Рішення № 132085699, 26.11.2025, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/927/25

Провадження №2/472/552/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2025 року с-ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Маслюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вознесенського нотаріального округу Миколаївської області Євстратова Олена Миколаївна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вознесенського нотаріального округу Миколаївської області Євстратова Олена Миколаївна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги представник позивачів ОСОБА_3 обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області помер ОСОБА_4 .

Внаслідок його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі право та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Зокрема, до складу спадщини ОСОБА_4 увійшло право на житловий будинок АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_4 заповіту не склав, а тому право на спадкування після його смерті отримали спадкоємці за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом прийняла його діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За фактом смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Євстратовою О.М. було заведено спадкову справу № 31/2020.

На виконання вимог ст. ст. 1297 та 1298 ЦК України в липні 2025 року позивачі звернулися до нотаріуса з заявою про видачу їм свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно. Нотаріус, 18.07.2025 р. відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначений житловий будинок у зв`язку з відсутністю у спадкоємців необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, про що надала відповідну Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та одночасно роз`яснила право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Оскільки нотаріально оформити своє право на спадщину позивачі не можуть, вони звернулися з вказаним позовом до суду та просять визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на спадщину, яка залишилася після смерті їх батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме по частці кожному домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та справу призначено до підготовчого судового засідання. Крім того, зазначеною ухвалою від приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Євстратової Олени Миколаївни, витребувано копію спадкової справи № 31/2020, заведеної 21.04.2020 року за фактом смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового засідання.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представник адвокат Вендель О.М. в судове засідання не з`явились. Від представника позивача адвоката Венделя О.М. до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та позивачів, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області в судове засідання не з`явився. Від начальника відділу з юридичних питань та взаємодії з правоохоронними органами Веселинівської селищної ради Стаднічука А. надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника селищної ради, позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Третя особа приватний нотаріус Вознесенського нотаріального округу Миколаївської області Євстратова Олена Миколаївна в судове засідання не з`явилася.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та заяви сторін, суд приходить до наступних висновків.

Згідност. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкриваєтьсявнаслідок смертіособи абооголошення їїпомерлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно зі ст. 1258 та 1261 ЦК України спадкоємці зазаконом одержуютьправо наспадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частинами 1ст.1297та ст.1298ЦК Українивстановлено,що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області помер ОСОБА_4 , смерть якого була зареєстрована 11 березня 2020 року Веселинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис за № 51, що підтверджуєтьсясвідоцтвом просмерть серії НОМЕР_1 ,виданим 11.03.2020року(а.с.30).

Внаслідок його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Зокрема, до складу спадщини ОСОБА_4 , увійшло право на житловий будинок АДРЕСА_2 , який останній збудував в період з 1972 рік по 1987 р, що підтверджується Витягом з Технічного паспорту від 15.07.1987 р. (а.с. 20-21).

За життя ОСОБА_4 , заповіту не склав, а тому право на спадкування після його смерті отримали спадкоємці за законом. У першу чергу право на спадкування за законом прийняли його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За фактом смерті ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Євстратовою О.М. було заведено спадкову справу № 31/2020.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Калинівка Веселинівського району Миколаївської області, в графі батьки зазначено: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_6 (а.с.12).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00052718282 від 30.07.2025 р. вбачається, що ОСОБА_5 25 грудня 1982 року уклала шлюб з ОСОБА_7 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області було складено актовий актовий запис №73. Після укладення шлюбу дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » було змінено на « ОСОБА_9 » (а.с.13).

14 березня 2001 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області складено відповідний актовий запис №18 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с.14).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Калинівка Веселинівського району Миколаївської області, в графі батьки зазначено: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_6 (а.с.18).

22 серпня 1987 року ОСОБА_10 (рос. мовою) уклала шлюб з ОСОБА_11 (рос. мовою), про що Веселинівським райвідділом ДРАЦС Миколаївської області в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 61 та видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 . Після укладення шлюбу дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » було змінено на « ОСОБА_12 » (а.с.19).

Родинні відносинипозивачів зіспадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_4 , з яких вбачається, що в графі батьки зазначено - батько ОСОБА_4 (а.с.12, 18).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №60032825 від 21.04.2020 року після смерті ОСОБА_4 заводилась спадкова справа 31/2020.

Матеріалами спадкової справи № 31/2020 встановлено, що 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяви про прийняття спадщини після смерті їх батька ОСОБА_4 , 1939 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та який постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Крім того, міститься заява від ОСОБА_6 від 21 квітня 2020 року, яка є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка відмовилася від прийняття спадщини за законом, яка залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_4 .

Наразі у позивачів виникла необхідність в оформленні житлового будинку АДРЕСА_1 , тому звернулися до приватного нотаріуса за місцем заведення спадкової справи з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Для оформлення спадщини позивачки надали нотаріусу наявні у них правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок. Нотаріус, вивчивши надані документи, повідомила, що не може видати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно житловий будинок, оскільки спадкодавцями не було надано жодних документів, які підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, а у довідці КП «Миколаївське МБТІ № 2-3815 від 29.05.2025 року вказано, що взагалі право власності на зазначений житловий будинок не зареєстровано та відсутня інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.

Згідно ч. 2 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно дост. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно с. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який зазначає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належними йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинний на час завершення його будівництва, зокрема передбаченому положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07.12.1990 року № 533 ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом Української РСР № 3377-VІІІ від 25.12.1974 «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР», Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР № 112/5 від 13.04.1979, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР № 5-24-26 від 12.05.1985, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР № 45/5 від 31.10.1975, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністерства юстиції УРСР № 1/5 від 19.01.1976 року.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В матеріалах інвентарної справи на домоволодіння житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 міститься державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ № 152437, виданого 08 грудня 2009 року Відділом Держкомзему у Веселинівському районі Миколаївської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №011048000223, з якого вбачається, що ОСОБА_4 передано земельну ділянку площею 0,0677 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, тобто вже існуючого на цій земельній ділянці житлового будинку.

Згідно Рішення виконкому Веселинівської районної Ради депутатів трудящих №127 від 07 квітня 1972 р. «Про дозвіл індивідуальної забудови громадянами власних житлових будинків в перспективних селах районну», яким було розглянуто клопотання громадян, які виявили бажання побудувати власні житлові будинки в перспективних селах району, та вирішено дозволити громадянам у тому числі ОСОБА_4 , який значиться в списку (додатку) громадян під № 10, яким дозволено будівництво власних житлових будинків в перспективних селах району.

Даними довідки КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації № 2-3815 від 29.05.2025 року підтверджується, що станом на 28.12.2012 року право власності не зареєстровано. Житловий будинок літ А загальною площею 89,6 кв.м., житловою - 57 кв.м (1972 р. побудови), літня кухня літ Б (1975 р. побудови), сарай літ. Г, літ. Д (1975 р. побудови), гараж літ Ж (1977 р. побудови), сарай літ. З (1977 р. побудови), сарай літ. И (1972 р. побудови) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952 IV від 01.07.2004 р.: об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до серпня 1992 року не потребують введення в експлуатацію. Погріб літ. Гпд, вбиральня літ.М, навіс літ.Н, душ літ О, відкрита веранда літ б, замощення І, басейн №3, огорожі №5,6,7,8,9 відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 07.06.2017 за №406 не потребують окремого оформлення та не підлягають прийняттю в експлуатацію (а.с.29).

З відомостей будинкової книги по вул. Перемоги, 14, смт. Веселинове вбачається, що в 1974 році ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , переїхав на постійне місце проживання з АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_6 , 1946 р.н., також в 1974 році переїхали на постійне місце проживання за вище вказаною адресою. Також в будинковій книзі містяться відомості про ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , 1968 р.н.

З довідки Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області №950/02-12 від 17.04.2020 р. вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 04.02.1980 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Знятий з реєстраційного обліку, як померлий. На момент смерті за цією адресою були зареєстровані і проживали: дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 31.01.1980 року по теперішній час .

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності дост. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оцінивши вказані докази у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено, що померлий ОСОБА_4 набув у власність житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 разом з господарськими будівлями і спорудами та враховуючите,що позивачіприйняли спадщинупісля йогосмерті увстановленому закономпорядку танеможливість оформленняними своїхспадкових праву нотаріуса,суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання за ними право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, у порядкуспадкування зазаконом.

На підставі вищевказаного, керуючись ст. ст. 16, 1218, 1223, 1268-1270 ЦК України та ст. ст. 76, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вознесенського нотаріального округу Миколаївської області Євстратова Олена Миколаївна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), право власності на спадщину, яка залишилася після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), право власності на спадщину, яка залишилася після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2025 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області: А.О. Тустановський