Ухвала суду № 132106419, 27.11.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/23549/25

Провадження № 2-з/638/188/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова

у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Веремчук Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву В.о. керівника апарату Харківського апеляційного суду Олександра Ригіна про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Харківського апеляційного суду до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

25.11.2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна зава Харківського апеляційного суду в особі представника Ригіна О.В. до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача кошти на відшкодування шкоди, спричиненої в результаті пошкодження автомобіля Toyota Camry державний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 262328,64 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на проведене експертне дослідження у сумі 20355,84 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 3934,93 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1514,00 грн.

Одночасно із поданням позову, 25.11.2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла заява В.о. керівника апарату Харківського апеляційного суду Олександра Ригіна про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Харківського апеляційного суду до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно прохальної частини якої просить суд: накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 та на майно, належне ОСОБА_1 за місцем її реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в межах заявлених вимог 262328,64 грн.

Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту заяви про забезпечення позову та позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення заподіяної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 262328,64 грн.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову .

З матеріалів справи слідує, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд співвідносить негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

З викладеного вбачається, що між сторонами дійсно виник спір з приводу відшкодування шкоди, про що свідчить факт звернення позивача до суду з цим позовом, при цьому предметом даного позову є стягнення суми коштів, розмір якої є значним.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення,а тому їх вжиття до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси відповідача.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у цій справі,що потягне відсутність можливості поновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки позивачем заявлено вимоги майнового характеру, у разі ухвалення судом рішення на його користь його вимоги можуть бути задоволені за рахунок майна відповідача, яким відповідач у випадку незастосування заходів забезпечення позову має можливість вільно розпорядитися не на його користь, чим буде значно ускладнено або унеможливлено виконання судового рішення та ефективний захист порушених прав позивача у випадку задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення заборони відчуження на все майно відповідача у межах суми позовних вимог, тобто 262328,64 грн.

Що стосується накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 4 статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Тобто, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, суд може накласти арешт лише на грошові кошти, що належать відповідачеві та не підпадають під ознаки частини 4 статті 150 ЦПК України.

Отже, для накладення арешту на грошові кошти необхідно встановити які саме грошові рахунки та в яких банках вони відкриті на ім`я відповідача.

Із наведеного слідує, що відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, повинні бути зазначені в заяві про забезпечення позову.

Всупереч вказаного, заявником в заяві про забезпечення позову не зазначено відомостей щодо наявності у ОСОБА_2 рахунків, їх номери та назви фінансових установ, в яких вони відкриті.

Крім того, заявником не додано до матеріалів заяви відповідні докази, які б могли свідчити взагалі про наявність у ОСОБА_1 відкритих рахунків у фінансових установах.

Отже, заява в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахінках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи необхідність під час вжиття заходів забезпечення позову дотримуватись вимог розумності, обґрунтованості та співмірності виду забезпечення позову, зазначеного у заяві з заявленими вимогами, та збалансованості інтересів учасників справи, суд дійшов висновку, що доцільним та достатнім буде вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження належного відповідачу майна у межах суми позовних вимог, тобто 262328,64 грн.

Керуючись п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву В.о. керівника апарату Харківського апеляційного суду Олександра Ригіна про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Харківського апеляційного суду до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

До вирішення спору по суті та набранням рішення у справі №638/23549/25 законної сили заборонити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відчуження належного їй на праві власності рухомого та нерухомого майна у межах суми позовних вимог 262328 (двісті шістдесят дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

У відповідності до п. п. 3, 4, 7 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», судом зазначаються відомості про стягувача та боржника:

Стягувач: Харківський апеляційний суд, код ЄДРПОУ 42261368, місцезнаходження: м. Харків, м-н Героїв Небесної Сотні, 36.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію ухвали надіслати особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя: