Рішення № 132062102, 17.11.2025, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/716/25

Провадження № 2/293/469/2025

17 листопада 2025 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

27.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. За змістом позову позивач просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.08.2023, виконуючи військовий обов`язок з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти територіальної цілісності України внаслідок нанесення ворогом ракетного удару поблизу населеного пункту Дорожне Покровського району Донецької області, зник безвісті військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 батько позивача сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протягом 2023-2024 років, у зв`язку з перебуванням території, на якій велися бойові дії під контролем військ російської федерації, пошукові дії на встановлення місця знаходження ОСОБА_2 не приносило результату.

На початку 2024 тіло батька позивача було знайдено, та 20.08.2024 він отримав сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 про загибель ОСОБА_2 .

Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане 22.08.2024 на підставі заяви позивача. Датою смерті вказано ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті батька залишилося спадкове майно, а саме: 1/2 частина житлового будинку загальною площею 69 кв м. (житлова площа 43,8 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими приміщеннями та транспортний засіб SKODA FABIA 2006 р.в.

Звернувшись до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу, позивач отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.05.2025, у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.

Позивач вказує, що строк для прийняття спадщини позивач пропустив з тієї причини, що станом на 22.08.2024 він не мав постійного місця реєстрації, що було пов`язано з відсутністю військово-облікового документу. З грудня 2024 позивач намагався стати на військовий облік та отримати військово-обліковий документ. Лише 15.04.2025 він отримав військово-обліковий документ. Крім того, 12.02.2025 він був госпіталізований до КНП «Народицька лікарня» Народицької селищної ради, де перебував на лікуванні до 25.02.2025.

В зв`язку з викладеним, позивач просить суд визнати поважною причину пропуску ним строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька та визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою від 04.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання суд призначив на 12 год. 00 хв. 07.08.2025 (а.с.23).

07.08.2025 вказана справа не розглядалась у зв`язку з перебуванням головуючої судді і нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні №276/357/24 (а.с.31).

03.09.2025 сторони в підготовче судове засідання не з`явились. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вдовиченко Б.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АМ №1104921 від 03.03.2025, подав до суду клопотання, за змістом якого просить: підготовчі дії призначені в справі на 10 год. 30 хв. 03.09.2025 проводити без участі позивача та його представника, а також витребувати у приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Світлани Демецької матеріали спадкової справи, які стали підставою для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.05.2025 №416/02-31 (а.с.35-36).

Представник відповідача Оліївської сільської ради подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача. Щодо вирішення справи покладаються на розсуд суду (а.с.28-30, 34).

03.09.2025 суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів. Підготовче судове засідання постановив відкласти на 12:00 год. 01.10.2025 (а.с.38).

11.09.2025 на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2025 приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Демецька С.Л. подала належним чином завірену копію спадкової справи №52/2025, заведеної 08.05.2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 (а.с.42-64).

01.10.2025 суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив цивільну справу до судового розгляду по суті на 11:00 год. 27.10.2025.(а.с.67).

27.10.2025 представник позивача Вдовиченко Б.В. позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що позивач не проживав спільно з батьками, тому і не вважається таким, що фактично прийняв спадщину після його смерті. Позивач займався похованням батька та оформленням документів. По справі оголошено перерву до 14 год. 30 хв. 17.11.2025 (а.с.70-71).

17.11.2025 сторони в судове засідання не з`явились. Позивач подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи слухати у його відсутності. Позов підтримує, просить задовольнити.

У матеріалах справи міститься заява представника відповідача про розгляд справи без участі його представника. Щодо вирішення справи покладається на розсуд суду (а.с.34).

Враховуючи вище зазначені заяви сторін, суд проводить розгляд справи без участі сторін за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.08.2023 за №574 про зниклого безвісти - оператор польової лазні взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_2 , 1968 р.н., пизваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період 13.05.2022, зник безвісті 28 серпня 2023 в результаті ворожого удару поблизу н.п.Дорожне, Донецької області (а.с.7).

20.08.2024 ОСОБА_1 надійшло сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 №11656 про те, що його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання завдання з завантаження боєприпасів ворогом було нанесено ракетний удар. Внаслідок ворожого обстрілу військовослужбовець зник безвісти. Внаслідок проведення ДНК-експертизи було підтверджено факт його загибелі (а.с.8).

Загибель ОСОБА_2 28.08.2023 підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №444 та довідкою про причини смерті до форми №106/о №444 та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 22.08.2024 (а.с.9,10, 11).

Із копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 25.06.1992 вбачається, що його батьком є ОСОБА_2 (а.с.13).

Згідно витягу з реєстру Житомирської територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 з 16.04.2025 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16).

Із виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Народицька лікарня» вбачається, що ОСОБА_1 з 12.02.2025 по 25.02.2026 перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.17).

Згідно постанови приватного нотаріуса Житомирського районного ноатріального округу Демецька С.Л. від 08.05.2025 №416/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_2 , у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини (а.с.18).

Із копії спадкової справи №52/2025, заведеної 08.05.2025 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 вбачається, що 08.05.2025 ОСОБА_1 подав заяву до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Демецькій С.Л. про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 . Однак, 08.05.2025 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_2 у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини. Із довідки виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області №75 від 08.04.2025 вбачається, що ОСОБА_2 був прописаний за адресою: АДРЕСА_1 та проживав один (а.с.42-65).

ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ОЦІНКА ДОКАЗІВ

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першоюстатті 13 ЦПК України судрозглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду в порядку позовного провадження з позовними вимогами про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст.1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1272 ЦК України визначає наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, відповідно до якої, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 369/6254/19-ц, оцінка поважності причин пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Також суд при розгляді справ застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям "майно" в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Також згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Крім іншого, судом враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини суд також враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду у справі ВС/КЦС № 681/203/17-ц від 17.10.2018р. принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Дослідивши матеріали справи та відповідні правовідносини, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що позивач є рідним сином ОСОБА_2 , який загинув, виконуючи військовий обов`язок з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти територіальної цілісності України. З 29.08.2023 по 20.08.2024 ОСОБА_2 вважався безвісти зниклим. 20.08.2024 за результатами проведення ДНК експертизи підтверджено факт його загибелі під час виконання військового обов`язку. Зважаючи на те, що актовий запис про смерть спадкодавця - ОСОБА_1 складений 22.08.2024, то термін на подання заяви про прийняття спадщини минув ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто в період перебування позивача на лікуванні у КНП "Народицька лікарня" Народицької селищної ради.

Разом з тим, із копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 вбачається, що спадщину після його смерті ніхто не прийняв. 08.05.2025 з заявою про прийняття спадщини звернувся лише позивач по справі ОСОБА_1 - син померлого. Однак, постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про прийняття спадщини після смерті батька у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Як стверджує позивач в позовній заяві шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті батька він пропустив через об`єктивні та істотні труднощі, які він мав на той час, зокрема: відсутність місця реєстрації та неможливість у зв`язку з цим оформлення військово-облікових документів, перебування на лікуванні.

За даних обставин позивач не мав можливості у визначений законом шестимісячний строк після смерті батька вчасно звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у зв`язку з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд вважає, що в даному випадку задоволення позовних вимог є дотримання принципу пропорційності між застосовуваним заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті ст.6 Конвенції, також задоволення позову і визначення позивачу додаткового строку на прийняття спадщини не буде суперечити принципам законності, добросовісності, розумності та справедливості та не буде порушувати права та законні інтереси інших осіб. Водночас відмова у задоволенні позову може становити непропорційне втручання у право особи на мирне володіння майном.

Отже, задоволення позову відповідатиме практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи з вищенаведеного суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що жодним рішенням відповідача права позивача не порушені та позивач не наполягає на компенсуванні понесених судових витрат, суд вважає за можливе не стягувати їх з відповідача та залишає їх за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1269, 1270,1272 ЦК України, ст.ст.2,12,13,18,76-81,141,259,263-265,268,273, 280-284, 293, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 терміном 2 (два) місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7

адреса: АДРЕСА_3 .

РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач:

Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області,код ЄДРПОУ 04348409.

Місце знаходження: вул.Леоніда Ступницького, 68, с.Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, 12402.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 25.11.2025.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО