Вирок № 132153340, 27.11.2025, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1352/23

Провадження 1-кп/193/26/25

В И Р О К

іменем України

27 листопада 2025 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів суд. засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду у сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області кримінальне провадження за № 12023040000000482 від 23.05.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючого на посаді територіального супервайзера Південно-східного регіону в ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

представників потерпілих: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_16 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

23 травня 2023 року, приблизно о 17 годині 27 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем «Mersedes GLA 250», р/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_17 , у салоні якого, на передньому пасажирському сидінні, знаходилась ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рухався з перевищенням допустимої швидкості, а саме 111,6 км/год, у світлий час доби, по сухому дорожньому покриттю проїзної частини автодороги Н-11, сполученням «Дніпро - Кривий Ріг - Миколаїв», яка проходить по території Софіївського (теперішнього Криворізького) району Дніпропетровської області з боку міста Кривий Ріг у напрямку міста Дніпро та має по одній смузі для руху у кожному напрямку, у цей же час попереду нього рухалися інші транспортні засоби.

Водночас, у зустрічному напрямку, по вказаній проїзній частині дороги під керуванням водія ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рухався автомобіль «MAZDA 3», р/н НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та яка знаходилася у салоні власного автомобіля на передньому пасажирському сидінні.

Надалі під час руху водій ОСОБА_5 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, у порушення вимог дорожньої розмітки п. 1.1 ПДР України (вузька суцільна лінія) та дорожнього знаку 3.25 ПДР України (Обгін заборонено), при цьому рухаючись в умовах недостатньої видимості, оскільки проїзна частина по ходу його руху мала підйом, почав виконувати маневр обгону попереду рухаючих у попутному напрямку транспортних засобів, під час якого перетнув дорожню розмітку п. 1.1 ПДР України та виїхав на смугу зустрічного руху, де, не надавши перевагу у русі водію автомобіля «MAZDA 3», ОСОБА_19 , який рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі для руху, в районі 34 км. автодороги Н-11, допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля «Mersedes GLA 250» з передньою частиною автомобіля «MAZDA 3», на правому узбіччі смуги руху останнього.

Вищевказані дії водія ОСОБА_5 призвели до виникнення дорожньо-транспортної пригоди у якій загинуло троє потерпілих, а саме:

1) пасажир автомобіля «Mersedes GLA 250», ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: сполученої комбінованої травми голови, тулуба, кінцівок у вигляді численних переломів кісток скелету з ушкодженням правої частки печінки, крововиливів під оболонки головного мозку, крововиливів в прикореневі виділи легень та зв`язковий апарат печінки, опікових ран голови II-го ступеня, лівої верхньої кінцівки, саден, синців тулуба, кінцівок, яка ускладнилася розвитком травматичного шоку, які входять до комплексу сполученої автомобільної травми, від якої її смерть настала 23.05.2023 у кареті швидкої допомоги.

2) пасажир автомобіля «MAZDA 3», ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: сполученої травми тіла, що супроводжувалась закритою черепно-мозковою травмою, закритою травмою грудної клітини, закритою травмою живота, множинними багатоуламковими переломами верхніх та нижніх кінцівок, переломом хребта на рівні 4,5 поперекових хребців та у своєму плині ускладнилася травматичним шоком, які входять до комплексу сполучена тупа травма тіла від якої її смерть настала відразу на місці дорожньо-транспортної пригоди.

3) водій автомобіля «MAZDA 3», ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у результаті ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: рани правої нижньої кінцівки, множинних саден тулубу та кінцівок; відкритого перелому кісток обох передпліч, відкритого перелому правого надколінника, відкритого багатоуламкового перелому правого стегна, закритого 2-х кісточкового перелому правої гомілки, розриву легень з обох сторін, розриву брижі повздовжньої кишки, які входять до комплексу сполученої травми тіла від якої його смерть настала 02.06.2023 у приміщенні КП « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох (трьох) осіб.

Позиція обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у вказаному обвинуваченні в цілому не визнав і пояснив, що 23.05.2023 він, перебуваючи на роботі, погодився на прохання рідної сестри ОСОБА_18 відвезти її терміново цього дня до м. Дніпро до місцевої лікарні, де на стаціонарному лікуванні перебував її співмешканець ОСОБА_12 , від якого сестра має малолітню дитину. Вони вирушили з сестрою вдвох з м. Кривого Рогу до м. Дніпра цього дня приблизно о 16:00-16:30 год., за кермом автомобіля «MЕRSEDES-BENZ GLA 250», н/з НОМЕР_1 , був він, а його сестра знаходилась на передньому пасажирському сидінні, тобто з права від нього. Вони обоє були пристебнуті пасками безпеки. Вищевказаний автомобіль, яким він керував, був в абсолютно справному стані. Сам він мав на той час три роки водійського стажу, був світлий час доби, опадів не було, дорога йому з м. Кривого Рогу до м. Дніпра була цілком знайома, оскільки він до цього часу вже кілька разів їздив між цими містами по роботі. Всю дорогу сестра була дуже схвильована, постійно знервовано розмовляла по телефону з ОСОБА_12 , який, подекуди у розмові, доводив її до істерики. ОСОБА_18 підганяла його їхати швидше. Після АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (біля сел. Софіївка), був затяжний поворот, який проглядався, тому він обігнав, перетнувши при цьому суцільну лінію, кілька попутних транспортних засобів, серед яких запам`ятав легковий автомобіль «Хонда». Потім він, повернувшись на свою смуху руху, став їхати приблизно 10 хв. за фурою. Сестра в цей час спитала: «Чи є хтось за фурою?», і чи навмисно, чи випадково, своєю лівою рукою вона раптово зачепила/схопила верхню частину керма і потягнула його від себе у ліву сторону, через що автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху, хоча він і тримав кермо обома руками (на 9 та 15 годину). Він відразу відпустив педаль газу та почав вирівнювати автомобіль. Надалі він не зупиняв автомобіль, а став притримувати газ продовжуючи його рух по зустрічній смузі руху зі швидкістю приблизно 85-90 км/год., оскільки хотів повернутися на свою смугу руху, при цьому правий покажчик повороту він не вмикав і швидкість не збільшував. На цій ділянці дороги був підйом і на момент виїзду автомобіля на смугу зустрічного руху, унаслідок втручання його сестри у керування автомобілем, інших транспортних засобів ще не було. Проте водій вантажного автомобіля, який рухався попереду праворуч від нього, став пригальмовувати, очевидно подумав, що він його обганяє і хотів пропустити ОСОБА_5 по переду себе, але в цю мить він ( ОСОБА_5 ) побачив як у зустрічному йому напрямку на великій швидкості, приблизно 130 км/год., рухається автомобіль «MAZDA», який з`явився в полі зору раптово із-за підйому (бугра). ОСОБА_5 прийняв рішення з`їхати вліво на узбіччя, щоб запобігти з ним зіткненню, але таке ж рішення прийняв і водій «MAZDA», у результаті відбулося зіткнення їхніх автомобілів передніми частинами, зокрема основний удар припав на пасажирські сторони автомобілів. Від зіткнення їх відкинуло у кювет. Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження та перебував на стаціонарному лікуванні. Його сестра ОСОБА_18 загинула на місці ДТП. Водій автомобіля «MAZDA» також отримав тілесні ушкодження, але від травм він помер у лікарні, його пасажирка загинула теж на місці події. Вважає, що вказана ДТП виникла не з його вини. Подані до нього цивільні позови потерпілих не визнав повністю. Просив виправдати його у пред`явленому обвинуваченні.

На підтвердження своєї позиції обвинувачений та сторона захисту надали суду такі письмові докази, які були досліджені судом:

- заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_21 про призначення судової автотехнічної експертизи з зазначенням у ній вихідних даних та додатків, адресованих експертам ІНФОРМАЦІЯ_8 (т.1, а.с.106-109);

- судово - автотехнічну експертизу № 23345/23-52 від 26.09.2023, зі встановлення обставин та механізму ДТП, згідно яких, у т.ч. її дослідницької частини, за умов та характеристик виникнення пригоди, що наведені в наданих на дослідження матеріалах справи (з врахуванням комплексу вихідних даних наведених в заяві щодо проведення даної експертизи), водій автомобіля Mazda ОСОБА_19 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.9 б) ПДР України (з врахуванням вимог п. 12.6 ґ) ПДР України), а з моменту виникнення небезпеки для його руху у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України. В свою чергу, враховуючи умови та характеристики виникнення пригоди (першочергово, в частині передумов виїзду автомобіля Mercedes-Benz на зустрічну смугу руху), з моменту втручання в керування даним транспортним засобом його пасажира, водій автомобіля Mercedes-Benz ОСОБА_5 знаходився в аварійній обстановці в якій його дії вимогами ПДР України не регламентуються. За умов та обставин виникнення пригоди, що наведені в наданих на дослідження матеріалах справи (з врахуванням комплексу вихідних даних наведених в заяві щодо проведення даної експертизи), немає підстав технічного характеру вбачати в діях водія автомобіля Mercedes-Benz ОСОБА_5 невідповідності вимогам ПДР України, які б знаходились в причинному зв`язку з виникнення даної пригоди. За відсутності даних щодо розташування автомобіля Mazda відносно місця його контактування з автомобілем Mercedes-Benz в момент виникнення небезпеки для руху його водію, встановити чи мав водій автомобіля Mazda технічну можливість уникнути даної пригоди (зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz) шляхом застосування екстреного гальмування (в тому числі й за умови його руху з допустимою на даній ділянці дороги швидкістю руху), та відповідно оцінити дії водія автомобіля Mazda ОСОБА_19 (з встановлення знаходження його дій в причинному зв`язку з виникнення даної пригоди) відносно вимог п. 12.3 ПДР України експертним (розрахунковим) шляхом, за наданим на дослідження обсягом матеріалів справи, не можливо. Враховуючи, що встановити чи мав водій автомобіля Mazda технічну можливість уникнути даної пригоди (зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz) шляхом застосування екстреного гальмування (в тому числі й при умові його руху з допустимою на даній ділянці дороги швидкістю руху) експертним (розрахунковим) шляхом за наданим на дослідження обсягом матеріалів справи не видалось можливим, то відповідно оцінити чи знаходиться невідповідність дій водія ОСОБА_19 вимогам п. 12.9 б) ПДР України (з врахуванням вимог п. 12.6 ґ) ПДР України) в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди (контактуванням автомобілів Mercedes-Benz та Mazda) також не можливо. Через неможливість встановити чи мав водій автомобіля Mazda технічну можливість уникнути даної пригоди (зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz) шляхом застосування екстреного гальмування (в тому числі й при умові його руху з допустимою на даній ділянці дороги швидкістю руху), то відповідно в повному обсязі встановити технічну причину виникнення даної пригоди також на можливо. Можливо лише вказати, що враховуючи обставини та умови виникнення пригоди, що вбачаються з наданих на дослідження матеріалів справи з врахуванням комплексу вихідних даних наведених в заяві щодо проведення даної експертизи (першочергово, в частині передумов виїзду автомобіля Mercedes-Benz на зустрічну смугу руху), з технічної точки зору, однією з причин виникнення даної пригоди є втручання в керування автомобілем Mercedes-Benz пасажира даного транспортного засобу (т.1, а.с.114-123);

- заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_21 про призначення судової автотехнічної експертизи з зазначенням у ній вихідних даних та додатків, адресованих експертам ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.1, а.с.120-123);

- судово - автотехнічну експертизу № СЕ-19/124-23/11437-ІТ від 01.11.2023, зі встановлення обставин та механізму ДТП, згідно якої, у т.ч. її дослідницької частини, у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, та за обставин, зазначених в заяві адвоката про призначення експертизи, водій автомобіля «Mersedes GLA 250», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_5 повинен був повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.6 ґ) Правил дорожнього руху України, дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено» та вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України. У даному випадку технічна можливість у водія автомобіля «Mersedes GLA 250», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_5 уникнути зіткнення з автомобілем «MAZDA 3», н/з НОМЕР_2 , полягала у виконанні вимог дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено» та вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України. Оскільки під час проведення слідчого експерименту від 31.05.2023 за участю свідка ОСОБА_22 надані ним покази, в частині розташування місця зіткнення, є технічно неспроможними, не встановлена дійсна відстань між автомобілями в момент виїзду автомобіля «Mersedes GLA 250», н/з НОМЕР_1 , на зустрічну смугу руху, що в свою чергу свідчить про відсутність необхідних вихідних даних для проведення експертизи та автомобіль «Mersedes GLA 250», н/з НОМЕР_1 , в момент зіткнення повністю звільнив смугу руху автомобіля «MAZDA 3», н/з НОМЕР_2 , тому відповісти на питання «Невідповідність яким вимогам ПДР України вбачається в діях водія автомобіля «Mersedes GLA 250» ОСОБА_5 , які знаходяться у причинному зв`язку з фактом настання події розглянутого ДТП, на даному етапі, не представляється можливим. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, та за обставин, зазначених в заяві адвоката про призначення експертизи, водій автомобіля «MAZDA 3», н/з НОМЕР_2 , повинен був діяти відповідно до вимог пп. 10.1, 12.3, 12.6 Ґ) Правил дорожнього руху України. Оскільки в заяві адвоката про призначення експертизи та матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про відстань між автомобілями в момент виїзду автомобіля «Mersedes GLA 250» на зустрічну смугу руху, час існування небезпеки для руху водію автомобіля «MAZDA 3», тобто не встановлено чи перебував автомобіль «MAZDA 3» в аварійній обстановці в момент виїзду автомобіля «Mersedes GLA 250» на зустрічну смугу руху, тому вирішити питання щодо технічної можливості уникнути зіткнення водієм автомобіля «MAZDA 3» та чи вбачаються в його діях невідповідності, які перебувають в причинному зв`язку, з виникненням даної ДТП, не представляється можливим (т.1, а.с.127-131).

Показання (позиція) потерпілих.

Потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона перебувала з ОСОБА_19 у зареєстрованому шлюбі від якого вони мають двох спільних доньок: ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . Цього дня вони з чоловіком вранці о 08:15 год. разом вийшли з дому та кожний на своєму автомобілі роз`їхалися по своїх роботам. Чоловік працював прокурором у Криворізькій північній окружній прокуратурі. О 15:30 год. чоловік зателефонував їй і повідомив, що скоро буде вдома. Увечері цього дня біля 18:30 год. їй подзвонив їхній з чоловіком товариш та повідомив, що він не може додзвонитися до ОСОБА_19 , після чого вона сама зателефонувала йому на мобільний телефон, але слухавку підняв раніше невідомий їй чоловік та повідомив, що її чоловік потрапив у ДТП у Софіївському районі та він везе його у лікарню. Приїхавши до ІНФОРМАЦІЯ_12 , вона дізналася, що її чоловік у дуже тяжкому стані та потребує операційного втручання. Через декілька днів ОСОБА_19 прийшов до тями і лікарі дозволили їй з ним поспілкуватися. Він повідомив їй, що ДТП трапилося миттєво, йому виїхали на зустріч і він зовсім нічого не міг вдіяти. 02.06.2023 зранку їй повідомили родичі, що цієї ночі чоловік від отриманих травм помер у лікарні. Зазначила суду, що особисто очевидцем ДТП вона не була. Ніхто з сім`ї обвинуваченого не зв`язувався з нею для виплати грошової компенсації за загибель її чоловіка, тому пред`явлений до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 000 грн вона підтримала і просила його задовольнити у повному обсязі. Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_25 просив призначити ОСОБА_5 основне і додаткове покарання на максимальний строк, визначений санкцією статті за якою він обвинувачується.

Потерпілі, подружжя ОСОБА_26 ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ), під час розгляду справи пояснили, що загибла у наслідок ДТП дівчина ОСОБА_20 була їхньою рідною донькою. 23.05.2023 вранці біля 10:00 год. вони всі разом зі своєю донькою ОСОБА_20 на автомобілі «Рено Каптюр» поїхали до м. Дніпро щоб придбати для дочки вживаний легковий автомобіль «MAZDA 3». Їхня дочка мала незначний водійський стаж та ніколи не їздила сама по м. Дніпру. Тому разом з ними також поїхав колега дочки - ОСОБА_19 , які разом працювали у ІНФОРМАЦІЯ_13 , що зголосився допомогти їм перевірити цей автомобіль та перегнати його з м. Дніпро до м. Кривого Рогу. Прибувши у м. Дніпро, вони подивилися цей автомобіль вживу, перевірили його технічний стан на « ОСОБА_27 », і оскільки він був у справному стані, вирішили його відразу придбати. Після цього подружжя ОСОБА_26 біля 13:30 год. поїхали до м. Кривого Рогу, а їхня донька разом із ОСОБА_19 залишилися у м. Дніпро для переоформлення автомобіля на ім`я дочки. Біля 16:00 год. донька написала повідомлення, що вони вже виїжджають із м. Дніпра до м. Кривого Рогу. Проте близько 18:00 год. зателефонував раніше невідомий чоловік з доньчиного мобільного телефону та повідомив, що по трасі Н-11 сталася ДТП та дівчина з автомобіля «Мазда» загинула на місці події. Подружжя ОСОБА_26 одразу на своєму автомобілі поїхали у напрямку м. Дніпро до місця події. По дорозі, біля сел. Софіївка, неподалік АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_7 », вони побачили два автомобіля швидкої допомоги, в одній із них вони бачили як реанімували дівчину з автомобіля «Мерседес», але оживити її не змогли, вона померла на їхніх очах. Свою дочку ОСОБА_20 вони знайшли вже мертвою, яка лежала за межами проїзної частини. Стали проводитися слідчі дії. Придбаний цього ж дня для дочки автомобіль «Мазда» стояв розбитий на узбіччі, розвернутий у сторону Дніпра. Інший автомобіль, «Мерседес», теж розбитий, стояв у кюветі. ОСОБА_8 наголосив, що він був очевидцем опитування працівниками поліції водія « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ОСОБА_5 відразу після ДТП, тоді він визнавав свою провину, розкаювався і стверджував, що керувати автомобілем йому ніхто не заважав. Проте під час судового розгляду обвинувачений змінив свою позицію, вже повністю не вважав себе винним у скоєнні цієї ДТП, разом з захисником створили неправдиву версію про втручання у керування ОСОБА_5 автомобілем його рідної сестри ОСОБА_18 , яка у зв`язку з загибеллю у ДТП сказати правди вже не зможе. Після передачі справи до суду у серпні 2023 року, через представника потерпілих надійшла пропозиція від сім`ї обвинуваченого про сплату грошової компенсації за скоєне, але вони відмовилися її прийняти. Через не визнання обвинуваченим своєї провини під час всього тривалого розгляду справи, відсутністю будь-якого каяття у скоєному за цей час, потерпілі, подружжя ОСОБА_26 , просили призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк 10 років та максимальний строк позбавлення його прав керування транспортними засобами - 3 роки. Пред`явлений до обвинуваченого спільний цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 130 592 грн. та моральної шкоди у розмірі по 1 000 000 грн кожному з подружжя, підтримали і просили його задовольнити у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_12 пояснив, що з ОСОБА_18 вони разом співмешкали, як чоловік та дружина з 2017 року і до повномасштабного вторгнення РФ до України. Вони мають спільного сина ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_15 . Після 24.02.2022 він поїхав проходити військову службу для надання відсічі збройної агресії РФ, а ОСОБА_18 разом із сином залишилася проживати у своєї матері ОСОБА_11 . Він з ОСОБА_18 часто сварилися, але усе рівно залишалися однією сім`єю та мали відносини, як у подружжя. 22.05.2023 він отримав поранення та його направили у лікарню у м. Дніпро. Наступного дня, 23.05.2023, він зателефонував співмешканці ОСОБА_18 і повідомив її про своє поранення. Вона відповіла, що цього дня, після роботи, вона разом з своїм братом ОСОБА_5 на його автомобілі «Мерседес» приїдуть до нього у лікарню. ОСОБА_18 керувати автомобілем не вміла, тому за кермом т/з «Мерседес» очевидно був її брат ОСОБА_5 . Але вони затримувалися, тому о 19:00 год. він почав телефонувати ОСОБА_18 , проте вона не відповідала, тоді він подзвонив її матері, ОСОБА_11 , яка повідомила, що сталося ДТП і ОСОБА_18 загинула у кареті швидкої допомоги. Наголосив, що він не має жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_5 , рідного брата його загиблої співмешканки, а тому не бажає призначення для нього суворого покарання, зокрема просив суд призначити йому лише умовне покарання.

Потерпіла ОСОБА_11 під час судового розгляду справи надала такі покази, що вона матір двох повнолітніх дітей, сина, обвинуваченого у справі ОСОБА_5 та загиблої у цій ДТП доньки ОСОБА_18 . У доньки був колишній цивільний чоловік ОСОБА_12 у яких є спільний син ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_15 . Донька часто мала конфлікти з ОСОБА_12 , тому вони разом практично не співмешкали. У ніч на 23.05.2023 дочці зателефонував ОСОБА_12 , який на той час вже з нею не проживав, та повідомив, що його поранили на війні. 23.05.2023 вдень вона перебувала вдома разом із своїм онуком, приблизно о 16:30 год. син заїхав додому, зібрав якісь речі та за кермом автомобіля «Мерседес», який перебував у його користуванні, він поїхав за її донькою, яка чекала його на зупинці «Червона» у м. Кривому Розі, щоб поїхати потім відразу у м. Дніпро у лікарню відвідати ОСОБА_12 . По дорозі дочка їй телефонувала та питалася про онука. Біля 19:00 год. їй зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що ОСОБА_18 до цього часу до нього ще не приїхала і на його дзвінки не відповідає. Потерпіла стала хвилюватися, відразу зателефонувала дочці сама, але слухавку підняла раніше невідома їй жінка, яка повідомила, що сталася ДТП і її доньку та сина везуть до лікарні. Вона відразу поїхала до лікарні до дітей, по дорозі їй знову зателефонували з доньчиного телефону та повідомили, що вона вже померла. Прибувши до лікарні вона дізналася, що син ОСОБА_5 живий, але у важкому стані та йому проводять операцію. Зазначила, що після загибелі дочки ОСОБА_18 вона покинула роботу та стала займатися утримуванням та вихованням її малолітнього сина Кирила, якому на момент загибелі матері, виповнилось лише 6 років. Вона оформила у встановленому порядку над ним опіку. Наголосила, що вона не має жодних претензій до своєї єдиної живої дитини, сина ОСОБА_5 , який обвинувачується у цьому злочині.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Незважаючи на фактично повне не визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, його винуватість в інкримінованому йому злочині, вчиненому за викладених вище обставинах, доведена зібраними в ході досудового слідства та підтверджується такими дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_22 , з яких видно, що 23.05.2023 він виїхав за кермом автомобіля «Хонда Акорд» із сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області та рухався у напрямку м. Дніпра. Під час руху була сонячна погода, проїзна частина була сухою, мала асфальтоване покриття. У автомобілі свідок був сам. На заокругленій ділянці дороги, після АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_7 », він їхав зі швидкістю приблизно 100 км/год, його обігнали зі швидкістю 120-130 км./год два автомобілі чорного кольору, «Мерседес GLA» та «Тойота моделі «Корола» чи «Камрі» точно не знає, після чого ці два автомобілі повернулися на свою смугу руху та стали рухатися вже попереду свідка. Після вказаного заокруглення дороги, ближче до с. Любимівка, мався підйом та далі була прямолінійна дорога. На цій ділянці дороги була дорожня розмітка - суцільна лінія (п.1.1 ПДР України), через вказане підвищення проїзної частини дороги видимість була обмежена. Вказана ділянка дороги була завантажена іншими транспортними засобами, зокрема перед свідком рухався на відстані 10 метрів легковий автомобіль французького виробництва, а попереду нього вантажівка з довгим високим причепом, накритим теном. Ця вантажівка попереду рухалася зі швидкістю 80 км/год, тому всі у потоці за нею рухалися з такою ж самою швидкістю. Відстань між авто свідка до цієї вантажівки складала 20-30 м. Перед водієм т/з « ІНФОРМАЦІЯ_14 » була теж вантажівка. Тобто розташування автомобілів на дорозі було таким: автомобіль свідка - легковий автомобіль - вантажівка - автомобіль «Мерседес GLA» - вантажівка. Далі йому не було видно інших транспортних засобів через підвищення проїзної частини. Водій автомобіля «Мерседес GLA» вирішив обігнати цю вантажівку, зокрема він виїхав на смугу зустрічного руху, без увімкненого правого покажчика повороту, якраз перед самим підйомом проїзної частини дороги та став набирати свою швидкість приблизно до 100 км./год., але перебував на зустрічній смузі лише кілька секунд, оскільки, як вже стало видно свідку, на смузі зустрічного руху рухався легковий автомобіль «Мазда» червоного кольору, який став зміщуватися праворуч на узбіччя, але таке ж рішення прийняв водій т/з «Мерседес GLA», коли очевидно теж побачив попереду себе цей т/з «Мазда», оскільки теж звернув у цей бік, тобто ліворуч від себе і на узбіччі зустрічної смуги руху відбулося зіткнення цих автомобілів. Удар від контактування автомобілів передніми його частинами був такої сили, що їх розвернуло у повітрі і після зіткнення автомобіль «Мазда» залишився на узбіччі, а автомобіль «Мерседес GLA» відкинуло трохи далі у кювет. Автомобіль «Мерседес GLA» перед зіткненням не застосовував екстрене гальмування (задні стоп-сигнали не світилися), чи застосовував гальмування автомобіль «Мазда» йому не було видно. Свідок зупинив свій автомобіль, те саме зробив і водій, що рухався попереду нього. Свідок побіг до автомобіля «Мазда», а водій іншого авто, що зупинився, побіг до автомобіля «Мерседес». Свідок намагався відкрити двері т/з «Мазда», але вони були закриті. У цьому автомобілі за кермом перебував чоловік, якого дістали з автомобіля, він був у свідомості, але було видно що він отримав значні травми і відчував серйозний біль та говорив щоб вони врятували дівчину. Дівчина на передньому пасажирському сидінні була пристебнута паском безпеки та перебувала без свідомості. Двері з її боку були заблоковані, тому дістати вони її не змогли. Інший постраждалий автомобіль «Мерседес» GLA 250» вже почав горіти, свідок вибіг на дорогу і став зупиняти інші автомобілі, просив водіїв щоб вони надали вогнегасники. Швидку викликали вже люди, які зупинялися. Потім на виклик приїхали дві карети швидкої, а трохи пізніше поліція та МНС. Співробітники МНС вирізали кузов пошкодженого автомобіля «Мазда» та достали з нього дівчину, яка перебувала на передньому пасажирському сидінні. В момент коли ця дівчина перебувала у автомобілі, у неї начебто ще були ознаки життя, пізніше вона померла на місці ДТП. Водія автомобіля «Мерседес GLA» та його пасажирку дістали з авто та перемістили їх подалі від пошкодженого автомобіля. Водій «Мерседес GLA» був очевидно пристебнутий, оскільки у нього на тілі були характерні для цього сильні синці, косий через плече до тазу та на животі, він постійно запитував, що сталося та у якому стані перебуває його сестра, яка перебувала із ним у автомобілі на передньому пасажирському сидінні. Згодом за участі свідка проводився слідчий експеримент для відтворення події та обставин ДТП, який проводив слідчий, яка також залучала у якості понятих двох водіїв, які рухалися у цей час цією дорогою. Слідчим залучалися легкові автомобілі, подібні тим, що потрапили у ДТП. Вантажний автомобіль під час цього слідчого експерименту не залучався. З протоколом слідчого експерименту ознайомлювався, все у ньому було зазначено слідчим правильно, тому він його підписав без зауважень.

Показаннями свідка ОСОБА_29 з яких видно, що 23.05.2023, близько 17:00 год він повертався додому до м. Дніпра за кермом автомобіля «Фольксваген Поло», здійснюючи рух по автодорозі від м. Кривого Рогу до м. Дніпро. Дорога була суха, видимість хороша. По дорозі, біля АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_7 », де мало хто здійснює обгін через сліпий поворот, його обігнав чорний «Мерседес» зі швидкістю 100-110 км./год. Надалі свідок рухався за вантажівкою - фурою з тентованим причіпом на відстані 10 м від неї. У цей час на трасі було багато автомобілів, у тому числі кілька автомобілів рухалися за свідком, усі вони рухалися зі швидкістю, яку задавали фури, тобто не більше 90 км/год. Доїжджаючи до с. Любимівка у напрямку м. Дніпра попереду був підйом, на цій частині дороги була нанесена суцільна лінія (1.1 ПДР). Але, як зауважив свідок, не зважаючи на цю розмітку, було б всерівно нерозсудливо здійснювати обгін саме тут, оскільки попереду була довга колона з транспортних засобів і всі їхали один за одним доволі щільно. Проте т/з «Мерседес» виїхав на смугу зустрічного руху, по дорозі при цьому не виляв, і відразу відбулося зіткнувся з автомобілем «Мазда» червоного кольору. Перед самим зіткненням цих автомобілів вони змістилися ближче до узбіччя зустрічної смуги руху. Удар був такої сили, що ці автомобілі відірвалися від землі і т/з «Мерседес» вилетів у кювет, а т/з «Мазда» впав до долу й більшою своєю частиною залишився на узбіччі. Автомобіля «Мазда» свідок до зіткнення не бачив, оскільки йому заважала фура, що їхала попереду, тому з якою швидкістю вона їхала та коли вона могла появитися у полі зору для водія « ІНФОРМАЦІЯ_14 » він не знає. Перед самим зіткненням слідів гальмування, сигналів він не вчув. Як він потім зрозумів це був той самий чорний « ІНФОРМАЦІЯ_14 », який кілька хвилин тому обігнав його біля АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Після зіткнення свідок та ще один водій, який рухався позаду нього, відразу зупинили свої автомобілі. Свідок дістав вогнегасник і підбігли першими до автомобіля «Мерседес», оскільки він єдиний з пошкоджених у ДТП автомобілів почав горіти, тому він став його гасити. Проте повністю погасити він його не зміг, разом з іншим водієм вони витягли попід руки водія т/з « ІНФОРМАЦІЯ_14 » він був у свідомості у шоковому стані, чи був пристебнутий не пам`ятає. Цей автомобіль став горіти ще сильніше, тому водій іншого автомобіля, що зупинився разом з ним, побіг на трасу і став зупиняти інші авто щоб попросити вогнегасник, мабуть цей водій і викликав швидку медичну допомогу, співробітників МНС та поліцію. Потім вони підбігли до т/з « ОСОБА_30 », але водій та пасажирка у ньому були заблоковані, двері не відчинялися. Прихали співробітники ІНФОРМАЦІЯ_16 та деблокували потерпілих з пошкодженої «Мазди». Приїхали карети швидкої медичної допомоги, йому стало відомо, що пасажири автомобілів «Мазда» та «Мерседес», двоє жінок, отримали тілесні ушкодження від яких померли на місці пригоди, інших учасників ДТП було госпіталізовано лікарями швидкої медичної допомоги. Зазначив, що зіткнення чорного автомобіля «Мерседес» та червоного автомобіля «Мазда» відбулося на смузі зустрічного руху. Перевага у русі була у водія т/з «Мазда», який їхав по своїй смузі руху, відповідно «Мерседес» виїхав йому назустріч. У момент, коли транспортний засіб «Мерседес» перед самим зіткненням порівнявся з авто свідка, останній, хоча і дивився на цей автомобіль, що був від нього ліворуч, проте не міг розгледіти через тоновані у нього вікна, що відбувається у салоні автомобіля «Мерседес».

Аналізуючи свідчення свідків, які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх показання як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, перед допитом свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання. Крім того, показання свідків відповідають іншим доказам, а саме даним протоколів огляду місця події та транспортних засобів, протоколу слідчого експерименту, висновками експертиз, іншим дослідженим в судовому засіданні доказам, які підтверджують винуватість ОСОБА_5 в скоєнні кримінального правопорушення за обставин, визнаних судом встановленими, та викладених у вироку, а саме:

- витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні за № 12023040000000482 внесеного 23.05.2023 о 20:16:42 год. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України (т.1, а.м.к.п. 1);

- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.05.2023, схеми та фото таблиць до нього, якими встановлено, що ДТП за участі двох автомобілів мала місце у ясну погоду, без опадів, на лівому краю проїзної частини на 34 км. + 700 м автодороги Н-11 сполученням Миколаїв-Дніпро, від напрямку м. Кривий Ріг до напрямку м. Дніпро, поблизу с. Любимівка Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області. Проїзна частина дороги асфальтобетонна, суха, чиста, горизонтальна, будь-які нерівності та пошкодження на ній відсутні, призначена для руху у двох напрямках по одній смузі для руху. Об`єкти, які обмежують оглядовість з місця водія відсутні. Мається дорожня розмітка 1.1 розд. 34 ПДР України та дорожні знаки 3.25 та 3.26 ПДР України за місцем зіткнення. В результаті ДТП: у автомобіля «Мазда 3», р/н НОМЕР_2 , деформовані: передні бампер та капот, зовнішні світлові прилади, передні праві та ліві крила, передні ліві та праві двері. Розбиті: лобове скло, ліві переднє та заднє скло. Відсутній передній номерний знак. Автомобіль «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , має деформовані передні: бампер, праве та ліве крила, капот, праве та ліве колеса, ліві та праві двері. Розбиті: лобове та заднє скло, передні ліві та заднє скло. В автомобілі «Мазда 3» маються сліди крові на спрацьованій водійській та на боковій лівій подушках безпеки. У автомобілі «Мерседес» такі сліди відсутні. Сліди локалізації пошкоджень та сліди контактної взаємодії, нашарувань, відшарувань речовини на т/з відсутні. Сліди шин та відокремлені від т/з частин, деталей відображені на схемі до протоколу під номерами відповідно 1, 2 та 6, окремо зафіксовані правий та лівий слід гальмування автомобіля «Мазда», довжиною від лівих коліс 44,1 м., правих - 19,8 м. зі зміщенням на праву сторону за напрямком її руху сторону, на узбіччя. Осип скла та пластику від автомобілів знаходиться поза межами проїзної частини дороги. Трупи загиблих пасажирів ОСОБА_20 та ОСОБА_18 оформлено окремим протоколом. На підставі протоколу всі згадані вище автомобілі, які приймали участь у ДТП, були вилучені та поміщенні на територію ВП № 9 Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області. Цей протокол, разом зі схемою до нього, складено слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області лт-том поліції ОСОБА_31 у присутності двох понятих. На фототаблиці № 1,2 до вказаного протоколу також видно, що пошкоджені транспортні засоби перебувають за межами проїзної частини дороги. На цій ділянці дороги нанесена дорожня розмітка 1.1 розд. 34 ПДР України (т.1, а.м.к.п. 20-32);

- протоколом огляду трупа від 23.05.2023 з фото таблицею до нього, згідно якого на узбіччі проїзної частини автодороги Н-11 (34 км. + 700 м) поруч з с. Любимівка Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області, виявлено труп ОСОБА_20 , 1992 р.н., Протокол складено слідчим за участі старшого спеціаліста криміналіста (т.1, а.м.к.п. 94-100);

- протоколом огляду трупа від 23.05.2023 з фото таблицею до нього, згідно якого у кареті швидкої медичної допомоги по АДРЕСА_2 , виявлено труп ОСОБА_18 , 1990 р.н. Протокол складено слідчим за участі лікаря ОСОБА_32 (т.1, а.м.к.п. 134-140);

- протоколом огляду трупа від 02.06.2023 з фото таблицею до нього, згідно якого було оглянуто труп ОСОБА_19 у приміщенні моргу КП « ІНФОРМАЦІЯ_17 » КМР (т.1, а.м.к.п. 202-204).

- протоколом (додатковим) огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.05.2023 та доданим до нього відеозаписом на оптичному диску, згідно якого додатково встановлено, що на згаданій вище ділянці дороги, за напрямом руху автомобіля «Mersedes GLA 250», р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 встановлено дорожній знак 3,25 ПДП України. Дорога має по одній смузі руху у кожному напрямку та нанесена дорожня розмітка 1.1 ПДР України. Також за місцем зіткнення автомобілів, за напрямом руху автомобіля «Mersedes GLA 250», р/н НОМЕР_1 , встановлено дорожній знак 3.26 ПДР України. Ширина проїзної частини дороги 8,7 м. Крім того, за напрямом руху автомобіля «Mersedes GLA 250» був виміряний підйом, який на рейці довжиною 0,6 м. складає 0,8 см. Також був виміряний підйом у зворотному напрямку, тобто за напрямом руху «Mazda 3», р/н НОМЕР_2 , який на рейці довжиною 0,8 м складає 1,5 см (т.1, а.м.к.п. 33-36);

- постановами слідчого від 24.05.2023 про визнання речовими доказами: автомобіля «Mazda 3», р/н НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 від 23.05.2023, належав загиблій ОСОБА_20 та автомобіля «Mersedes GLA 250», р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 05.06.2021, належить ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_18 (т.1, а.м.к.п. 38, 42-43, 66-68);

- висновками експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-23/18209-ІT від 14.06.2023, у т.ч. дослідницької її частини, згідно яких на момент огляду робоча гальмівна система автомобіля «Mazda 3», НОМЕР_2 , знаходилась в стані повної відмови з причини зміщення бачку живлення з місця технологічної установки, пошкоджень кронштейну кріплення верхньої частини педалі та гальмівного трубопроводу. Виявлені пошкодження, які привели до відмови системи, виникли в момент ДТП і не можуть виникати у процесі нормальної експлуатації т/з. З причини значних деформацій передньої частини кузова та зміщення правого колеса назад, провести огляд і фотографування внутрішнього механізму та гальмівного шлангу правого переднього колеса цього автомобіля не надалось можливим. У зв`язку з обмеженим доступом, відсутністю запасних частин та необхідного технологічного обладнання, провести заміну пошкоджених елементів системи та здійснити видалення повітря з системи не є можливим, а тому і встановити інші можливі несправності системи, які могли привести до її відмови, та визначити технічний стан системи до ДТП, не є можливим. Так як, зробити висновок про технічний стан робочої гальмівної системи автомобіля перед ДТП не є можливим, то і відповісти на питання щодо можливості виявити водієм несправності, які могли привести до відмови цієї системи до ДТП, також не є можливим (т.1, а.м.к.п. 34-37);

- висновками експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-23/18206-ІT від 13.06.2023, у т.ч. дослідницької її частини, згідно яких на момент огляду система рульового керування автомобіля «Mazda 3», н/з НОМЕР_2 , знаходилась в стані повної відмови з причини пошкоджень рульового колеса. Виявлене пошкодження, яке привело до відмови системи, виникло в момент ДТП і не може виникати у процесі нормальної експлуатації т/з. У зв`язку з відсутністю необхідного технологічного обладнання, належних умов праці та значних деформацій кузову автомобіля, провести дослідження рульового механізму цього автомобіля не можливо, що в свою чергу позбавляє можливості встановити технічний стан цього механізму та відповідно визначити технічний стан системи до ДТП. Так як, зробити висновок про стан системи рульового керування перед ДТП не є можливим, то і відповісти на питання щодо можливості виявити водієм несправності, які могли привели до відмови цієї системи до ДТП, також не є можливим (т.1, а.м.к.п. 63-66);

- замовленням-нарядом № 269435 від 23.05.2023 автоцентру «Аеліта» на виконання робіт по ремонту і обслуговування вищевказаного автомобіля «Mazda 3», згідно якого проведено комп`ютерну діагностику та діагностику ходової частини т/з. Відомості про несправність рульової та гальмівної систем відсутні (т.1, а.м.к.п. 40-41);

- висновками експертизи технічного стану транспортного засобу за № СЕ-19/104-23/18204-ІT від 12.06.2023, у т.ч. дослідницької її частини, згідно яких на момент огляду система рульового керування автомобіля «Mercedes GLA 250», р.н. НОМЕР_1 , знаходилась в стані повної відмови з причини пошкоджень рульової колонки, рульового та проміжного валів, а також рульової тяги правого переднього колеса. Виявлені пошкодження, які привели до відмови системи, виникли в момент ДТП, так як використання системи з цими несправностями не можливе. У зв`язку з відсутністю необхідного технологічного обладнання, належних умов праці та значних деформацій кузову автомобіля, провести дослідження рульового механізму цього автомобіля не є можливим, що в свою чергу лишає можливості встановити технічний стан цього механізму та відповідно визначити технічний стан системи до ДТП. Так як, зробити висновок про стан системи рульового керування перед ДТП не є можливим, то і відповісти на питання щодо можливості виявити водієм несправності, які могли привели до відмови цієї системи до ДТП, також не є можливим (т.1, а.м.к.п. 81-84);

- висновками експертизи технічного стану транспортного засобу за № СЕ-19/104-23/18205-ІT від 13.06.2023, у т.ч. дослідницької її частини, згідно яких на момент огляду робоча гальмівна система автомобіля «Mercedes 3LA 250», р.н. НОМЕР_1 , знаходилась в стані повної відмови з причини ушкоджень бачка живлення, гальмівного трубопроводу та деформації підлоги, що не дає можливості використання системи за призначенням. Виявлені пошкодження, які привели до відмови системи, виникли в момент та після (термічне ураження) ДТП. У зв`язку з обмеженим доступом, відсутністю запасних частин та необхідного технологічного обладнання, провести заміну пошкоджених елементів системи та здійснити видалення повітря з системи не є можливим, а тому і встановити інші можливі несправності системи, які могли привести до її відмови, та визначити технічний стан системи до ДТП, не є можливим. Так як, зробити висновок про технічний стан робочої гальмівної системи автомобіля перед ДТП не є можливим, то і відповісти на питання щодо можливості виявити водієм несправності, які могли привести до відмови цієї системи до ДТП, також не є можливим (т.1, а.м.к.п. 90-93);

- висновками судово-медичних експертиз за № 1139 від 09.06.2023 (основної) та за № 1139/1 від 12.06.2023 (додаткової), відповідно до яких при експертизі трупа ОСОБА_20 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синців в пара орбітальних областях, синці носа, переднім та заднім поверхням верхніх та нижніх кінцівок; саден по заднім та переднім поверхням верхніх і нижніх кінцівок, в надключичній та підключичній з переходом на передню поверхню грудної клітини ділянках праворуч, в правій та лівій паховій ділянках; забитих ран біля основи 1, 2-го пальця лівої кисті, по задньо-зовнішній поверхні правого передпліччя у нижня третині; закритої черепно-мозкової травми: крововилив у м`які покриви голови у лобній ділянці праворуч, дифузно-очагові субарахноїдальні крововиливи по всім поверхням головного мозку та крововиливи в речовину головного мозку; закрита травма грудної клітини: забій обох легень; закрита травма живота: гемоперітоніум (рідина в черевна порожнині червоного кольору близько 1,5 л), великовогнищеві крововиливи у брижі кишківника, в ниркову клітковину праворуч та ліворуч; багатоуламкові множинні переломи стегнової кістки ліворуч, колінної чашечки ліворуч, стегнової кістки праворуч, колінної чашечки праворуч, великогомілкової кістки праворуч, променевої та ліктьової кісток праворуч, перелом п`ясткових кісток лівої кисті, 4-5 пальців лівої кисті, перелом хребта на рівні 4,5 поперекових хребців. Дані ушкодження мають прижиттєвий характер, виникли незадовго до настання смерті від ударної дії твердих тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля під час зіткнення з іншим легковим автомобілем, що не суперечить обставинам зазначеним в постанові. За своїм характером вище перелічені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі з трупа етиловий спирт чи інші спирти не виявлено. Смерть її настала від сполученої тупої травми тіла, що супроводжувалася закритою черепно-мозковою травмою, закритою травмою грудної клітини, закритою травмою живота, множинними багатоуламковими переломами верхніх та нижніх кінцівок, переломом хребта на рівні 4,5 поперекових хребців та у своєму плині ускладнилась травматичним шоком, що підтверджується морфологічними ознаками характерними для даного виду смерті та даними судово-гістологічного дослідження. Дані тілесні ушкодження мають прямий причинно наслідковий зв`язок з настанням смерті. Зважаючи на ступінь розвитку трупних явищ, умови перебування трупа, погодні умови смерть настала не менше ніж за 12-18 годин з моменту дослідження трупа у морзі. Виявлені тілесні ушкодження, характерні для пасажиру транспортного засобу, зважаючи на характер та направлення саден косо-горизонтально з права на ліво по попередній грудній клітині, що утворились від паску, переломи п`ясних кісток кистей лівої руки, трубчастих кісток верхніх та нижніх кінцівок, перелому поперекового відділу хребта (т.1, а.м.к.п. 121-126, 130-133);

- висновками судово-медичної експертизи за № 91 від 09.06.2023, відповідно до яких при експертизі трупа ОСОБА_18 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-черепної травми: крововиливи у товщі м`яких покривних тканин голови у тім`яно-потиличній області по центру та у лобній області ліворуч; субарахноїдальний крововилив на випуклій поверхні мозку, в проекції правої лобної частки; опікові рани ІІ-ого ступеня у лобній області ліворуч, праворуч та по центру; на верхній повіці правого ока з розповсюдженням на виличну область; у правій щічній області; у лівій підочній області з розповсюдженням на ніс та міжбрів`я; на верхній губі ліворуч; на передній поверхні підборіддя ліворуч; набряк речовини головного мозку. Закрита тупа травма тулуба: поперечний та косо поперечний переломи тіла грудини в проекції 2-ого ребра та в проекції 5,6-ого ребер відповідно; переломи 2-ого ребра праворуч по біля грудинній лінії; 7-ого ребра ліворуч по середньоключичній лінії; лівобічний гемоторакс (об`ємом 400,0мл); правобічний гемоторакс (об`ємом 300,0мл); гемоперітонеум (об`ємом 1200,0 мл); крововиливи у прикореневих відділах обох легень; ушкодження капсули та тканини печінки на вісцеральній (нижній) поверхні правої її частки; крововилив у зв`язковому апараті печінки; крововиливи в жирову клітковину обох нирок; садно на правій передньо-бічній поверхні тулуба, у нижній його третині, на відстані 94,0 см вище від підошвової поверхні стопи до нижніх їх країв. Травма верхніх та нижніх кінцівок: повний поперечний перелом правої ліктьової кістки, у середній її третині; багато уламковий перелом правої променевої кістки, у нижній та середній її третинах; повний поперечний перелом лівої великогомілкової кістки, у нижній її третині, на відстані 6,0 см вище від підошвової поверхні стопи до нижнього його краю; багато уламковий перелом лівої малогомілкової кістки, у нижній її третині, на відстані 11,0 см вище від підошвової поверхні стопи до нижнього його краю; опікові рани ІІ-ого ступеню на задньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя, у середній його третині та на тильній поверхні лівої кисті, у середній та верхній її третинах; забійна рана на задній поверхні правого передпліччя, у верхній його третині; садно на зовнішній поверхні правого стегна, у верхній його третині на відстані 90,0 см вище від підошвової поверхні стопи до нижніх їх країв; синець на внутрішній поверхні лівої стопи, на відстані 10,0см від кінчика 1-ого пальця; синець на внутрішній поверхні гомілки, у верхній її третині, на відстані 30,0см вище від підошвової поверхні стопи нижнього його краю; два садна на внутрішній поверхні лівої гомілки, у нижній її третини на відстані 7,0 см вище від підошвової поверхні стопи до нижніх їх країв. Крім того виявлено: шокова реакція у легенях, печінці та нирках; плямисті та смугасті крововиливи під ендокардом та на сосочкових м`язах (плями Мінакова); рідкий стан крові, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів з повнокрів`ям судин мозку, легень та серця. Морфологічні ознаки дії високої температури на слизову оболонку трахеї. Всі виявлені тілесні ушкодження, що входять до комплексу сполученої автомобільної травми, прижиттєві, виникли у короткий проміжок часу, у швидкій послідовності одне за одним, незадовго до настання смерті, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, комбінованої дії травматичних факторів: ушкодження тупими твердими предметами могли бути виступаючі частини (деталі) салону транспортного засобу та послідуючим загоранням автомобіля з перебуванням тіла в осередку пожежі та дії високої температури призвело до утворення опікових ран ІІ-ого ступеня голови та лівої верхньої кінцівки; виключено за умов дорожньо-транспортної пригоди при механізмі травми внаслідок зіткнення легкових автомобілів, що рухалися (не виключено при механізмі, викладеному в описовій частині постанови про призначення судово-медичної експертизи); у своїй сукупне характером, відносяться до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості за ознакою, що небезпечні для життя; оцінюються у сукупності і розділенню по ступеню тяжкості не підлягають. Між їх наявністю та настанням смерті встановлено причинно-наслідковий зв`язок. Смерть ОСОБА_18 настала від сполученої комбінованої травми голови, тулуба, кінцівок у вигляді численних переломів кісток скелету з ушкодженням правої частки печінки, крововиливів під оболонки головного мозку, крововиливів в прикореневі відділи легень та в зв`язковий апарат печінки, опікових ран ІІ-ого ступеня голови, лівої верхньої кінцівки, саден, синців тулуба, кінцівок, яка ускладнилася розвитком травматичного шоку, що підтверджується наявністю прижиттєво встановлених ушкоджень, ознаками травматичного шоку, даними судово-медичної експертизи трупа та даними додаткових методів дослідження, а також підкріплюється клінічними даними. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі з трупа етиловий спирт чи інші спирти не виявлено (т.1, а.м.к.п. 188-195);

- висновками судово-медичних експертиз за № 1200 від 16.06.2023 (основної) та за № 1200/1 від 16.06.2023 (додаткової), відповідно до яких при експертизі трупа ОСОБА_19 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: рани правої нижньої кінцівки, множинні садна тулубу та кінцівок; відкритий перелом кісток обох передпліч, відкритий перелом правого наколінника, відкритий багатоуламковий перелом правого стегна, закритий 2-х кісточковий перелом правої гомілки, розрив легень з обох сторін, розрив брижі повздовжньої кишки. Всі виявлені тілесні ушкодження прижиттєві, на що вказує їх характер, наявність крововиливів, які виникли незадовго до настання смерті внаслідок дії твердих тупих предметів (предмету) або при ударі об такі(ий), з широкою розповсюдженою поверхнею (по відношенні до контактуючої частини тіла), або при ударі об такий, якими могли бути виступаючи частини салону транспортного засобу. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до комплексу сполученої травми та оцінюються у сукупності, за своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ. Згідно з медичною картою стаціонарного хворого № 23П13044 «02.06.2023 о 00:25 констатована біологічна смерть» що не суперечить даним судово-медичної експертизи трупа. Смерть ОСОБА_19 настала від сполученої травми тулубу та кінцівок, яка супроводжувалася переломами кісток скелету та ускладнилася розвитком полі органною недостатністю, що підтверджується наявністю тілесних ушкоджень, морфологічними змінами з боку внутрішніх органів, даними судово-гістологічного дослідження, а саме рани правої нижньої кінцівки, множинні садна тулубу та кінцівок; відкритий перелом кісток обох передпліч, відкритий перелом правого наколінника, відкритий багатоуламковий перелом правого стегна, закритий 2-х кісточковий перелом правої гомілки, розрив легень з обох сторін. Вказані тілесні ушкодження мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті. Цілком можливо що отриманні тілесні ушкодження ОСОБА_19 могли бути спричинені при обставинах викладених в постанові, що підтверджується морфологічними змінами внутрішніх органів, додатковими методами дослідження та виявленими тілесними ушкодженнями. Не виключається можливість, що виявлені тілесні ушкодження більш характерні для водія транспортного засобу. При токсикологічному дослідженні крові з трупа спирти відсутні (т.1, а.м.к.п. 225-229, 233-236);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 31.05.2023 проведеного у період часу з 16:39 по 19:00 за участю свідка ОСОБА_33 під час якого останній показав та пояснив таке: 23.05.2023 він рухався із сел. Софіївка у напрямку м. Дніпра. Під час руху проїзна частина була сухою, асфальтобетонною, має по одній смузі для руху у кожному напрямку та нанесена дорожня розмітка 1.1 ПДР України. Під`їжджаючи до с. Любимівка свідок рухався за сірим автомобілем, а попереду нього рухався автомобіль по типу фура. Свідок побачив, що автомобіль «Мерседес» попереду фури виїхав на зустрічну смугу для руху проїхав декілька секунд та з`їхав на зустрічне для нього узбіччя, де допустив зіткнення з автомобілем «Мазда», який рухався по зустрічній смузі руху. При проведенні слідчого експерименту замість т/з «Мазда» використовувався статичний автомобіль «Тойота Кемрі», а замість «Мерседеса» - «Додж», а також автомобіль «Хонда Акорд» на якому свідок рухався на момент ДТП. За допомогою статичних автомобілів, свідок показав, що автомобіль «Мерседес» розташовувався на відстані 0,7 м від переднього лівого колеса до лівого краю проїзної частини (крайова лінія) та на відстані 129,0 м. від переднього лівого колеса автомобіля «Мазда» за початком його правого сліду гальмування. У момент зміни т/з «Мерседес» напрямку руху ліворуч на узбіччя, від переднього колеса автомобіля «Мерседес» за початком правого сліду гальмування автомобіля «Мазда» 78,1 м. на відстані 0,7 м. від переднього лівого колеса до лівого краю проїзної частини. Автомобіль «Мазда» з моменту як свідок його побачив, розташовувався таким чином, що відстань від переднього правого колеса т/з «Мазда» за початком правого сліду гальмування автомобіля «Мазда» складає 26,2 м. та на відстані 0,4 м. від переднього правого колеса до правого краю проїзної частини дороги (крайова лінія) за напрямком руху автомобіля «Мазда». У момент коли свідок побачив автомобіль «Мазда», автомобіль «Мерседес» розташовувався таким чином, що відстань від переднього лівого колеса автомобіля «Мерседес» за початком правого сліду гальмування т/з «Мазда» складає 74,8 м. та на відстані 0,4 м. від переднього лівого колеса до лівого краю проїзної частини дороги (крайова лінія) та на відстані 0,6 м. від заднього лівого колеса до лівого краю проїзної частини дороги (крайова лінія). Далі свідок показав, що місце зіткнення цих автомобілів відбулося на відстані 55,5 м. за початком правого сліду гальмування автомобіля «Мазда» та на відстані 1,2 м. за лівим краєм проїзної частини дороги (узбіччя). За двома спробами визначення швидкості руху статичного автомобіля (№1 - 1,40 сек, №2 - 1,29 сек.), свідок вказав, що швидкість т/з «Мерседес» була такою ж, як спроба № 2. Також зазначив, що автомобіль «Мерседес» не застосовував гальмування. Свідок вказав, що не може повідомити з якою швидкістю рухалася «Мазда» (т.2, а.м.к.п. 5-11);

- висновками транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/104-23/19149-ІT від 29.06.2023, згідно якої виходячи із наявних пошкоджень на транспортних засобах, автомобіль «Mercedes GLA 250», р.н. НОМЕР_1 , контактував районом правого переднього кута з районом лівого переднього кута автомобіля «Mazda 3», р.н. НОМЕР_2 . Виходячи із розташування зафіксованої на місці ДТП слідової інформації встановити точне розташування місця зіткнення транспортних засобів відносно меж проїзної частини та повздовжнього орієнтиру не є можливим, однак слід зазначити, що в повздовжньому плані дороги воно розташовано на такій відстані, де розташувалась передня частина автомобіля «Mazda 3», р.н. НОМЕР_2 , в момент, коли ліве переднє колесо розташовувалось в кінці сліду гальмування лівих коліс. В поперечному плані дороги місце зіткнення розташовано не ближче ніж 1,55 м за правим краєм проїзної частини та не далі ніж 2,35 м, відносно напрямку руху автомобіля «Mazda 3», р.н. НОМЕР_2 (т.2, а.м.к.п. 191-203);

- висновками судової автотехнічної експертизи № 2745-23 від 31.07.2023, у т.ч. її дослідницької частини, зі встановлення місця зіткнення транспортних засобів, згідно яких, оскільки частина слідів могла не відобразитися на проїзній частині, не враховано кількість кінетичної енергії на утворення деформації на автомобілях «Mercedes-Benz GLA 250» та «Mazda 3», не враховано кількість обертів та відстань переміщення автомобіля «Mazda 3» (враховуючи його первинний напрямок руху та розташування у кінцевому положенні) навколо власного центру ваги під час переміщення від місця закінчення слідів гальмування до кінцевого положення, тому розраховане значення швидкості руху автомобіля «Mazda 3» є мінімально можливим значенням і становить не менше Vмазда = 95,5?99,6 км/год Наведене свідчить про те, що фактична швидкість руху автомобіля «Mazda 3» була більшою за розраховану. Оскільки у наданих матеріалах кримінального провадження не зафіксовано слідів юзу автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» внаслідок його гальмування (або слідів волочіння, бічного юзу, зсуву, тощо), то з технічної точки зору, вирішити поставлене питання, визначенням величини швидкості руху автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250», не є можливим. При заданих постановою слідчого вихідних даних експертом визначена швидкість руху автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» на мірній ділянці під час, що визначалася під час проведення слідчого експерименту, за відповідною формулою, згідно з якою під час проведення слідчого експерименту швидкість руху автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» становить Vмерседес = 111,6 км/год. Проводячи аналіз зафіксованого розташування закінчення лівого сліду гальмування автомобіля «Mazda 3» (в районі якого, згідно висновку № СЕ-19/104-23/19149-ІТ від 29.06.2023 відбулось зіткнення) та кінцевого розташування автомобілів «Mercedes-Benz GLА 250» та «Mazda 3» слід дійти висновку, що після закінчення лівого сліду гальмування автомобіль «Mazda 3» продовжував переміщення у первинному напрямку розворотом навколо власного центру ваги долаючи деяку відстань до зафіксованого кінцевого розташування, у цей же момент автомобіль «Mercedes-Benz GLA 250» також починає рухатись у зворотному напрямку, відносно початкового, тобто за напрямком руху автомобіля «Mazda 3». Зазначена обставина, з технічної точки зору, свідчить про те, що автомобіль «Mazda 3», після зіткнення та утворення деформації, мав значно більший запас кількості руху, який був достатній для його подальшого переміщення у первинному напрямку та відкидання зустрічного автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» у зворотному напрямку від місця зіткнення. Отже експерт виснував, що при визначенні швидкості руху автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» врахувати витрати кінетичної енергії з утворенням пошкоджень на ньому не є можливим; вирішити поставлене питання, з визначенням величини швидкості руху з врахуванням слідової інформації зафіксованої під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» не є можливим. Під час проведення слідчого експерименту визначена швидкість руху автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» становить Vмерседес = 111,6 км/год. При визначенні швидкості руху автомобіля «Mazda 3» врахувати витрати кінетичної енергії з утворенням пошкоджень на ньому не є можливим. Виходячи з величин слідової інформації розраховане значення швидкості руху автомобіля «Mazda 3» є мінімально можливим значенням і становить не менше Vмазда = 95,5?99,6 км/год. Наведене свідчить про те, що фактична швидкість руху автомобіля «Mazda 3» була більшою за розраховану. Фактична швидкість руху автомобіля «Mazda 3» була значно більшою відносно швидкості руху автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» (т.2, а.м.к.п. 210-219);

- висновками судової автотехнічної експертизи № 2743-23 від 28.07.2023, у т.ч. її дослідницької частини, зі встановлення обставин та механізму ДТП, згідно яких, приймаючи до уваги обставини даної дорожньо-транспортної пригоди, у сукупності з визначеною швидкістю руху автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» (111,6 км/год.), дії водія ОСОБА_5 слід розглядати стосовно вимог п.п. 12.6 ґ), 12.9 б) Правил дорожнього руху України (ПДРУ), заборонного знаку 3.25 «Обгін заборонено» і п.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДРУ. У відповідності до вимог зазначених пунктів Правил та засобів регулювання дорожнього руху водію ОСОБА_5 належало вести керований транспортний засіб зі швидкістю не більш ніж 90 км/год (п.12.6 г ПДРУ), йому заборонялось перевищувати дозволену швидкість 90 км/год (12.9 б), виконувати обгін в зоні дії заборонного знаку 3.25 «Обгін заборонено» та перетинати лінію горизонтальної розмітки 1.1. Тому в даній дорожній обстановці технічна можливість уникнути зіткнення для водія автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» ОСОБА_5 визначалась відмовою від виконання обгону у місці, де такий маневр було заборонено знаком 3.25 «Обгін заборонено» і лінією 1.1 горизонтальної розмітки, що гарантовано забезпечувало для нього технічну можливість уникнути настання даного ДТП. Фактичні дії водія автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» ОСОБА_5 в частині перевищення дозволеної швидкості руху не відповідали вимогам п.п. 12.6 г), 12.9 б) ГІДРУ, а в частині виконання заборонено обгону не відповідали вимогам заборонного знаку 3.25 «Обгін заборонено» і п.1 розділу 34 «Дорожня розмітка». З технічної точки зору в причинному зв`язку з настанням даної ДТП перебували дії водія ОСОБА_5 , які не відповідали вимогам заборонного знаку 3.25 «Обгін заборонено» і п. 1 розділу 34 «Дорожня розмітка». В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Mazda 3» ОСОБА_19 слід розглядати стосовно вимогам п.п. 12.6 ґ), 12.9 б) та 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими йому належало вести керований транспортний засіб зі швидкістю не більш ніж 90 км/год, йому заборонялось перевищувати дозволену швидкість 90 км/год, а з момент виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів на зменшення швидкості руху аж до зупинки. Відповісти на питання про наявність у водія «Mazda 3» технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді, експерт не зміг, оскільки йому бракувало вихідних даних для визначення моменту виникнення небезпечної обстановки, тобто моменту, коли водій мав вжити необхідні заходи для запобігання події. Зокрема, були відсутні дані про відстані між автомобілями «Mercedes-Benz GLA 250» та «Mazda 3» в момент початку виїзду автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» на зустрічну смугу руху; відстань між автомобілем «Mercedes-Benz GLA 250» та місцем зіткнення в момент початку виїзду на зустрічну смугу руху; дистанції між попутними транспортними засобами в момент початку виїзду автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» на зустрічну смугу руху, їх швидкості руху та розташування відносно меж проїзної частини; відстань від автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» до місця зіткнення і момент початку маневру на ліве узбіччя. Через відсутність вказаних вихідних даних, вирішити питання про відповідність дій водія автомобіля «Mazda 3» ОСОБА_19 вимогам п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України та визначити перебування його дій у причинному зв`язку настанням даної ДТП, експерт можливості не має (т.2, а.м.к.п. 230-236).

Оцінка наданих сторонами доказів, їх позицій та показів обвинуваченого, а також висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у пред`явленому обвинуваченні.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення та захисту докази, суд дійшов висновку про те, що всі надані докази сторони обвинувачення є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому, суд також урахував, що сторона захисту не посилалась на недопустимість доказів - показання всіх вище перелічених свідків сторони обвинувачення, а отже в силу положень ст. 26 КПК України суд також не вбачає підстав визнавати докази недопустимими, оскільки вони зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, та отримані без порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Проведеним у судовому засіданні дослідженням доказів судом також встановлено, що надані державним обвинуваченням докази є в цілому достовірними та достатні, оскільки не протирічать один одному, та у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок про доведеність винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом у передбаченому законом порядку.

При доведеності винуватості ОСОБА_5 поза розумним сумнівом, суд відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ураховує правову позицію Верховного суду, викладену у справі № 712/13361/15 (провадження № 51-1604км18, ЄДРСРУ № 74777387). у постанові від 12 червня 2018 року. Крім того, суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445). Зокрема при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК.

Згідно Правил дорожнього руху України, дорожній знак 3.25 (Обгін заборонено), відноситися до заборонних знаків і він забороняє обгін усіх транспортних засобів, крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год (Поодинокими вважаються одиночні транспортні засоби, автопоїзди, а також буксируючий транспортний засіб у зчепленні з буксированим).

Дорожня розмітка 1.1 відноситься до горизонтальної розмітки розділу 34 ПДР України, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2+1)смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15; поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в`їзд заборонено; Лінії 1.1. та 1.3 перетинати забороняється. Лінію розмітки 1.1. перетинати заборонено з боку суцільної лінії розмітки.

Обвинувачений ОСОБА_5 не визнав вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та разом із своїм захисником просив ухвалити виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю наявності в діях ОСОБА_5 складу злочину, обґрунтовуючи свою лінію захисту фактично трьома аспектами:

1) у керування обвинуваченим ОСОБА_5 транспортним засобом «Mercedes-Benz GLA 250» втрутилася його пасажирка, ОСОБА_18 , яка сиділа спереду, праворуч від нього та яка своєю лівою рукою вивернула кермо ліворуч, у результаті чого автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху, створивши таким чином аварійну обстановку для водія ОСОБА_5 в якій його дії жодними вимогами ПДР України не можуть охоплюватися;

2) під час досудового розслідування не зібрано достатніх та необхідних вихідних даних, які б дозволи експертам під час виконання судових автотехнічних експертиз, встановити момент виявлення водієм «Mazda 3» небезпеки у вигляді зустрічного автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» та у зв`язку з цим наявності у нього технічної можливості уникнути цього зіткнення, зважаючи на те, що експертним шляхом встановлено, що швидкість автомобіля «Mazda 3» була значно вищою від швидкості у 111,6 км/год. з якою рухався автомобіль «Mercedes-Benz GLA 250». При цьому також не перевірено, чи перебуває перевищення водієм « ІНФОРМАЦІЯ_19 » ОСОБА_19 установленої швидкості руху у причинному зв`язку з настанням ДТП.;

3) визнання недопустимими та неналежними письмових доказів сторони обвинувачення, на які остання посилається у доведеності інкримінованому ОСОБА_5 злочині.

Суд критично відноситься до показань обвинуваченого в частині перекладення своєї провини на загиблого ОСОБА_19 , вважає надані ним покази непереконливими, з огляду на їх мінливість, періодичну зміну версій, а також з огляду на те, що вони спростовуються іншими доказами, в тому числі суд вважає не доведеним факт втручання загиблої пасажирки, рідної сестри ОСОБА_18 , в керування обвинуваченим автомобілем безпосередньо перед пригодою, з огляду на такі обставини, установлені під час розгляду справи, а саме:

По-перше, у разі опинення автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» під керуванням ОСОБА_5 на смузі зустрічного руху у наслідок втручання в його управління пасажира, водій ОСОБА_5 , опинившись у зв`язку з цим в аварійній обстановці, проте повернувши собі контроль над управлінням автомобілем, не застосував екстрене гальмування та не став намагатися повернутися у свою смугу руху, а навпаки, як видно з показань свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_29 , водій т/з «Mercedes-Benz GLA 250» прискорив свій рух, і, у поєднанні з упевненим, без вилянь по дорозі, виїздом перед цим на смугу зустрічного руху, сприймалося цими свідками (доволі досвідченими водіями), не інакше як намагання виконання саме маневру обгону, а не намагання вийти з аварійної обстановки;

По-друге, попередні, аналогічні дії водія «Mercedes-Benz GLA 250» ОСОБА_5 пов`язані з виконанням ним за кілька хвилин до ДТП обгону поруч з АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_7 » у сел. Софіївка на повороті з обмеженою оглядовістю з перетинанням суцільної лінії, свідчать про те, що опинившись у фактично однаковій дорожній обстановці обвинувачений ОСОБА_5 повторно знехтував прямою забороною перетинати суцільну смуху і знову наважився виконати такий самий, заборонений маневр обгону, проте виїхавши на смугу для руху зустрічного транспортного засобу, завершити його так вдало, як попереднього разу йому вже не вдалося. Про таку зухвалу і самовпевнену манеру керування автомобілем «Mercedes-Benz GLA 250» водієм ОСОБА_5 на дорозі за кілька хвилин до настання ДТП вказують ті ж самі свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_29 .

Суд не має підстав не довіряти показанням цих свідків, оскільки вони не знайомі ні між собою, ні з обвинуваченим, ні з рештою з жодною із сторін у справі, до того ж їх свідчення є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими доказами у справі.

Варто зазначити, що сам обвинувачений не заперечував проти вчинення ним порушення правил обгону на ділянці дороги біля АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_7 » перед настанням події ДТП.

По-третє, суд також надає оцінку діям самої пасажирки ОСОБА_18 , яка, за версією обвинуваченого ОСОБА_5 , різко втрутилася в керування ним автомобілем та вважає, що можливість такої поведінки пасажира знаходиться поза розумним сумнівом.

Доходячи такого висновку суд виходить з того, що пасажир ОСОБА_18 , молода, худорлявої статури дівчина, знаходилася праворуч від водія на певній відстані, зі слів обвинуваченого та свідків, вона була пристебнута паском безпеки, а тому їй необхідно було докласти певних зусиль, щоб подолати опір цього паску, що застопорював її різкі дії та силу водія ОСОБА_5 , молодого хлопця коренастої статури, який тримав, за його твердженням, з достатньою силою кермо двома руками на 9-ту та 15-ту годину, і відвернула це кермо не на себе праворуч, що видавалося б в цілому імовірним, а навпаки, пасажирка ОСОБА_18 схопила це кермо лівою рукою по центру і вивернула його від себе, тобто ліворуч, не маючи при цьому очевидних підстав для такої поведінки, оскільки на той час всі вони спокійно рухалися у колоні один за одним. Суд не виключає, що вказана пасажирка могла підганяти водія ОСОБА_5 швидше доїхати до Дніпра, оскільки про це свідчить, насамперед, вже завершення світлої пори доби (17:27 год) і бажання ОСОБА_18 , зі слів обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_11 , цього ж дня повернутися до додому до Кривого Рогу до свого малолітнього сина. Проте ОСОБА_5 , який був за кермом і, на відміну від сестри водієм, повинен був сам приймати рішення щодо можливого прискорення, виконання маневру обгону, з урахуванням дорожньої обстановки, яка на той час була. Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що жодного разу до цього пасажирка - рідна сестра ОСОБА_18 , не намагалася втрутитися в керування ним автомобілем та не заважала йому, як водію.

Та по-четверте, під час допиту на стадії досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_5 зазначав, що його ніхто під час руху від керування автомобілем не відволікав (т.2, а.м.к.п.95);

У відповідності до приписів ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

Однак, у даному випадку суд не обґрунтовує своє рішення з посиланням на показання підозрюваного ОСОБА_5 , але мотивує причину, з якої відкидає версію сторони захисту про втручання пасажира ОСОБА_18 в керування автомобілем, враховуючи такі показання, які є доказом з огляду на положення ст. 84, 93, 95, 104 КПК України.

Доводи захисту про те, що саме перевищення водієм « ІНФОРМАЦІЯ_19 » ОСОБА_19 установленої швидкості руху може перебувати у причинному зв`язку з настанням ДТП, спростовується висновками судової автотехнічної експертизи № 2743-23 від 28.07.2023, відповідно до яких в даній дорожній обстановці фактичні дії як водія автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» ОСОБА_5 , так і водія автомобіля «Mazda 3» ОСОБА_19 в частині перевищення дозволеної швидкості руху не відповідали вимогам п.п 12.6 г), 12.9 б) ПДР України. Проте з цих двох водіїв саме водій т/з «Mercedes-Benz GLA 250» ОСОБА_5 , окрім вказаних вище порушень ПДР України, усупереч також вимогам заборонного знаку 3.25 «Обгін заборонено» і п. 1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України здійснив виконання заборонено обгону, який і перебуває з технічної точки зору в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Суд вважає, що технічна можливість уникнути такого зіткнення перебувала лише у водія автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» ОСОБА_5 , яка визначалась винятково його відмовою від виконання обгону у місці, де такий маневр було заборонено знаком 3.25 «Обгін заборонено» і лінією 1.1 горизонтальної розмітки, що гарантовано забезпечувало для нього технічну можливість уникнути настання даного ДТП.

Тобто, суд доходить висновку, що якщо б автомобіль «Mercedes-Benz GLA 250» під керуванням ОСОБА_5 не виконав забороненого обгону, то і він, і водій автомобіля «Mazda 3» ОСОБА_19 , продовжуючи свій рух, навіть з перевищенням установленої швидкості руху, проте кожний у своїй смузі руху, роз`їхалися б кожен у своєму напрямку, а відтак не сталося б цієї трагічної ДТП.

У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2020 року у кримінальному провадженні №130/720/17 наголошується, що при виявленні причинового зв`язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й пасажира), що також може виключити відповідальність водія.

Крім того, при вирішенні питання про причинний зв`язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.

Суд відхилив надані захисником на його замовлення висновки судово - автотехнічних експертиз зі встановлення обставин та механізму ДТП за № 23345/23-52 від 26.09.2023 та за № СЕ-19/124-23/11437-ІТ від 01.11.2023, оскільки при їх складанні експертами враховувалися вихідні дані, які надав для їх використання захисник з останньої версії протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 25.08.2023 (викладеного у якості доповнення до основного протоколу його допиту), які суд з мотивів зазначених вище, визнав неправдивими. Відтак, використання експертами не правильних вихідних даних, наданих захисником, призвело до хибних результатів цих експертиз. Оскільки їхні результати в основних моментах не тільки суперечать такої ж судової-автотехнічної експертизи, що виконаною стороною обвинувачення під час досудового розслідування, вони також суперечили іншим доказам у справі, на підставі яких встановлювалися фактичні обставини ДТП: показанням свідків, протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка, тощо.

Під час допиту у судовому засіданні експертів ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , які проводили вказані автотехнічні експертизи, з`ясовано, що вказані висновки вони складали здебільшого на підставі вихідних даних, які надав їм захисник. Повідомили, що їм цих даних для проведення експертиз було достатньо, тому вони не вимагали у замовника надати більше наявних доказів, зібраних у межах цього кримінального провадження, у тому числі стороною обвинувачення, зокрема вони опиралися на швидкість автомобілів із заяви захисника про призначення експертизи та пояснення підозрюваного. Про те, що водій ОСОБА_5 перебував у аварійній обстановці на момент виїзду його на зустрічну смугу руху, експерти взяли з відповідних показань підозрюваного. При цьому повідомили, що можливість перебування водія ОСОБА_19 також у аварійній обстановці у зв`язку з раптовою появою на його смузі руху перешкоди у вигляді транспортного засобу «Mercedes-Benz GLA 250» під керуванням ОСОБА_5 , експертами не вивчалася.

Разом з тим, всі вказані експерти зауважили, що за умови відсутності у водія « ІНФОРМАЦІЯ_20 » ОСОБА_5 аварійної обстановки, останній не мав права виїжджати на смугу зустрічного руху, перетинаючи суцільну лінію 1.1 ПДР України, та здійснювати обгін у зоні дії знаку 3.25 ПДР України «Обгін заборонено».

Слід зазначити, що під час розгляду справи суд не мав потреби у розумінні ст. 332 КПК України у призначенні повторного або додаткового експертного дослідження, оскільки по-перше, як зазначено вище, відповідні заперечення сторони захисту ґрунтувалися на припущеннях та недостовірних вихідних даних отриманих з непідтверджених, мінливих та сумнівних показань обвинуваченого, по-друге, при допитах експертів можливі суперечності були усунуті (до того ж, суперечності в висновках стосуються оцінки доведеності обставин справи та поданих доказів).

Враховуючи викладене, невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 винуватості у скоєному злочині, надання ним неправдивих та оманливих свідчень, розцінюється судом як намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин та тяжкі його наслідки.

Водночас, сукупність досліджених доказів вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_5 23 травня 2023 року, о 17:27 год., під час керування транспортним засобом по автодорозі Н-11, у напрямку з м. Кривого Рогу до м. Дніпра, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об`єктивну можливість виявити дорожню розмітку п. 1.1 ПДР України (вузька суцільна лінія), а перед цим дорожній знак 3.25 (обгін заборонено), розуміючи, що за напрямком його руху проїзна частина мала підйом через який була недостатня видимість, ОСОБА_5 почав виконувати маневр обгону транспортного засобу (вантажівки з довгим напівпричепом), яка рухалась попереду нього у попутному напрямку, перетнув дорожню розмітку п. 1.1 ПДР України (суцільна лінія) та виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з іншим транспортним засобом, який рухався йому на зустріч, тобто рухався по своїй смузі руху, чим спричинив дорожньо-транспортну пригоду у якій через отримані тяжкі тілесні ушкодження загинуло троє людей: пасажирка, яка перебувала в автомобілі обвинуваченого - ОСОБА_18 та водій іншого автомобіля ОСОБА_19 разом зі своєю пасажиркою ОСОБА_20 , у зв`язку з чим ОСОБА_5 вчинив злочин і підлягає відповідальності за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, які спричинили загибель кількох осіб.

При цьому суд зауважує, що ОСОБА_5 було інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України у зв`язку із порушенням ним вимог пунктів 2.3. (б) і (д), 12,6 (г), 12.9 (б), вимоги заборонного знаку 3.25 (Обгін заборонено) та п.1 розд. 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху України.

Між тим, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 порушив лише вимоги знаку 3.25 (Обгін заборонено) та п.1 розд. 34 «Дорожня розмітка» ПДР України, оскільки саме їх порушення знаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, що призвели до загибелі кількох осіб, що повністю підтверджено дослідженими доказами, зокрема висновком судово-автотехнічної експертизи, за висновком № 2745-23 від 31.07.2023, який так само повністю відповідає встановленим судом обставинам.

А отже суд видалив посилання в сформованому обвинуваченні на порушення вимог пунктів 2.3. (б) і (д), 12,6 (г), 12.9 (б) Правил дорожнього руху як такі, що не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та призвели до загибелі кількох осіб, а отже і не охоплюються об`єктивною стороною злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України в цьому провадженні.

На дотриманні в рішенні цих складових зверталась увага ще у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005.

На думку суду, такі уточнення відповідають вимогам абз. 1 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, бо в даному випадку - уточнення формулювання не є зміною висунутого обвинувачення, яким обмежений суд відповідно до частин 1, 3 ст. 337 КПК України чи виходом за його межі, оскільки під час змін формулювання не відбулось зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, і не встановлено нових фактичних обставин кримінального правопорушення, зміни яких властиві лише стороні обвинувачення - прокурору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 в справі № 428/6594/17.

Оцінка доводів захисту щодо неналежності та недопустимості доказів сторони обвинувачення.

Сторона захисту в ході судового розгляду подала низку клопотань, в яких просила визнати недопустимими, у тому числі частину очевидно недопустимими, всі докази, які були зібрані на стадії досудового розслідування.

Зокрема, сторона захисту просила визнати недопустимими: основний і додаткові протоколи огляду місця ДТП від 23.05.2023 та від 24.05.2023; протоколи огляду трупів від 23.05.2023 та від 02.06.2023; експертизи технічного стану транспортного засобу за № СЕ-19/104-23/18209-ІT від 14.06.2023, за № СЕ-19/104-23/18206-ІT від 13.06.2023 за № СЕ-19/104-23/18204-ІT від 12.06.2023 за № СЕ-19/104-23/18205-ІT від 13.06.2023; судово-медичних експертиз за № 1139 від 09.06.2023 (основної) та за № 1139/1 від 12.06.2023, за № 91 від 09.06.2023 за № 1200 від 16.06.2023 (основної) та за № 1200/1 від 16.06.2023 (додаткової); протоколу проведення слідчого експерименту від 31.05.2023 за участю свідка ОСОБА_33 ; транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/104-23/19149-ІT від 29.06.2023; судової автотехнічної експертизи № 2743-23 від 28.07.2023 та за № 2745-23 від 31.07.2023.

Під час судового розгляду клопотань сторони захисту, судом не встановлено ознак очевидної недопустимості доказів, тому суд надає оцінку доказам за наслідками розгляду кримінального провадження, шляхом дослідження кожного доказу у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження.

Аналізуючи вищезазначені доводи сторони захисту, як підставу недопустимості всіх доказів сторони обвинувачення, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Пунктом 1 частини 2 статті 87 КПК передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод отримання доказів внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. В разі, якщо суд дійде висновку про необхідність визнати недопустимими докази, отримання яких потребує попереднього дозволу суду і такий дозвіл був отриманий, суд повинен зазначити, в чому саме полягають порушення при наданні судом відповідного дозволу і яких саме суттєвих умов вони стосуються.

Зокрема, сторона захисту посилається на суперечності, які містить протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.05.2023, оскільки у ньому зазначено що ділянка дороги, де сталася ДТП є горизонтальною, тоді як у схемі ДТП та додатковому протоколу огляду місця події від 24.05.2023 зазначено, що дорожньо-транспортної подія відбулася на підйомі.

Суд зауважує, що під час дослідження вказаних процесуальних документів не було виявлено таких недоліків, які б викликали у суду сумніви у їх достовірності, зокрема через їх невідповідність іншим доказам. Насамперед, якраз додатковим оглядом місця події від 24.05.2023 слідчий усунув недолік в основному протоколі огляду місця ДТП від 23.05.2023, зазначивши про наявність підйому на ділянці дорозі, де відбулася дорожньо-транспортна пригода. До того ж про наявність підвищення проїзної частини на місці ДТП вказували також і свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_29 , а також сам обвинувачений ОСОБА_5 .

Суд дійшов висновку, що огляд місця ДТП від 23.05.2023 та додатковий огляд, проведений слідчим наступного дня на місці ДТП для уточнення даних, проведені відповідно до вимог ст. 237 КПК України та складені під час його проведення протокол з схемою, фото таблицею та відеозаписом у присутності понятих відповідають вимогам ст.104, 105 КПК України, які містить всі істотні відомості, а тому доводи сторони захисту щодо визнання їх неналежними доказами з цих підстав не заслуговують на увагу.

З огляду на це, відсутні підстави для визнання недопустимими доказами за доктриною «отруйного дерева» висновку судово-автотехнічної експертизи № 2443 від 28.07.2023, під час складання якої враховувалися вихідні дані з вищевказаних протоколів огляду місця події.

Посилання захисника про відсутність ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів, на підставі яких слідчі та експерти на стадії досудового розслідування отримали доступи до транспортних засобів «Mercedes-Benz GLA 250» та «Mazda 3», у тому числі коли експерт проникав до них у середину, а відтак на недопустимість експертиз технічного стану цих транспортних засобів за № СЕ-19/104-23/18209-ІT від 14.06.2023, за № СЕ-19/104-23/18206-ІT від 13.06.2023 за № СЕ-19/104-23/18204-ІT від 12.06.2023 за № СЕ-19/104-23/18205-ІT від 13.06.2023, а у подальшому на недопустимість за доктриною «плодів отруєного дерева» судових автотехнічних експертиз № 2743-23 від 28.07.2023 та за № 2745-23 від 31.07.2023, у яких використовувалися висновки вказаних експертиз технічного стану цих транспортних засобів, суд знаходить безпідставними з огляду на таке.

За протоколом огляду місця події ДТП від 23.05.2023 транспортні засоби, які приймали участь у ДТП: «Mazda 3», р/н НОМЕР_2 та «Mersedes GLA 250», р/н НОМЕР_1 , були вилучені та поміщенні на майданчик для зберігання транспортних засобів ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Наступного дня, за постановами слідчого від 24.05.2023, всі вищевказані автомобілі були визнанні речовими доказами у кримінальному провадженні (т.1, а.м.к.п. 38, 42-43, 66-68);

У подальшому, за ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2023, на вказані автомобілі були накладені арешти, і як вбачається з їхнього змісту, не тільки для забезпечення їх схоронності, як речових доказів, а й для забезпечення проведення необхідних в подальшому відповідних криміналістичних експертиз, зокрема судової експертизи перевірки технічного стану транспортних засобів.

Огляд автомобілів «Mazda 3», р/н НОМЕР_2 , та «Mersedes GLA 250», р/н НОМЕР_1 , експертом перед складанням висновків згаданих вище експертиз технічного стану цих транспортних засобів, проводився саме на майданчику ІНФОРМАЦІЯ_21 , куди їх було одразу переміщено за протоколом огляду місця події ДТП від 23.05.2023.

Таким чином, у випадку, коли автомобілі у передбаченому КПК порядку визнані речовими доказами та ухвалами суду на них накладено арешт, то огляд цих транспортних засобів, який відбувся на майданчику відділку поліції, дозволу суду на проникнення до автомобіля не потребує.

Така ж позиція міститься у постанові ІНФОРМАЦІЯ_22 у складі ІНФОРМАЦІЯ_23 від 28.09.2023 у справі №177/225/21.

Крім того, захисник вважав за необхідне визнати недопустимими судово-медичні експертизи за № 91 від 09.06.2023 стосовно дослідження трупа ОСОБА_18 та за № 1200 від 16.06.2023 (основної) та за № 1200/1 від 16.06.2023 (додаткової) стосовно дослідження трупа ОСОБА_19 , оскільки експерти, які проводили ці експертизи, під час складання висновків використовували медичну документацію на цих осіб, однак ухвали слідчого судді про надання дозволу на отримання такої документації у матеріалах кримінального провадження відсутні.

Між тим, отримання слідчим з медичної установи медичної карти потерпілого на підставі власного запиту, а не на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів відповідає КПК та не тягне визнання недопустимими доказами висновків судово-медичних експертиз, під час проведення яких експертами досліджено цю медичну картку (постанова ККС ВС від 06.06.2023 ККС ВС за № 293/1947/20).

Так, у матеріалах кримінального провадження міститься запит слідчого від 25.05.2023 до КП « ІНФОРМАЦІЯ_17 » про надання медичної документації щодо лікування ОСОБА_19 (т.1, а.м.к.п.196-197, 199).

Медична документація може бути отримана в інший спосіб, також передбачений КПК, а саме - добровільно надана безпосередньо потерпілою особою або медичною установою на запит слідчого, і лише у випадку неможливості отримати документи у такий спосіб слідчий звертається до слідчого судді з метою отримати дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів. Як убачається з матеріалів провадження, висновок експерта був складений на підставі постанови слідчого і для проведення цього висновку було надано медичну картку стаціонарного хворого - потерпілого.

Будь-яких заперечень з приводу надання медичної документації для проведення експертизи потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не висловлювали. А тому твердження сторони захисту, що медична документація, покладена в основу висновку експерта, отримана з порушенням вимог КПК, не ґрунтуються на вимогах закону (аналогічна позиція міститься і в постанові ККС ВС від 13.10.2020 у справі № 185/1230/18).

За наявності сумнівів щодо достовірності медичних документів, які були об`єктом експертного дослідження та про які є відомості у висновку експерта, сторона захисту, реалізуючи закріплені у статтях 22, 26 КПК принципи змагальності й диспозитивності, на стадії дослідження доказів мала процесуальну можливість клопотати про надання відповідних документів, або ж у порядку, передбаченому ст. 332 КПК клопотання про проведення експертиз, однак цього не зробила. Порушень порядку отримання наданих експертам для дослідження медичних документів не встановлено. (постанова ККС ВС від 27.12.2022 у справі № 753/11142/16-к).

Також не заслуговують на увагу доводи сторони захисту проте що їм не надавалася для ознайомлення медична документація, на підставі яких експерт проводив судово-медичні експертизи з огляду на таке.

Якщо медичні документи, на підставі яких сформовано висновок експерта, було отримано у визначеному законом порядку, і сторона захисту не клопотала про надання доступу до цих документів або при здійсненні судового провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами, то їх відсутність у матеріалах кримінального провадження або невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом (постанова ОП ККС ВС від 27.01.2020 у справі № 754/14281/17).

Також захисник наголошував на недопустимості наданих стороною обвинувачення доказів - протоколів огляду трупа ОСОБА_18 від 23.05.2023, трупа ОСОБА_20 від 23.05.2023 та трупа ОСОБА_19 від 02.06.2023, з огляду на те, що всі ці три протоколи складалися з порушенням вимог ч. 1 ст. 238 КПК України у зв`язку з незалученням для проведення такого огляду судово-медичного експерта або лікаря, а також через те, що зокрема огляди трупів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 проводилися слідчими, які не мали повноваження на проведення такої процесуальної дії, оскільки вони були відсутні у групі слідчих, які мали право проводити досудове розслідування цього кримінального провадження.

Суд знаходить такі зауваження захисника до протоколу огляду трупа ОСОБА_18 безпідставними, адже вказаний огляд був проведений 23.05.2023 слідчою СВ ВП №9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_37 , яка за постановою заступника начальника ГУ НП в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління від 23.05.2023 про створення слідчої групи, присутня у переліку слідчих, які мають право проводити розслідування цього кримінального провадження (т.1, а.м.к.п. 15-17) та провела огляд тіла загиблої дівчини ОСОБА_18 , 1990 р.н. в кареті швидкої медичної допомоги ШМД за участі лікаря ОСОБА_32 (т.1, а.м.к.п. 134-140);

Щодо інших таких протоколів, зокрема огляду трупа ОСОБА_19 , то судом дійсно встановлено, що вказаний огляд був проведений слідчим СВ ВП № 4 Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровської області лейтенантом поліції ОСОБА_38 , який був відсутній, як групі слідчих у витязі до ЄРДР (т.1, а.м.к.п. 1), так і у постанові заступника начальника ГУ НП в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління від 23.05.2023 про створення слідчої групи (т.1, а.м.к.п. 15-17).

Між тим, сам факт проведення однієї слідчої дії сдідчим, що не входив до складу слідчої групи, якій доручено розслідування, на думку суду, жодним чином не призвело до звуження прав обвинуваченого та не вплинуло на доказовість відомостей за результатом вчинення цієї процесуальної дії - проведеної судово-медичної експертизи за № 1200 від 16.06.2023 та можливість її використання.

Щодо винесення цим самим слідчим ОСОБА_38 , після огляду трупа ОСОБА_19 ще й постанови про призначення судово-медичної експертизи цього трупа від 02.06.2023, то суд зауважує, що постанова слідчого не є доказом у розумінні ст. 85 КПК України, а тому суд не може вирішувати питання про її допустимість чи недопустимість (постанова ККС ВС від 13.06.2023 у справі № 520/2703/17).

Так, слід зазначити, що оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення. Самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також змагальні документи (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з погляду допустимості, оскільки не є доказами у значенні статті 84 КПК, що повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові ККС ВС по справі № 520/2703/17 від 13.06.2023.

Відповідно до ч.1 ст.242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.242 КПК України, слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо встановлення причин смерті.

А відтак, суд доходить висновку, що судово-медичний експерт ОСОБА_39 , отримавши постанову слідчого, провела дослідження об`єктивно і не допустила спотворення результатів експертизи, та складений нею висновок є належним та допустимим доказом, тому доводи сторони захисту з наведених підстав не заслуговують на увагу.

До того ж цього дня, 02.06.2023, уповноважним слідчим СВ СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_31 , яка визначена старшою у групі слідчих з розслідування цього кримінального провадження, було винесено постанову про призначення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_40 (т.1, а.м.к.п. 231-232) на підставі якої, експертом проведено відповідну експертизу від 16.06.2023 за №1200/1.

Як згаданим вище слідчим ОСОБА_38 який проводив огляд трупа ОСОБА_19 , так і іншим слідчим, який вже входив до групи прокурорів, ОСОБА_41 та який проводив огляд трупа ОСОБА_20 , дійсно у порушення вимог ч. 1 ст. 238 КПК України не були залучені судово-медичний експерт або лікар для проведення оглядів трупа

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі 756/10060/17 дійшла висновку, що у разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.

Тим самим, суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Проте, стороною захисту не було надано до суду переконливих доводів, які б вказували, що вказані недоліки проведених слідчих дій якимось чином звузили або ж обмежили фундаментальні права і свободи обвинуваченого чи інших заінтересованих осіб, у тому числі порушили права обвинуваченого на захист.

Так, вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 359/7742/17 (провадження № 51-2114км19), від 25 вересня 2018 року у справі № 210/4412/15-к (провадження № 51-80км17), від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к (провадження № 51-8259км18) та від 12 листопада 2019 року у справі № 236/863/17 (провадження № 51-8865км18).

До того ж варто відмітити, що визнання протоколів огляду трупа ОСОБА_19 та трупа ОСОБА_20 недопустимими доказами, на переконання суду у будь-якому випадку не створило б передумов для визнання недопустимими судово-медичних експертиз цих трупів за № 1200 від 16.06.2023 (основної) та за № 1200/1 від 16.06.2023 (додаткової) стосовно дослідження трупа ОСОБА_19 , а також за № 1139 від 09.06.2023 (основної) та за № 1139/1 від 12.06.2023 (додаткової), стосовно дослідження трупа ОСОБА_20 для визначення причин смерті цих осіб, оскільки, як видно зі змісту цих експертиз, експерти, при складанні цих висновків, взагалі не брали до уваги вищевказані протоколи огляду трупа, і з усих документів вони обмежилася лише дослідженням постанови слідчого про призначення експертизи та, у випадку з тілом ОСОБА_19 , також медичною картою стаціонарного хворого №23П13044 відділення політравми 105 КМЛ № 2.

Про не дослідження протоколу огляду трупа ОСОБА_42 і ОСОБА_20 під час проведення цієї експертизи підтвердили у судовому засіданні і самі експерти ОСОБА_39 та відповідно ОСОБА_43 , які вказали, що слідчі до своїх постанов про призначення експертизи взагалі не надавали протокол огляду трупа, а оскільки цей процесуальний документ самим експертам не був потрібний, то вони у слідчого його не вимагали.

Доводи захисника щодо неповноти, а відтак не належності доказу слідчого експерименту, проведеного за участі свідка ОСОБА_22 , суд також знаходить безпідставними.

Зокрема, відсутність підписів спеціаліста ОСОБА_44 , який брав участь під час цього слідчого експерименту у складеному за результатом проведеної цієї слідчої дії протоколу від 31.05.2023, не свідчить про допущення порушень вимог КПК в даному випадку.

Щодо аргументів захисту про те, що вказаний протокол складений з порушенням КПК України, а покази свідків, які надані в суді, суперечать показам, які надавалися під час проведення слідчого експерименту, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_22 був складений відповідно до вимог ст. 240 КПК України. Цей свідок повністю підтвердив свої показання, які надавав він під час проведення слідчого експерименту, роз`яснив детально яким чином та яким предметом проводились заміри слідчим, підтвердив, що ознайомився з протоколом та поставив свій підпис. При наданні показів в суді він повністю відтворив обставини ДТП, які узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, протокол підписаний всіма учасниками слідчої дії, без зауважень. А тому, доводи сторони захисту щодо недопустимості цих протоколів не є слушними.

Також надаючи оцінку тезам захисника щодо недопустимості слідчого експерименту, проведеного за участі свідка ОСОБА_22 , суд ураховує, що захисник посилалися на певні, на його думку, невідповідності під час проведення самого слідчого експерименту (неправильність, не точність, відсутність деяких замірів, у тому числі у додатку до нього - схеми, незалучання для його проведення вантажівки, тощо).

Між тим, надаючи оцінку таким посиланням, слід урахувати, що недопустимим може бути визнано доказ саме з підстав порушень, які за своїм змістом є суттєвими - обмежили основоположні права та свободи підозрюваного (обвинуваченого). Між тим, обставини, на які покликались захисники, стосувались технічних аспектів. Але такі аспекти можуть мати наслідком лише недостовірність певної частини отриманої під час проведення слідчого експерименту інформації, а не допустимість доказу в цілому, що має різні процесуальні наслідки для доказу та його подальшої оцінки із іншими документами.

Про не відкриття прокурором у порядку ст. 290 КПК України згаданої вище схеми до протоколу слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_45 , суд зазначає, що під час дослідження цього процесуального документу у судовому засіданні шляхом його оголошення безпосередньо судом, захисник не вказав суд на цей факт, бо у такому разі суд безумовно б оголосив перерву та зобов`язав прокурора виконати у цій частині наданих ним суду доказів положення ст. 290 КПК України. Проте захисник такою можливістю не скористався, не використав надане йому відповідне процесуальне право і повідомив про не відкриття йому цього додатку до протоколу слідчого експерименту лише у судових дебатах.

Доводи захисника на неповноту судової автотехнічної експертизи № 2743-23 від 28.07.2023 про встановлення обставин і механізму ДТП, а відтак неможливість врахування її судом, теж не заслуговують на увагу.

Зокрема експерт під час виконання цієї експертизи у своїй пояснювальній схемі використовував вантажний автомобіль.

Експертом було виснувано, що водію ОСОБА_5 належало вести керований транспортний засіб зі швидкістю не більш ніж 90 км/год (п.12.6 г ПДРУ), йому заборонялось перевищувати дозволену швидкість 90 км/год (12.9 б), виконувати обгін в зоні дії заборонного знаку 3.25 «Обгін заборонено» та перетинати лінію горизонтальної розмітки 1.1. Тому в даній дорожній обстановці технічна можливість уникнути зіткнення для водія автомобіля «Mercedes-Benz GLA 250» ОСОБА_5 визначалась відмовою від виконання обгону у місці, де такий маневр було заборонено знаком 3.25 «Обгін заборонено» і лінією 1.1 горизонтальної розмітки, що гарантовано забезпечувало для нього технічну можливість уникнути настання даного ДТП. З технічної точки зору в причинному зв`язку з настанням даної ДТП перебували дії водія ОСОБА_5 , які не відповідали вимогам заборонного знаку 3.25 «Обгін заборонено» і п. 1 розділу 34 «Дорожня розмітка». Експерт дійсно не зміг відповісти на питання слідчого, за відсутності необхідних вихідних даних, про наявність у водія «Mazda 3» технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді, оскільки йому бракувало вихідних даних для визначення моменту виникнення небезпечної обстановки, тобто моменту, коли водій мав вжити необхідні заходи для запобігання події.

Разом з тим, як зазначалося вже судом вище, при вирішенні питання про причинний зв`язок, ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку, проте якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.

Суд зауважує, що при екстремальній ситуації на дорозі, викликаною виїздом т/з «Mersedes GLA 250» під керуванням ОСОБА_5 на зустрічну смугу руху, тобто на зустріч т/з «Mazda 3» під керування ОСОБА_19 , вказані водії, через наявність між ними, як вже було достеменно встановлено під час розгляду справи, підвищення проїзної частини (підйом), побачили один одного вже надто пізно, щоб лише обмежитись зниженням швидкості для уникнення зіткнення, зважаючи ще й на те, що ці автомобілі рухалися назустріч один одному зі швидкістю щонайменше 111 км./год., що теж встановлено експертним шляхом під час розгляду справи. Зокрема, неможливість зниження ризику зіткнення шляхом лише екстреного гальмування, підтверджено діями водія «Mazda 3» під керуванням ОСОБА_19 , який очевидно відразу став гальмувати при виявленні небезпеки, оскільки його гальмівний шлях складав 44,1 м. за правим колесом та 19,8 м. за лівим колесом. Такі видимі сліди від шин на асфальті зі зміщенням на праву сторону на край проїзної частини за напрямку свого руху залишив саме автомобіль «Mazda 3», у той же час водій т/з «Mersedes GLA 250» ОСОБА_5 взагалі не вживав заходів екстреного гальмування.

Отже у момент виникнення небезпеки водій «Mazda 3», зважаючи на високу швидкості свого руху, та, як вже відомо на високу швидкість руху т/з «Mersedes GLA 250», на переконання суду, прийняв єдине правильне рішення, коли виїхав на край правої частини дороги, практично за її межі, давши тим самим можливість водієві т/з «Mersedes GLA 250» ОСОБА_5 завершити початий обгін, проте останній прийняв помилкове, та, як виявилося, фатальне рішення, коли також змістив свій автомобіль на край цієї проїзної частини дороги, замість того, щоб проїхати просто прямо, змістившись дещо праворуч у бік вантажівки, яку він у цей час обганяв.

Таким чином, ретельно проаналізувавши всі доводи сторони захисту, суд дійшов висновку, що жодне із наведених тверджень сторони захисту не свідчить про істотне порушення прав обвинуваченого. Суд зважив на всі аргументи і дійшов висновку, що процесуальні дії були проведенні з дотриманням законодавства, а права обвинуваченого на захист, змагальність сторін та справедливий судовий розгляд були повністю забезпеченні.

Зіставивши докази в їх взаємозв`язку, суд прийшов до обґрунтованому висновку, що показання потерпілої, свідків, допитаних в судовому засіданні, як і дані протоколів слідчих дій та експертних висновків, відеозаписи, на підставі ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, і тому покладає їх в основу обвинувального вироку.

Оцінюючи докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд, дійшов висновку, що показання свідків, письмові докази у кримінальному провадженні, є належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність достатньою для доведення поза розумним сумнівом вини ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та ухвалення обвинувального вироку.

Доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які, відповідно до ст. 66, 67 КК України, пом`якшують чи навпаки обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 цього Кодексу при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Суд звертає увагу, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого рішення в цій частині.

Первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання та позитивно або негативно характеризують особу винного.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року відзначив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Призначаючи міру покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, яке за формою вини відноситься до категорії необережних злочинів, обставини за яких вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, зокрема те, що протиправні необережні дії обвинуваченого призвели до тяжких наслідків у вигляді смерті трьох людей.

Крім того, суд враховує думку потерпілих, подружжя ОСОБА_26 , які втратили через вчинення злочину дочку ОСОБА_20 (31 рік) та потерпілої ОСОБА_10 , яка у свою чергу втратила чоловіка ОСОБА_19 (42 роки) і залишилася сама виховувати двох спільних малолітніх дітей (2009 та 2015 років народження) та які наполягали, як і прокурор, на призначенні ОСОБА_5 максимальної міри основного і додаткового покарання за частиною статті за якої він обвинувачується.

З огляду на викладене, підстав для застосування під час призначення покарання обвинуваченому положень статей 69, 69-1, 75 КК України, суд не знаходить.

Суд також враховує поведінку обвинуваченого під час досудового та судового розгляду кримінального провадження, який постійно змінював покази, надавав слідству і суду неправдиву версію щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди з метою уникнення кримінальної відповідальності, провину не визнавав, в ході всього судового розгляду не висловлював жалю з приводу скоєного, висновків не зробив, жодним чином та у будь-якому розмірі матеріальної чи моральної шкоди сім`ям загиблих не відшкодовував, в судових дебатах та в останньому слові обвинувачений також не переосмислив свою протиправну поведінку, що свідчить про відсутність усвідомлення наслідків своїх дій.

Водночас, суд також враховує думку і інших потерпілих, зокрема співмешканця загиблої ОСОБА_18 - ОСОБА_46 у якої з загиблою залишилася спільна малолітня дитина ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , який просив суворо не карати обвинуваченого, рідного брата загиблої, зокрема не призначати йому покарання пов`язане з реальним відбуттям покарання.

Також суд не може не прийняти до уваги думку потерпілої ОСОБА_11 , яка хоча і є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_5 , проте унаслідок кримінального правопорушення, у якому обвинувачується її син, загинула також поряд з вже згаданими людьми і її рідна дочка ОСОБА_18 (32 роки), яка була пасажиркою у автомобілі під керуванням сина ОСОБА_5 . Вказана потерпіла приймала участь у судових засіданнях цієї справи не часто, але її процесуальні дії щодо наполягання у поверненні обвинувального акту, заперечень проти продовження її обвинуваченому запобіжного заходу, відсутністю до її сина претензій матеріального та морального характеру у сукупності з підтриманням клопотань саме сторони захисту, відкрито свідчили про її негативну позицію щодо пред`явленого її сину ОСОБА_5 обвинувачення, що суд знаходить природним з огляду на те, що для потерпілої ОСОБА_11 обвинувачений залишився єдиним з її дітей, хто вижив у цій ДТП, і взагалі залишися для неї єдиною живою дитиною.

Оскільки сторонами не надавались будь-яких характеризуючих даних щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує дані досудової доповіді від 26.01.2024, що надана, за дорученням суду, ІНФОРМАЦІЯ_24 , за якою обвинувачений ОСОБА_5 (28 років) раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, неодружений, неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не має, має постійне місце проживання у будинку разом з матір`ю, де характеризується задовільно, скарги на нього від сусідів не надходили, має вищу освіту, до тримання під вартою працював на посаді територіального супервайзера ІНФОРМАЦІЯ_25 в ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де характеризувався винятково позитивно, з 11.07.2023 утримується у ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_26 », де зарекомендував себе у цілому позитивно, стягнень і заохочень не мав, згідно повідомлення ВП № 2 Криворізького РУП в Дніпропетровської області до адміністративної відповідальності протягом 2023 року не притягувався. Має задовільний стан здоров`я, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Згідно оцінки ризиків обвинувачений ОСОБА_5 має середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення (9 балів при шкалі середніх ризиків від 5 до 32) та середній ризик небезпеки для суспільства. При визначені такої оцінки ризиків обвинуваченому органом пробації були враховані також нездатність ОСОБА_5 мислити чітко та раціонально, нестабільність його зв`язків з рідними та близькими та не усвідомлення серйозності наслідків своїх протиправних дій (т.2, а.с.74-77).

Таким чином, враховуючи всі названі обставини, відсутність пом`якшуючих і обтяжуючих обставин, вперше притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, заперечення останнім своєї провини у скоєному злочині, приймаючи до уваги те, що від сім`ї ОСОБА_47 , зі слів потерпілого ОСОБА_8 , все ж надходила пропозиція відшкодування збитків у грошовому виразі, але потерпілий відмовився її прийняти, дають у сукупності підстави суду для призначення обвинуваченому ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 286 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років.

На думку суду, таке покарання буде справедливим та адекватним характеру вчинених дій, їх наслідків і небезпечності та даним про особу винного, достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та сприятиме меті покарання, відповідатиме вимогам ст.50, 65 КК України.

Зважаючи на встановлені вище обставини кримінального провадження, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України обов`язковість призначення додаткового за санкцією цієї статті, з урахуванням невідворотних наслідків, що настали внаслідок вчинення злочину, суд вважає за необхідне та доцільне призначити додаткове покарання за ч.3 ст.286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами у максимальному розмірі визначеною санкцією частини цієї статті, що сприятиме запобіганню вчиненню ним нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Вирішення цивільних позовів потерпілих.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України: шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України: особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Під час підготовчого судового провадження до суду звернулися з цивільними позовами до обвинуваченого ОСОБА_5 потерпілі, подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які просили стягнути з нього понесені матеріальні збитки пов`язані з похованням загиблої дочки ОСОБА_20 , виготовленням та встановленням надгробного пам`ятника та поминального обіду на загальну суму 130 592 грн., а також моральної шкоди у розмірі по 1 000 000 грн кожному з подружжя ОСОБА_26 .

Також з цивільним позовом у межах цього кримінального провадження звернулася потерпіла ОСОБА_10 , яка просила солідарно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 та власника транспортного засобу на якому він скоїв злочин, тобто власника джерела підвищеної небезпеки, ОСОБА_17 , моральну шкоду у розмірі 10 000 000 грн.

Свої вимоги вказані потерпілі мотивують тим, що внаслідок даної ДТП, винуватцем якої є ОСОБА_5 , вони отримали моральні страждання.

Потерпілим була заподіяна моральна шкода, яка виразилася у фізичному болі, душевних стражданнях, моральних переживаннях, порушення нормальних життєвих зв`язків, які потягли негативні зміни в їхньому житті, фізичних незручностях та психологічному дискомфорті, тимчасовій відірваності від активного соціального життя та емоційній напрузі адже загинули їхні близькі родичі.

Згідно до 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода, відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, та в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно з ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Окремо суд звертає увагу на ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою потерпілі мають право на справедливу сатисфакцію. Європейський суд з прав людини, який згідно з Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом правата підлягає до застосування національними судами України. Так. у справі «Шмалько проти України» (2004) Європейський суд з прав людини вказав на таке: «Суд вважає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань у результаті встановлених порушень, і ці страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення».

Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц).

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи, особливо у разі втрати близької, рідної людини. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій шкоді.

Обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди ст. 23, 1168 ЦК України, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»:

- характер правопорушення - у спірному випадку кримінальне правопорушення, що спричинило смерть потерпілих;

- глибина, характер та обсяг страждань (душевних і психічних), яких зазнали потерпілі у зв`язку з втратою для когось матері, чи дружини, сестри, чи онуки, невістки чи доньки.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення вказував на те, (наприклад, у справах «Сілка проти України». «Доніченко проти України», «Парінцев та інші проти України»), в яких присуджується матеріальна компенсація за моральну шкоду, завдану порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не конкретизує фактично підтверджені немайнові витрати заявника і не наводить якогось сталого алгоритму визначення розміру пов`язаної з ними компенсації. Водночас Суд зазначає, що «заявники мали зазнати певну моральну шкоду в результаті визнаних порушень». Відповідно, «здійснюючи оцінку на засадах справедливості», Європейський суд з прав людини і присуджує певні суми на відшкодування нематеріальних витрат заявників. Окрім того, навіть за відсутності з боку заявника належним чином формалізованих вимог щодо справедливої сатисфакції Європейський суд з прав людини, «даючи оцінку на об`єктивній основі», може вирішити питання про компенсацію нематеріальної шкоди па свій розсуд (справа «Крячков проти України»), Європейський суд з прав людини стоїть на позиції, що можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один із виявів верховенства права.

Судом також установлено, що цивільно - правову відповідальність обвинуваченого ОСОБА_5 , як користувача наземного транспортного засобу, було застраховано ПрАТ СК « ІНФОРМАЦІЯ_27 » за полісом № 210808826.

Враховуючи вимоги розумності та справедливості, неможливості відшкодувати в повному обсязі моральної шкоди, через природну неможливість існування точних критеріїв майнового виразу душевного болю та страждань, яких зазнали, внаслідок вчинення необережного злочину ОСОБА_5 , подружжя ОСОБА_26 у зв`язку з загибеллю їхньої дочки ОСОБА_20 та дружина ОСОБА_10 у зв`язку з загибеллю чоловіка ОСОБА_19 , після смерті якого вона сама залишилася утримувати двох їхніх спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , суд визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь потерпілих, враховує незворотність наслідків, що настали для цих потерпілих, в результаті чого останні зазнали великих душевних страждань, які доводиться до теперішнього часу переживати, докладаючи додаткових зусиль для відновлення життєвих відносин, приймає до уваги встановлені у судовому засіданні обставини, майновий стан відповідача, дійшов до висновку, що належною сатисфакцією буде стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілих моральної шкоди:

на користь подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 750 000 грн моральної шкоди кожному;

на користь ОСОБА_10 2 500 000 грн. моральної шкоди.

Щодо вимоги потерпілої ОСОБА_10 про солідарне стягнення завданої моральної шкоди з обвинуваченого та власниці автомобіля «Mersedes GLA 250», р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_17 , як власника джерела підвищеної небезпеки, то суд для її вирішення дійшов таких висновків.

Солідарна відповідальність це один із різновидів цивільно-правової відповідальності, яка настає лише у випадках, прямо передбачених законом чи договором.

Так, у ст. 1190 Цивільного кодексу України зазначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У ст.543 ЦК України зазначено, що у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково, або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Між тим, стаття 1167 ЦК України покладає обов`язок відшкодувати моральну шкоду лише на винну особу.

Також за змістом положень ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода, полягає у тому числі і в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під час судового розгляду справи установлено, що у той час, коли автомобіль «Mersedes GLA 250», р/н НОМЕР_1 , перебував у фактичному користуванні ОСОБА_5 , та саме він перебував за його кермом у момент скоєння ДТП, саме порушення правил ПДР з його боку призвело до виникнення цієї ДТП у якій загинув також чоловік потерпілої ОСОБА_10 .

Проте, в даному випадку, ані в позові, ані в судових засіданнях потерпілою та її представником не доведено яким чином та у якому обсязі була заподіяна моральна шкода, окрім обвинуваченого, ще й самою власницею транспортного засобу «Mersedes GLA 250», р/н НОМЕР_1 , - ОСОБА_17 , не зазначено якими спільними протиправними діями чи бездіяльністю усіх двох відповідачів (обвинуваченого ОСОБА_5 та власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_17 ) у них виникла солідарна відповідальність перед потерпілою ОСОБА_10 .

За таких обставин, вимоги ОСОБА_10 про стягнення у солідарному порядку моральної шкоди з відповідача ОСОБА_17 є необґрунтованими.

Вимоги потерпілих ОСОБА_26 про стягнення з обвинуваченого частини матеріальних збитків понесених ними на похованням загиблої дочки ОСОБА_20 , виготовленням та встановленням надгробного пам`ятника та поминального обіду на загальну суму 130 592 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню у цій частині повністю з огляду на таке.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У зв`язку зі загибеллю доньки ОСОБА_20 , її батько, потерпілий у справі ОСОБА_8 , поніс витрати на загальну суму 206 972 гривні, а саме:

- витрати пов`язані з похованням на суму 47 000 гривень, що підтверджується фіскальним чеком від 26.05.2023 виданим ФОП ОСОБА_48 (т.1, а.с. 182);

- витрати пов`язані з виготовленням та встановленням надгробного пам`ятника на суму 98 620 гривень, що підтверджується товарним чеком та довідкою рахунком від 29.05.2023 виданими ФОП ОСОБА_49 (т.1, а.с. 183,184);

витрати на поминальний обід на суму 61 352 гривні, що підтверджується фіскальним чеком від 26.05.2023 виданим ФОП ОСОБА_50 на суму 53 342 гривні та фіскальним чеком від 26.05.2023 виданим ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_28 » на суму 8 010 гривень, рахунком замовлення у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_29 » та іншими доказами (т.1, а.с.185, т.2 а.с.65-72).

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «MERSEDES GLA 250» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК « ІНФОРМАЦІЯ_30 », потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кожним окремо, відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» подано до страхової компанії заяву на виплату страхового відшкодування з вимогою відшкодувати витати пов`язані з похованням, виготовленням та встановленням надгробного пам`ятника в розмірі 145 620 гривень, що підтверджується відповідною заявою (т.1, а.с. 186-188).

ПрАТ СК « ІНФОРМАЦІЯ_30 » відшкодовало узгоджені між ОСОБА_8 витрати пов`язані з похованням, виготовленням та встановленням надгробного пам`ятника в розмірі 76 380 гривень та моральну шкоду у згоджену між цією страховою компанією та подружжям ОСОБА_26 у розмірі по 38 190 грн кожному з них. Моральна шкода вказаними потерпілими у своїх вимогах до обвинуваченого про її стягнення, вже вирахувана з урахування вказаних виплат від страхової компанії.

З урахуванням викладеного, матеріальні збитки, які залишилися невідшкодованими потерпілому ОСОБА_8 , складають 130 592 гривні (206 972 - 76 380), які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 .

Мотиви ухвалення інших рішень.

Під час судового розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 за ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_31 від 20.11.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 605 600 гривень.

Суд вважає за необхідне та доцільне, на час набрання вироком законної сили, залишити без змін дію запобіжного заходу у частині тримання під вартою, але з урахуванням суворості призначеного судом реального покарання обвинуваченому ОСОБА_5 та унеможливлення ухилення останнього від його відбуття, такий запобіжний захід слід залишити без встановлення раніше визначеного судом альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

В порядку ч.2 ст.124 КПК України всі процесуальні витрати понесені за проведення експертиз у загальному розмірі 36 803,88 грн. слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Насамперед, з обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає стягненню на користь держави витрати на залучення експертів ІНФОРМАЦІЯ_32 для проведення таких експертиз:

- експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19\104-23\18209-ІТ від 14.06.2023 у розмірі 1434,00 грн.;

- експертиза технічного стану транспортного засобу № СЕ-19\ 104-23\ 18206-ІТ від 13.06.2023 - 1434,00 грн.;

- експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19\104-23\18204-ІТ від 12.06.2023 - 1434,00 грн.;

- експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19\104-23\18205-ІТ від 13.06.2023 - 1434,00 грн.;

- судової транспортно - трасологічної експертизи № СЕ-19\104-23\19149-ІТ від 29.06.2023 - 5736,00 грн;

- судової автотехнічної експертизи № 2745-23 від 31.07.2023 - 11 471,04 грн.;

- судової автотехнічної експертиза № 2743-23 від 28.07.2023 - 13 860,84 грн;

Також згідно з положенням ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

За ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2023 накладено арешти на речові докази у кримінальному провадженні - транспортні засоби: легковий автомобіль «Mazda 3», р/н НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 від 23.05.2023 належав загиблій ОСОБА_20 та легковий автомобіль «Mersedes GLA 250», р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_4 від 05.06.2021, належить ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_18 (т.1, а.м.к.п.47-48, 73-75);

З огляду на не передбачення конфіскації, як додаткового покарання, за санкцією статті за якою обвинувачується ОСОБА_5 та неналежність останньому за реєстраційними документами автомобіля «Mersedes GLA 250», р/н НОМЕР_1 , що унеможливлює його передачу у рахунок відшкодування цивільного позову у тому числі через значні пошкодження та втрату цінності автомобіля, суд вважає за можливе скасувати арешт накладений на цей транспортний засіб.

Також відсутні підстави для подальшого перебування під арештом і автомобіля «Mazda 3», р/н НОМЕР_2 .

Питання про долю речових доказів, яким є вищеназвані транспортні засоби, слід вирішити у відповідності до приписів п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі обчислювати з дня затримання ОСОБА_5 , тобто з 11 липня 2023 року.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, - залишити таким же до набрання вироком законної сили, але без можливості внесення застави.

Скасувати арешти, накладені за ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2023 на речові докази у справі - транспортні засоби, а саме на:

-легковий автомобіль «Mazda 3», р/н НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 від 23.05.2023 належав загиблій ОСОБА_20 ;

-легковий автомобіль «Mersedes GLA 250», р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 05.06.2021, належить ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_18 .

Речові докази:

легковий автомобіль «Mazda 3», р/н НОМЕР_2 , який належав загиблій ОСОБА_20 та який зберігається на території ІНФОРМАЦІЯ_33 , - передати потерпілому ОСОБА_8 ;

легковий автомобіль «Mersedes GLA 250», р/н НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 05.06.2021 належить ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_18 та який зберігається на території ІНФОРМАЦІЯ_33 , - повернути його фактичному володільцю обвинуваченому ОСОБА_5 .

Спільний цивільний позов потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_34 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_35 , ІПН: НОМЕР_6 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 130 592 гривні, а моральну шкоду у розмірі 750 000 гривень, а всього 880 592 (вісімсот вісімдесят тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_34 , ІПН: НОМЕР_5 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_36 , ІПН: НОМЕР_7 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 750 000 (сімсот п`ятдесят тисяч) гривень.

У задоволенні решти частини вимог, - відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_34 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_37 , ІПН: НОМЕР_8 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_4 ) моральну шкоду у розмірі 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч) гривень.

У задоволенні решти частини вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_34 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати, понесені на проведення судових експертиз: за № СЕ-19\104-23\18209-ІТ від 14.06.2023 у розмірі 1434,00 грн., за № СЕ-19\ 104-23\ 18206-ІТ від 13.06.2023 - 1434,00 грн., за № СЕ-19\104-23\18204-ІТ від 12.06.2023 - 1434,00 грн., за № СЕ-19\104-23\18205-ІТ від 13.06.2023 - 1434,00 грн., за № СЕ-19\104-23\19149-ІТ від 29.06.2023 - 5736,00 грн, за № 2745-23 від 31.07.2023 - 11 471,04 грн. та за № 2743-23 від 28.07.2023 - 13 860,84 грн, що у сумі складає 36 803 (тридцять шість тисяч вісімсот три) гривні 88 коп.

Матеріали кримінального провадження за № 12023040000000482 від 23.05.2023 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у судовій справі №193/1352/23 (провадження №1-кп/193/26/25).

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження теж мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1