Рішення № 132134948, 26.11.2025, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2788/25

Номер провадження 2/373/1478/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояк Д.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг пратнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представник позивача звернувся до суду з вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №0634674262 від 18.06.2021 в розмірі 256250,00 грн; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем 18.06.2021 був укладений кредитний договір №0634674262, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 20000 грн, строком на 3 роки, відсоткова ставка 1,75% в день.

24.11.2022 ТОВ «Інфінанс» передало право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», договір факторингу №24/11-22/2.

23.05.2024 ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» передало право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Факторинг партнерс», договір факторингу №23/05/24.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Заяви,клопотання,інші процесуальнідії усправі:

Ухвалою суду від 18.09.2025 відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

07.10.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 08.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

У встановлений судом строк відповідачем, який повідомлений про розгляд справи, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України.

Судом встановлено наступні обставини:

До позову додана копії пропозиції та акцепту оферти від 18.06.2021 між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем на укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0634674262/11 від 18.06.2021 та отримання кредиту згідно та заявки-анкети №3686354 від 18.06.2021, копія заявки-анкети додана до позову.

Зазначений договір та заявка-анкета засвідчені електронним підписом відповідача.

До позову додані копії правил надання грошових коштів у позику у тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Money BOOM Loyal», алгоритму дій позичальника при укладенні електронного договору.

До позову додана копія довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3158-250611114721 від 30.07.2025, в якій зазначено про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 18.06.2021 07:25 на суму 20000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 94111169, призначення платежу: зарахування 20000 грн на карту НОМЕР_1 .

До позову додана копія довідки ТОВ «Інфінанс» про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Як вбачається з копії договору факторингу №24/11-22/2 від 24.11.2022, укладеного між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Інфінанс», витягу з реєстру боржників, останнє передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників.

Як вбачається з копії договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024, укладеного між ТОВ «Факторинг партнерс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», платіжної інструкції №422780413 від 24.05.2024, акту прийому-передачі реєстру заборгованості, додаткової угоди №1 від 20.10.2024 до договору факторингу, витягу з реєстру боржників, останнє передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормамич.1ст.207ЦК Україниправочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційно-комунікаційноїсистеми,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до п.53 ст.1 цього Закону переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Згідно з п.54 ст.1 цього Закону, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Як зазначено в п.6 ч.1 ст.5 цього Закону, до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників. Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.

Згідно з ч.8 ст.46 цього Закону надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.

Як зазначено в ч.1 ст.49-1 цього Закону надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.

Відповідно до чч.3, 4 ст.49-1 цього Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.

Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.

Згідно з ч.5 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.

Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зч.1,6ст.81ЦПК Україникожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка суду аргументів сторін, доказів.

При оцінці доказів та аргументів суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.

Cудом враховується, що передбачений ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування розповсюджується на сторони лише щодо посилання ними на певні обставини. Закон не покладає на відповідача обов`язку спростування певних тверджень позивача, крім справ щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, до яких ця справа не відноситься. Будь-яких судових рішень на підтвердження обставин, на які посилається позивач, суду не надано.

Отже, неподання відповідачкою відзиву на позов або доказів, що спростовують факт укладення кредитного договору, чи наявність заборгованості, чи її розмір є правом відповідачки та не свідчить про визнання нею обставин, на які посилається позивач.

Зважаючи на основні засади цивільного судочинства - верховенство права (правовладдя) та законність, суд не може покладати на відповідачку у цій справі обов`язок спростування будь-яких обставин, на які посилається позивач.

З огляду на вищенаведені приписи цивільного законодавства, кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з буквальним тлумаченням слова передавати, яке наводиться у тлумачних словниках, його можна охарактеризувати як: віддавати, подавати, вручати кому-небудь те, що тримають у руках або беруть у руки; віддавати що-небудь своє, від себе і таке інше в чиєсь відання, володіння; віддавати в розпорядження кого-, чого-небудь.

Отже, для встановлення обставин укладення кредитного договору підлягає доказуванню факт передачі (віддачі, надання) відповідних кредитних коштів кредитодавцем позичальнику саме у зв`язку з домовленістю (угодою, договором) про це.

Позивачем наданий розрахунок заборгованості, проте він не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, оскільки він є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер, а також не відповідає вимогам, яким мають відповідати докази здійснення фінансово-господарської операції.

Звертаючись до суду з цим позовом представник позивача посилався на те, що позивач отримав право вимоги за кредитним договором №0634674262 від 18.06.2021, укладеними між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем.

В матеріалах справи міститься довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3158-250611114721 від 30.07.2025, в якій зазначено про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 18.06.2021 07:25 на суму 20000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 94111169, призначення платежу: зарахування 20000 грн на карту НОМЕР_1 .

Крім того, до позову додана копія довідки ТОВ «Інфінанс» про зарахування кредитних коштів на виконання кредитного договору № 0634674262 від 18.06.2021 на рахунок відповідача, в якій зазначено номер ІD транзакції 94111169.

Зазначені докази дають підстави для висновку, що кредитодавцем на виконання кредитного договору з відповідачем були перераховані (надані) обмовлені у цьому договорі кошти, що свідчить про укладення кредитного зазначеного кредитного договору та виникнення у відповідача передбачених ним кредитних зобовязань.

Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

З копії договору надання позики №0634674262 від 18.06.2021 вбачається, що сума кредиту за умовами кредитного договору становить 20000, 00 грн, строк кредитування 18 днів з відсотковою ставкою 1,75 % за кожен день користування кредитом.

Будь-яких доказів наявності обставин щодо продовження строку кредитування та зміни процентної ставки, суду не надано.

З врахуванням викладеного проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за цим договором з врахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами складає 6300,00 грн (20000/100х1,75%х18).

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про часткове порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3075,00 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір». Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 256250,00 грн.

Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 26300,00 грн, що становить 10% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 307,50 грн (3075/100 х 10%) судових витрат у виді судового збору.

Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу до заяви долучено копії договору №02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги, прайс-листа, заявки на надання юридичної допомоги №241 від 01.08.2025, витяг з акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Беручи до уваги, що справа є малозначною і розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, за результатом оцінки доказів суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, що лише на 28 грн менше за місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідатимуть критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 26300,00 грн, що становить 10% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 300 грн (3000/100 х 10%) витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за кредитним договором №0634674262 від 18.06.2021 в розмірі 26300 (двадцять шість тисяч триста) грн 00 коп., з яких: основний борг у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп., відсотки за користування кредитними коштами 6300 (шість тисяч триста) грн 00 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» судові витрати у розмірі 607 (шістсот сім гривень) грн 50 коп., з яких: судовий збір 307 (триста сім) грн 50 коп., витрати на правову допомогу 300 (вісімсот десять) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул.Ґедройця Єжи, 6, оф.521, м.Київ, 03150;

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. В. Свояк