Рішення № 132109732, 27.11.2025, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8214/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 4159,49 грн заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2021 року по 31.08.2025 року, пеню у розмірі 149,36 грн, 151,05 грн інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 45,85 грн та сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач разом із дітьми зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за якою для оплати послуг з теплопостачання йому відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . У період з 01.07.2014 року та по 31.12.2023 року Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго» відповідачу за вказаною адресою надавались послуги з опалення місць загального користування і допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. З 01.12.2021 року вважаються укладеними Типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання гарячої води та про надання послуг з постачання теплової енергії споживачів послуги з ЛКП «Залізничнетеплоенерго», відповідно до умов яких споживачі зобов`язуються здійснювати оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 06.07.2023 року № 3409 «Про припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ухвали Львівської міської ради від 14.12.2023 року № 4142 «Про затвердження передавального акта ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» надавачем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання для споживачів ЛКП «Залізничнетеплоенерго» з 01.01.2024 року є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго». Таким чином, з 01.01.2024 року на споживачів за адресою: АДРЕСА_1 поширюються умови Типового індивідуального договору ЛМПК «Львівтеплоенерго» про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 року. П. 45 Типового договору визначено що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки квартиру відповідача від`єднано від системи централізованого теплопостачання, йому нараховувалась плата за опалення місць загального користування будинку та абонентське обслуговування згідно із Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 року, та Методикою розподілу обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358). Однак відповідач не виконав покладені на нього обов`язки та допустив заборгованість за надані послуги у розмірі 4159,49 грн. Із врахуванням наведеного та відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано пеню у розмірі 149,36 грн, 151,05 грн інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 45,85 грн. Оскільки відповідач порушив права позивача, тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.10.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

На вказану позовну заяву 10.11.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що твердження позивача про надання у квартиру АДРЕСА_2 централізованого теплопостачання не відповідає дійсності, оскільки на підставі розпорядження Залізничної районної адміністрації ЛМР № 568 від 16.05.2006 року квартиру від`єднано від мережі централізованого опалення і влаштовано систему індивідуального опалення. Також, між позивачем та відповідачами відсутнє зобов`язання, жодних індивідуальних договорів на теплопостачання із позивачем він не укладав. Окрім того, квартира АДРЕСА_2 перебуває у власності кількох осіб, а тому вони мають нести солідарну відповідальність .

17.11.2025 року представник позивача скерувала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що дійсно квартиру АДРЕСА_2 від`єднано від мережі централізованого опалення і влаштовано систему індивідуального опалення. Однак згідно із Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 року, та Методикою розподілу обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358)користувачам такоїквартири нараховуєтьсяоплата за послуги з опалення місць загального користування і допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку (абонплата). Так, будинок по АДРЕСА_3 відноситься до 1-5 поверхової забудови, а тому частка теплової енергії, яка припадає на витрати з функціонування внутрішньо будинкової системи опалення, становить 25 % від теплової енергії на опалення. Із врахуванням цього обсягу спожитої теплової енергії на потреби було розраховано обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби та проведено нарахування для кожної квартири. Відповідно до п. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання. Наведене також передбачено Правилами наданняпослуги зпостачання тепловоїенергії,затвердженими постановоюКМУ №830від 21.08.2019року. Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок опалення місць загального користування будинку, в якому знаходиться його квартира, то позов є підставним і обґрунтованим, а тому просить такий задовольнити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінивши подані сторонами докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до приписів ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України;

плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Згідно із п. 11 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата заабонентське обслуговування-платіж,який споживачсплачує виконавцюкомунальної послугиза індивідуальнимдоговором пронадання комунальнихпослуг (далі-індивідуальний договір)або заіндивідуальним договоромз обслуговуваннямвнутрішньобудинкових системпро наданнякомунальних послуг(далі-індивідуальний договірз обслуговуваннямвнутрішньобудинкових систем)(крімпослуг зпостачання тарозподілу природногогазу із постачаннята розподілуелектричної енергії),що включаєвитрати виконавця,пов`язані зукладенням договорупро наданнякомунальної послуги,здійсненням розподілуобсягу спожитихпослуг міжспоживачами,нарахуванням тастягненням платиза спожитікомунальні послуги,обслуговуванням тазаміною вузлівкомерційного облікуводи ітеплової енергії(уразі їхнаявності убудівлі споживача),крім випадків,визначених цимЗаконом,а такожза виконанняінших функцій,пов`язаних зобслуговуванням виконавцемабонентів заіндивідуальними договорами(крімобслуговування тапоточного ремонтувнутрішньобудинкових системтеплопостачання,водопостачання,водовідведення тапостачання гарячоїводи);

Так,п.5ч.2ст.7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» визначено,що індивідуальнийспоживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Водночас, відповідно до ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,споживач здійснюєоплату заспожиті житлово-комунальніпослуги щомісяця,якщо іншийпорядок тастроки невизначені відповіднимдоговором.Споживач незвільняється відоплати житлово-комунальнихпослуг,отриманих нимдо укладеннявідповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Крім цього, положеннями ст.68ЖК України передбачено обов`язок квартиронаймачів нести витрати по оплаті комунальних послуг, а згідно із ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому законом порядку тарифами.

Відповідно до п. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається заметодикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

Згідно із п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 року ( надалі Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно доМетодики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (надалі Методики).

У п. 24 Правил вказано що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів,приміщення якихобладнані індивідуальнимисистемами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Наведене також зазначено і у п. 38 Правил.

У розділіIV Методики визначенопорядок розподілуобсягу спожитоїу будівлі/будинкутеплової енергіїна загальнобудинковіпотреби опалення.Зокрема уп.8зазначено,що у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %.

Відповідно до п. 12 Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Так, судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 загальною площею 34,2 кв.м., зареєстровані і проживають відповідач ОСОБА_1 , 1980 р.н., ОСОБА_2 , 2006 р.н., а також малолітній ОСОБА_3 , 2016 р.н., що стверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї та прописки № 76 від 13.08.2025 року /а.с. 7/.

З розпорядження Залізничної районної адміністрації ЛМР від 16.05.2006 року № 568 вбачається, що наймачу квартири АДРЕСА_2 погоджено технічну можливість відключення квартири від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання та влаштування квартирного водяного опалення та гарячого водопостачання.

Водночас, факт надання послуги теплопостачання до будинку по АДРЕСА_3 стверджується довідкою начальника відділу технічного обліку та повірки за період з 01.12.2021 року по 01.03.2024 року

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за послугу постачання теплової енергії (а.с. 9), відповідач, отримавши послугу з опалення місць загального користування і допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, від виконання обов`язку по оплаті наданих послуг ухилився, чим допустив виникнення заборгованості за період з 01.12.2021 року по 31.08.2025 року у розмірі 4159,49 грн.

Суд критично оцінює пояснення відповідача щодо безпідставності позовних вимог з підстав від`єднання квартири від мережі централізованого опалення і наявності у такій системи індивідуального опалення, оскільки, як вбачається із наданих позивачем доказів, ним заявлено вимогу про стягнення боргу за опалення місць загального користування і допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, така нарахована відповідно до діючих тарифів і здійсненна відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 року.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 703/3515/15-ц та від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18 /провадження № 61-22793 св 19/.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача з приводу того, що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з усіх повнолітніх мешканців квартири, оскільки згідно із ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» усі мешканці квартири несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, а у ст.ст. 541, 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково, або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, в той час, як згідно із ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

При цьомусуд зазначає,що уконтексті дотриманнявимог Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод Європейськийсуду зправ людинизазначає,що п.1ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїхрішень,водночас,як зазначеноу рішенніЄСПЛ усправі «Серявінта іншіпроти України»рішення ЄСПЛвід 10лютого 2010року )справа «Пронінапроти України»,рішення ЄСПЛ,від 18липня 2006року)»та рішенні усправі «РуїсТоріха протиІспанії» (RuizTorijav.Spain)від 9грудня 1994року,серія A,N303-A,п.29 «Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення, призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті».

Оскільки матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів того, що ним були складені Акти-претензії щодо ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуги з опалення місць загального користування у відповідності до вимог ст. 27 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги», то за наведеного, суд вважає заявлену позивачем вимог щодо стягнення боргу підставною і такою, що підлягає до задоволення.

Пунктом 10 частини 2 статті 7 ст.27ЗУ «Прожитлово -комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг;

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18 /провадження № 61-22793 св 19/, закріплена в пункті 10 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у частині другій статті 625 ЦК.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 30.10.2013 року у справі за № 6-59цс13 та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з січня 2024 року по червень 2025 року нараховано відповідачу пеню у розмірі 149,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 151,05 грн, 3 % річних у розмірі 45,85 грн,Така сумає обґрунтованою,будь-якихдоказів чивласних розрахунківна спростуваннятакої відповідачемне надано,а томуіз врахуваннямнаведеного ізвідповідача накористь позивачаслід стягнутизагальну сумуборгу урозмірі 4505,75(346,26грн+4159,49 грн).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із врахуванням наведеного, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3028,00грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 274, 275, 279, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за спожитутеплову енергію в розмірі 4505 (чотири тисячі п`ятсот п`ять) грн 75 коп., а також 3028,00 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ 05506460, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Д.Апостола, 1.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Іванюк І.Д.