Рішення № 132130589, 27.11.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2025 р. справа № 640/415/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Федерації професійних спілок України про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Департамент, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва суду з адміністративним позовом до Федерації професійних спілок України (далі відповідач) про стягнення фінансових санкцій на загальну суму 37 400,00 грн за постановою «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» від 30.09.2020 №31-20 до спеціального фонду місцевого бюджету.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Федерація професійних спілок України є власником будинку Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат) за адресою: м. Київ, вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 (колишня адреса: вул. Інститутська, 1, вул. Жовтневої революції, 5 адреса за постановою) занесена до Переліку пам`яток містобудування і архітектури національного значення, охоронний №904. Так, позивачем 20.08.2020 проведено візуальний огляд вказаної пам`ятки, який оформлений актом огляду. За результатами цього огляду встановлено, що в частині приміщень проведено будівельні роботи із заміни вікон. При цьому, науково-проектна документація щодо проведення робіт із заміни вікон на вказаній пам`ятці до Департаменту не надходила, дозвіл на проведення цих робіт не надавався, охоронний договір на зазначені приміщення не укладався. Враховуючи наведене, Департаментом було винесено припис №253/п від 27.08.2020, вимоги, за яким відповідачем не виконані. У зв`язку із цим, на підставі акту огляду від 20.08.2020, припису від 27.08.2020 №253/п та акту про вчинення правопорушення від 19.11.2020 №34-20, Департаментом винесено постанову №31-20 від 04.12.2020 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини», згідно якої просить стягнути з відповідача фінансові санкції на загальну суму 37 400,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін (а.с. 88).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Підприємства Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» про заміну первісного відповідача Федерації професійних спілок України та належного Підприємство Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» (а.с. 114).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Підприємства Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» про залучення його до участі у справі другим відповідачем (а.с. 125).

03.03.2021 від Федерації професійних спілок України надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що Жовтневий палац є окремою юридичною особою та його майно знаходиться у користуванні на праві господарського відання. Відтак, на думку відповідача, він не може нести зобов`язання та відповідальність за Жовтневим палацом. Відповідач вважає, що є неналежним відповідачем у справі. Також відмічено, що Жовтневий палац не проводив будівельних або ремонтних робіт в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1. Окрім того, за доводами відповідача, позивачем не доведено, де саме та в якому місці будівлі за згаданою адресою зафіксовано проведення будівельних робіт із заміни вікон (а.с. 128-134).

23.03.2025 позивач подав суду відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволені позовних вимог. Зазначено, що норми статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачають, що усі власники пам`яток щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При цьому, частина 1 та 2 статті 24 вказаного Закону визначають, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Тобто, за доводами позивача, саме на власника пам`ятки, тобто відповідача покладений обов`язок щодо укладення з Департаментом охоронного договору, у якому зазначатимуться режими використання пам`ятки з метою її збереження та належного утримання (а.с. 181-184).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Підприємства Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» про залучення його до участі у справі в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с. 201).

На виконання Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/415/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/415/21 зареєстрована 04.03.2025 (а.с. 205).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025, справу №640/415/21 передано судді Кафарському В.В. (а.с. 206).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/4152/21 за позовом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Федерації професійних спілок України про стягнення заборгованості. Розгляд справи вирішено розпочати з початку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами (а.с. 207-208).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а відповідач заперечує проти його задоволення, встановив наступне.

Будівля «Інституту шляхетних дівиць» 1832 р. за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 (колишня адреса вул. Інститутська, 1, вул. Жовтневої революції, 5 адреса за постановою), постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442 занесена до Переліку пам`яток містобудування і архітектури національного значення, охоронний №904 (а.с. 82-84).

Водночас, будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1, рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 17.11.1987 №1112 занесений до Переліку пам`яток історії та культури місцевого значення (а.с. 78-81).

Будинок Жовтневого палацу культури розташовується у межах Центрального історичного ареалу м. Києва, в архітектурній охоронній зоні (відповідно до діючого Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» (а.с. 39-50), зі змінами, внесеними розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2007 №1714 (а.с. 76-77), на території:

-пам`ятки містобудування місцевого значення «вулиця Хрещатик, початок XVIII ст. - 50-60-ті рр. XX ст.», охоронний №927-Кв (наказ Міністерства культури України від 14.08.2013 №757);

-пам`ятки історії місцевого значення «Місце бойових дій та масової загибелі громадян в районі вул. Інститутської у м. Києві під час акцій протесту у лютому 2014 року» (наказ Міністерства культури України від 15.10.2014 №869) охороняється законодавством у сфері охорони культурної спадщини.

Начальником відділу моніторингу зон охорони Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Департамент) в порядку здійснення охоронних заходів 20.08.2020 проведено візуальний огляд пам`ятки, за результатами якого складено акт огляду об`єкта культурної спадщини за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні (колишня назва вул. Інститутська), 1 в Печерському районі м. Києва. В акті зафіксовано, що в частині приміщень проведено будівельні роботи із заміни вікон (а.с. 12-15).

При цьому, як встановлено судом та не заперечується сторонами, власником пам`ятки є Федерація професійних спілок України.

За результатами перевірки системи електронного документообігу Департаменту встановлено, що станом на дату проведення огляду науково-проєктна документація щодо проведення робіт на пам`ятці за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1, на погодження до Департаменту не надходила, дозвіл на виконання відповідних робіт не надавався, охоронний договір на вищезазначені приміщення не надавався.

Департаментом, на підставі вищенаведеного, винесено припис від 27.08.2020 №253/П, яким вимагалось, зокрема:

з моменту отримання припису припинити проведення будівельних робіт за адресою: Інститутська, 1 (вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1);

в триденний строк з дня отримання припису надати на розгляд до Департаменту науково-проектну документацію на проведення робіт на вказаній пам`ятці;

в місячний строк з дня отримання припису укласти з Департаментом охоронний договір на пам`ятку за вказаною адресою (а.с. 16-18).

Відповідач листом від 15.09.2020 №11/01-16/634 повідомив позивача, що є балансоутримувачем будівлі «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» за адресою: Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у м. Києві. Звернуто увагу, що в приписі помилково вказано назву вулиці Інститутська, 1, оскільки з 30.01.2015 назва вулиці Алея Героїв Небесної Сотні. Також звернуто увагу, що у приписі некоректно зазначена офіційна назва будівлі, оскільки вказуються колишні історичні назви Будинок Жовтневого палацу культури, колишній інститут шляхетних дівчат. Повідомлено, що відповідач не проводить будівельні або ремонтні роботи у вказаній будівлі, а тому не може надати будь-які договірні, проектні або інші документи відповідного характеру (а.с. 174-175).

У зв`язку із невиконанням вимог припису від 27.08.2020 №253/П, Департаментом складено акт про вчинення правопорушення від 19.11.2020 №34-20 (а.с. 19-21).

На вказаний акт відповідач направив позивачу лист від 14.12.2020 №11/01-16/872 (а.с. 176-177), який за змістом є аналогічним із листом від 15.09.2020 №11/01-16/634, яким відповідач відреагував на припис Департаменту.

На підставі акту про вчинення правопорушення від 19.11.2020 №34-20, припису від 27.08.2020 №253/П та акту огляду від 20.08.2020, Департаментом винесено постанову №31-20 від 04.12.2020 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини», якою у відповідності до вимог статей 44 та 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини» вирішено накласти на відповідача фінансові санкції:

за проведення будь-яких робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць у розмірі 17 000,00 грн;

за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання використання, реставрації, реабілітації пам`яток у розмірі 17 000,00 грн;

за ухилення власника пам`ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору у розмірі 1 700,00 грн;

за невиконання припису органів охорони культурної спадщини у розмірі 1 700,00 грн (а.с. 22-25).

Оскільки вказані фінансові санкції на загальну суму 37 400,00 грн власником не сплачені, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Частинами 4, 5 ст. 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі Закон №1805-III).

Відповідно до ст. 1 Закону №1805-III, об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

зони охорони пам`ятки (далі зони охорони) встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

При цьому, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №1805-III визначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Таким чином, суд констатує, що будівля «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» (колишній будинок Жовтневого палацу культури та Інститут шляхетних дівчат), за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1, який рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 17.11.1987 №1112 занесений до Переліку пам`яток історії та культури місцевого значення, є пам`яткою культурної спадщини місцевого значення.

Згідно зі ст. 32 Закону №1805-III, з метою захисту традиційного середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідників територій навколо них мають встановлюватись зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону №1805-III, до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону №1805-III, органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Перевіряючи припис Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 27.08.2020 №253/п на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону №1805-III, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі органи охорони культурної спадщини) належать:

центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

За визначенням п. 1 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2020 №771 (а.с. 26-38), Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді. Департамент під час виконання функцій державної виконавчої влади взаємодіє з Міністерством культури та інформаційної політики України.

Пунктом 4 вказаного Положення визначено, що основними завданнями Департаменту є:

забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини міста Києва;

контроль за виконанням законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини» та інших нормативно-правових актів щодо охорони культурної та археологічної спадщини;

державний контроль за охороною пам`яток історії та культури;

сприяння збереженню культурної спадщини;

Згідно з пп. 5.11, 5.13, 5.21, 5.22, 5.28 пункту 5 Положення Департамент відповідно до визначених завдань, виконує такі функції:

визначає межі територій пам`яток місцевого значення та затверджує їх зони охорони;

встановлює режим використання пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їхніх територій, зон охорони;

видає розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток культурної спадщини місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках культурної спадщини, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законами України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», дозволів або з відхиленням від них;

призначає відповідні охоронні заходи щодо пам`яток культурної спадщини місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;

складає протоколи про адміністративні правопорушення, акти про вчинення правопорушення та приймає рішення про накладення фінансових санкцій за порушення закону України «Про охорону культурної спадщини», які оформлюються постановою про накладення фінансових санкцій.

Як уже зазначено судом, приписом Департаменту від 27.08.2020 №253/п зобов`язано Федерацію професійних спілок України:

припинити проведення будівельних робіт за адресою: Інститутська, 1 (вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1);

в триденний строк з дня отримання припису надати на розгляд до Департаменту науково-проектну документацію на проведення робіт на вказаній пам`ятці;

в місячний строк з дня отримання припису укласти з Департаментом охоронний договір на пам`ятку за вказаною адресою (а.с. 16-18).

При цьому, суд зауважує, що статтею 23 Закону №1805-III визначено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до частин 1-2 статті 24 Закону №1805-III, власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Таким чином, суд погоджується із позивачем, що саме на власника пам`ятки (в даному випадку на відповідача) покладається обов`язок щодо укладення з Департаментом охоронного договору, у якому визначатимуться режими використання пам`ятки з метою її збереження та належного утримання, всі види робіт, які мають бути проведені, термін та спосіб їх виконання.

Суд також зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 затверджено Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі Порядок №1768), пункт 1 якого визначає, що охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

У п. 2 цього Порядку чітко вказано, що власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пункт 5 Порядку №1768 встановлює, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

За приписами п. 6 Порядку №1768 визначено перелік документів, що додаються власником пам`ятки для укладення охоронного договору, зокрема:

1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни;

2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;

3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);

4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);

5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);

6) паспорт пам`ятки.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що охоронний договір та додатки до охоронного договору, які є обов`язковими, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини» надавались позивачу після складення припису від 27.08.2020 №253/П.

Навпаки, згідно листа від 15.09.2020 №11/01-16/634 (доказів направлення якого Департаменту відповідач не надав суду) підтверджується, що відповідач проігнорував вимоги припису та не мав наміру його виконувати.

Тобто, суд встановив, що всупереч чинному законодавству у сфері охорони культурної спадщини, відповідач на момент розгляду справи не підтвердив укладення охоронного договору на пам`ятку культури із Департаментом.

Щодо проведення робіт на пам`ятці, то суд вказує, що відповідач заперечує факт того, що ним проведені роботи щодо монтажу вікон на пам`ятці за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1, при цьому, стверджує, що господарська діяльність ведеться іншим суб`єктом господарської діяльності.

Суд вважає такі посилання безпідставні, оскільки припис складений Департаментом за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини саме на відповідача як на власника будівлі, яка є пам`яткою культурної спадщини місцевого значення, а Закон №1805-III регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є спеціальним законом у сфері охорони культурної спадщини і повинен застосовуватись до даних правовідносин.

Вказаним Законом визначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 31.01.2023 у справі №640/8728/21 дійшов висновку, що відповідно до імперативних вимог п. 17 ч. 2 ст. 5 Закону №1805-III, будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Отже, недотримання таких вимог є порушенням законодавства у сфері охорони культурної спадщини, що в силу приписів ст. 30 Закону №1805-III, є підставою для заборони будівельних робіт та винесення позивачем відповідного припису.

Разом із цим, щодо накладення постановою №31-20 від 04.12.2020 фінансових санкцій за порушення законодавства України в сфері охорони культурної спадщини», суд виходить з такого.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону №1805-III (у редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови), до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Згідно з положеннями ст. 44 Закону №1805-III, відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції, зокрема, за ухилення власника пам`ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам`ятки у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за невиконання припису органів охорони культурної спадщини у розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини встановлено ст. 45 Закону №1805-III.

Так, відповідно до частин 1, 3 ст. 45 Закону №1805-III, фінансові санкції, передбачені ст. 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що фінансові санкції за порушення законодавства про охорону культурної спадщини у м. Києві на юридичних осіб уповноважені накладати саме голова чи заступник голови виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Натомість, судом встановлено, що постанова №31-20 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України в сфері охорони культурної спадщини» від 04.12.2020 підписана директором Департаменту охорони культурної спадщини.(а.с. 22-25).

Суд вважає, що даному випадку директор Департаменту охорони культурної спадщини не мав повноважень щодо накладення фінансових санкцій на позивача за порушення, визначені ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини», з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на момент прийняття постанови, якою позивач наклав фінансові санкції) система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з ч. 1 та 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчий комітет ради:

1) попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Особливості здійснення та організації місцевого самоврядування у м. Києві визначені Законом України «Про столицю України місто-герой Київ» (у редакції, чинній на момент прийняття постанови, якою позивач наклав фінансові санкції), відповідно до ч. 1 ст. 10 якого Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

У п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.10.2005 №9-рп/2005 зазначено, що особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві визначені в Законі України «Про столицю України місто-герой Київ» і полягають в тому, що місцеве самоврядування в місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради, які утворюють відповідно власні виконавчі органи (ч. 1 ст. 8, стаття 10).

Крім того, як зазначено в абз. 2 п. 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003 №21-рп/2003, однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві є зосередження у Київській міській державній адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування. Безпосередньо функції у сфері виконавчої влади реалізуються спеціально уповноваженими посадовими особами Київської міської державної адміністрації. Функції місцевого самоврядування здійснюють посадові особи, зокрема заступники Київського міського голови з питань здійснення самоврядних повноважень тощо (статті 14, 16 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ».

Як уже зазначено судом вище, пунктом 1 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 29.05.2020 №771 (а.с. 26-38), Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді. Департамент під час виконання функцій державної виконавчої влади взаємодіє з Міністерством культури та інформаційної політики України.

Згідно з п. 2 Положення №771, Департамент охорони культурної спадщини утворено відповідно до рішення Київської міської ради від 01.06.2017 № 421/2643 «Про деякі питання діяльності виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)» шляхом виділу управління збереження історичного середовища та охорони об`єктів культурної спадщини з Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

За приписами п. 8 Положення №771, Департамент очолює директор, якого призначає на посаду та звільняє з посади Київський міський голова згідно із законодавством про державну службу.

З вищенаведених правових норм вбачається, що Департамент охорони культурної спадщини є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради, що підзвітний та підконтрольний Київській міській раді; очолює Департамент директор, якого призначає та звільняє з посади Київський міський голова.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 Конституції України, особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України/

Зокрема, правовий статус голови та заступника голови виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) визначається законами України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про столицю України місто-герой Київ».

У силу вимог ст. 13 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ», київський міський голова обирається шляхом прямих виборів відповідно до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Повноваження Київського міського голови визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та цим Законом.

Згідно зі ст. 16 цього ж Закону, перший заступник та заступники голови Київської міської державної адміністрації, повноваження яких стосуються сфери виконавчої влади, призначаються на посади та звільняються з посад Київським міським головою за погодженням відповідно з Президентом України та Кабінетом Міністрів України. Призначення та звільнення з посад заступників голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень Київський міський голова погоджує з Київською міською радою.

Статтею 40 Закону України «Про місцеві державі адміністрації», перші заступники та заступники голови, інші посадові особи місцевих державних адміністрацій здійснюють функції і повноваження відповідно до розподілу обов`язків, визначених головами місцевих державних адміністрацій, і несуть відповідальність за стан справ у дорученій сфері перед головою місцевої державної адміністрації, органами виконавчої влади вищого рівня.

Крім того, згідно з п. 1 Порядку підготовки пропозицій та попереднього розгляду кандидатур для призначення на посади та звільнення з посад керівників місцевих державних адміністрацій, затвердженого Указом Президента України від 04.08.2006 №675/2006, пропозиції щодо кандидатур для призначення на посади голів районних державних адміністрацій подаються у тижневий строк після відкриття відповідної вакансії Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій для попереднього розгляду до Адміністрації Президента України.

Отже, законодавством встановлено спеціальний порядок обрання та призначення голови та заступників голови виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), зокрема, у частині вимог щодо погодження кандидатів заступників голови з Президентом України та Кабінетом Міністрів України, а також кваліфікаційних вимог до відповідних кандидатів.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що положення ст. 45 Закону №1805-III містять вичерпний перелік суб`єктів, до компетенції яких віднесено накладення штрафних санкцій, передбачених ст. 44 Закону №1805-III», до яких, зокрема, належать голова та заступники голови Київської міської державної адміністрації.

Оскільки п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону №1805-III визначає загальні повноваження органів охорони культурної спадщини, а ст. 45 Закону встановлює порядок застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини та визначає вичерпний перелік суб`єктів, які можуть застосовувати фінансові санкції, тобто містить спеціальні норми, до спірних правовідносин слід застосовувати саме положення статті 45 цього Закону.

З огляду на вищезазначене, прийняття постанови про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини належить виключно до повноважень голови та заступника голови Київської міської державної адміністрації, а не директора Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), який очолює структурний підрозділ Київської міської державної адміністрації.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки постанова №31-20 від 04.12.2020, на підставі якої позивач просить стягнути фінансові санкції на загальну суму 37 400,00 грн, винесена неуповноваженим суб`єктом.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 42476311, вул. Спаська, 12, м. Київ, 04070) до Федерації професійних спілок України (код ЄДРПОУ 00014479, Майдан Незалежності, 2, м. Київ, 01012) про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.