Рішення № 132092985, 26.11.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 рокуСправа №160/32035/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про скасування арешту на майно та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

06.11.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , з вимогами:

- скасувати арешт на майно, що належить ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 накладений постановою державного виконавця Тернівського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 09.11.2017 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні № 55086173 з виконання виконавчого листа № 194/873/15к виданого 19.10.2017 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровській області;

- зобов`язати Павлоградський відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄРДПОУ 44896461 вчинити дії щодо зняття арешту з усього майна, що належить ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою державного виконавця Тернівського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 09.11.2017 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, номер запису про обтяження 25797609, дата, час державної реєстрації: 09.11.2017 13:44:16.

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що 06.11.2017 року до Тернівського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов виконавчий лист від 19.10.2017 року № 194/873/15к відповідно до якого підлягало конфіскації у засудженого ОСОБА_1 усе належне йому майно на користь держави. 08.11.2017 року державним виконавцем Тернівського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (надалі державний виконавець Тернівського МВ) на підставі Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VII від 02.06.2016 року (надалі - Закон України 1404-VII) відкрито виконавче провадження № 55086173. 09.11.2017 року державним виконавцем Тернівського МВ на підставі цього Закону винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить позивачу. 05.07.2018 року виконавче провадження № 55086173 завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», заходи примусового виконання рішень не скасовувались, постанова про зняття арешту з майна боржника не виносилась. Виконавчий документ направлено на адресу Павлоградського міськрайонного суду. Станом на 29.07.2025 року виконавчий лист № 194/873/15к від 19.10.2017 року Павлоградського міськрайонного суду про конфіскацію у засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 усього належного йому майна на користь держави на виконанні не перебуває та повторно до відділу не надходив.

У відповідь на звернення на заяву про зняття арешту з належного майна 02.10.2025 року представнику позивача від відповідача надійшла відповідь, про те що у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 внесено до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Враховуючи те, що виконавче провадження № 55086173 завершено 05.07.2018 року і на даний час виконавчі дії щодо виконання вироку Павлоградського міськрайонного суду в частині конфіскації майна ОСОБА_1 не проводяться, останній повністю відбув покарання, доцільність арешту майна позивача відповідачем не доведена, у зв`язку із чим таким чином подальший арешт майна позивача в межах вказаного виконавчого провадження є надмірним втручанням у його право на мирне володіння своїм майном. Вважаючи такі дії державного виконавця протиправними, що вчинені всупереч чинному законодавству, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями , справу № 160/32035/25 передано до розгляду судді Рябчук О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

20.11.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області подано письмові пояснення. Так, третьою особою зазначається, що ГУ ДФС не є органом, що виконує функції та повноваження з реалізації податкової політики, оскільки знаходиться у стадії ліквідації. Водночас позивачем не було зазначено, як саме зазначене рішення вплине на права та обов`язки третьої особи.

24.11.2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подано письмові пояснення щодо позову. Третьою особою позовні вимоги підтримуються в повному обсязі, оскільки у зв`язку з накладенням арешту на квартиру вона не може вільно розпоряджатись належною їй часткою майна. Зазначає, що стягувачем протягом 3 років не пред`явлено виконавчий документ до примусового стягнення, а виконавцем в день закінчення стягнення не винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» не знято арешт, накладений на майно позивача, а також не виключено відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників.

Копію ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами адміністративного позову отримано Павлоградським відділом державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 10.11.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.

Відповідачем відзиву проти позову не було надано. З клопотаннями, заявами, поясненнями відповідач до суду не звертався.

Відповідно дост. 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до положень ч.6ст.162 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до ч.5, ч.8ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 на праві спільної приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину /ВЕР 189597 р 20В3/07.06.2007/ за законом належить 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до розпорядження Тернівського міського голови від 30.01.2024 року № 19/0/3-24 «Про перейменування вулиць, провулків в місті Тернівка Тернівської міської територіальної громади, назви яких пов`язані з державою-агресором» вулицю Лермонтова перейменовано на вул. Григорія Сковороди.

Отже, ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної власності 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

10.06.2016 року позивача визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком сім років, з конфіскацією усього належного йому майна.

06.11.2017 року до Тернівського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов виконавчий лист від 19.10.2017 року № 194/873/15к відповідно до якого підлягало конфіскації у засудженого ОСОБА_1 усе належне йому майно на користь держави.

08.11.2017 року державним виконавцем Тернівського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (надалі державний виконавець Тернівського МВ) на підставі Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VII від 02.06.2016 року (надалі - Закон України 1404-VII) відкрито виконавче провадження № 55086173.

09.11.2017 року державним виконавцем Тернівського МВ на підставі цього Закону винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить позивачу.

Таким чином, після виявлення у спільній власності позивача нерухомого майна, а саме, 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , Дніпропетровській області державним виконавцем Тернівського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області на вказану квартиру накладено арешт.

05.07.2018 року державному виконавцю Тернівського МВ надійшов лист № 203-01-46 від 25.04.2018 року з Тернівської міської ради Дніпропетровської області, яким Тернівському МВ ДВС ГТУЮ відмовлено у надані дозволу на реалізацію нерухомого майна, яке належить позивачу, в зв`язку з тим, що в квартирі зареєстрована малолітня ОСОБА_3 2008 року народження.

05.07.2018 року державним виконавцем Тернівського МВ винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України 1404-VII в редакції від 06.02.2018 року, яку разом з виконавчим листом від 19.10.2017 року № 194/873/15к відправлено до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до інформаційної довідки № 5005338248605-17187340807 сформованої 21.07.2025 року за постановою про арешт майна боржника, серія та № 55086173 виданої 09.11.2017 року державним виконавцем Тернівського МВ накладено арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження 25797609 від 09.11.2017 року 13:44:16.

Відповідно до довідки про звільнення серії ДНП № 05175 від 03.03.2020 року Позивач будучи засудженим 10.06.2016 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. ст. 307 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна звільнений 03.03.2020 року по відбуттю строку покарання.

Відповідно до інформаційної довідки № 436279940 від 21.07.2025 року:

- ОСОБА_4 прийняла в спадщину 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_1 прийняв в спадщину 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_5 отримав відповідно до договору дарування 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав № 362040904 від 16.01.2024 року ОСОБА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 (надалі Третя особа 2) відповідно до договору дарування серія та номер 56 виданого 16.01.2024 року подаровано 1/3 квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав № 410789996 від 31.01.2025 року ОСОБА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 за договором купівлі-продажу, серія та номер: 207, виданого 31.01.2025 року придбала 1/3 квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до Інформаційної довідки № 436244463 від 21.07.2025 року:

- право власності ОСОБА_4 на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 погашено 31.01.2025 року;

-право власності ОСОБА_5 на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 запис про право власності в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 31.01.2025 року;

-право власності ОСОБА_1 на 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 .

Отже, позивач є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , а Третя особа є власником 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

В наслідок проведеної реорганізації, 22.07.2025 року представником позивача до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено адвокатський запит з метою отримання інформації стосовно арешту нерухомого майна позивача та стану виконавчого провадження.

29.07.2025 року представнику позивача надійшла відповідь про те, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у відділі перебувало виконавче провадження № 55086173 з примусового виконання виконавчого листа № 194/873/15к від 19.10.2017 року Павлоградського міськрайонного суду про конфіскацію у засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 усього належного йому майна на користь держави.

У зазначеній відповіді повідомлено, що 09.11.2017 року державним виконавцем Тернівського ВМ винесено постанову про арешт майна боржника та відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження № 25797609 зареєстрованого 09.11.2017 року. 05.07.2018 року виконавче провадження № 55086173 завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», заходи примусового виконання рішень не скасовувались, постанова про зняття арешту з майна боржника не виносилась. Виконавчий документ направлено на адресу Павлоградського міськрайонного суду.

16.08.2025 року представником позивача відповідачу направлено заяву з вимогами зняти арешт, накладений на майно позивача та виключити відомості з Єдиного реєстру боржників, щодо арешту на нерухоме майно.

02.10.2025 року представнику позивача від відповідача надійшла відповідь на заяву, про те що у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 внесено до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вважаючи протиправною прийняту державним виконавцем постанову про накладення арешту на майно, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Пунктом 1 частини 1статті 19 КАС Українивстановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових відносинах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1статті 170 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року №4651-VI(надалі, такожКПК України) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з частиною 3статті 535 КПК Україниу разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Частиною 1статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIIIпередбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому, чиннийКПК Українипередбачає можливість виконання судових рішень органами ДВС, однак не встановлює порядок оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень, прийнятих у кримінальному провадженні.

Натомість, частиною 1статті 287 КАС Українипередбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, з урахуванням того, що вКПК Українине передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні судових рішень, прийнятих у кримінальному провадженні, такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.01.2020 у справі №823/564/17, від 19.06.2019 у справі № 383/493/18, від 27.03.2019 у справі №586/77/17, від 12.12.2018 у справі № 757/61236/16-ц.

Відповідно до ст. 124 Конституції України рішення судів, що набрали чинності, підлягають обов`язковому та безумовному виконанню всіма без винятково особами на території України. При цьому, рішення суду носять обов`язковий характер індивідуально правового акту, не підлягають будь якому розширеному та на власний розсуд трактуванню іншими особами, ніж судові органи.

Будь яке ухилення боржника від виконання вимог чинного рішення суду, його невиконання чи перешкоджання виконанню, є неправомірним діянням, за яке, відповідно до закону, передбачена відповідальність.

Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати зазначеним постановам відповідача оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, єЗакон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ(далі - Закон №1404-VІІІ, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

За приписамистатті 1 Закону №1404-VІІІвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1статті 5 Закону №1404-VІІІпримусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цимЗакономвипадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першоюстатті 18 Закону №1404-VIIIвизначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів п. 1 ч. 2ст. 18 Закону №1404-VIIIвиконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1ст. 26 Закону №1404-VІІІвиконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, зокрема, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 ч. 4ст. 26 Закону №1404-VІІІвизначено, що під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються: у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився.

За змістом приписів абз. 1 ч. 5ст. 26 Закону №1404-VІІІвиконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника податидекларацію про доходита майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

При цьому, ч. 7ст. 26 Закону №1404-VІІІпередбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеномустаттею 56 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 56 Закону №1404-VІІІарешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Частиною 5статті 56 Закону №1404-VІІІвстановлено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Пунктом 10 Розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі -Інструкція №512/5), встановлено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані:

назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;

зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно доЗакону №1404-VІІІпідлягає примусовому виконанню.

У розумінні приписів ч. 1ст. 59 Кримінального кодексу України(далі -КК України) конфіскація майна - різновид додаткового кримінального покарання і полягає в примусовому безплатному вилученні майна, яке є власністю засудженого, у власність держави. Цей вид покарання застосовується тільки тоді, коли він передбачений санкцією статтізакону, за якою підсудний визнаний винним.

Для забезпечення конфіскації майна і цивільного позову у порядку, визначеного кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на якихзакономпокладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено арешт.

Статтею 48 Кримінально-виконавчого кодексу України(далі -КВК України) визначено порядок виконання покарання у виді конфіскації майна та встановлено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження».

Наведеній нормі кореспондують приписи ч.ч. 1-2ст. 62 Закону №1404-VІІІ, якими передбачено, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Водночасст. 49 КВК Українивизначено, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.

Таким чином, виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби, зокрема, з такими особливостями. Державний виконавець отримує від суду, який постановив вирок наступні документи: 1) якщо опис майна проводився - виконавчий лист, копію вироку та копію опису майна; 2) якщо опис майна не проводився - виконавчий лист, копію вироку та довідку про те, що опис майна не проводився.

На підставі отриманих від суду документів державний виконавець приймає рішення про відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про виконавче провадження».

У першому випадку, якщо опис майна вже проводився, державний виконавець перевіряє наявність зазначеного в описі майна і вживає заходи щодо виявлення іншого майна засудженого, яке підлягає конфіскації. У випадку виявлення такого майна, державний виконавець включає його до опису.

У другому випадку, якщо опис майна не проводився, державний виконавець здійснює виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, що підлягає конфіскації і після його виявлення здійснює опис майна, про що складає відповідну постанову.

Особливість справи, що розглядається, полягає у тому, що виконавче провадження здійснювалося з метою забезпечення виконання судового рішення, що передбачало конфіскацію майна, яке є власністю засудженого, як додаткового покарання, визначеногостаттею 59 КК України.

29.07.2025 року представнику позивача надійшла відповідь про те, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у відділі перебувало виконавче провадження № 55086173 з примусового виконання виконавчого листа № 194/873/15к від 19.10.2017 року Павлоградського міськрайонного суду про конфіскацію у засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 усього належного йому майна на користь держави.

У зазначеній відповіді повідомлено, що 09.11.2017 року державним виконавцем Тернівського ВМ винесено постанову про арешт майна боржника та відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження № 25797609 зареєстрованого 09.11.2017 року.

05.07.2018 року виконавче провадження № 55086173 завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», заходи примусового виконання рішень не скасовувались, постанова про зняття арешту з майна боржника не виносилась. Виконавчий документ направлено на адресу Павлоградського міськрайонного суду.

Станом на 29.07.2025 року виконавчий лист № 194/873/15к від 19.10.2017 року Павлоградського міськрайонного суду про конфіскацію у засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 усього належного йому майна на користь держави на виконанні не перебуває та повторно до відділу не надходив.

При цьому, оскільки конфіскація майна є додатковим видом покарання, то вона направлена саме на майно, яке було набуте винною особою до винесення відповідного вироку суду.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних із виконанням вироків №11 від 21.12.1990 (з подальшими змінами), в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством за поданням державного виконавця або прокурора суд може вирішити питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку.

Аналогічні правові висновки наведені у п. 4 Практики застосування судами конфіскації майна, затвердженої Верховним Судом України від 19.09.2000.

10.06.2016 року позивача визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком сім років, з конфіскацією усього належного йому майна.

06.11.2017 року до Тернівського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов виконавчий лист від 19.10.2017 року № 194/873/15к відповідно до якого підлягало конфіскації у засудженого ОСОБА_1 усе належне йому майно на користь держави.

08.11.2017 року державним виконавцем Тернівського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (надалі державний виконавець Тернівського МВ) на підставі Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VII від 02.06.2016 року (надалі - Закон України 1404-VII) відкрито виконавче провадження № 55086173.

09.11.2017 року державним виконавцем Тернівського МВ на підставі цього Закону винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить позивачу.

Таким чином, після виявлення у спільної власності позивача нерухомого майна, а саме 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , Дніпропетровській області державним виконавцем Тернівського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області на вказану квартиру накладено арешт.

05.07.2018 року державному виконавцю Тернівського МВ надійшов лист № 203-01-46 від 25.04.2018 року з Тернівської міської ради Дніпропетровської області яким Тернівському МВ ДВС ГТУЮ відмовлено у надані дозволу на реалізацію нерухомого майна, яке належить Позивачу, в зв`язку з тим, що в квартирі зареєстрована малолітня ОСОБА_3 2008 року народження.

Таким чином, стягнення на майна на підставі вироку суду не було завершене лише за наявної відмови Тернівської міської ради Дніпропетровської області, якою Тернівському МВ ДВС ГТУЮ не надано дозвіл на реалізацію нерухомого майна, яке належить позивачу, в зв`язку з тим, що в квартирі зареєстрована малолітня ОСОБА_3 2008 року народження.

Наведені обставини зумовили невиконання вироку суду в повному обсязі у 2017 році та подальше накладення арешту відбулось з метою забезпечення його виконання в подальшому.

На момент розгляду справи вирок, який набрав законної сили та є обов`язковим до виконання в частині конфіскації майна не виконаний.

Обставини, які перешкоджали виконанню вироку, перестали існувати.

Доводи позивача щодо спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не приймаються судом до уваги, оскільки ці процесуальні строки можуть бути поновлені за судовим рішенням.

Характеризуючи взаємозв`язок забезпечення виконання покарання і виконавчого провадження, можна констатувати, що якщо підставою першого є потреба забезпечити виконання майбутнього вироку в частині конфіскації майна, то підставою виконавчого провадження є необхідність примусової реалізації винесеного вироку. Способи забезпечення можливої конфіскації майна вичерпно визначені в законі і не можуть бути розширені, як і визначені законом заходи примусового виконання.

Особливістю процесу забезпечення можливої конфіскації є те, що способи забезпечення можливого призначення даного покарання подібні до тих, що має право застосовувати державний виконавець до боржника, забезпечуючи виконання судових рішень. До цих способів належать накладення арешту на майно, його опис і передача на зберігання. Найбільш істотні відмінності між способами забезпечення можливої конфіскації майна і примусовими заходами, які реалізуються в процесі виконавчого провадження, полягають в тому, що способами забезпечення можливої конфіскації майна створюються гарантії можливого виконання, а примусовими заходами державного виконавця досягається саме виконання.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно дост. 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про скасування арешту на майно та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про скасування арешту на майно та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук