Рішення № 132132611, 26.11.2025, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1195/25

Номер провадження 2/167/715/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 листопада 2025 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій учасників справи.

27 жовтня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») в особі директора Ткаченко М. звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на те, що 18 серпня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 2979599 (далі -Договір, Кредитний договір), в електронній формі, за умовами якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику позику у розмірі 12000 грн, а позичальник ОСОБА_1 зобов`язалася повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику грошові кошти. Проте позичальник належним чином не виконує свої зобов`язання за Договором позики, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Зазначає, що 29 грудня 2021 року був укладений Договір відступлення права вимоги № 29/12-2021, за умовами якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором № 2979599 до позичальника ОСОБА_1

10 січня 2023 року був укладений Договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТЦЕНТР права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 2979599 до позичальника ОСОБА_1 .

На даний час у зв`язку невиконанням позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором позики утворилась заборгованість у розмірі 40191,60 грн, з яких: 12000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та 28191,60 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Покликаючись на зазначені обставини та з врахуванням принципу розумності, співмірності й пропорційності, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за Договором позики у розмірі 40191,60 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 16000 грн.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася. В прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи здійснювати у відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв/клопотань на адресу суду не подавала.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд доходить висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 18 серпня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений Договір позики № 2979599, який відповідач підписала електронним підписом, одноразовим ідентифікатором d48306.

Пунктами 2.3, 2.3.3 Договору позики встановлені параметри позики: тип позики: короткострокова; мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; сума позики: 12000 грн.

Згідно п 2.4.2 Договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1,09450% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.

Відповідно до п. 2.4.3 Договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.

Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою (п. 2.4.4 Договору).

Розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою (п. 2.5 Договору).

Позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання договору (п. 2.6 Договору).

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору позики визначені проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору позики, проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно.

У період прострочення позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику, визначеною п. 2.4.4. (п. 3.1.3 Договору позики).

Проценти на прострочену позику нараховуються у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором у розмірі, визначеному п. 2.5 Договору, за кожен день прострочення (п. 3.2.1 Договору).

Згідно п. 3.6 Договору позики у випадку укладення додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим договором, проценти за користування позикою в період дії такої додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою (формула розрахунку якої визначена Додатком № 1) на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою (п.2.4.3); графік нарахувань визначається відповідною додатковою угодою.

Відповідно до п. 3.7. Договору позики зобов`язання позичальника за договором вважаються виконаними в повному обсязі в момент зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позикодавця.

Згідно п. 3.10. Договору позики, керуючись ст. 1048 ЦК України позикодавець має право нараховувати проценти відповідно до умов цього договору до дня повернення позики.

Підписанням Договору відповідач також підтвердила, що вона вивчила та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, у т.ч. і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІФОЮ» (далі - Правила), які є невід`ємною частиною договору; вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики (пп. 8.3.5 та 8.3.6 Договору позики).

Також електронним підписом позичальник ОСОБА_1 підписала розрахунок за договором позики, паспорт позики та анкету клієнта фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення.

Відповідно до копії Додаткової угоди № 1 до Договору позики № 2979599 від 18 серпня 2021 року, сторони погодили про продовження строку позики на 14 днів, до 01 жовтня 2021 року, середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий 1,99000%, Даний договір, відповідач підписала електронним підписом, одноразовим ідентифікатором q62666.

Правилами, розміщеними на сайті товариства (htts:money4you.ua/pro-nas/normatyvna-dokumentatsiya), які введені в дію з 13 березня 2021 року, передбачено, що договір позики фізичною особою укладається в інформаційно - телекомунікаційній системі товариства дистанційно, в електронній формі відповідно до вимог Закону України "Про електронну комерцію".

29 грудня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» був укладений Договір факторингу № 29/12-2021, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору право грошової вимоги у розмірі 35 840 325,69 грн, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пп. 7.1.1 Договору факторингу реєстр боржників в електронному вигляді (додаток № 1) передається фактору за актом приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 2) в день здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до Розділу 3.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/12-2021 від 29 грудня 2021 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» був укладений Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договором позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Додатковою угодою № 10 від 04 лютого 2025 року ТОВ ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» погодили внести зміни до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, а саме внести зміни до Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 1 до Договору) та викласти в новій редакції.

Згідно розрахунку заборгованості наданим ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» станом на 10 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить 40161,60 грн, з яких: 12000 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 28191,60 заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Згідно розрахунку заборгованості наданим ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на 09 жовтня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 40161,60 грн, з яких: 12000 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 28191,60 заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань за Договором позики № 2979599 від 18 серпня 2021 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст.639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Законуелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цьогоЗакону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цьогоЗакону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно ізстаттею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 18 серпня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір позиви № 2979599. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит в розмірі 12000 грн, який вона зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у Кредитному договорі умовах (строк кредитування - 30 днів, середньоденний розмір процентів акційний, фіксований - 1,09450% в день, середньоденний розмір процентів базовий, фіксований - 1,99000% в день).

Додатковою угодою № 1 до Договору позики № 2979599 від 18 серпня 2021 року сторони погодили про продовження строку позики на 14 днів, до 01 жовтня 2021 року, середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий 1,99000%.

Первісний кредитор ТОВ «МАНІФОЮ» відступило своє право грошової вимоги до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» згідно Договору факторингу № 29/12-202 від 29 грудня 2021 року, яке в подальшому відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» згідно Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року.

А відтак, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним Договором позиви № 2979599.

Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_1 становить 40161,60 грн, з яких: 12000 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 28191,60 заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Ураховуючи те, що відповідач отримала кредитні кошти, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів (частини коштів) ні на рахунки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ні на рахунки попередніх кредиторів, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК не надала, а тому, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 12000 грн необхідно задовольнити.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просило у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) також заборгованість за відсотками в розмірі 28191,60 грн, які позивачем нараховані за період з 18 серпня 2021 року по дату відступлення права вимоги.

При укладенні Кредитного договору, сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що 18 серпня 2021 року ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладаючи Договір позики № 2979599 погодили суму кредиту в розмірі 12000 грн, строк кредиту - 30 днів до 17 вересня 2021 року та сплату відсотків за користування кредитом - базова процентна ставка 1,99 % в день,

Додатковою угодою № 1 від 17 вересня 2021 року укладеною між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 строк дії Договору позики № 2979599 продовжено на 14 днів до 01 жовтня 2021 року та встановлено середньомісячний розмір процентів за користування позикою, базовий 1,99000%.

Отже, строк дії Договору позики № 2979599 від 18 серпня 2021 року укладеного між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 , з урахуванням указаної Додаткової угоди, становить 45 днів (з 18 серпня 2021 року по 01 жовтня 2021 року).

У Постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, після закінчення строку дії кредитного договору змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування процентів за користування грошовими коштами можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України.

Відтак, після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється.

З огляду на зазначене, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії Кредитного договору є безпідставним.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02 жовтня 2020 року №911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Ураховуючи наведене, при здійсненні розрахунку заборгованості за відсотками, суд бере до уваги строк надання кредиту на період з 18 серпня 2021 року по 01 жовтня 2021 року (45 днів) та розмір відсотків визначений у Кредитному договорі та Додатковій угоді - 1,99000% в день від суми кредиту.

Відтак, розмір відсотків за користування кредитними коштами за період з 18 серпня 2021 року по 01 жовтня 2021 року становить 10746 грн (12000 грн х 1,99% х 45 днів),

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті відсотків за Договором позики № 2979599 від 18 серпня 2021 року становить 10746 грн.

Ураховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором позики № 2979599 від 18 серпня 2021 року в сумі 22746 грн, з яких: 12000 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 10746 грн - заборгованість за відсотками.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Щодо стягнення судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2422,40 грн).

Оскільки позовна заява з доданими до неї матеріалами представником позивача подано через підсистему «Електронний суд», при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн та заявлено позовні вимоги про стягнення 40191,60 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 22746 грн, що становить 56,59% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1370,61 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Згідно зст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1-3ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України) .

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" та адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС"; прайс-лист АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС", затверджений рішенням Загальних зборів № 01-11/2023 від 01 листопада 2023 року; заявку на надання юридичної допомоги № 727 від 01 вересня 2025 року; витяг з акту № 14 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2025 року, згідно з якими АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" надало правову допомогу ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2979599.

Враховуючи вищенаведене, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 8000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором позики № 2979599 від 18 серпня 2021 року в розмірі 22746 (двадцять дві тисячі сімсот сорок шість) гривень, з яких: 12000 (дванадцять тисяч) гривень - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) та 10746 (десять тисяч сімсот сорок шість) гривень - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 1370 (одну тисячу триста сімдесят) гривень 61 копійку судового збору та 8000 (вісім тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного заочного рішення 26 листопада 2025 року.

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, ЄДРПОУ 44276926.

Представник позивача: Ткаченко Марія Миколаївна, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 .

Головуючий суддя І. Т. Гармай