Рішення № 132100000, 20.11.2025, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/185/25

провадження № 2/691/348/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2025 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., при секретарі Шаповал Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 12.05.2024-100002089 від 12.05.2024 у розмірі 8200 грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 12.05.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір (оферту) № 12.05.2024-100002089, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 2500 грн., строком на 112 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитними коштами та комісії у розмірі 10 % від суми кредиту.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 2500 грн. 00 коп. на передбачених договором умовах.

Відповідач не надав своєчасно ТОВ «Споживчий центр» грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим, станом на 13.01.2025 має заборгованість у сумі 8200 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 2500 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками 4200 грн. 00 коп., комісії 250 грн. 01 коп. та неустойки 1250 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.

Про час і місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 повідомлений належним чином, за встановленим місцем реєстрації останнього, про що свідчить реєстр відправки поштової кореспонденції.

У встановлений судом строк, відзив на позовну заяву не надходив. Заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження також до суду не надходила.

Оскільки відповідач не подав відзив на позовну заяву, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.

Електронний договір, відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому, у тому числі, Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Судом установлено, що 12.05.2024 ОСОБА_1 склав заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), ознайомився та прийняв умови кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) № 12.05.2024-100002089, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором: Е514, отримав від ТОВ «Споживчий центр» кредит у розмірі 2500 грн., строком на 112 днів, з кінцевою датою повернення 31.08.2024.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 2500 грн. 00 коп. підтверджується квитанцією про проведення виплати в системі LIQРAY.

За умовами договору позичальник зобов`язався сплачувати відсотки за користування кредитними коштами протягом усього строку користування кредитом за ставкою у розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитними коштами.

Позивачем надано довідку розрахунок про стан заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 12.05.2024-100002089, з якої вбачається, що останній має заборгованість перед позивачем у сумі 8200 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 2500 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками 4200 грн. 00 коп., комісії 250 грн. 01 коп. та неустойки 1250 грн.

Разом із тим, вказана довідка-розрахунок містить лише посилання на загальний розмір нарахувань та не містить відомостей про порядок, розміри всіх нарахувань, якими б обґрунтовувалися суми боргу, про які йде мова у позовній заяві, а також не містить відомостей про сплату відповідачем кредиту та на погашення яких саме складових кредиту такі кошти були спрямовані.

А тому, суд вважає дану довідку неналежним і недопустимим доказом нарахованої заборгованості за кредитним договором та приходить до висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у сумі 2500 грн. 00 коп. та заборгованість за відсотками, яка передбачена умовами п. 9 кредитного договору в сумі 3212 грн. 17 коп.

Крім того, із п. 8 кредитного договору вбачається, що кредитодавець вніс в договір платежі за супровідні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладення договору комісія, пов`язана з надання кредиту - 10 % від суми кредиту, що становить 250 грн.

Разом із тим, згідно постанови Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, за висновками Верховного Суду несправедливими є положення договору про споживчий кредит, який містить умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Крім того, у п. 25 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17 зауважено, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-Ш), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі № 363/1834/17).

У п. 8, 9 кредитного договору вказано лише розмір комісії і графік її сплати, однак не зазначено за які конкретні послуги така комісія нарахована.

Враховуючи те, що суму комісії позивач включив на власну користь та такі дії не становлять послугу, яку замовив позичальник, оскільки відповідають економічним потребам лише самого кредитодавця, тому положення умов договору про сплату комісії за надання кредиту в сумі 250 грн. є нікчемними.

Також, за умовами п. 13 договору, позичальник сплачує неустойку у розмірі 25 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання.

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із 24.02.2024 та на день винесення рішення судом, на території України діє воєнний стан, уведений Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022 та затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на період якого розповсюджується п. 18 Положень.

За таких обставин, суд вважає, що вимога про стягнення із ОСОБА_1 суми неустойки в розмірі 1250 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає.

Викладене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 28.11.2024 у справі № 756/8788/22 (провадження № 61-7585св24), від 27.11.2024 у справі № 759/4324/23 (провадження № 61-11727св24).

На підставі викладеного, з відповідача підлягають стягненню: заборгованість за тілом кредиту в сумі 2500 грн. 00 коп. та заборгованість за відсотками в сумі 3212 грн. 17 коп., а всього 5712 грн. 17 коп.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1687 грн. 45 коп.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 282 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 12.05.2024-100002089 від 12.05.2024 у сумі 5712 (п`ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 17 коп. та судовий збір у сумі 1687 (одна тисяча шістсот вісімдесят сім) грн. 45 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Суддя Л. В. Подорога