Рішення № 132146206, 27.11.2025, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/794/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді - Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №38496-01/2024, який був підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно умов кредитного договору грошові кошти відповідачу були надані у безготівковій формі шляхом переказу за реквізитами платіжної картки, наданими відповідачем. Позивач зазначає, що підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту. 20 червня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №20062024, відповідно до умов якого ТОВ «Аван Кредит» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржників, зокрема і до відповідача, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло права такої вимоги. Всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконала свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків, не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №38496-01/2024 в розмірі 29250 гривень 00 копійок, з яких: 9000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20250 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 20 червня 2024 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання було призначено на 27 листопада 2025 року.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз`яснено відповідачу про її процесуальні права, а саме подати відзив на позовну заяву, пред`явити зустрічний позов та подати заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що передбачено вимогами ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України.

20 жовтня 2025 року від відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позовна заява складена та ґрунтується на надуманих підставах. Відповідач вказує, що в позовній заяві позивач вказує дані паспорта відповідача, які не відповідають дійсності. Відповідач заперечує щодо погодження нею умов кредитування та інших істотних умов кредитного договору, оскільки обставини, на які посилається позивач, не підтверджені належними і допустимими доказами, а позовні вимоги є необґрунтованими та не доведеними. Також відповідач заперечує проти договору факторингу №20062024 від 20 червня 2024 року, оскільки позивачем не доведено факт дійсності відступлення йому права вимоги за договором факторингу (а.с.49).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в позовні заяві міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.3 - зворотній бік).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, однак була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.47).

При цьому, враховуючи відзив відповідача на позовну заяву, клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача, відсутність передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін у справі.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Взявши до уваги відзив відповідача на позовну заяву, вивчивши документи справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, виданими Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №5748 від 27 серпня 2025 року (а.с.44).

Судом встановлено, що 25 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №38496-01/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 9000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності.

Відповідно до умов договору: тип кредиту - кредит; мета отримання кредиту - на власні потреби клієнта; строк кредиту - 120 днів; дата надання кредиту - 25 січня 2024 року; дата погашення кредиту - 23 травня 2024 року; процентна ставка - 2,50% на день та застосовується у межах строку кредитування. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки №5351-25хх-хххх-3515. Підписанням цього договору відповідач зобов`язалася своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому договором, та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором. вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом W5871 (а.с.5-8).

Аналогічним електронним підписом відповідачем 25 січня 2024 року було підписано додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №38496-01/2024, а саме, графік платежів (а.с.9).

Також аналогічним електронним підписом відповідачем 25 січня 2024 року було підписано заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс Кредит» (а.с.10), паспорт споживчого кредиту (а.с.11-12), який містить відомості щодо основних умов кредитування тощо, а також інформаційне повідомлення споживача про передачу позичальником до ТОВ «Аванс Кредит» персональних даних третіх осіб під час укладення, виконання та припинення кредитного договору, включаючи близьких осіб споживача фінансових послуг, які не є спадкоємцями, поручителями, майновими поручителями (а.с.13).

В підтвердження надання відповідачу грошових коштів на умовах договору про надання фінансового кредиту позивачем до позовної заяви додано копію довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250130182540 від 30 січня 2025 року, відповідно до якої на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 12 січня 2022 року, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Аванс Кредит», було успішно прийнято платежі на користь AVANSCREDITLLC: 25 січня 2024 року 14:20:08 на суму 9000 гривень 00 копійок, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 335514529, призначення платежу: зарахування 9000 гривень на картку НОМЕР_1 (а.с.14).

Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме, про витребування від ПАТ «МТБ Банк» інформації про те, чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , платіжну картку № НОМЕР_1 ; виписки з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , за період з 25 січня 2024 року по 28 січня 2024 року з відображенням часу зарахування коштів, призначення платежу та відправника коштів; інформації щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 25 січня 2024 року по 28 січня 2024 року (а.с.36-37, 45-46) та на виконання вказаної ухвали від ПАТ «МТБ Банк» надійшла довідка, відповідно до якої банківська картка № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; фінансовий номер - НОМЕР_4 , пошта - ІНФОРМАЦІЯ_2 , фінансовий номер у клієнта не змінювався, пуш-повідомлення приходило на МД МТВ360, яке зареєстровано за номером НОМЕР_4 (а.а.50).

Також на виконання вказаної вище ухвали ПАТ «МТБ Банк» суду надано виписку про рух коштів за рахунком відповідача, згідно якої підтверджується факт зарахування на платіжку картку відповідача № НОМЕР_3 кредитних коштів в розмірі 9000 гривень 00 копійок (а.с.51).

20 червня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №20062024, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується гідно додатку №1 та є невід`ємно частиною договору. Згідно умов договору факторингу ціна продажу становить 4377213 гривень 14 копійок. Вказаний договір містить підписи та печатки сторін договору (а.с.15-19).

20 червня 2024 року сторонами договору факторингу було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №20062024 від 20 червня 2024 року, відповідно до якого клієнт передав, а фактом прийняв реєстр боржників кількістю 6549, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги до боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості становить 112932327 гривень 37 копійок. Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу №20062024 від 20 червня 2024 року, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а.с.20).

Згідно копії платіжної інструкції №21517 від 26 червня 2024 року позивачем здійснено первісному кредитору ТОВ «Аванс Кредит» оплату за відступлення прав вимоги відповідно до договору факторингу №20062024 від 20 червня 2024 року в розмірі 4377213 гривень 14 копійок (а.с.21).

Відповідно до копії реєстру боржників від 20 червня 2024 року, який підписаний сторонами вище вказаного договору факторингу, ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №38496-01/2024 від 25 січня 2024 року (а.с.22).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №38496-01/2024 від 25 січня 2024 року станом на 20 червня 2024 року відповідач має заборгованість за кредитним договором №38496-01/2024 від 25 січня 2024 року в розмірі 29250 гривень 00 копійок, з яких: 9000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20250 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками (23-24).

При цьому суд критично ставиться до доводів відповідача у її відзиві на позовну заяву щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, оскільки відповідач в підтвердження своїх доводів не надала суду жодних доказів, а наведені в позовній заяві обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, доданими до неї.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною 1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст.80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон №2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У п.5 ч.1 ст.1 Закону №2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в ст.6 Закону №2664-III.

Так, за змістом ч.1 ст.6 Закону №2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до п.1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п.6 ч..1 ст.4 Закону №2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (ч.1 ст.1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом ч.2 ст.1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи та як зазначалося вище, право вимоги від первісного кредитора АТ «Аванс Кредит» перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу №20062024 від 20 червня 2024 року. Копія даного договору наявна у матеріалах справи, як і реєстр боржників до нього та докази на підтвердження оплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2024 року у справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 року № 905/306/17, від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року в справі № 2221/2373/12).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року в справі № 2221/2373/12 тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору, а тому до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за кредитним договором від 25 січня 2024 року №38496-01/2024, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 ..

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що умови договору від 25 січня 2024 року №38496-01/2024 відповідачем виконані не були, доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надала, як не подала будь-яких доказів на спростування користування наданими їй коштами, а також доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Суд вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між нею та ТОВ «Аванс Кредит» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення не позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі та слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 29250 гривень 00 копійок.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с.1), судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 525-526, 639, 1054, 1077-1078 ЦК України, ст.133, 141, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №38496-01/2024 в розмірі 29250 (двадцять дев`ять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок та судові витрати в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Суддя Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили "__"___20___ року.