Ухвала суду № 132067209, 21.11.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/48248/25

Провадження № 1-кс/761/30581/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2025 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000547 від 05.05.2025

ВСТАНОВИЛА

В провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000547 від 05.05.2025.

Клопотання мотивоване тим, що Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 22025000000000547 від 05.05.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

За обставин викладених у клопотанні, 11.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2025 проведено обшук у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 де фактично знаходиться ТОВ «ТРАНС-ЗАХІД» код ЄДРПО 30906034, під час якого виявлено та вилучено:

- копії табелів обліку робочого часу ТОВ «ТРАНС-ЗАХІД» за період з 01.01.2023 по 11.11.2025, разом на 134 рак.;

- жорсткий диск «Western Digital» s/n WCASYD770631;

- печатка «ФОП ОСОБА_4 ».

Як зазначає прокурор у клопотанні, вказані вище речі відповідають критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України слідчим 11.11.2025 винесено постанову про визнання даних предметів речовими доказами у кримінальному провадженні, які відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України мають бути збережені шляхом накладення арешту.

У судове засідання прокурор не з`явився будучи належним чином повідомлений, заяв/клопотань про відкладення на адресу суду скеровано не було.

В той же час, на електронну пошту суду надійшла заява старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_5 .

Володілець майна у судове засідання не з`явився.

Дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідча суддя приходить до наступного висновку.

Слідчою суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000547.

11.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2025, проведено обшук, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно, яке 11.11.2025 постановою старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_6 , визнано речовими доказами.

Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч.3 ст.132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Аналіз матеріалів клопотання дозволяє стверджувати про належний рівень обґрунтованості тверджень прокурора про те, що має місце вчинення кримінального правопорушення необхідного ступеня тяжкості.

Прокурор заявляє метою арешту майна є збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відтак належить врахувати положення ч. 11 ст. 170 КПК України, відповідно до якої заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, а також ч. 4 ст. 173 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Вказані обставини, разом із розумністю та співрозмірністю обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя оцінюватиме за допомогою критеріїв, що випрацювані практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому слідчий суддя, дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали кримінального провадження не знаходить у висновках органу досудового розслідування та прокурора при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Разом з тим, можна дійти висновку, що клопотання прокурора відповідає вимогам та меті кримінального процесуального законодавства, оскільки існує сукупність підстав вважати, що інформація на речах та документах, які вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , може мати доказове значення в даному кримінальному провадженні, а також містити відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Доказів настання невиправданих негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у межах даного клопотання прокурора слідчим суддею не встановлено.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється розслідування у даному кримінальному провадженні, що слідча суддя дійшла висновку, що наявні достатні підстави для часткового задоволення даного клопотання та застосування ініційованого прокурором заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, в той же час вимоги клопотання прокурора про розгляд клопотання у закритому судовому засіданні задоволенню не підлягаю, оскільки не узгоджуються із положеннями КПК України, крім того прокурор у судове засідання не з`явився та не довів підстав щодо здійснення розгляду клопотання про арешт майна у закритому судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 168, 170-173, 309, 395, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт, із забороню на відчуження, розпорядження, користування майном вилученим у домоволодінні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 де фактично знаходиться ТОВ «ТРАНС-ЗАХІД» код ЄДРПО 30906034, а саме на:

-копії табелів обліку робочого часу ТОВ «ТРАНС-ЗАХІД» за період з 01.01.2023 оп 11.11.2025, разом на 134 рак.;

-жорсткий диск «Western Digital» s/n WCASYD770631;

- печатку «ФОП ОСОБА_4 ».

В іншій частині клопотання залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.

Слідча суддя ОСОБА_1