: за першою вимогою прибувати на виклик суду; не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії покладених обов`язків - два місяця з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі якщо він не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Відмовити взадоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_4 про застосування йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою негайно вручити учасникам кримінального провадження та негайнонаправити начальникуДержавної установи«Дніпровська установавиконання покарань(№4)», - для виконання.

Відповідно до ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку підозрюваним, його захисником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

28.11.2025