Ухвала суду № 132102814, 17.11.2025, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 4-с/243/16/2025

Номер справи 243/8948/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 17 » листопада 2025 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Гончарової А.О.,

за участю секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, скаргу ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: уповноваженої особи директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Білай Ольги Сергіївни, Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на бездіяльність державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: уповноваженої особи директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк» Білай О.С., Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.В обґрунтуванняскарги зазначив,що 19.10.2016року напідставі виконавчоголиста №2/243/4662/2015,виданого Слов`янськимміськрайонним судомДонецької області20.07.2016року,було відкритовиконавче провадження(ВП)№ 52691821та винесенопостанову провідкриття виконавчогопровадження державнимвиконавцем МорозА.К.Дружківського міськоговідділу державноївиконавчої службиГоловного територіальногоуправління юстиціїу Донецькійобласті щодовиконання рішенняСлов`янського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від28.12.20215року усправі №243/8948/15-цза позовомУповноваженої особиФонду гарантуваннявкладів фізичнихосіб наздійснення тимчасовоїадміністрації вПАТ «ДельтаБанк» простягнення з ОСОБА_1 заборгованості закредитним договоромв розмірі124396,02грн. Постановою від21.11.2017року заступниканачальника Дружківськоговідділу державноївиконавчої службиу Краматорськомурайоні Донецькоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїКорнєєва А.О.був накладенийарешт навсе майноборжника вмежах сумизвернення стягненнята встановленазаборона йоговідчуження. У відповідьна адвокатськийзапит адвокатаКлименко Я.М.в інтересах ОСОБА_1 ,листом від08.05.2025року відДружківського ВДВС,повідомлено,що 06.09.2018року Державнимвиконавцем винесенопостанову проповернення виконавчогодокумента -виконавчого листа№2/243/4662/2015,виданого Слов`янськимміськрайонним судомДонецької області20.07.2016року,Стягувачу напідставі п.5ч.1ст.37Закону України«Про виконавчепровадження». Про накладенийарешт навсе йогомайно ОСОБА_1 дізнався випадковолише в2025році звідомостей,які містятьсяв Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно.Наявність протягоммайже 8-мироків накладеногоарешту навсе майно ОСОБА_1 ,за умовизавершеного виконавчогопровадження тавідсутності майновихвимог збоку Стягувачає невиправданимвтручанням управо особина мирневолодіння тарозпорядження своїммайном. 22.09.2025року доДружківського ВДВСадвокатом КлименкоЯ.М.в інтересах ОСОБА_1 було направленозаяву прозняття арештуз майна ОСОБА_1 .За результатомрозгляду вказаноїзаяви рішеннямвід 30.09.2025року виконуючогообов`язки начальникавідділу ДружківськогоВДВС МордовцевоїІ.М.було відмовленов задоволеннізаяви ОСОБА_1 . В обґрунтування відмови ОСОБА_2 зазначено, що в даному випадку повернення виконавчого документа Стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника, тому арешт може бути знятий за рішенням суду.

В зв`язку з викладеним, заявник просить суд зобов`язати Дружківський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника від 21.11.2017 року у виконавчому провадженні № 52691821.

Заявник ОСОБА_1 , та представник заявника, адвокат Клименко Я.М., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №2022659 від 10 жовтня 2025 року, в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Заінтересована особа, уповноважена особа директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк» Білай О.С., в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Представник заінтересованої особи, Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Рішенням Слов`янськогоміськрайонного судуДонецької областівід 28грудня 2015року,яке набулозаконної сили11січня 2016року,у справі№243/8948/15-ц,провадження №2/243/4662/2015задоволено позовуповноваженої особиФонду гарантуваннявкладів фізичнихосіб наздійснення тимчасовоїадміністрації вПАТ «ДельтаБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором.Цим рішеннямсолідарно стягнутоз ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користьПАТ «ДельтаБанк» заборгованістьза кредитнимдоговором №310006027628015від 30серпня 2011,яка утвориласястаном на31липня 2015року таскладається із:суми заборгованостіза кредитнимдоговором -107514грн.90коп.,суми заборгованостіза відсотками 16881грн.12коп.,що разомскладає 124396грн.02коп.,також стягнутоз ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користьПАТ «ДельтаБанк» витрати позивача пов`язані із публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у сумі по 210 грн. з кожного.

На виконання вказаного рішення суду ПАТ «Дельта Банк» було отримано виконавчий лист №2/243/4662/2015 від 20.07.2016, який спрямовано до примусового виконання у Дружківський міський ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, де на виконання вказаного рішення суду було відкрито виконавче провадження №52691821.

В межах виконавчого провадження №52691821 державним виконавцем 21.11.2017 винесена постанова про арешт майна боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.04.2025, міститься запис про обтяження 23686046 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації 01.12.2017, на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер 52691821, виданої 21.11.2017 Дружківським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, вид обтяження арешт нерухомого майна, особа, права якої обтяжуються ОСОБА_1 .

Постановою заступника начальника Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Корнєєва А.О. при примусовому виконанні виконавчого листа №2/243/4662/2015 від 20.07.2016 об`єднано виконавчі провадження №52691821, №52691999 у зведене виконавче провадження №55219169.

06.09.2018 року постановою заступника начальника Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Корнєєва А.О. на підставі п.5 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий лист №2/243/4662/2015 від 20.07.2016 року повернутий стягувачу в зв`язку з неможливістю перевірити майновий стан боржника за адресою вказаною у виконавчому документі в зв`язку з проведенням на території Горлівки ООС. При перевірці Державного реєстру речових прав, нерухоме майно за боржником значиться, на яке накладено арешт, але оскільки майно розташоване на території м. Горлівка, здійснити заходи щодо реалізації арештованого майна неможливо. Земельні ділянки на території Дружківської міської ради відсутні. За трудовими та цивільно-правовими договорами не працює, пенсію не отримує. Згідно відповіді ДФС рахунки відсутні. Згідно довідки Сервісного центру 1443 автомототранспорт не зареєстрований. Відповідно відповіді Міністерства соціальної політики України, боржник на підконтрольну українській владі територію не перереєструвався.

22.09.2025 року до Дружківського ВДВС адвокатом Клименко Я.М. в інтересах ОСОБА_1 було направлено заяву про зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

У своїй відповіді вих.№ 43533/2861/23/2025 від 30.09.2025 за результатами розгляду вищевказаної заяви Дружківським ВДВС у Краматорському районі Донецької області було відмовлено у скасуванні арешту, оскільки повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно зі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд зазначає, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що підтверджує неодмінність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Критерії правомірності втручання держави у право власності закладені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції та утворюють «трискладовий тест», за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання.

У рішенні від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» («Sporrong and Lonnroth v. Sweden») ЄСПЛ зазначив, що будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, своєю чергою, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

Щодо першого припису ЄСПЛ у пунктах 63, 64 рішення у справі «Маркс проти Бельгії» (Marckx v. Belgium) зауважив, що, визнаючи право на безперешкодне користування своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності. Держава сама визначає «необхідність» відповідного закону, а наявність «суспільного інтересу» може спонукати державу до «здійснення контролю за використанням власності», включаючи розпорядження та спадкування.

ЄСПЛ визначає найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля [рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited v.Ukraine)].

Достатньо докладно стандарт верховенства права та пропорційність як його складова частина висвітлені у практиці ЄСПЛ.

Так, у рішенні у справі «Фрессо і Руар проти Франції» (Fressoz and Roire v. France) ЄСПЛ зазначає, що «необхідність» будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Якщо такого мотивування немає, це є проявом свавілля держави.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ наголосив на неприпустимості свавільного втручання держави у права людини без нагальної на те потреби. Звичайно, насамперед уповноважені органи державної влади повинні оцінювати, чи наявна реальна суспільна потреба, яка виправдовує таке обмеження.

Вирішувати питання про пропорційність чи непропорційність обмеження прав людини має суд, адже судова влада - політично нейтральна гілка влади, покликана урівноважувати інші гілки влади у цьому напрямі.

ЄСПЛ вказав на неодмінність перевіряти обмеження прав людини, передбачені у національному законі, визначати наявність обставин для його застосування та вирішувати питання співмірності. У сукупності це утворює трискладовий тест на пропорційність.

Обмеження прав має передбачатися національним законом. Такий закон повинен існувати на момент введення такого обмеження. Обмеження прав у такому разі повинно прямо передбачатися у законі, а зміст закону повинен бути доведений до відома громадян.

Закон має відповідати критеріям якості - обмеження прав повинно бути зрозумілим для кожного.

Обмеження прав повинно відповідати легітимній меті. Така мета зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи.

Втручання у права має відповідати вимогам співмірності. Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не метою, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним, безальтернативним та достатнім, а не надмірним. Співмірність є найбільш складним критерієм для вирахування та встановлення. Обмеження прав часто є законним і відповідає легітимній меті, але характер такого обмеження є надмірним.

Отже, можна зазначити, що лише за умови дотримання всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. З позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

У цій справі питання полягає в тому, чи може наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника становити втручання у мирне володіння у значенні статті 1 Першого протоколу, і якщо так, то чи є таке втручання законним і чи переслідує легітимну мету «в інтересах суспільства», а також чи є воно пропорційним меті, якої прагнуть досягти.

Правовою метою накладення арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання судового рішення. Тобто, кредитор, на користь якого у боржника виникло зобов`язання за судовим рішенням, яке підлягає примусовому виконанню, має обґрунтовані очікування, що внаслідок накладення арешту на майно боржника та його подальшої реалізації остаточне рішення суду буде виконане. Тож накладення та існування арешту на майно боржника до закінчення примусового виконання судового рішення має важливе значення для забезпечення виконання остаточного судового рішення та реального поновлення прав фізичних та юридичних осіб.

Із врахуванням наведеного, бракує підстав вважати, що державним виконавцем не дотримано справедливого балансу між суспільними та індивідуальними інтересами в контексті обмеження права боржника на мирне володіння своїм майном.

Водночас, встановлюючи, чи не змушений боржник нести надмірний індивідуальний тягар внаслідок такого обмеження, суд враховує, що арешт майна є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання судового рішення, що підлягає примусовому виконанню. В ситуації, коли бракує будь-якої можливості відновити виконавче провадження, відпадає і сама правова мета збереження арешту - забезпечення виконання судового рішення в примусовому порядку. Збереження арешту, накладеного на майно боржника, за таких умов свідчить, що особа позбавляється можливості вільно розпоряджатися своїм майном без існування для цього правової мети, оскільки сам факт існування арешту не призведе до реального поновлення прав кредитора. За таких обставин особа змушена нести надмірний індивідуальний тягар.

Отже, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови, коли немає виконавчого провадження та майнових претензій з боку кредитора, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібного підходу притримується Верховний Суд у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21).

Врахувавши усталену практику ЄСПЛ, яка є обов`язковою для застосування національними судами, суд доходить висновку, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, коли немає актуального виконавчого провадження та можливості продовження виконання судового рішення у примусовому порядку, призводить до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У цій справі скаржник просить про зняття арешту, накладеного на майно під час здійснення виконавчого провадження, не у зв`язку із порушенням порядку його накладення державним виконавцем, а у зв`язку з порушенням його прав як власника майна та відсутністю підстав для збереження такого арешту протягом тривалого часу.

Враховуючи встановлені у справі обставини, а саме: відсутність відкритих виконавчих проваджень та фактичних майнових претензій стягувача до скаржника, суд доходить висновку, що наявність протягом тривалого часу арешту, накладеного державним виконавцем на нерухоме майно скаржника, без об`єктивної та передбачуваної можливості поновлення виконавчих проваджень за виконавчим листом, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном.

Оскільки наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника за встановленими у справі обставинами становить невиправдане втручання у його право на мирне володіння його власним майном, з метою ефективного захисту прав скаржника арешт, накладений на його майно, підлягає скасуванню судом на підставі частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, а саме, за рішенням суду.

Керуючись ст.ст. 258-261, 450-451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: уповноваженої особи директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Білай Ольги Сергіївни, Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на бездіяльність державного виконавця задовольнити.

Зобов`язати Дружківськийвідділ державноївиконавчої службиу Краматорськомурайоні Донецькоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїзняти арештз усьогонерухомого майна ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , який було накладено в межах виконавчого провадження № 52691821, реєстраційний номер обтяження №23686046 (спеціальний розділ), внесений 01 грудня 2017 року на підставі постанови про арешт майна боржника №52691821 від 21 листопада 2017 року.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали виготовлений 24 листопада 2025 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області А.О. Гончарова