Рішення № 132077958, 25.11.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/13368/25

Провадження № 2-о/361/296/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

Головуючої судді Ведмідь Н.В.

за участі секретаря судового засідання Іванко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , заінтересована особа - Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою, у якій просить встановити факт смерті діда неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Новий Стан Шумячського району Смоленської області, на тимчасово окупованій території в м. Макіївка Червоногвардійського району Донецької області у віці 73 роки.

Обґрунтовуючи подану заяву зазначає, що Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області не має можливості здійснити державну реєстрацію смерті ОСОБА_3 відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки він помер на тимчасово окупованій території України - м. Макіївка Червоногвардійського району Донецької області.

Встановлення факту смерті необхідно заявнику для подальшої реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть.

Згідно з ухвалою суду від 21.11.2025 відкрито провадження у справі.

За правилами ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, яка визначена такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 та його законний представник - ОСОБА_2 не з`явилися, однак надали до суду заяви, зі змісту яких просили проводити розгляд заяви про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України без їхньої участі та встановити факту смерті ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території України. (а.с. 31,32)

Представник заінтересованої особи - Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи без участі їх представника (а.с.37).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглянув справу в судовому засіданні за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Тож законним представником в суді малолітнього ОСОБА_1 здійснює його батько ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк Калінінського району Донецької області, місце реєстрації свідоцтва про народження: Червоногвардійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області, що підтверджується змістом свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 (а.с.8)

Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Батько заявника ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Донецьк, що підтверджується змістом копії паспорта громадянина України, виданого Червоногвардійським РВ Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області.(а.с. 9-12)

Мати заявника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , змінила своє прізвище з дошлюбного прізвища ОСОБА_5 , у зв`язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_2 на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб. (а.с. 15)

Також встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується змістом свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . (а.с. 16)

Зі змісту свідоцтва про народження ОСОБА_7 встановлено, що ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Макіївка, Червоногвардійського району Донецької області. Батьки: ОСОБА_3 , ОСОБА_9 .(а.с. 18)

Отже зі змісту матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 є внуком ОСОБА_3 .

Відповідно до копії паспорту громадянина України Серії № НОМЕР_3 , виданого Червоногвардійським РВ Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в селі Новий Стан Шумячського району Смоленської області. (а.с.41)

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав у м. Макіївка Червоногвардійського району Донецької області, причина смерті «Ішемічний інфаркт».

На підтвердження факту смерті ОСОБА_3 , заявником надано копію свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 , виданого Червоногвардійським відділом РАЦС Макіївського міського управління юстиції Міністерства юстиції ДНР та Лікарське свідоцтво про смерть № 60 від 23.01.1924 року, видане Державною бюджетною організацією «Міське патолого-анатомічне бюро Макіївки» (а.с. 19, 20-21)

Згідно з довідкою №3250-5000188871/7869 від 05.09.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_2 (а.с. 23).

Згідно з довідкою №3250-5000188848/7868 від 05.09.2019 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_2 (а.с. 22).

За правилами ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 8 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

За змістом частини 1статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно з Указом Президента України від 7 лютого 2019 року

№ 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» затверджено межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, згідно яких, зокрема місто Макіївка.

За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів, зокрема, смерті.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року в справі №235/2357/17; в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2022 року в справі № 759/5313/21.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер на тимчасово окупованій територій України, факт його смерті підтверджується документами, які видані незаконними органами, отримати документи про смерть встановленої форми і зразка, на підставі яких державні органи держави Україна можуть зареєструвати факт смерті і видати відповідне свідоцтво, від отримання якого у заявника, який є онуком померлого, виникають майнові права, не представляється можливим, тому суд вважає, що заява про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , є обґрунтованою, обставини, викладені в ній, підтверджуються належними доказами, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 293, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , заінтересована особа - Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Новий стан Шумячського району Смоленської області, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце смерті: м. Макіївка, Червоногвардійський район, Донецька область, Україна.

Рішення суду підлягає до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження судового рішення не перешкоджає його виконанню.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Законний представник заявника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Заінтересована особа: Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місце знаходження: м. Бровари, вул. Київська, 155, ЄДРПОУ 33341526.

Суддя Ведмідь Н. В.