Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 643/3851/24
Провадження № 2/643/310/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.11.2025
24 листопада 2025 року місто Харків
Салтівський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Сугачової О.О.,
за участю секретаря Мовчан К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Данила Сергія Михайловича, до Харківської міської ради, третя особа: Державний нотаріус Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Степанець О.Б., про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за заповітом,
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулася до суду з позовом в уточненому та остаточному вигляді, яким просить визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири, загальною площею 45,1кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 та визнати право власності на частину тієї ж квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Вимоги позовумотивовані тим,що ОСОБА_1 з 16.06.1999зареєстрована тапроживає заадресою: АДРЕСА_1 . 21.01.1994 ОСОБА_2 , якабула матір`юпозивачки,заповіла належнуїй квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 ,яка булаодержана ОСОБА_2 на підставісвідоцтва проправо власностіна житловід 10.12.1993.Вказана квартираналежить направі спільнійсумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці81років. ОСОБА_3 ,що буладля ОСОБА_2 тіткою,померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці85років.При цьому,факт прийняттяспадщини післяпомерлої ОСОБА_3 не буловстановлено,спадкова справадо майнапомерлої ОСОБА_3 не заводилася,заповітів відімені останньоїне виявлено,інші факти,що маютьюридичне значенняне встановлені.Згодом, ОСОБА_1 звернулася додержавного нотаріусаП`ятої нотаріальноїконтори СтепанецьО.Б.,для отриманнясвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом,посвідченим ОдинадцятоюХДНК 21.01.1994року за№5-236,після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_2 ,на квартиру АДРЕСА_2 .Але,державним нотаріусомП`ятої нотаріальноїконтори СтепанецьО.Б.було відмовленоу видачісвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом,посвідченим ОдинадцятоюХДНК від21.01.1994,через те,що квартира,зазначена взаповіті,належить направі спільноїсумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .В тойже час,із матеріалівспадкової справи№907/2020встановлено,що 21.01.1994 спадкодавець ОСОБА_2 на випадоксвоєї смертізробила такерозпорядження:належну їйквартиру яказнаходиться заадресою: АДРЕСА_1 ,вона заповідає ОСОБА_1 .Таким чином,вважає,що данапостанова єтакою,що порушуєправа позивачціяк спадкоємця,через щоостання змушеназвернутися досуду,оскільки існуютьусі необхіднідокументи таправа длявидачі свідоцтвапро правона спадщинуза заповітом,та черезвідсутність визначеннячасток спадкодавцяу правіспільної власностіна квартирупозбавляє їїможливості отриматисвідоцтво проправо наспадщину зазаповітом упозасудовому порядку,що підтверджуєтьсявідповідною відмовоюу вчиненнінотаріальних дій.Крім того, позивачказазначає,що ОСОБА_2 на моментсмерті ОСОБА_3 проживаларазом знею. При цьому,не звернення ОСОБА_2 до нотаріусаіз заявоюпро видачусвідоцтва проправо власностіна часткуу спільномумайні,що свідчитьпро визнаннянею належностімайна особистоспадкодавцю,є правом,а необов`язкомдругого зспіввласників.Неподання такоїзаяви непозбавляє другогоіз співвласниківйого прававласності начастку успільному майні. Оскільки фактприйняття спадщинипісля смерті ОСОБА_3 не бувналежним чиномвстановлений,спадкова справане булавідкрита,заповіт,складений наім`япомерлої,не буввиявлений,а такожне встановленіінші обставини,що можутьмати юридичнезначення дляцієї справи. Враховуючи,що ОСОБА_2 постійно проживалаз ОСОБА_3 на моментїї смерті,вона маєправовий статусспадкоємця незаявила провідмову відспадщини.Таким чином,позивач,відповідно доположень ЦКУкраїни,вважається такоюособою,що прийняласпадщину,якщо вонане виявилавідмову віднеї вмежах встановленогостроку. З матеріалівспадкової справи№907/2020встановлено,що 21.01.1994спадкодавець, ОСОБА_2 ,на випадоксвоєї смертізробила розпорядженнящодо майнана користь ОСОБА_1 . Отже, ОСОБА_1 прийняла спадщину від ОСОБА_2 у зв`язку із місцем реєстрації померлої, яка проживала на час смерті із спадкодавцем.
Від представника відповідача на первинний позов надано письмові пояснення, із яких вбачається, що відповідач заперечує щодо задоволення позову, посилаючись зокрема на те що, державним нотаріусомП`ятої ХМДНКСтепанець О.Б.від 01.04.2024відмовлено увчиненні нотаріальноїдії,оскільки ОСОБА_1 не надаладокументів,що підтверджуютьвстановлення фактуприйняття спадщини ОСОБА_2 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .Також спадковасправа післяпомерлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 не заводилася,інші фактищо маютьюридичні фактине встановленінаявність заповітіввід імені ОСОБА_3 не виявлено.У зв`язкуіз вищенаведенимнотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачісвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом,після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 ,яка надень смертіпостійно мешкалаза адресою АДРЕСА_3 на квартиру АДРЕСА_2 .В позовнійзаяві позивачпросить визнатиправо власностіна часткиквартири впорядку спадкуванняза закономпісля померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .Однак позивачне надавдокументів щодовідмови нотаріусау видачісвідоцтва проправо наспадщину післяпомерлої ОСОБА_3 .Таким чином,визнання прававласності вданому випадкуне євинятковим способомзахисту,оскільки неіснуватимуть перешкодидля оформленняспадщини унотаріальному порядку. Також наданий до суду виготовлений станом на 09.10.2020 технічний паспорт на кв. АДРЕСА_2 не відповідає вимогам чинного законодавства.
Правом надання відзиву проти позову представник відповідача не скористався.
Представник позивача в свою чергу надав заперечення щодо пояснень сторони відповідача, в яких зазначає,що відповідачв своїхдодаткових поясненняхвказує нате,що реалізаціяправа наспадкування спадкоємцем,закликаним доспадкування,здійснюється шляхомприйняття нимспадщини зподачею донотаріальної конториза місцемвідкриття спадщинизаяви проїї прийняттяв шестимісячнийстрок,який починаєтьсяз часувідкриття спадщини. Але,реалізація фактувідкриття спадщинивідбулась 12.07.2020,одразу жпісля смерті ОСОБА_2 ,мати позивачки,до складуякої входитьквартира АДРЕСА_2 . 21.01.1994 ОСОБА_2 склала заповіт,посвідчений ОдинадцятоюХДНК за№5-236,відповідно доякого зазначенаквартира заповідана ОСОБА_1 . Після смертіматері, ОСОБА_1 своєчасно звернуласядо державногонотаріуса П`ятоїнотаріальної конториСтепанець О.Б.з заявоюпро прийняттяспадщини тавидачу свідоцтвапро правона спадщинуза заповітом. Однак,01.04.2024державний нотаріусвиніс постанову№783/02-31про відмовуу вчиненнінотаріальної дії,мотивуючи цетим,що квартираперебуває успільній суміснійвласності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .Цей фактпідтверджується свідоцтвомпро правовласності нажитло від10грудня 1993року № НОМЕР_1 та довідкоюКП «Харківськеміське бюротехнічної інвентаризації»про наявністьабо відсутністьінформації прозареєстровані правана об`єктнерухомого майназ перевіркоювідомостей звідкритих інформаційнихресурсів. В тойже час,із матеріалівспадкової справи№907/2020встановлено,що 21.01.1994спадкодавець ОСОБА_2 на випадоксвоєї смертісклала заповіт,у якомузаповідала належнуїй квартируза адресою: АДРЕСА_1 ,вона заповідає ОСОБА_1 .Таким чином,позивачка своєчаснота належнимчином здійснилавсі необхіднідії дляприйняття спадщини,передбачені чиннимзаконодавством України,зокрема Цивільнимкодексом Українита ЗакономУкраїни «Пронотаріат». ОСОБА_1 дотрималася цьогостроку таподала відповіднузаяву донотаріуса замісцем відкриттяспадщини. Заповіт від21.01.1994чітко визначаєбажання спадкодавцяпередати своючастку уквартирі позивачці. Відсутність визначенихчасток успільній суміснійвласності неє підставоюдля відмовиу видачісвідоцтва проправо наспадщину.У такихвипадках нотаріусповинен визначитичастку спадкодавцявідповідно донорм законодавства.Відмова нотаріусапорушує правапозивачки якспадкоємиці тасуперечить вимогамст.69ЗУ «Пронотаріат»,яка зобов`язуєнотаріуса привидачі свідоцтвапро правона спадщинуза заповітом,перевірити всіобставини справита вчинитинеобхідні діїдля оформленняспадкових прав. Таким чином, ОСОБА_1 звертається досуду зметою оскарженнявідмови увидачі свідоцтвапро правона спадщинуза заповітом,винесеної державнимнотаріусом П`ятоїнотаріальної конториСтепанець О.Б.Відмова ґрунтуєтьсяна тому,що квартира,зазначена взаповіті,є спільноюсумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,що підтверджуєтьсясвідоцтвом проправо власностівід 10грудня 1993року тадовідкою КП«Харківське міськебюро технічноїінвентаризації»,що дійснопорушує їїправа. Відповідач вказуєна необхідністьподання заявипро прийняттяспадщини вустановлені строки,з чимпозивачка повністюпогоджується тапідтверджує,що такідії булиздійснені належнимчином. Посилання відповідача на спільну сумісну власність не враховує того факту, що після смерті іншого співвласника або за його згодою частки можуть бути визначені та перерозподілені згідно з чинним законодавством. Остаточно просить не враховувати аргументи відповідача, виключити зазначений вище документ, як пояснення відповідача з матеріалів справи як такий, що суперечить вимогам ст. 174 ЦПК України.
Позивач, її представники в судовому засіданні підтримали викладені у позові обставини та його вимоги, просять позов в остаточній редакції задовольнити у повному обсязі. В подальшому від представника позивача адвоката Данила С.М. надійшла заява про закінчення розгляду справи без участі сторони позивача, вимоги позову підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Представник ХМР в судове засідання не з`явився, будучи належним чином та своєчасно повідомленим про день та час розгляду справи, надавши письмові заперечення. Заяв про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надійшло.
Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника П`ятої ХМДНК.
Суд, вивчивши доводи позивача, вислухавши свідків сторони позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позов таким, що задоволенню не підлягає, виходячи із такого.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змістуст.12ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК Українина сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Так, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .
Із копії заповіту від 21.01.1994 вбачається, що ОСОБА_2 , що мешкає в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті заповіла належну неї квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 .
Такі обставини підтверджено копіями свідоцтва про право власності на житло від 10.12.1993, Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, заповіту від 21.01.1994, свідоцтва про народження ОСОБА_4 , свідоцтва про укладання шлюбу з ОСОБА_5 , свідоцтва про народження ОСОБА_3 , свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_6 , повторне свідоцтво про розірвання шлюбу з ОСОБА_7 (т.1 а.с.19-27, 30, 32, 34,37,40-43).
Далі, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла в м. Харкові, яка станом на 20.12.2001 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові померла ОСОБА_2 , яка станом на 07.09.2000 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 станом на 18.08.2006 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Такі обставини вбачаються із ксерокопій паспортів громадян України (т.1 а.с.16,17,28,31).
Позивачка, змінюючи позовні вимоги, остаточно просить визнати за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом та на частину вказаної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1217 ЦК України визначає два основні види спадкування: спадкування за заповітом та спадкування за законом. Спадкування за заповітом здійснюється на підставі волевиявлення спадкодавця, викладеного в заповіті, а спадкування за законом - у разі відсутності заповіту або недійсності останнього, відповідно до норм законодавства, що визначають коло осіб, які мають право на спадщину.
Відповідно доч.ч.1,2ЦК України спадщинавідкривається внаслідоксмерті особиабо оголошенняїї померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори особисто (ч.1 ст. 1269 ЦК України).
Сторона позивача стверджує, що ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_3 проживала разом з нею, тому не звернення ОСОБА_2 до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні, свідчить про визнання нею належності майна особисто спадкодавцю, є правом, а не обов`язком другого з співвласників. Неподання такої заяви не позбавляє другого із співвласників його права власності на частку у спільному майні.
Відповідно до положень ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до внутрішнього переконання.
На підставі наданих суду доказів на підтвердження своїх доводів та вимог позову, що перелічені текстом вище, встановлено, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
З боку сторони позивача суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 постійно проживала разом із спадкодавцею, а тому і не зверталася із заявою про прийняття я спадщини після смерті останньої в розумінні ч.1 ст.1269 ЦК України.
Постановою Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 було зазначено, що відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Ця норма стосується осіб, які фактично проживали із спадкодавцем на момент його смерті, і дає можливість вважати їх спадкоємцями без необхідності подання окремої заяви про прийняття спадщини, за умови, що вони не виявили бажання відмовитися від спадщини в межах установленого строку.
Вимог про встановлення такого факту не заявлено.
Інших обставин щодо поріднення вказаних вище осіб, наявності або відсутності заповіту, кола спадкоємців тощо, суду не доведено, доказів не надано.
Дійсно, Постановою Верховного Суду від ЗО жовтня 2019 р. по справі 289/1818/16-ц,- № 61- 17763св18 встановлено, що відсутність у померлої свідоцтва про право на спадщину на спірне майно не позбавляє її спадкоємців права на спадщину та не може свідчити про те, що спадкодавець не прийняла спадщину після смерті своїх батьків. Адже законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Далі, із копії заповіту від 21.01.1994 вбачається, що ОСОБА_2 , що мешкає в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті заповіла належну неї квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 .
у позові позивачка посилається на те, «що після смерті ОСОБА_3 , спадкоємцем за законом стала ОСОБА_2 , оскільки вона постійно проживала разом із померлою на момент її смерті. Оскільки ОСОБА_2 прийняла спадщину за законом, вона стала спадкоємцем і набула право на майно померлої. Відповідно, після того, як ОСОБА_2 отримала спадщину, вона вирішила заповісти всю свою квартиру, що належала їй на момент смерті, на користь ОСОБА_1 через заповіт».
З такого змісту доводів, вбачається не відповідність наданим доказам, оскільки якщо у ОСОБА_2 й виникло право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , при тому розпорядження щодо належного ОСОБА_8 майна на квартиру АДРЕСА_4 , при наявності спільної сумісної власності, на користь ОСОБА_1 зроблено 21.01.1994.
Матеріали спадкової справи №907/2020, на які також посилається позивач, суду не надано. Клопотань про витребування копії матеріалів такої спадкової справи не заявлено. Ствердження, що спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 не заводилася, інші факти, що мають юридичні факти не встановлені щодо кола спадкоємців, наявності заповітів від імені ОСОБА_3 тощо, стороною повивача, не виявлено.
Відповідно доправил ч.ч.6,7ст.81ЦПК Українидоказування неможе гуртуватисяна припущеннях.Суд неможе збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи,крім витребуваннядоказів судому випадку,коли вінмає сумнівиу добросовісномуздійсненні учасникамисправи їхніхпроцесуальних правабо виконаніобов`язків щододоказів,а такожінших випадків,передбачених цимКодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ст.13 ЦПК України).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала свідчення, із яких вбачається, що ОСОБА_1 є сусідкою по під`їзду у будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є матір`ю позивачки, тітка ОСОБА_10 та мати ОСОБА_1 , яка за нею доглядала, проживали разом у квартирі АДРЕСА_4 з 1997 по 2002. У квартирі АДРЕСА_4 свідок не була. Чи проживала у квартирі АДРЕСА_4 на той період часу ОСОБА_1 , не знає.
Із пояснень свідків ОСОБА_11 в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 знає по роботі, з її матір`ю ОСОБА_8 буди колегами по роботі та проживали в сусідніх будинках. ОСОБА_8 проживала разом із тіткою до смерті останньої, а після смерті ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_4 проживала і ОСОБА_1 . Свідку відомо, що у них є ще одна квартира АДРЕСА_5 . ОСОБА_8 померла у 2020, на час смерті проживала у квартирі АДРЕСА_4 . Також свідок зазначила, що і ОСОБА_8 , і ОСОБА_1 також проживали і у квартирі АДРЕСА_5 , але більш чітко про такі обставини, сповістити не може.
Із пояснень свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні вбачається, що також є сусідкою ОСОБА_1 , яка є донькою ОСОБА_2 .З ОСОБА_3 також була знайома, оскільки ОСОБА_2 забрала до себе у квартиру АДРЕСА_4 на 4-му поверсі, де і проживали разом до 2002. ОСОБА_1 проживала у тому ж будинку, на 5-му поверсі, у квартирі АДРЕСА_5 , де і мешкає до теперішнього часу, у квартирі АДРЕСА_4 проживає донька ОСОБА_1 .
Аналіз пояснень свідків дає суду дійти висновку, що вказані вище свідки підвередили проживання ОСОБА_2 на час смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 у квартирі АДРЕСА_2 , при цьому, пояснення свідків стосовно постійного проживання на день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , у спірній квартирі АДРЕСА_4 , на думку суду носять непослідовний характер. Більш того, частина свідків або такий факт не пам`ятає, або зазначають, що ОСОБА_1 проживала на 5-му поверсі у квартирі АДРЕСА_5 .
Отже, такі пояснення свідків не є достатніми доказами на підтвердження доводів позивача в цієї частині.
Інших доказів суду не надано.
Далі,встановлено що ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса П`ятої ХМДНК для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим Одинадцятою ХДНК 21.01.1994 за №5- 236, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_2 , на квартиру АДРЕСА_2 .
01.04.2024 державним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через те, що квартира, зазначена в заповіті, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Факт прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 не встановлено, спадкова справа не заводилась, інші факти, що мають юридичне значення не встановлені, наявність заповітів не виявлено.
Із постанови нотаріуса також вбачається, що має місця заведена спадкова справа №907/2020 щодо наявності 21.01.1994 розпорядження ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіту на ім`я ОСОБА_1 належну їй квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Між тим, з боку сторони позивача матеріали спадкової справи №907/2020 в її копії для ознайомлення судом не надано, клопотання про витребування, не заявлено.
Такі обставинипозбавляють суддійти висновку,про наявністьвище переліченихобставин,кола спадкоємцівтощо,а також датузвернення ОСОБА_1 до нотаріусаіз заявоюпро прийняттяспадини увстановлений закономстрок, припосиланні на реалізація факту відкриття спадщини, яке відбулась 12.07.2020
Доводи сторони відповідача, що викладені у письмових поясненнях, не спростовують висновків суду.
Крім того, суд зауважує, що встановлені судом обставини, матеріали цивільної справи та інше, свідчать про правовідношення, що складалися в порядку сплакування стосовно спірної квартири АДРЕСА_2 , при цьому вимоги первинного, уточненого позовів та зава про зміну позовних вимог, містять вимоги щодо квартири АДРЕСА_2 .
Повертаючись до змісту ч. 3 ст. 12, ч.1ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Із Постанови КЦС ВС від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц щодо застосування ч.3 ст. 1268 ЦК України вбачається, що «Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява. Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Верховний Суд у цій справі погодився з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач у спірній квартирі був зареєстрований, проте не проживав з 1997 року, у тому числі й на час відкриття спадщини після смерті своєї матері, що підтверджено належними доказами, а сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому позивач, як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилась після смерті своєї матері, та відповідно не набув права на спадкове майно.».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
У відповідності до статті89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, наявності суттєвих протирічь та розбіжностей, суд дійшов висновку, що позивачкою, її представниками, не доведено позовні вимоги, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 76-81, 89, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника адвоката Данила Сергія Михайловича, до Харківської міської ради, третя особа: Державний нотаріус Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Степанець О.Б., про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за заповітом, у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі протягом десяти днів з дня оголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Харківська міська рада, адреса місця знаходження: 61000, м. Харків, м. Коснтитуції,7; код ЄРПОУ 04059243.
Третя особа: Державний нотаріус Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Степанець О.Б., адреса місця знаходження: 61146, м. Харків, вул. Валентинівська,27; код ЄРПОУ 02900726.
Суддя О.О.Сугачова
Судове рішення № 132059579, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова) було прийнято 25.11.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 643/3851/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: