Рішення № 132066901, 30.10.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24073/22-ц

пр. 2-1763/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Соколова О.М.,

при секретарі судового засідання: Колесник А.Є.,

справа № 757/24073/22-ц

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк», Банк), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» про захист прав споживачів в якому просить: розірвати депозитний договір № SAMDN25000729058560 від 24.09.2012 року та стягнути на користь позивача 10 000,00 дол. США. - суму вкладу; 74,36 дол. США - нараховані але не зняті відсотки; 6700,27 дол. США - відсотки за період з 01.03.2014 року по 13.07.2022 року; 2 413,15 дол. США - 3 % річних, за період з 30.06.2014 року по 13.07.2022 року; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.09.2022 року відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

06.01.2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, вимоги позову не визнано, вказано, що Банк, є неналежним відповідачем у справі.

23.01.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

07.05.2024 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

01.11.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про необхідність врахування судом індивідуальної податкової консультації.

02.04.2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

06.05.2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, разом з тим, в матеріалах справи міститься заява від представника позивача про розгляд справи без його участі.

Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника банку, просила врахувати додаткові пояснення та заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення 3 % річних.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином

Згідно з ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що 29.06.2011 року між позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено депозитний договір № SAMDN25000717679391.

На виконання зазначеного вище договору було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , на який було внесено 5 000, 00 дол. США.

07.11.2013 року на рахунок № НОМЕР_1 було внесено 5 000, 00 дол. США.

У червні 2014 року банк отримав заяву ОСОБА_1 від 14.06.2014 року, в якій вона просила повернути їй зазначений вище вклад.

Станом на 07.09.2022 року, зазначені вище вимоги відповідачем невиконанні.

Судом встановлений факт звернення позивача до відповідача із заявою про видачу коштів та нарахованих відсотків та незадоволення відповідачем даної заяви.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За договором банківського вкладу, укладеного між сторонами, допускається одностороннє його розірвання за ініціативою вкладника.

Частиною першою ст. 1058 ЦК України визначається, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частина перша ст. 1061 ЦК України визначає, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до абз. 2 п. 1.6. Положення від 03 грудня 2003 року № 516, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно з частиною першою ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої ст. 1060 ЦК України, банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов`язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Так, у ст. 1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Щодо стягнення 3 % річних, суд не погоджується з розрахунками позивача та застосовує відповідно строк позовної давності.

Так, нарахування процентів за ст. 625 ЦК України можливо у межах даної справи виключно за період з 07.09.2019 року по 13.07.2022 року, оскільки дата позову є 07.09.2022 року та нарахування 3 % річних обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Так, відповідно до матеріалів справи, сума боргу - 10 000,00 дол.США. Період прострочення виконання грошового зобов`язання (з урахуванням строку позовної давності) - з 07.09.2019 по 13.07.2022 (1041 к.д.) 10 000,00 дол. США х 3% х 1041 к.д. / 365 к.д. = 855,62 дол. США.

Заперечуючи щодо позову, відповідач посилався на те, що АТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем, що належним відповідачем у справі є ТОВ «ФК «Фінілон», оскільки останнє на підставі договору про переведення боргу від 17.11.2014 р. замість АТ КБ «Приватбанк» стало боржником за депозитним договором, укладеним сторонами, суд відхиляє, оскільки суду не надано доказів, а саме письмової згоди кредитора - позивача у справі на заміну боржника - АТ КБ «Приватбанк» у зобов`язанні за депозитним договором на іншу особу - ТОВ «ФК «Фінілон», що виключає здійснення заміни боржника у зобов`язання відповідно до положень ст. 520 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Суд зазначає, що суми коштів, які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача, зазначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Суд дійшов такого висновку, виходячи з такого.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 Податкового кодексу України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 Податкового кодексу України).

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено статтею 164 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі -ПДФО) включаються, зокрема пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України).

До пасивних доходів, які оподатковуються ПДФО, належать, зокрема проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках. Доходи у вигляді процентів, нараховані на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці оподатковуються відповідно до норм п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю;

б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання;

Згідно з пп. 174.4.1 п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника ПДФО під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування, тобто банківська установа.

Отже, податковий агент, згідно п.п. 14.1.180 Податкового кодексу України зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Податкового кодексу України.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України.

Відповідно абзацу «а» п. 176.2 ст. 176 особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати(перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим Кодексом України.

Тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Оскільки позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Так, позовна заява у даній справі була подана позивачем у 2022 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За подання до суду фізичною особою позову майнового характеру судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (п.п.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2481 гривень.

Максимальна ставка судового збору за подання позову фізичною особою у 2022 році складала 12 405,00 грн (не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу).

Позовні вимоги у даній справі складали 20 043,40 доларів США та фактично задоволено судом з них - 17 630,25 доларів США, що складає частку у розмірі 87,8 %.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в дохід держави за майнову вимогу судовий збір у розмірі 6435,27 (87,8 %) грн. та за немайнову вимогу у розмірі 992,40 грн., а разом 7427,67 грн.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7427,67 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-16, 526, 551, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, 1070 Цивільного кодексу України,ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Розірвати депозитний договір № SAMDN25000729058560 від 24.09.2012 року, який було укладено між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК».

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за депозитним договором № SAMDN25000729058560 від 24.09.2012 року у розмірі 10 000,00 дол. США., 74,36 дол. США - нараховані але не зняті відсотки, 6 700,27 дол. США - відсотки за період з 01.03.2014 року по 13.07.2022 року та 855,62 дол. США 3 % річних, без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» в дохід держави судовий збір в сумі 7 427,67 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2

Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», адреса реєстрації юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д; адреса для кореспонденції: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, буд.29-А, код ЄДРПОУ 38920700.

Суддя О.М.Соколов