Рішення № 132085983, 04.11.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/3831/25

н\п 2/490/2865/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(З А О Ч Н Е)

04 листопада 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді - Чулуп О.С.,

при секретарі судових засіданьПравник А.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі - ТОВ «Споживчий Центр», позивач) звернулось до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем не були виконані взяті на себе зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 20720 грн з яких: 7000 грн. сума заборгованості по тілу кредиту, 8820 грн. сума по процентах, 350 грн. комісія, 1050 грн.додаткова комісія, 3500 грн.неустойка.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.06.2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) предметом якого є надання кредиту позичальнику у розмірі та на умовах встановлених договором , а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Цього ж дня, 28.06.2024 року ОСОБА_1 підписав заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). З якою позичальник ознайомився за посиланням https://sgroshi.com.ua/faq/, згідност. 11ЗУ «Про електронну комерцію». В цій заяві ОСОБА_1 підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якого є заявка до кредитного договору № 28.06.2024-1000002927 від 28.06.2024 року, з яким попередньо ознайомився.

За умовами вказаними в цій заявці ОСОБА_1 погодився на отримання кредитних коштів на таких умовах: сума кредиту 7000 грн; строк, на який надається кредит 98 днів, дата повернення кредиту 03.10.2025 року, процентна ставка «Стандарт» - 1,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів; процентна ставка «економ» - 1% за 1 день користування кредитом, денна процентна ставка 1,49% день.

Згідно умов заяви реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4441-11ХХ-ХХХХ-2666.

Згідно п.п. 12 договору комісія пов`язана з наданням кредиту 350 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості 350 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях тощо.

Згідно п. 17 договору неустойка 70 грн., що нараховується за кожен день невиконання/належного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Підписання договору № 28.06.2024-1000002927 від 28.06.2024 року про надання кредиту здійснено електронним підписом позичальника, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора Е191.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію».

З огляду на вищевикладене, суд придоходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про всі умови кредитування, а саме: сукупну вартість кредиту, сплату відсотків та умови повернення кредитних коштів.

Згідно квитанції від 28.06.2024 року вбачається, що на картку № НОМЕР_1 було перераховано кошти за кредитним договором № 28.06.2024-1000029 в розмірі 7000 грн.

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №28.06.2024-1000029 від 28.06.2024 року станом на день подання позову до суду у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі розмірі 20720 грн з яких: 7000 грн. сума заборгованості по тілу кредиту, 8820 грн. сума по процентах, 350 грн. комісія, 1050 грн.додаткова комісія, 3500 грн. неустойка.

Відповідно дост.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост. 638ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абз. 2 ч.2статті 639 ЦК Українидоговір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідностатті 526ЦК Українизобов`язанняповинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зістаттею 1054ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1ст. 549 ЦК Українинеустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Із наявних у матеріалах справи слідує, що ТОВ «Споживчий Центр» виконало умови договору укладеного з ОСОБА_1 та надало відповідачу у користування кредитні кошти, а відповідач отримав у користування ці кошти, однак не виконав своїх зобов`язань щодо їх повернення, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором 28.06.2024-1000002927 від 28.06.2024 року про надання кредиту в сумі 20720 грн. з яких: 7000 грн. сума заборгованості по тілу кредиту, 8820 грн. сума по процентах, 350 грн. комісія, 1050 грн. додаткова комісія, 3500 грн. неустойка.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту 7000 грн., заборгованості за відсотками 8820 грн., комісії 350 грн.

Що стосується стягнення неустойки в розмірі 3500 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 18Прикінцевих таперехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цьогоКодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні»у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18Прикінцевих таперехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону стягнення неустойки у розмірі 3500,00 гривень за кредитним договором №28.06.2024-100002927 від 28.06.2024 року тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, у змісті позовної заяви позивач просить стягнути 1050,00 гривень заборгованості за додатковою комісією (комісією за обслуговування кредитної заборгованості), проте ці вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

10.06.2017 набув чинностіЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18Закону України«Про захистправ споживачів» з набуття чинностіЗакону України «Про споживче кредитування`залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,ЗУ «Про споживче кредитування»передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першоїстатті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національногобанку Українипостановою від 08 червня 2017 року №49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимогЗакону України «Про споживче кредитування`та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

ЗУ «Про споживче кредитування»розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першоїстатті 11ЗУ «Проспоживче кредитування»після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 12ЗУ «Проспоживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗУ «Проспоживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Отже, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за такі супутні послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, такі умови є несправедливими, містять дисбаланс обов`язків на шкоду позичальника та суперечить вимогамЗакону України «Про захист прав споживачів».

Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. у справі №583/3343/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі №496/3134/19, яка одночасно відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. у справі №583/3343/19, постанові Верховного Суду від 15.03.2021 р. в справі № 361/392/20.

Враховуючи, що позивачем не доведено правомірність нарахування вищевказаної суми комісії, суд прийшов до висновку про те, що у стягненні з відповідача комісії слід відмовити.

Згідно ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1890,44 грн.

Керуючись статтями12,13,81,89,141,259,263-265,280 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором № 28.06.2024-1000002927 від 28.06.2024 року в розмірі 16170 грн. з яких: заборгованість за основним боргом 7000 грн., відсотки в розмірі 8820 грн., комісія 350 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» судовий збір в сумі 1890 грн. 44 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Центральним районним судом міста Миколаєва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Інформація про сторони:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», адреса: 01032,м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя