Рішення № 132148493, 28.11.2025, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1250/25

Провадж.№ 2/481/586/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 листопада 2025 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої по справі судді - Васильченко-Дриги Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Войцеховської О.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні Новобузькогорайонного судуМиколаївської областів порядкуспрощеного позовногопровадження цивільнусправу запозовною заявою за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ "Він Фінанс" Романенко М.Е. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором №279209 від 23.08.2018 року у розмірі 20737,09 грн., витрати на правову допомогу та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».

23.08.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №279209, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн. ОСОБА_1 не виконала умови договору щодо повернення наданих коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором про надання фінансового кредиту №279209 від 23.08.2018, за яким останній став новим кредитором та отримав право вимоги за кредитними договорами. Оскільки зобов`язання щодо повернення кредитних коштів відповідачем залишаються невиконаними, позивач був змушений звернутись до суду з цим позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позові прохав про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про місце, день та час розгляду справи була повідомлена завчасно, про причину неявки суд не повідомила.

При таких обставинах суд постановив провести, на підставі вимог ст. 281 ЦПК України, заочний розгляд справи.

При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України,проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 25.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», що підтверджується наказом від 25.07.2024 № 55-к про зміну назви ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

23.08.2018 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір №279209 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п.1.1. договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 3500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика видається строком на 30 днів. Процентна ставка становить 0.9 % від суми позики за кожен день користування позикою. У даному договорі зазначено, що клієнт підписав договір електронним підписом, однак відповідний номер ключа не зазначений.

Разом з цим, суд зазначає, що доказів про перерахування кредитних коштів за даним договором на рахунок відповідача до матеріалів позовної заяви позивачем не додано.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс») укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Разом з цим, позивач посилається на те, що право вимоги до відповідача виникло саме на підставі договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року, в той час як спірний кредитний договір укладено лише 23 серпня 2018 року. Отже, на момент укладення договору факторингу, кредитних правовідносин та підставі договору №279209 укладеного з ОСОБА_1 ще не існувало.

Як передбачено ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст.1049 ЦККодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір факторингу належить до цивільно-правових договорів.

Оскільки в цьому договорі фінансування здійснюється із залученням механізму передачі права вимоги кредитора, до цих відносин можуть субсидіарно застосовуватися нормиглави 47 ЦК України, що містять загальні положення про заміну кредитора.

Поняття договору факторингу закріплено уст. 1077ЦК України.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1ст. 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

Матеріальний предмет договору факторингу становлять грошові вимоги клієнта до третьої особи, що випливають з надання товарів, виконання ним робіт чи надання послуг третій особі. При цьому грошові вимоги можуть бути як такими, за якими вже настав термін платежу, так і майбутніми, термін платежу за якими настане пізніше.

Юридичним предметом договору факторингу є дії сторін - надання фінансування під відступлення грошової вимоги.

Статтею 512 ЦК Українивизначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ізст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Відповідно до норм діючого законодавства, які регулюють право вимоги, представник позивача повинен надати належні та допустимі докази на підтвердження того, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс») набуло право вимоги по виконанню відповідачем боргових зобов`язань договором №279209 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, укладеним 23.08.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем.

Представник позивача посилається на договір факторингу № 1, укладений 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (після перейменування - ТОВ «Він Фінанс»).

Відповідно до п.п.4.1 п.4 договору факторингу - право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Разом з тим, представником позивача не додано до позову акту приймання-передачі прав вимоги, що позбавляє суд перевірити чи перейшло право грошової вимоги від первісного кредитора до позивача щодо боржника ОСОБА_2 .

Окрім цього, суд також звертає увагу на те, що доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 1 від 12.04.2018, який є оплатним, стороною позивача не надано.

Встановлені обставини свідчать, що позивачем не надано належних та допустимих доказів ні на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів на рахунок відповідача, ні на підтвердження того, що до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (після перейменування - ТОВ «Він Фінанс») перейшло право вимоги до відповідача від ТОВ «Авентус Україна», що, як наслідок, не надає право позивачу для звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до вимог частин 3 та 4статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимогстатті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьоюстатті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження позивача про набуття права грошової вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 за договором №279209 від 23.08.2018 перед ТОВ «Авентус Україна» у зв`язку з укладенням договору факторингу № 1 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (після перейменування - ТОВ «Він Фінанс»), не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому позов не підлягає задоволенню.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Згідно зі ст.141ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12-13,81,141,247,258 - 259,263 - 265,268,272 - 273,354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА