Ухвала суду № 132050837, 20.11.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2025 Справа №607/1530/24 Провадження №2-др/607/99/25

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участі секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., позивача ОСОБА_1 та його представника Фільварочної О.В., представника відповідача Стадніка Ігоря Андрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі заяву представника відповідача Стадніка Ігоря Андрійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача адвокат Стаднік Ігор Андрійович 19.09.2025 (зареєстровано судом 22.09.2025) звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України витрати на правничу допомогу у даній справі у розмірі 344015,27 грн.

Заява мотивована тим, що у відзиві на позовну заяву відповідач заявив про стягнення судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. 11.09.2025 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області ухвалив рішення у справі № 607/1530/24, проте не вирішив питання про відшкодування судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу Адвокатського об`єднання «Міллер», загальна вартість яких складає 344015,27 грн. На підтвердження цих витрат представник відповідача надав суду ряд договорів, актів надання послуг, рахунків на оплату та платіжних інструкцій.

Ухвалою судді від 25.09.2025 прийнято заяву до розгляду та призначено розгляд справи.

29.09.2025 до суду надійшло заперечення позивача ОСОБА_1 на вищенаведену заяву. У запереченні йдеться про те, що відповідач у відзиві зазначив про орієнтовну очікувану вартість витрат на правничу допомогу 45600 грн, однак доказів на підтвердження їх понесення до закінчення розгляду справи суду не надав. У той же час усі приєднані до заяви про ухвалення додаткового рішення докази понесених судових витрат складені до завершення розгляду справи. Поважних причин неможливості їх своєчасного подання стороною відповідача не наведено. Також звертає увагу на те, що сума витрат, яку просить стягнути сторона відповідача (344015,27 грн) істотно перевищує зазначену у відзиві (45600 грн). Окрім того, стверджує, що долучені представником відповідача платіжні інструкції є недопустимими доказами, так як вони не є ані електронними документами, ані електронними копіями паперових, ці платіжні інструкції не містять підпису платника, надавача платіжних послуг (ДКСУ). Також заперечення обґрунтовує тим, що заявлені витрати є суттєво завищеними та неспівмірними із складністю справи, ціною позову, обсягом необхідних робіт та послуг, не відповідають критеріям розумності та неминучості. Надані представником відповідача докази (акти виконаних робіт, рахунки та платіжні інструкції) суперечать один одному, містять численні неточності та неправдиву інформацію. Тривалий строк розгляду справи, значною мірою, пов`язаний із недобросовісною поведінкою сторони відповідача. У задоволенні заяви просить відмовити, а у випадку якщо суд дійде висновку, що витрати все ж належить розподілити, їх розмір зменшити до 1 гривні.

В судових засіданнях, у тому числі 18.11.2025, представник відповідача адвокат Стаднік І.А. заяву підтримав та просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судових засіданнях, у тому числі 18.11.2025, щодо задоволення заяви заперечили, з підстав наведених у письмовому запереченні та наданих усних поясненнях.

Ухвалення судового рішення відкладено до 11:00 20.11.2025, в яке учасники справи не з`явились.

Розглянувши заяву судом встановлено, що 15.09.2025 суд ухвалив рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так як у задоволенні усіх позовних вимог було відмовлено, відповідно дост. 141 ЦПК України,судові витрати позивачу не відшкодовувались. Питання щодо витрат відповідача, пов`язаних з розглядом справи, судом не вирішувалося.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать,зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 статті 133 ЦПК України).

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Якщо сторона з поважнихпричин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питанняпро судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

У постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) Верховний Суд навів висновок, відповідно до якого у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про орієнтовну очікувану вартість витрат на правничу допомогу 45600 грн, а також про те, що остаточний та деталізований розрахунок понесених витрат на правову допомогу, разом із підтверджуючими документами буде надано після винесення судового рішення, відповідно до положень статей 141, 246 ЦПК України, оскільки точний розмір витрат буде залежати від кількості та тривалості судових засідань та процесуальних документів, що необхідно буде готувати в рамках даного провадження.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що саме це повідомлення, яке наведене у відзиві, є заявою про намір подати докази на підтвердження понесених судових витрат впродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду в розумінні ч. 8 статті 141 ЦПК України.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, від 31 травня 2022 у справі № 917/304/21, від 24 січня 2023 року у справі № 922/4022/20).

Із заявою до суду про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача звернувся 19.09.2025.

Тому, суд вважає, що сторона відповідача дотрималась вимог ч. 8 статті 141 ЦПК України в частині своєчасного попередження суду про надання відповідних доказів понесених судових витрат впродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Проте, заява від 19.09.2025 не містить жодного обґрунтування поважності причин не подання суду доказів понесених судових витрат до закінчення розгляду справи.

Усі надані представником відповідача докази (договори про надання правничої допомоги від 22.02.2024, 04.02.2025 з додатковими угодами, накази про прийняття та звільнення з роботи ОСОБА_3 , договір про співпрацю та надання правничої допомоги від 13.11.2022, наказ про прийняття ОСОБА_4 на роботу, акти надання послуг №39 від 04.03.2024, №61 від 22.03.2024, №139 від 03.06.2024, №166 від 09.07.2024, №60 від 09.07.2024, №166 від 09.07.2024, №229 від 28.10.2024, №228 від 28.11.2024, №257 від 28.11.2024, №273 від 11.12.2024, №7 від 04.02.2025, №43 від 26.03.2025, №96 від 02.06.2025, рахунки на оплату №63 від 04.03.2024, №79 від 21.03.2024, №80 від 21.03.2024, №135 від 26.04.2024, №163 від 03.06.2024, №145 від 09.07.2024, №195 від 09.07.2024, №247 від 28.10.2024, №246 від 28.11.2024, №303 від 28.11.2024, №305 від 11.12.2024, №1 від 06.01.2025, №15 від 04.02.2025, №49 від 18.03.2025, №115 від 02.06.2025, платіжні інструкції від 06.03.2024, 27.03.2024, 04.06.2024, 10.07.2024, 10.07.2024, 30.10.2024, 30.11.2024, 30.11.2024, 13.12.2024, 05.02.2025, 17.04.2025, 04.06.2025) існували до дня ухвалення рішення суду. Останні з доказів датовані червнем 2025, тобто були створені більш, ніж за три місяці до завершення розгляду справи.

В усних поясненнях в судовому засіданні представник відповідача також не навів поважних причин не подання цих доказів суду до дня ухвалення судового рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 статті 263 ЦПК України).

За таких обставин, беручи до уваги положення ч. 1 статті 246 ЦПК України, враховуючи висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладений у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 133, 134, 141, 246, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Ухвалу складено 20.11.2025.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук