Рішення № 132103210, 25.11.2025, Вишгородський районний суд Київської області

"25" листопада 2025 р. Справа № 363/5897/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

25 листопада 2025 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань Вільчинської Є.Д.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ: 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 03.07.2019 року ОСОБА_1 уклала з АТ «ОТП БАНК» кредитний договір № 2024613562.

14.03.2025 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/03/25, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2024613562, укладеного між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідно до реєстру боржників № 2 до договору факторингу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2024613562 в розмірі 48984 грн. 11 коп., з яких: 27873 грн. 83 коп. (заборгованість за тілом кредиту); 21110 грн. 28 коп. (заборгованість по відсотках за користування кредитом).

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , а саме з 14.03.2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій. З урахуванням цього, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 2024613562 у вищезазначеному розмірі.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило позовні вимоги задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за вказаним кредитним договором, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 17.10.2025 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом подачі заяв по суті справи.

У судові засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Разом з позовною заявою представником позивача заявлено клопотання (а.с. 5), в якому висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду.

Копію ухвали суду від 17.10.2025 року було доставлено в електронний кабінет позивача та представника позивача 19.10.2025 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками, сформованими засобами автоматизованої системи документообігу суду. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача будь-яких інших заяв, клопотань не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила. Про дату, час та місце судових засідань ОСОБА_1 повідомлялася шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за її офіційно зареєстрованою адресою проживання. Як вбачається з наявних у матеріалах справи зворотних поштових повідомлень, всі поштові відправлення, що направлялися судом ОСОБА_1 , за зареєстрованою адресою проживання були повернуті у зв`язку з відсутністю адресата та закінченням терміну зберігання. Станом на момент ухвалення судового рішення від відповідача ані засобами поштового зв`язку, ані на офіційну електронну адресу суду, ані в будь-який інший спосіб не надходило жодних заяв, клопотань, у тому числі відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов`язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов`язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.

У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 2024613562 від 03.07.2019 року.

Судом встановлено, що 03.07.2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2024613562 (а.с. 4).

Відповідно до положень розділу І кредитного договору № 2024613562 від 03.07.2019 року АТ «ОТП БАНК» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 12350 грн. 00 коп. з цільовим призначенням для придбання товару у продавця № 1. Продавцем № 1 умовами кредитного договору визначено ТО ТОВ ДІЄСА, ідентифікаційний код 36483471. Умовами кредитного договору строк повернення кредиту визначено 03.07.2021 року, фіксовану процентну ставку у розмірі 0,01 відсотка річних, обов`язок сплати 300 грн. 00 коп. в якості додаткових послуг банку у виді «СМС+Довідка», а також обов`язок внесення ОСОБА_1 передплати у розмірі 2 797 грн. 00 коп.

Складовою частиною кредитного договору № 2024613562 від 03.07.2019 року є також заява про надання банківських послуг, у тому числі шляхом відкриття рахунку та встановлення кредитного ліміту.

Невід`ємними додатками до кредитного договору № 2024613562 від 03.07.2019 року є також графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту (а.с. 5-6), в яких визначено порядок повернення кредиту, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом, а також плати за додаткові послуги банку. Крім того, у вказаних документах наведено вичерпну інформацію щодо реальної вартості споживчого кредиту, реальної річної процентної ставки, реальних витрат за споживчим кредитом.

Як кредитний договір № 2024613562 від 03.07.2019 року, так і додатки до нього, а також анкета-заява на отримання кредиту (а.с. 7) особисто підписані ОСОБА_1 як позичальником, а також уповноваженим представником АТ «ОТП БАНК» як кредитором.

Таким чином, суд вважає доведеним, що між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2024613562 від 03.07.2019року на вищезазначених умовах.

З товарного чеку № 000700008812583 від 03.07.2019 року (а.с. 8 зв.), виставленого ТОВ «ДІЄСА» (ідентифікаційний код 36483471), вбачається, що ОСОБА_1 була покупцем товару у виді планшету та комплектуючих загальною вартістю 14 797 грн. 00 коп.

З специфікації до кредитного договору (а.с. 10), а також квитанції про оплату (а.с. 9 зв.) судом підтверджено, що АТ «ОТП БАНК» на підставі товарного чеку № 000700008812583 від 03.07.2019 року було перераховано на користь ТОВ «ДІЄСА» (ідентифікаційний код 36483471) суму грошових коштів у розмірі 14797 грн. 00 коп. в якості кредиту для оплати вартості наведеного у рахунку товару. Покупцем товару, як і отримувачем кредиту, значиться ОСОБА_1 . Крім того, зі специфікації підтверджується обов`язок ОСОБА_1 щодо здійснення передплати у розмірі 2797 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що АТ «ОТП БАНК» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 2024613562 від 03.07.2019 року, перерахувавши погоджену суму грошових коштів відповідно до встановленого цільового призначення визначеному продавцю товару, придбання якого здійснювала ОСОБА_1 . Таким чином, у розпорядження ОСОБА_1 було надано суму грошових коштів (кредит) у розмірі 12350 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, а також умови кредитування щодо розміру процентної ставки, відповідно до графіку платежів та розрахунку вартості кредиту (а.с. 6) ОСОБА_1 по закінченню строку кредитування, тобто 03.07.2021 року, зобов`язана була повернути АТ «ОТП БАНК» суму кредиту у розмірі 12350 грн. 00 коп., сплатити відсотки у розмірі 1 грн. 11 коп., а також оплатити додаткові послуги банку у розмірі 6 648 грн. 50 коп.

Також судом встановлено, що Основними умовами кредитування розділ 3 передбачена кредитна лінія на суму 6000 грн.( з можливістю збільшення відповідно до умов договору) строком на 36 місяців з правом пролонгації та сплатою відсотків в розмірі 0,01% річних протягом 55 днів, та 5% в місяць після закінчення пільгового кредиту. Будь-яких інших документів, з яких би вбачалася зміна умов зобов`язання та умов кредитування, матеріали позовної заяви не містять.

Судом встановлено, що 14.03.2025 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/03/2025(а.с. 30-31), відповідно до п. 1.1 якого АТ «ОТП БАНК» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП БАНК», і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП БАНК» і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно до п. 6.2.3 договору факторингу № 14/03/2025 право вимоги переходить до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з моменту підписання сторонами цього договору, тобто з 14.03.2025 року.

З витягу з реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 14/03/2025від 14.03.2025 року (а.с. 33) судом встановлено, що за вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги АТ «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2024613562, яке складається з права вимоги заборгованості у загальному розмірі 48984 грн. 11 коп., з яких: 27873 грн. 83 коп. (заборгованість по тілу кредиту), 21110 грн. 28 коп. (заборгованість за процентами за користування кредитом).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним отримання ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2024613562 від 03.07.2019 року. Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2024613562 від 03.07.2019 року (а.с. 12-19) та виписки з рахунка приватного клієнта (а.с. 20-29) вбачається, що ОСОБА_1 допустила порушення своїх зобов`язань за кредитним договором № 2024613562 від 03.07.2019 року, не здійснивши повернення кредиту та сплату процентів за користування ним, внаслідок чого виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

З розрахунку заборгованості (а.с. 12-19) виписки з рахунка (а.с.20-29) судом підтверджено факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 60324 від 02.12.2021 року. Розрахунок заборгованості суд вважає обґрунтованим та правильним. У зв`язку з цим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрати позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (3028 грн. 00 коп.), витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцезнаходженням їх, забезпеченням доказів (1514 грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У випадках, коли сума витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що в межах даної справи докази не витребувалися, заходи забезпечення доказів не вживалися. Будь-якого документального підтвердження щодо проведення огляду доказів за місцем їх знаходження та понесення у зв`язку з цим судових витрат позивачем не надано.

З урахуванням цього суд не вбачає підстав для відшкодування на користь позивача заявлених ним судових витрат у розмірі 1514 грн. 00 коп., понесених ним у зв`язку з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ: 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014) суму заборгованості за кредитним договором № 2024613562 від 03.07.2019 року у загальному розмірі 48984 (сорок вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 11 копійок, з яких: 27873 (двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 83 копійки (заборгованість за тілом кредиту), 21110 (двадцять одна тисяча сто десять) гривень 28 копійок (заборгованість за процентами за користування кредитом).

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Головуючий суддя О.В. Рукас