Рішення № 132102895, 26.11.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6785/25 2/335/2979/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участі секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 17 травня 2016 року між АТ «Альфа Банк» правонаступником якого на підставі договору факторингу є позивач, та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 200 000,00 гривень, з процентною ставкою 36 % річних, зі сплатою обов`язкового мінімального платежу у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 гривень.

АТ «Альфа Банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку із чим станом на 20 грудня 2021 року в останньої перед банком утворилась заборгованість у розмірі 33814,16 гривень.

20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»було укладено договір факторингу N 4, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» відступило належне йому право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і за кредитним договором від 17 травня 2016 року, укладеним з відповідачем. Вищевказана сума заборгованості відповідачем не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.

Ухвалою судді від 21.07.2025 позовну заяву ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в справі, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

Сторони в судові засідання, призначені на 08 год 45 хв 07 серпня 2025 року та 08 год 45 хв 26 листопада 2025 року не з`явилися. При цьому, явка сторін та їх представників обов`язковою судом не визнавалася.

Представник позивача звертався до суду із заявами про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач, повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення судових повісток на адресу реєстрації її місця проживання, причин неявки в судові засідання не повідомила, відзив на позов не подала. Надіслані відповідачеві судові повістки, ухвала судді про відкриття провадження в справі, були повернуті поштою неврученими з відміткою про відсутність адресата за адресою.

Відповідно до ч. 6ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Пунктом 2 ч. 7ст. 128 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Днем вручення судової повістки відповідно до п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК Україниє день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1ст. 131 ЦПК України,учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідач не повідомляла суду іншої адреси свого місця проживання чи перебування.

Отже, судові повістки вважаються врученими відповідачеві в день проставлення працівником пошти відмітки про відсутність відповідача за адресою місця проживання.

Частиною 4 ст. 233 передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

17 травня 2016 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладений договір про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, за яким банк встановив відповідачу ліміт кредитної лінії в загальні сумі 200 000 грн з умовою сплати 36 % річних на споживчі цілі, зі строком кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. В договорі визначений обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн також сторони погодили повернення заборгованості за сумою кредитом, сплату процентів за його користування та сплату інших платежів за Угодою та Договором по Програмі "моментальна розстрочка на карту" здійснювати шляхом здійснення договірного списання банком у розрахунковий день з рахунку суми коштів в розмірі обов`язкового рівного платежу, в тому числі за рахунок коштів відновлювальної кредитної лінії.

В договорі сторони також встановити, що позовна давність за спорами, що випливають з Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, включаючи, але не обмежуючись відшкодуванням збитків, сплати неустойки (штрафів) тощо, становить 50 років.

Позичальник підтвердив, що отримав від АТ «Альфа-Банк» акцепт пропозиції на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17 серпня 2018 року, про що свідчить його підпис в оферті.

З виписки по рахунку відповідача за період з 17 травня 2016 року 20 грудня 2021 року вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, вносила кошти для погашення кредиту, проте допустила заборгованість (а.с.17-28).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 29) за станом на 20 грудня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 17 травня 2016 року становила 33814, 16 грн., з яких 28917,29 грн. прострочене тіло кредиту, 4584,19 грн. - заборгованість по відсотках, 312,68 грн - овердрафт (несанкціонована заборгованість).

20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 4, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» передав (відступив) ТОВ "Фінансова компанія «Еліт Фінанс» за плату належні йому права грошової вимоги, зокрема і право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, а товариство прийняло належні банку права вимоги до боржників, вказаних у Додатку № 1-1 до договору факторингу (а.с. 10-16).

Згідно пункту 2.2 договору факторингу право вимоги, що відступається згідно даного договору, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

Пунктом 2.3 Договору факторингу передбачено право вимоги, яке вважається відступленим Фактору з дати оплату Фактором ціни вимоги відповідно до п. 4.2. договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни вимоги відповідно до п. 4.2 Договору Сторони цього Договору підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників, за формою, встановленою в додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 зазначеного Договору факторингу, ціна права вимоги за цим Договором становить 12878944,00 грн. Фактор зобов`язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12878944,00 грн. шляхом перерахування на рахунок Клієнта , відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору. Факт передання коштів у вищезазначеній сумі підтверджується платіжним дорученням № 34291 від 20 грудня 2021 (а.с. 15 зворот).

Згідно Додатку 1-1 до Договору факторингу N 3 від 20 грудня 2021 року до позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором, за яким станом на день укладення договору факторингу заборгованість складала 33814,16 грн. (а.с. 16).

Доказів належного виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним відповідач суду не надала, правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, складеного представником позивача, Дейч О.Я. не спростувала.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістомстатті 526ЦКУкраїни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048ЦК України).

Частиною 2статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1статті 1077ЦК України однасторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1статті 1078ЦК України предметомдоговору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі N668/7544/15-цзазначено, що: "за приписами частини 1статті 517ЦК України первіснийкредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1статті 519ЦК України).

З огляду на встановлені фактичні обставини, суд доходить висновку, що позов ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витратсторони,на користьякої ухваленесудове рішення.

Відповідно ст.133ЦПК Українисудові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи,до якихналежать витратина професійнуправничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

За звернення до суду з позовом ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн (а.с. 1, 5).

Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягнення з відповідача в повному обсязі в силу приписів ч. 1 ст. 141ЦПК України.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничудопомогу,суд виходитьз наступного.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Реалізація принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на правничу допомогу, які позивач очікувала понести у зв`язку із розглядом справи, викладеному в позові, представник позивача зазначив, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.

Розмір понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги підтверджується даними, які містяться в наданих представником позивача договорі про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 (а.с. 30, 31), акті приймання-передачі наданих адвокатом Литвиненко О.І. послуг від 15.07.2024 (а.с. 32), платіжній інструкції № 4925 від 01.10.2024 (а.с. 34).

Відповідач співмірність витрат позивача на оплату правничої допомоги із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони не спростувала, з клопотанням про зменшення таких витрат до суду не зверталася.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,141,223,247,259,263-265,280283ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ідентифікаційний код 40340222, адреса: м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2) 46042 (сорок шість тисяч сорок дві) гривні 16 коп., з яких 33814,16 грн. заборгованість за кредитним договором від 17 травня 2016 року, 3028 грн. 00 коп. судовий збір, 9200 грн. 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Стеценко