Рішення № 132058160, 25.11.2025, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/27/25

Провадження № 2/188/1199/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Фесик Ю.В.

справа №188/27/25

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: ОСОБА_2

відповідач: Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області

про визнання права приватної власності в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права приватної власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на праві приватної власності ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_1 з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що складає 55/100 ідеальної долі в цілому будинку. Вказане право власності підтверджується договором купівлі-продажу від 08.10.1990, посвідченого старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Фесенко Р.А. Право власності було зареєстровано в Лисичанському міжрайонному бюро технічної інвентаризації, про що на правовстановлюючому документі проставлено відповідний реєстраційний напис №322 від 10.10.1990.

Відповідно до технічного паспорту станом на 07.08.1990 та договору купівлі-продажу від 08.10.1990 квартира АДРЕСА_2 з господарськими та побутовими будівлями та спорудами включає в себе: кімнати 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, 2-8, І, II загальною площею 65,8 кв. м. та житловою площею 36,8 кв. м., а- прибудова, ? Б - сарай, г- погреб, Д - літня кухня, Д1-літній душ, вбиральня - У, ? огорожі, № 1, зливна яма № 3, І-замощення сарай - Е, що складає 55/100 ідеальної долі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - чоловік Позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11.05.2022 року серія НОМЕР_1

Шлюбні відносини між Позивачем та ОСОБА_3 підтверджуються Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян пре державну реєстрацію шлюбу від 17.02.1957 року.

Після смерті чоловіка позивача ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що складає 55/100 ідеальної долі в цілому будинку.

Відповідно до довідки № 449 від 10.06.2024 Управління адміністративних послуг Лисичанської МВЦА про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку станом на 24.03.2022 разом ОСОБА_3 зареєстрована ОСОБА_1 .

Після смерті чоловіка Позивач звернулася 23.09.2024 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до Першої тернопільської державної нотаріальне: контори.

Цього ж дня Першою тернопільською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 643/2024, що підтверджується Витягом про реєстрацію з Спадковому реєстрі № 78452580 від 23.09.2024.

Постановою про відмову у вчинені нотаріальних дій від 18.10.2024 № 1677/02-31

Позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 55/100 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд АДРЕСА_3 .

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 399847081 від 18.10.2024 будь-які відомості щодо реєстрації права власності за спадкодавцем на житловий будинок АДРЕСА_3 відсутні. Оскільки правовстановлюючим документом на житловий будинок є договір купівлі-продажу, посвідчений Лисичанською державною нотаріальною конторою 08.10.1990 за реєстровим № 2-5140, право власності на вказаний вище житловий будинок не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і отримати довідку про підтвердження права власності у Лисичанському комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації» неможливо, тому у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом відмовлено.

Також в постанові встановлено, що єдиним спадкоємцем за законом є його дружина тобто Позивач у справі. Будь-яких заповітів чоловік Позивача за життя не складав. Крім Позивача інших спадкоємців за законом немає. Діти померлого заяв про прийняття спадщини не подавали та спадщину не прийняли.

На правовстановлюючому документі - договорі купівлі-продажу від 08.10.1990, посвідченого Лисичанською державною нотаріальною конторою 08.10.1990 за реєстровим № 2-5140, проставлено реєстраційний напис про реєстрацію права власності в Лисичанському міжрайонному бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3 за реєстровим № 322 від 10.10.1990.

На момент купівлі-продажу частини будинку частиною 2 статті 227 ЦК УРСР було передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. Про необхідність такої реєстрації вказано і в самому договорі купівлі-продажу.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що складає 55/100 ідеальної долі в цілому будинку, було зареєстровано належним чином на той момент.

Внести відомості у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вищевказаної квартири неможливо у зв`язку з тим, що необхідно отримати відомості від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, а вказана територія, де знаходяться такі органи, є тимчасово окупованою територією України та там не діють державні органи України.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на неможливість вирішення даного спору в позасудовому порядку, що позбавляє позивачку можливості реалізувати своє право на спадкування через органи нотаріату, остання вимушена звернутися з вказаним позовом до суду.

Позивачка є внутрішньо переміщеною особою.

Просить суд визнати за нею право власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Сторона позивача просить суд позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторона позивача надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Сторона відповідача належним чином повідомлена, до суду не з`явились, заяв, клопотань та відзиву до суду не надано.

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до паспорту та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.04.2022 року №6117-5001030691 позивачка є внутрішньо переміщеною особою.

Спадкодавець, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , єдиним спадкоємцем є позивачка.

Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 11.05.2022.

Родинний зв`язок підтверджується підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану №0036114669 про реєстрацію шлюбу позивачки з померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 а/з№155.

Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №78452580 від 23.09.2024 підтверджується факт реєстрації спадкової справи №73017659.

Довідкою про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні станом на 24.03.2022 року №449 підтверджується, що позивач і померла на час смерті були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_4 .

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також підтверджується відсутність обтяжень на нерухоме майно за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Договором купівлі-продажу від 08 жовтня 1990 року, підтверджується, що квартира розташована за адресою: адресою: АДРЕСА_4 . з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що складає 55/100 ідеальної долі в цілому будинку, належала померлому ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса від 18.10.2024 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до справи БТІ №66/20 є технічний паспорт на нерухоме майно за зазначеною адресою.

Частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Статтею 68 Закону України «Про нотаріат», підпунктом 4.14. пункту 4 глави 10 розділу II Порядку встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до пп.4.16, 4.19 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно наданих документів інформація про зареєстровані права на вищевказану квартиру, обтяження в Державному реєстрі речових прав відсутня.

Судом встановлено, померлому ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_4 . з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що складає 55/100 ідеальної долі в цілому будинку .

Позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності спадкодавця , набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 2022року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сівєрськодонецького району Луганської області про визнання права приватної власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_3 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 з господарськими та побутовими будівлям та спорудами, що включає в себе: кімнати 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, 2-8, І, ] загальною площею 65,8 кв. м., житловою площею 36,8 кв. м.; а- прибудова, 1/2 Б сарай, г- погреб, Д - літня кухня, Д1-літній душ, вбиральня - У,1/2 огорожі, № 1, зливн яма № 3, І-замощення, сарай - Е, що складає 55/100 ідеальної долі в цілому в будинк АДРЕСА_3 , яка належала чоловіку позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна