Рішення № 132109517, 27.11.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1377/25

Провадження № 2/302/533/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 листопада 2025 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Повідайчика О.І., розглянувши заочно за правилами спрощеного позовного провадження в залі судових засідань цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2025 до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтований тим, що 30 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН», позикодавець) було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 102081250 (далі - кредитний договір). Умовами договору було передбачено надання позичальнику кредиту в сумі 5 000,00 грн на 30 днів з можливістю пролонгації зі сплатою відсотків за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день кредитування, що складає 15 грн та стандартною (базовою) ставкою - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день кредитування. Відповідач не виконав зобов`язання перед позикодавцем та 30.09.2021 згідно договору відступлення права вимоги № 09Т (далі - «Договір відступлення»), ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання - позивач просив стягнути з нього на свою користь суму 20 014,50 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 15 014,50 грн - заборгованість за відсотками. Крім того позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму понесених судових витрат.

Ухвалою судді від 29 вересня 2025 року було відкрито провадження в справі й постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У зв`язку з поверненням на адресу суду поштового відправлення з ухвалою про відкриття провадження за неможливістю його вручення ОСОБА_1 через її відсутність за місцем проживання, з метою забезпечення обізнаності відповідачки про розгляд справи судом та для надання їй можливості реалізації процесуальних прав - ухвалою суду від 28 жовтня 2025 року було постановлено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 13 листопада 2025 року. Внаслідок неявки учасників розгляд справи було відкладено на 27 листопада 2025 року.

У зв`язку з повторною неявкою, належним чином повідомлених про судове засідання, учасників справи, оскільки відповідачка не подала відзиву на позов, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи - суд постановив провести заочний розгляд справи.

Відзив на позов від відповідачки не надходив.

Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи та матеріали на обґрунтування заявлених ним вимог, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі фактичні обставини й дійшов таких висновків.

В обґрунтування позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» посилався на те, що 30 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики №102081250. На підтвердження цієї обставини до позовної заяви додано письмову копію зазначеного Договору позики (а.с. 71-78).

Суд зауважує, що на зазначеному договорі на його першому аркуші наявна відмітка про підписання з сторони ТОВ «МІЛОАН». Водночас кредитний договір не містить відомостей про його підписання позичальницею ОСОБА_1 .

Порядок укладення договору регламентований його розділом «6. Порядок укладення договору», який містить положення про те, що правочин укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщення проекту зазначеного договору в Особистому кабінеті є офертою. Відповідь про прийняття зазначеної пропозиції про укладення кредитного договору надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суд зауважує, що кредитний договір не містить порядку ідентифікації та верифікації позичальника, тобто з самого правочину не можна з`ясувати, яким чином установлюється й перевіряється особа позичальника при укладенні договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону,є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Надання електронних послуг передбачає установлення й перевірку їх учасників відповідними засобами.

Статтею 1 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) передбачено, що ідентифікація особи - це процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи. Ідентифікаційні дані особи - унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Засіб електронної ідентифікації - носій інформації, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи під час надання та/або отримання електронних послуг. Автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Суд проаналізував відомості письмових доказів, наданих відповідачем за результатами чого констатує, що договір не містить відомостей про способи та ідентифікацію й автентифікацію позичальника, не містить відомостей про електронний підпис ОСОБА_1 та підписання нею договору, а також не містить відомостей щодо платіжного засобу (реквізитів, картки відповідачки). Не містять зазначених відомостей і додатки до договору: графік платежів за договором (а.с. 79) та паспорт споживчого кредиту (а.с. 80, 81)

Єдиним письмовим документом, з якого можна припустити існування між позикодавцем і позичальником комунікації щодо укладення кредитного договору є анкета-заява на кредит № 102081250 від 30.05.2021 (а.с. 88, 89). Зі змісту заяви слідує, що вона створена 30.05.2021, сайт - tengo.ua, адреса якого є відмінною від вказаної в паспорті споживчого кредиту (а.с. 80, 81) - tengo.com.ua. Зазначена анкета-заява містить відомості про персональні дані позивачки: прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер, стать, вік і дату народження, паспорт громадянина України, адресу місця реєстрації й проживання, номер мобільного телефону НОМЕР_1 , електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та IP адресу з якої подано заяву - НОМЕР_2 . В анкеті-заяві відображено процедуру оформлення та розгляду заяви з відображенням дати й часу, яка включала в себе: заповнення заяви, автоматичну перевірку, додавання картки, автоматичну перевірку, перевірку в БКІ, скоринг, перевірку в БКІ, скоринг, підтвердження умов, обробку, підписання договору й обробку. В анкеті-заяві відображені відомості про прийняття рішення по заяві, результати скорингу, рішення про погодження та щодо погоджених умов кредитування. Зазначена анкета-заява не містить відомостей, які давали б змогу встановити спосіб і факт ідентифікації позикодавцем ОСОБА_1 як позичальниці та не містить відомостей про надіслання їй одноразового ідентифікатора, відомостей про зазначений одноразовий ідентифікатор. Окрім цього зазначена анкета-заява не містить відомостей про її підписання. Матеріали справи в сукупності також не дають можливості установити факт належності ОСОБА_1 номера мобільного телефону НОМЕР_1 та електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд зауважує, що позивач не надав відповідних доказів самостійно та не звертався до суду з клопотанням про наявність перешкод у їх отриманні й сприяння в цьому шляхом витребування.

З врахуванням установлених фактичних обставин суд констатує, що матеріалами справи не доводиться факт підписання ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 102081250 від 30.05.2021.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд зауважує, що факт укладення 30 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 Договору про споживчий кредит № 102081250 не підтверджується належними й допустимими доказами, а тому доходить висновку про недоведеність факту виникнення між зазначеними сторонами договірних відносин.

Суд уважає за необхідне перевірити доводи позивача щодо виплати позикодавцем відповідачці кредитних коштів, як підстави виникнення зобов`язальних відносин між вказаними сторонами.

Обов`язок позичальника повернути позику (кредит), у відповідності до умов договору, виникає тільки після і внаслідок виконання позикодавцем свого обов`язку видати (переказати) позичальнику відповідні грошові кошти - позику.

Суд зауважує, що на підтвердження виконання ТОВ «МІЛОАН» зазначеного договору й надання ОСОБА_1 кредиту позивачем було долучено до матеріалів справи платіжне доручення 28190181 від 31.05.2021 (а.с. 51).

Пунктом 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 передбачено, що первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Пунктом 4.10. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 передбачено, що первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Пунктом 5.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 передбачено, що Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них.

Вимоги щодо оформлення платіжного доручення передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 (далі - Інструкція № 22, в редакції чинній на момент стверджуваного проведення платежу).

Відповідно до п. 1.3. Інструкції № 22 її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

Згідно з п. 1 4. Інструкції № 22 платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції № 22 банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Згідно з п. 3.1 Інструкції № 22 Платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Постановою правління НБУ від 28.12.2018 № 162 було запроваджено формування номера банківського рахунку за стандартом IBAN.

Суд констатує, що надане позивачем платіжне доручення не містить відомостей про номери банківських рахунків платника та отримувача за стандартом IBAN, не містить назви й коду банку отримувача й не містить відомостей про дату його реєстрації й виконання банком.

Відтак суд висновує, що платіжне доручення 28190181 (а.с. 51) є недопустимим доказом на підтвердження факту видачі відповідачці кредиту та зауважує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів видачі ТОВ «МІЛОАН» кредитних коштів відповідачці у сумі 5 000,00 грн, а саме: первинних бухгалтерських документів чи будь-яких інших доказів існування цієї обставини загалом. Позивач не посилався на будь-який інший доказ видачі кредитних коштів ні в першій заяві по суті, ні в будь-яких інших заявах, не подавав відповідних доказів суду та/або не повідомляв суд про наявність труднощів у отриманні чи наданні такого доказу й не клопотав про витребування відповідних доказів. Суд не вправі витребовувати докази з власної ініціативи, позаяк це буде порушенням принципу змагальності сторін.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 № 566, лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Суд констатує, що позивачем не надано будь-яких доказів, зокрема первинних документів, оформлених відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо надання позики первісним кредитором. Суд висновує, що матеріали справи не містять доказів виникнення між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 договірних, а також зобов`язальних відносин, серед яких зустрічного обов`язку позичальника сплатити заборгованість.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на положення ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На підставі наведеного суд не установив факту укладення 30 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 Договору про споживчий кредит № 102081250 та не установив виникнення на підставі цього договору, й загалом, зобов`язальних відносин між сторонами, а також факту виникнення у ОСОБА_1 заборгованості (дати, суми) перед позикодавцем.

У зв`язку з тим, що під час судового розгляду не було установлено факту отримання позики відповідачкою, тобто виникнення суми основного боргу - суд висновує про відсутність підстав нарахування на суму основного боргу відсотків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.1055 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), як визначено статтею 1077 ЦК України, одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За правилом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов`язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні.

З врахуванням викладеного, за недоведеності виникнення зобов`язальних відносин між первісним позикодавцем та ОСОБА_1 суд доходить висновку, що не існуючі на момент відступлення за договором факторингу права вимоги не могли бути переуступлені, а відтак укладений договір факторингу не створив правових наслідків для відповідачки.

З урахуванням викладених правових норм та встановлених обставин у справі, беручи до уваги, що матеріалами справи не доводиться факт укладення 30.05.2021 Договору про споживчий кредит № 102081250 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , не доводиться факт отримання ОСОБА_1 на підставі Договору про споживчий кредит № 102081250 від 30.05.2021 позики в сумі 5 000,00 грн, не доводиться факт дійсності права вимоги на підставі зазначеного договору станом на 30.09.2021, тобто на дату укладення Договору відступлення вимоги № 09Т від 30.09.2021, суд доходить висновку про недоведеність обставин, на які позивач посилався як на підставу для задоволення позову, у зв`язку з чим вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 133,141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в позові Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуто Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач вправі оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Повне рішення суду складено 27.11.2025.

Головуючий суддя О. І. Повідайчик