Рішення № 132155496, 28.11.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2340/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

заявниці: ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Дубровицяцивільну справуза заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Висоцька сільськарада Сарненськогорайону Рівненськоїобласті про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просить встановити факт її постійного проживання, разом із спадкодавцем її бабою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяву обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходяться АДРЕСА_1 та на сертифікат на право на земельну частку (пай) у КСП «Перемога» села Людинь Дубровицького району Рівненської області.

Протягом останніх років свого життя її баба ОСОБА_2 часто хворіла та потребувала стороннього догляду, а тому заявниця почала проживати разом із нею без реєстрації у її будинку, де здійснювала за нею догляд до дня її смерті. Коли баба померла, то заявниця вважала, що фактично прийняла спадщину після її смерті. Інші спадкоємці, які прийняли спадщину відсутні. Для юридичного оформлення права на спадкове майно, заявниця звернулася до приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Тарасюка О.Г. Проте постановою приватного нотаріуса від 25 квітня 2025 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки вона не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подала заяву до нотаріуса у шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому пропустила строк для прийняття спадщини. З цих підстав заяву просить задоволити.

В судовому засіданні заявниця заяву підтримала та просила її задоволити, із зазначених в ній підстав.

Від представника заінтересованої особи до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, проти задоволення заяви не заперечують.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили,що вонибули сусідами ОСОБА_2 та дуже добре знають сім`ю заявниці. Протягом останнього року життя і до дня своєї смерті ОСОБА_2 постійно хворіла, а тому її онука ОСОБА_1 почала проживати разом із нею у її будинку, піклувалася, доглядала за нею та забезпечувала її усім необхідним, вела з нею спільне господарство.

Заслухавши заявницю, свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11 червня 2014 року (а.с.4).

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходяться АДРЕСА_1 (а.с.6) та на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ №0148559 від 15 листопада 1996 року.

Заявниця ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , що підтверджується: копією свідоцтва про народження заявниці серії НОМЕР_2 від 06 листопада 1998 року (а.с.8); копією свідоцтва про народження матері заявниці серії НОМЕР_3 від 11 лютого 1986 року (а.с.9) та копією свідоцтва про укладення шлюбу її матерії серії НОМЕР_4 від 19 травня 1981 року (а.с.9).

Згідно довідки №283 від 10 червня 2025 року, виданої виконавчим комітетом Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . Разом із нею за вказаною адресою проживала без реєстрації її онука ОСОБА_1 (а.с.7).

Для юридичного оформлення права на спадкове майно, заявниця звернулася до приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Тарасюка О.Г. Проте постановою приватного нотаріуса від 25 квітня 2025 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті її баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки заявниця не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подала заяву до нотаріуса у шестимісячний строк для прийняття спадщини (а.с.6).

Як вбачається із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №80947949 від 25 квітня 2025 року, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 було зареєстровано спадкову справу №92/2025 (а.с.5).

Таким чином, із досліджених судом письмових доказів судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , постійно проживала без реєстрації по АДРЕСА_1 , разом із своєю бабою ОСОБА_2 в останні роки її життя і до дня її смерті.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частиною третьою статті 1268 ЦК визначено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Крім того, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

За змістом ст. 1268 ЦК України причини постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вказана норма закону не передбачає.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом, як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з підпунктами 4, 10 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Згідно ч 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надані заявницею докази відповідно до вимог ст. 76, 78-80 ЦПК України є допустимими, достовірним та достатніми. Оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до висновку про доведеність заяви.

Приймаючи до уваги те, що встановлення цього факту, а саме постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, має для заявниці юридичне значення, оскільки є передумовою реалізації нею права на отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті її баби, при цьому, заявниця позбавлена можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити цей факт, суд приходить до висновку, що обставини, викладені у заяві, знайшли своє підтвердження, є достовірними, обґрунтованими і сумніву в суду не викликають, відтак заяву слід задоволити.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями ст.ст.12,13,81,89,133,141,259,263-265,280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Висоцька сільськарада Сарненськогорайону Рівненськоїобласті про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем її бабою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 06 червня 2013 року Дубровицьким РС УДМС України в Рівненській області.

Заінтересована особа: Висоцька сільська рада Сарненського району Рівненської області, вулиця Б. Хмельницького, буд. 20, с. Висоцьк Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 04385043.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Оборонова І.В.