Рішення № 132130511, 27.11.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2025 року Справа № 280/8180/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРА ІНВЕСТ" (м. Запоріжжя, вул. Східна, б. 5-А, 69050, код ЄДРПОУ 39548211) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 166, 69035, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРА ІНВЕСТ" (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.08.2025 № 1449908010706 (форма "В1") та від 28.08.2025 № 1450008010706 (форма "В4").

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками проведеної відповідачем податкової перевірки встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі також ПДВ) у травні 2025 року за рахунок віднесення до складу податкового кредиту та від`ємного значення звітного періоду сум податку з операції купівлі автомобіля AUDI Q8, оскільки контролюючий орган дійшов висновку, що у звітному періоді позивач не почав використовувати такий автомобіль у власній господарській діяльності. Позивач вважає неправильним висновок контролюючого органу про те, що позивачем порушено саме пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), оскільки не використання автомобіля підприємством взагалі не є тотожним (не відповідає) по суті нормативному визначенню, яке передбачає, що податкове зобов`язання з ПДВ нараховується у випадку, коли товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. Вказує, що контролюючий орган не встановив факти, не зафіксував їх в акті перевірки, належним чином не довів про використання придбаного автомобіля в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства. Звертає увагу, що в акті податкової перевірки не вказано, який саме підпункт пункту 198.5 статті 198 ПК України порушено позивачем. Вважає, що не порушував норми п. 198.5 ст. 198 ПК України, а тому податкові зобовязання з ПДВ за травень 2025 року на суму 528518 грн. нараховані неправомірно. Стосовно твердження відповідача про донарахування податкового зобов`язання з ПДВ за травень 2025 р. у сумі 19589 грн. по операції з надання ТОВ"ЛІРА ІНВЕСТ" транспортних послуг з міжнародного перевезення вантажу для ФОП ОСОБА_1 , на підставі договору-заявки №335 від 09.05.2025, позивач зазначив, що фактична сутність операції перекручена податковим органом, оскільки вона дійсно оформлена належними документами, які спростовують висновки податкового органу. Податковий орган, на думку позивача, невірно та помилково застосував норми Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та частини а) п.п. 195.1.3 п.195 ст.195 Податкового кодексу, та протиправно здійснив нарахування ТОВ"ЛІРА ІНВЕСТ" податкового зобов`язання з ПДВ за травень 2025 року по операції з міжнародного перевезення вантажу на суму 19 589 грн. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 19.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження). У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, - відмовлено.

02.10.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, зазначає, що під час проведення перевірки на підставі наданих документів не встановлено використання придбаного позивачем автомобіля та паливо-мастильних матеріалів, які було заправлено протягом травня 2025 року, в господарській діяльності позивача, оскільки відсутня інформація про списання паливно-мастильних матеріалів на вказаний автомобіль, виписування подорожніх листів та інших документів, що підтверджують використання пального, тощо. В порушення вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «ЛІРА ІНВЕСТ» не визначено податкові зобов`язання з ПДВ на вартість придбаного автомобіля, який не використовувався у господарській діяльності підприємства, всього на суму 527 518,00 грн. за травень 2025 року, що в подальшому призвело до порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в частині завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на загальну суму 527 518,00 гривень. Окрім того, зазначив, що ТОВ «ЛІРА ІНВЕСТ» в травні 2025 року надавало транспортні послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні ФОП ОСОБА_1 на підставі договору-заявки від 09.05.2025 № 335, згідно з яким маршрут перевозки: м. Нікополь (Україна) Waghausel (Німеччина), вантажний автомобільний тягач марки DAF, р/н НОМЕР_1 , з напівпричепом марки KRONE, р/н НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 . Відповідно до умов зазначеного договору-заявки, вартість вказаної послуги становить 101 547,16 гривень. Згідно з CMR (міжнародною товарно-транспортною накладною) № 0051629, складеною 13.05.2025, перевізником є ПП «АГРОМАШТОРГ». Таким чином, відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» ПП «АГРОМАШТОРГ» вважається перевізником, а ТОВ «ЛІРА ІНВЕСТ» учасником транспортно-експедиторської діяльності. Відповідно до положень абз. «а» пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) від 13.05.2025 № 0051629 у даному випадку вважається єдиним міжнародним перевізним документом. Згідно із замовленням на перевезення від 09.05.2025 № 09/05-2025, вартість послуги з перевезення вантажу складає 3 600 грн., а відповідно до умов договору-заявки від 09.05.2025 № 335, вартість даної послуги складає 101 547,16 гривень. Отже, перевізник ПП «АГРОМАШТОРГ» (в розумінні положень Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність») на підставі договору від 12.05.2025 № 5-05/2025, укладеного з ТОВ «ЛІРА ІНВЕСТ», визначило вартість транспортних послуг з перевезення вантажу по маршруту: м. Нікополь (Україна) Waghausel (Німеччина), згідно із замовленням від 09.05.2025 № 09/05-2025, в сумі 3 600,00 грн., а також, відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.05.2025 № 117, виконало ці послуги за 3 600,00 гривень. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, різниця вартості послуги становить 97 947,16 грн. (101 547,16 грн. 3 600,00 грн.), ця сума є винагородою ТОВ «ЛІРА ІНВЕСТ» за транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу, а отже підлягає оподаткуванню ПДВ 20%. В порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, ТОВ «ЛІРА ІНВЕСТ» занижено податок на додану вартість, у зв`язку із ненарахуванням податкового зобов`язання по операціях щодо реалізації транспортних послуг з перевезення вантажів, всього в сумі 19 589,00 грн. за травень 2025 року, що в подальшому призвело до порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, оскільки позивачем завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації)), на суму 19 589,00 гривень. Просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 03.10.2025 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Ухвалою суду від 03.10.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.10.2025 продовжено розгляд справи.

08.10.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, де вказано, що ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" категорично не погоджується з позицією відповідача про вчинення порушення податкового законодавства. Так, зазначено, що відповідач проведеною перевіркою ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" не встановив та не зафіксував жодного порушення податкового законодавства достовірності декларування від`ємного значення з ПДВ та бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2025 року на суму 527518,00 грн. Відповідно задекларована ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" сума 527518,00 грн. бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2025 року є повністю достовірною, фактично документально перевіреною і підтвердженою відповідачем та законно заявлена для зарахування на поточний рахунок ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ". Вважає, що ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" надало відповідачу належні та достатні докази придбання автомобіля "AUDI" для господарської діяльності, його фактичного отримання, проведення державної реєстрації, введення в експлуатацію для використання в господарській діяльності ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ". Позивач не порушив норми пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу, а тому податкове повідомлення-рішення від 28.08.2025 р. № 1449908010706 (за формою "В1") є протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом. Визначений відповідачем склад правопорушення не використання придбаного автомобіля в господарській діяльності підприємства, не відповідає правовому визначенню норми підпункту г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу, яка передбачає чітку умову, коли платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, лише у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватись: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. З правової норми підпункту г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу зрозуміло, що юридичний факт взагалі не використання автомобіля, як у даному випадку, не підпадає під порушення зазначеної норми закону. Норма закону діє лише у разі, якщо автомобіль призначається або починає використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. Відповідач в акті перевірки не довів, що придбаний автомобіль призначається для використання або починає використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ".

Щодо донарахування відповідачем податкового зобов`язання з ПДВ за травень 2025 року в сумі 19589 грн. по операції з надання ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" транспортних послуг з міжнародного перевезення вантажу для ФОП ОСОБА_1 представник позивача зазначив, що ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" фактично є перевізником вантажу за замовленням експедитора ФОП ОСОБА_1 . Разом з цим, в частині взаємовідносин ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" з ПП "АГРОМАШТОРГ" по договору оренди автотранспортних засобів № 5-05/2025 від 12.05.2025 р. працівниками ПП "АГРОМАШТОРГ" помилково було оформлено з ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" замовлення на перевезення вантажу від 09.05.2025 р. № 09/05-2025, згідно якого вартість перевезення складає 3600,00 грн., виписано рахунок-фактуру № 117 від 22.05.2025 р. на суму 3600,00 грн. та складено акт здачі-прийняття робіт № 117 від 22.05.2025 р. між ПП "АГРОМАШТОРГ" і ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" на суму 3600,00 грн., та у цих документах зазначені послуги з перевезення вантажів, що є помилкою. На підтвердження допущеної помилки оформлення вище вказаних документів по орендних взаємовідносинах ПП "АГРОМАШТОРГ" з ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" є зазначена у них сума 3600,00 грн., що відповідає розміру орендної плати згідно договору оренди автотранспортних засобів № 5-05/2025 від 12.05.2025 року. ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" виправило вище вказані помилково оформлені документи та надало виправлені документи суду у додатках до позовної заяви. ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" не укладало з ПП "АГРОМАШТОРГ" жодного договору на перевезення вантажів, відповідно ніколи ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" не було замовником або експедитором, так само і ПП "АГРОМАШТОРГ" не було перевізником у їх взаємовідносинах. Визначення відповідачем на власний розсуд перевізником ПП "АГРОМАШТОРГ" по договору оренди автотранспортних засобів від 12.05.2025 № 5-05/2025 є безпідставними та протиправними діями, та таке довільне визначення відповідачем перевізника без договору перевезення вантажу протирічить закону. ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" не погоджується з висновками відповідача, які не базуються на підставі закону і договору перевезення вантажу, та вважає, що відповідач протиправно прийняв Податкове повідомлення-рішення № 1450008010706 (за формою "В4") про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 19589,00 грн., яке підлягає визнанню протиправним та скасуванню судом. Просить позов задовольнити.

Відповідачем 14.10.2025 подано заперечення на відповідь на відзив, які є по своїй суті аналогічними відзиву на позовну заяву.

Представником позивача 27.10.2025 подано суду додаткові пояснення, в яких вказано, що прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 19.11.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 21.11.2025 продовжено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

На підставі направлення від 08.07.2025 №1832 та наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 08.07.2025 №1242-п, на підставі пп. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 та пп. 69.35-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЛІРА ІНВЕСТ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2025 року (у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.06.2025 вх. № 9176475441) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої перевірки складено акт №10069/08-01-07-06/39548211 від 29.07.2025 (далі Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки, встановлено, крім іншого, порушення ТОВ «ЛІРА ІНВЕСТ»: 1) п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «ЛІРА ІНВЕСТ» завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за травень 2025 року (показник рядка 20.2/20.2.1 Декларації) на загальну суму 527 518,00 грн.; 2) п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (зі змінами), оскільки ТОВ «ЛІРА ІНВЕСТ» завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації)), на суму 19 589,00 гривень.

На підставі висновків Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми В1 від 28.08.2025 №1449908010706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, на суму 527 518,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 131879,50 грн. та податкове повідомлення-рішення форми В4 від 28.08.2025 №1450008010706, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 19589 грн.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення форми В1 від 28.08.2025 №1449908010706 та форми В4 від 28.08.2025 №1450008010706, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ПК України надає визначення розумної економічної причини (ділової мети), як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії…

…До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому, для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №360/4169/21, від 11 грудня 2024 року у справі №320/37379/23.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18 та від 11 грудня 2024 року у справі №320/37379/23 звернув увагу на те, що використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Судом встановлено, що позивач Рішенням від 07.05.2025 № 1-2025 вирішив для цілей використання у статутній господарській діяльності ТОВ «Ліра Інвест» придбати за рахунок активів товариства легковий автомобіль "AUDI".

ТОВ «Ліра Інвест» укладено з ПП "АЕЛІТА МОТОРС" договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3970/2025/АМ0024402 від 20.05.2025 на придбання легкового автомобіля марка/модель AUDI Q8 3.0 TDI, 2025 року виготовлення, за загальною купівельною ціною 3 165 110,00 грн., в тому числі ПДВ 527 518,33грн.

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу ПП "АЕЛІТА МОТОРС" надало ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" рахунок №АМ00000376 від 22.05.2025 р. для проведення оплати за автомобіль AUDI Q8 3.0 TDI VIN НОМЕР_3 , на загальну суму 3 165 110,00 грн., в тому числі ПДВ - 527518,33 грн.

ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" на виконання умов договору купівлі-продажу здійснило безготівкову оплату ПП"АЕЛІТА МОТОРС" за автомобіль згідно платіжної інструкції № 53 від 22.05.2025 р. у сумі 3165110,00,00 грн., в тому числі у складі вартості автомобіля було сплачено продавцю ПДВ у сумі 527518,33 грн.

За фактом отримання коштів від позивача ПП"АЕЛІТА МОТОРС" складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 22.05.2025 № 264, вказані обставини знайшли відображення в Акті перевірки та сторонами визнаються.

Вказані суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту (ряд.10.1, ряд.17), від`ємного значення (ряд.19) та бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ряд 20.2) декларації з податку на додану вартість за травень 2025 року, вказані обставини знайшли відображення в Акті перевірки та сторонами визнаються.

ТОВ"ЛІРА ІНВЕСТ" на підставі видаткової накладної № АМ00000154 від 29.05.2025 року та акту приймання-передання товару від 29.05.2025 року отримало від ПП "АЕЛІТА МОТОРС" оплачений автомобіль AUDI Q8.

ТОВ"ЛІРА ІНВЕСТ" було видано наказ № 3/25 від 02.06.2025 р. про постановку на державний реєстраційний облік придбаного автомобіля AUDI Q8 3.0 TDI VIN НОМЕР_3 , транзитний номерний знак НОМЕР_4 , та підготовку необхідних документів для такої реєстрації.

Згідно із довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 про перебування транспортного засобу на військовому обліку від 11.06.2025 № 101 транспортний засіб AUDI Q8 в межах військово-транспортного обовязку зарахований на військовий облік.

Позивачем 26.06.2025 проведено державну реєстрацію автомобіля AUDI Q8 3.0 TDI VIN НОМЕР_3 , транзитний номерний знак НОМЕР_4 , в територіальному сервісному центрі № 2343, з присвоєнням реєстраційного номеру НОМЕР_5 та отримання Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 .

26.06.2025 ТОВ «Ліра Інвест» було видано наказ № 4/25 про введення в експлуатацію автомобіля AUDI Q8 3.0 TDI VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , та про оприбуткування його в бухгалтерському обліку на підставі документів з придбання та Акту приймання-передачі основних засобів в експлуатацію від 26.06.2025, а також призначено відповідальну особу для експлуатації автомобіля у статутній господарській діяльності ТОВ"ЛІРА ІНВЕСТ" та встановлено норми витрат палива при використанні автомобіля.

Тобто наданими первинними документами, які також надавались під час податкової перевірки, підтверджено придбання позивачем у травні 2025 року автомобіля AUDI Q8 з метою використання у господарській діяльності, та введення його в експлуатацію з 26.06.2025.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи надано подорожній лист № 1/6-25, період роботи з 26.06.2025 по 30.06.2025, відповідно до якого при виїзді з гаража пробіг автомобіля складав 117 км, при поверненні в гараж 225 км, загальний пробіг автомобіля 108 км, використано пального (бензину) 9,50 л, особливі відмітки: використання автомобіля в господарській діяльності. Також до матеріалів справи також надано чек щодо заправки автомобіля.

Суд зауважує те, що в Акті перевірки не встановлено фактів використання позивачем придбаного легкового автомобіля AUDI Q8 в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а тому не доведено наявність обставин, із якими податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податків обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість відповідно до підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Позиція контролюючого органу фактично зводяться до того, що позивач взагалі не використовував придбаний автомобіль, водночас, суд нагадує, що за вищенаведеною правовою позицією Верховного Суду для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити саме факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів платником податків. Проте, таких фактів в ході перевірки встановлено не було.

Відтак, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення форми В1 від 28.08.2025 №1449908010706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, на суму 527 518,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 131879,50 грн., не відповідає критеріям, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Стосовно податкового повідомлення-рішення форми В4 від 28.08.2025 №1450008010706, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 19589 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно допідпунктів 213.1.9і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Положеннями пункту 194.1 статті 194 ПК України визначено, що операції, зазначені устатті 185цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною впідпункті "а" пункту 193.1статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Відповідно до підпункту «а» пункту 193.1 статті 193 ПК України ставка податку встановлюються від бази оподаткування та становить 20 відсотків.

Згідно із абзацом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг, якміжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

При цьому, підпунктом «е» пункту 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України .

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У пункті 198.2 статті 198 ПК України зазначається, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно допункту 189.1статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно достатті 196цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбаченихпідпунктом 196.1.7пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197,підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбаченихпідпунктом 197.1.28пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбаченихпунктом 197.11статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбаченихпунктом 189.9статті 189 цього Кодексу).

За приписами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Також відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01 липня 2004 року № 1955-IV (далі - № 1955-IV) транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Відповідно до статті 8 Закону № 1955-IV експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, переважу; зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Згідно з частинами першою, шостою статті 9 Закону № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею, експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (частина друга статті 4 Закону № 1955-IV).

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до пункту 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Отже, чинне законодавство розрізняє такі поняття як транспортно-експедиторські послуги, які надаються експедитором, та послуги з міжнародних перевезень пасажирів і багажу, які надаються перевізником.

Експедиторські послуги є пов`язаними з перевезенням, однак за своєю суттю не є самим перевезенням.

Аналіз наведених норм свідчить, що вартість послуг з міжнародних перевезень оподатковується за ставкою 0 % у разі, якщо платник податку діяв як експедитор в інтересах споживача послуг з міжнародних перевезень вантажу, організовував такого роду перевезення, отримував на свій рахунок грошові кошти від замовників цих послуг, перераховував ці кошти перевізнику, тобто здійснював операції з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів.

За ставкою ж 20 % в податковому обліку має оподатковуватись обсяг продаж з операцій з постачання експедиторських послуг (вартість винагороди експедитора).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі №808/860/16, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню у цій справі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" уклало з ФОП ОСОБА_1 договір-заявку № 335 від 09.05.2025 року транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Відповідно до даного договору ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" (Перевізник) надавало автотранспортні послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом перевезення: м. Нікополь (Україна) Waghausel (Німеччина), для чого було використано автотранспортні засоби: вантажний автомобільний тягач марки "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки "KRONE", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 . Вартість послуг перевезення вантажу становить 101 547,16 грн.

Для виконання перевезення вантажу згідно Договору-заявки № 335 від 09.05.2025 ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" орендувало в ПП "АГРОМАШТОРГ" згідно договору оренди автотранспортних засобів № 5-05/2025 від 12.05.2025 та акту прийняття-передачі автотранспортних засобів № 5 від 13.05.2025 р. вантажний автомобільний тягач марки "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки "KRONE", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 . Термін оренди автотранспортних засобів: з 13.05.2025 р. по 22.05.2025 р. (п. 3.1. Договору), договірна орендна плата 3600,00 грн. з ПДВ (п.5.1. Договору).

В подальшому ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" після виконання перевезення вантажу оформило з ФОП ОСОБА_1 акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5 від 22.05.2025, у якому значено що Експедитор ФОП ОСОБА_1 прийняв, а Перевізник ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" здав виконані роботи (послуги).

Для проведення оплати за послуги з перевезення вантажу ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" надала ФОП ОСОБА_1 рахунок-фактуру № 5 від 22.05.2025 на загальну суму 101 547,16 грн., в тому числі ПДВ 0.

ФОП ОСОБА_1 згідно платіжної інструкції № 1622 від 17.06.2025 оплатив ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" за міжнародні транспортні послуги 101547,16 грн., в тому числі ПДВ 0 грн.

ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" по факту виставлення рахунку ФОП ОСОБА_1 для проведення оплати відповідно до встановленого порядку зареєструвало податкову накладну № 5 від 22.05.2025 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних та відобразило цю операцію у Декларації з податку на додану вартість за травень 2025 року.

Окрім того, на підтвердження взаємовідносин між ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" та ПП "АГРОМАШТОРГ" по договору оренди автотранспортних засобів № 5-05/2025 від 12.05.2025 відповідачем надано до суду замовлення на перевезення вантажу від 09.05.2025 р. № 09/05-2025, згідно якого вартість перевезення складає 3600,00 грн., виписано рахунок-фактуру № 117 від 22.05.2025 р. на суму 3600,00 грн. та складено акт здачі-прийняття робіт № 117 від 22.05.2025 р. між ПП "АГРОМАШТОРГ" і ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" на суму 3600,00 грн., у яких зазначені послуги з перевезення вантажів по маршруту перевезення: м. Нікополь (Україна) Waghausel (Німеччина), згідно замовлення 09/05-2025 від 09.05.2025, водій ОСОБА_2 , а/м "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки "KRONE", реєстраційний номер НОМЕР_2 , CMR № 0051629 від 13.05.2025. ПП "АГРОМАШТОРГ" по факту виставлення рахунку ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" для проведення оплати відповідно до встановленого порядку зареєструвало податкову накладну № 117 від 22.05.2025.

На противагу цим документам позивач, посилаючись на допущену помилку при складанні документів по взаємовідносин між ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" та ПП "АГРОМАШТОРГ", долучив до матеріалів справи рахунок фактуру № 117 від 22.05.2025 та акт здачі-прийняття робіт № 117 від 22.05.2025 р. між ПП "АГРОМАШТОРГ" і ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" на суму 3600,00 грн., разом з ПДВ, у яких зазначені послуги оренда автомобіля "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки "KRONE", реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно договору оренди № 5-05/2025 від 12.05.2025.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу, що ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір щодо надання послуг з міжнародного перевезення, у межах якого позивачем фактично було надано транспортні послуги.

За умовами вказаного договору перевізник, зокрема: забезпечує належне розміщення та кріплення вантажу в автомобілі, що виключає пошкодження вантажу при транспортуванні; несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час транспортування і до моменту передачі вантажу одержувачу.

Тобто, ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" у спірних правовідносинах є перевізником - прямим постачальником послуг міжнародного перевезення у розумінні вказаних положень чинного податкового законодавства, що підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами.

При цьому, зазначення в окремих документах по взаємовідносинах між ТОВ "ЛІРА ІНВЕСТ" та ПП "АГРОМАШТОРГ" послуги з перевезення вантажів по маршруту перевезення: м. Нікополь (Україна) Waghausel (Німеччина), згідно замовлення 09/05-2025 від 09.05.2025 не свідчить про те, що перевізником було ПП "АГРОМАШТОРГ". Доказів укладення договорів з приводу цього між позивачем та ПП "АГРОМАШТОРГ" до суду не надано.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В контексті розбіжності наданих документів суд зазначає, що до суду не надано жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з ПП "АГРОМАШТОРГ" з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями останнього чи сприяння ухиленню від виконання податкових зобов`язань.

Суд зазначає, що помилкивоформленні первинних документівчи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про протиправність дій позивача. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність такихдокументівчи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Положеннястатті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, щообставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщоплатникподатків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Суд також не бере до уваги твердження відповідача про те, що згідно з CMR (міжнародною товарно-транспортною накладною) № 0051629, складеною 13.05.2025, перевізником є ПП «АГРОМАШТОРГ», оскільки використання даних ПП"АГРОМАШТОРГ" в міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) № 0051629 від 13.05.2025 передбачено договором оренди транспортних засобів № 5-05/2025 від 12.05.2025, в п.4.6.2 якого визначено, що передані в оренду автотранспортні засоби забезпечуються ПП"АГРОМАШТОРГ" необхідними документами, зокрема бланками міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) з його штампом.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, суд вказує про необґрунтованість висновків відповідача завищення позивачем від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, а тому прийняте ГУ ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми В4 від 28.08.2025 №1450008010706, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 19589 грн., підлягає скасуванню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, при цьому заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно положень частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пунктів 1, 5 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 3-4 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7ст.139 КАС Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивач просить стягнути на його користь фіксований розмір правничої допомоги у сумі 20000 грн.

Відповідачем у поданому ним відзиві висловлено заперечення щодо суми і співмірності витрат на правничу допомогу.

На підтвердження судових витрат представником позивача надано наступні докази, а саме: Договір про надання правничих послуг з адвокатом від 09.09.2025 року №09/09/25, видатковий касовий ордер від 08.10.2025 року, детальний опис наданих послуг правничої допомоги у справі №280/8180/25 року, ордер адвоката №1265296 від 09.09.2025 року.

Так, слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Зважаючи на незначну складність справи суд вважає, що сума у розмірі 20000,00 грн. на оплату наданих адвокатом послуг не є співмірною.

Таким чином, вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 7000,00 грн., які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями241,243-246,250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРА ІНВЕСТ" (м. Запоріжжя, вул. Східна, б. 5-А, 69050, код ЄДРПОУ 39548211) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 166, 69035, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форма "В1" від 28.08.2025 № 1449908010706 та форма "В4" від 28.08.2025 № 1450008010706, прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРА ІНВЕСТ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10335,17 грн. (десять тисяч триста тридцять п`ять гривень 17 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27.11.2025.

Суддя А.В. Сіпака