Рішення № 132092959, 26.11.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 рокуСправа № 160/28167/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Ковалем Олександром Володимировичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050028741 від 12.09.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 05.09.2024 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 11.10.2017 до 31.10.2018, з 01.11.2018 до 13.01.2021, з 14.01.2021 до 29.08.2024.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.09.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050028741 від 12.09.2024 їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи працівником охорони здоров`я станом на 11.10.2017. Також у рішенні зазначено, що пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним, оскільки на підтвердження наявності у неї необхідного стажу, який на дату звернення становив більше 30 років, разом із заявою про призначення пенсії було подано необхідні документи. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області під час прийняття рішення безпідставно не було зараховано до стажу позивача періоди роботи з 11.10.2017 до 31.10.2018, з 01.11.2018 до 13.01.2021, з 14.01.2021 до 29.08.2024, та не враховано Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019.

Ухвалою від 25.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано у відповідача докази, які постановлено надати суду у строк для подання відзиву.

Копія ухвали вважається врученою відповідачу 29.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Копію позовної заяви з доданими до неї документами у паперовій формі вручено відповідачу 14.11.2024, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.

Станом на час розгляду справи відзив та витребувані докази від відповідача до суду не надійшли.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною дев`ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 05.09.2024 про призначення пенсії за вислугу років.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 047050028741 від 12.09.2024 про відмову у призначенні пенсії. У рішенні зазначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначається з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які було передбачено законодавством станом на 11.10.2017, тобто на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017. Право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно від віку, за наявності вислуги років до 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців. Вік заявниці становить 50 років 01 місяць 21 день, страховий стаж - 31 рік 09 місяців 01 день, стаж роботи працівником охорони здоров`я станом на 11.10.20017 - 23 роки 02 місяці 09 днів, працює. До страхового стажу зараховано всі періоди. Крім того, у рішенні зазначено, що згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010307-8/203343 від 10.10.2024 на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно від віку, за наявності вислуги років до 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців. Згідно з наданими документами та відомостями у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 09 місяців 24 дні (зарахований до 30.06.2024). До страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Вислуга років станом на 11.10.2017 становить 23 роки 02 місяці 09 днів. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення № 047050028741 від 12.09.2024 про відмову у призначенні пенсії згідно з пунктом «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно з положеннями статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до якого пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Враховуючи викладене, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII, та при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Відмовляючи у задоволенні заяви про призначення позивачу пенсії, відповідач зазначив, що у ОСОБА_1 станом на 11.10.2017 недостатньо спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії (вислуги років). До такого стажу відповідачем станом на 11.10.2017 зараховано 23 роки 02 місяці 09 днів. В оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 31 рік 09 місяців 01 день. За змістом листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010307-8/203343 від 10.10.2024 страховий стаж обчислено до 30.06.2024.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.

03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно з пунктом 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Також Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: «До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Враховуючи положення п. 2-1 та п. 16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно з положеннями пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , містяться, зокрема, такі записи про її роботу:

з 02.08.1994 до 02.01.1998 - медсестра травматологічного відділення Вільногірської центральної міської лікарні;

з 03.01.1998 до 31.08.1998 - палатна медсестра хірургічно-травматологічного відділення;

з 01.09.1998 до 11.10.1998 - медсестра дерматовенерологічного кабінету поліклініки на 0,5 ставки тимчасово;

з 12.10.1998 до 10.01.1999 - дільнична медсестра територіальної дільниці терапевтичного відділення поліклініки;

з 11.01.1999 до 24.10.1999 - палатна медсестра у відділенні медико-соціальної допомоги;

з 25.10.1999 до 07.06.2002 - медсестра процедурного кабінету у допоміжному лікувально-діагностичному підрозділі поліклініки;

з 08.06.2002 до 31.07.2005 - медсестра у приймальному відділенні;

з 01.08.2005 до 31.10.2018 - сестра медична (процедурна) на 0,5 ставки допоміжного лікувально-профілактичного підрозділу поліклініки;

з 01.11.2018 до 13.06.2019 - медична сестра 1 категорії гінекологічного кабінету медико-санітарної частини філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»;

з 14.06.2019 до 13.01.2021 - сестра медична вищої категорії у медико-санітарній частині;

з 14.01.2021 до 03.02.2021 - медична сестра відділення анестезіології Комунального підприємства Вільногірська центральна міська лікарня Вільногірської міської ради Дніпропетровської області;

з 04.02.2021 до 16.07.2023 - сестра медична паліативного відділення для дорослих;

з 17.07.2023 до 29.08.2024 - сестра медична стаціонару (наказ про звільнення № 637/к від 22.08.2024).

Як зазначено в оскаржуваному рішенні та не заперечує цієї обставини позивач, станом на 11 жовтня 2017 року її стаж роботи, як працівника охорони здоров`я, становив 23 роки 02 місяці 09 днів.

Суд дійшов висновку, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 не мала права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-ХІІ, оскільки станом на 11 жовтня 2017 року, тобто на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», її стаж був меншим ніж 25 років.

Такий висновок відповідає викладеному у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за періоди роботи з 12.10.2017 до 31.10.2018, з 01.11.2018 до 13.01.2021, з 14.01.2021 до 29.08.2024 позивач набула після 11.10.2017 дня набрання чинності Законом № 2148-VIII, який неконституційним не визнавався та є чинним станом на час розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050028741 від 12.09.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 21 від 21.10.2024.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову розподіл понесених позивачем витрат зі сплати судового збору відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.

Повний текст рішення складено 26.11.2025.

Суддя В.В. Рянська