Ухвала суду № 132067211, 11.11.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40448/17

Провадження № 1-кп/761/251/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 року року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

із застосуванням відеоконференції із захисником ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, кримінальне провадження №12016100050007770 від 02.08.2016 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Шевченківським районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд у кримінальному провадженні №12016100050007770 від 02.08.2016, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України.

12.11.2021 на адресу суду від представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 надійшло клопотання про скасування арешту майна, накладеного слідчим суддею Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2016 /справа № 10.08.2016/, а саме на квартиру АДРЕСА_2 .

Мотивуючи своє клопотання, адвокат зазначив, що у застосуванні такого заходу забезпечення арешту майна відпала потреба, з огляду на те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.01.2021 у справі № 757/12206/20, яке постановою Київського апеляційного суду від 01.07.2021 залишено без змін резолютивну частину, та визнано недійсним договір-купівлі продажу нерухомості, укладений на Київській універсальній біржі 05.12.1995 між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , реєстраційний номер А0937/3974; витребувано від ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_2 , та визнано за ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Таким чином, право власності ОСОБА_9 на квартиру відновлено, а тому з огляду на те, що власником квартири вже знову є потерпіла ОСОБА_9 , а відтак відпала потреба в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 підтримала клопотання про скасування про арешт майна, просила його задовольнити. Зазначила, що такий захід забезпечення кримінального провадження, який був застосований ще у 2016 році, з урахуванням того, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, скеровано до суду, суттєво обмежує право власності ОСОБА_9 на мирне володіння своїм майном.

Прокурор ОСОБА_5 не заперечувала щодо задоволення клопотання та скасування арешту майна на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності потерпілій ОСОБА_9 .

Захисник ОСОБА_7 не заперечував щодо задоволення клопотання.

Заслухавши доводи адвоката ОСОБА_6 , думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, положеннями ч.2 ст.318 КПК України, визначено, що судовий розгляд здійснюється з обов`язковою участю, зокрема обвинуваченого.

При цьому, обвинувачена ОСОБА_8 про дату та час судових засідань, призначених з розгляду кримінального провадження, була повідомлена належним чином, при цьому до суду не з`являється, доказів поважності причин неявки суду не надає.

Крім цього, судом неодноразово було застосовано привід до обвинуваченої ОСОБА_8 , який було покладено на ГУНП у Чернігівській області.

При цьому, в порушення вимог ст. 143 КПК України ухвали про привід не були виконані співробітниками ГУ НП у Чернігівській області, а також не повідомлено суд письмово про причини невиконання ухвал про привід обвинуваченої ОСОБА_8 .

В той же час, суд враховує, що положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім цього, відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься недоторканість права власності.

Статтею 16 КПК України встановлено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 передбачає позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, яким встановлено порушення ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, з огляду на зазначене, з метою дотримання прав потерпілої та власника майна - ОСОБА_9 , суд вважає за необхідне розглянути клопотання адвоката ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_9 про скасування арешту майна під час судового розгляду кримінального провадження, за відсутності обвинуваченої ОСОБА_8 .

Так, як вбачається з формулювання обвинувачення, ОСОБА_8 обвинувачується у заволодінні квартирою АДРЕСА_2 , яка належить потерпілій ОСОБА_9 , шляхом обману в особливо великих розмірах та з використанням завідомо підробленого документу, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

10.08.2016 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 12016100050007770 від 02.08.2016, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

При цьому, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.02.2021, резолютивну частину якого Київським апеляційним судом від 01.07.2021 залишено без змін, визнано недійсним договір-купівлі продажу нерухомості, укладений на Київській універсальній біржі 05.12.1995 між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , реєстраційний номер А0937/3974; витребувано від ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_2 та визнано за ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Таким чином, право власності потерпілої ОСОБА_9 на квартиру відновлено.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Разом із цим, аналіз наявних в розпорядженні суду матеріалів, з урахуванням рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22.02.2021 свідчить про відсутність обґрунтованих та переконливих даних, які б давали підстави вважати, що існують ризики, на підставі яких прийнято рішення про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна третьої особи на час розгляду клопотання про скасування арешту майна, а також недоведеність факту використання вказаного майна, як доказу у кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Таким чином, враховуючи наведене, а також відсутність заперечень з боку прокурора щодо скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного слідчим суддею Оболонського районного суду м. Києва 10.08.2016, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , суд приходить до висновку, що відсутні підстави для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а тому клопотання адвоката ОСОБА_13 в інтересах власника майна ОСОБА_9 про скасування арешту майна, підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст.132, 170-174, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_13 про скасування арешту майна, - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений слідчим суддею Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2016 /справа № 756/10274/16-к/ у кримінальному провадженні №12016100050007770 від 02.08.2016, а саме на квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Судді