Ухвала суду № 132047588, 25.11.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6531/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2025 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Логойди І.В., за участі секретаря судового засідання Лутнянського І.Р., розглянувши у судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковач І.В., про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.10.2025 року у цивільній справі № 308/6531/25 за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієпредставник -адвокат КовачІ.В.,звернувся доУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті іззаявою проперегляд заочногорішення Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 01.10.2025року уцивільній справі№ 308/6531/25за позовноюзаявою Моторного(транспортного)страхового бюроУкраїни (МТСБУ)до ОСОБА_1 про відшкодуванняв порядкурегресу витрат,пов`язаних зрегламентною виплатою.Заяву мотивованонаступним. Звертаючись з позовом до суду, позивач невірно визначив місце реєстрації (проживання) відповідача. Відповідні обставини підтверджуються копією паспорту відповідача, в якому на 11-й сторінці міститься штамп (відмітка) з зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами ознайомлення з матеріалами справи, стає зрозумілим, що справа до розгляду призначалась 4-ри рази, 4-ри з яких відповідача не повідомлено про розгляд справи. з метою підтвердження підставності заявлення регресних позовних вимог доведенню підлягає наявність договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності транспортного засобу шкоду якому заподіяно. Копію такого договору позивачем до матеріалів справи не долучено, довідка №1 від 13.12.2023 року, що міститься в матеріалах судової не може братись до уваги оскільки на такій відсутні будь які ознаки офіційного документу, а саме відсутній підпис провідного експерта, яким така довідка складена. Також матеріали справи не містять доказів підстав здійснення виплати по справі №96879, а саме, на суму 160 000,00 грн. Як на підставу здійснення страхової виплати на суму 160 000,00 грн. і в подальшому обґрунтування права регресу до відповідача, позивачем здійснюється посилання на звіт №516- 23_SOS_-231024-269650, такий не може бути належним доказом наявності підстав для регламентної виплати, оскільки не відповідає вимогам ч.5 ст.106 ЦПК України - в ньому не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що оцінювач обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Тому, оскільки даний Звіт №516-23_SOS__-231024-269650 від 14.11.2023 р. був поданий до суду в порядку ст.106 ЦПК України, то він не є належним та допустимим доказом розміру шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля А01961НК, та не повинен братися до уваги судом, оскільки згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. У випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини. У даному випадку, як встановлено судом, постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 листопада 2023 року у справі №308/19335/23 була прийнята за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача за ст. 124 КУпАП. Питання вини водія транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 не було предметом дослідження в силу відсутності відповідних повноважень у суду, що здійснював розгляд адміністративних матеріалів відносно відповідача. При змішаній формі вини ступінь вини кожного із володільців транспортних засобів суд визначає самостійно з урахуванням тяжкості допущених порушень Правил дорожнього руху, інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Самостійного способу захисту порушеного права як визначення ступеню вини без вирішення питання про право на відшкодування шкоди цивільним законодавством не передбачено. Дане питання вирішується при розгляді спору про відшкодування шкоди, незалежно від того чи заявлено таку вимогу як самостійну, про що обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій. Саме до таких висновків дійшов суд касаційної інстанції у постанові від 12 грудня 2017 року справі №922/1387/17.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.11.2025 постановлено поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Прийняти заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковач І.В., про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.10.2025 року у цивільній справі № 308/6531/25 за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, та призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 листопада 2025 року о 11.00 год. у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за адресою: вул. Загорська, 53, м. Ужгород, Закарпатська область. Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача Ковача І.І. про витребування матеріалів судової справи №308/19335/23.

Представник позивача подав заперечення щодо заяви про перегляд заочного рішення, просить залишити заяву про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач, заявник та його представник в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені.

Вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1ст.287 ЦПК Українизаява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні.

Суд, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, вивчивши матеріали справи, в межах якої подано таку заяву, приходить до наступного висновку.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 01.10.2025 у цивільній справі №308/6531/25 ухвалено позовну заяву задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортне) страхового бюро України суму виплаченого відшкодування у порядку регресу у розмірі 160 000,00 (сто шістдесят тисяч грн.) гривні. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортне) страхового бюро України грошові кошти у розмірі 1 800 (одну тисячу вісімсот) гривень витрат за проведення Звіту № 516-23_SOS_-231024-269650 про визначення вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортне) страхового бюро України судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім ) гривень..

Частиною 1 статті 288ЦПКУкраїни передбачено, що заочне рішення може бути скасоване судом, що його ухвалив, лише при сукупності таких умов: 1) якщо судом буде встановлено, що відповідач, тобто заявник, не з`явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, 2) не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і 3) докази, на які посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Щодо перших двох умов, то їх аналіз свідчить про те, що підставою для скасування заочного рішення є необізнаність відповідача про розгляд справи в суді, оскільки позовна заява не надходила, та відповідно неможливість подання відзиву на позовну заяву.

Третю умову слід розуміти таким чином, що відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення посилається на такі обставини та на такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд справи, оскільки згідно з довідкою відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 13.05.2025 №917/03.4-06 повідомлено, що відповідно до відомостей реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим по місту Ужгороду не значиться. Згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.05.2025 постановлено виклик відповідача ОСОБА_1 здійснити в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.08.2025 постановлено закрити підготовче провадження та призначити цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою до судового розгляду по суті. Розгляд справи відкладався 17.07.2025, 14.08.2025, 12.09.2025, про що наявні оголошення у матеріалах справи. Також, позивач у позовній заяві вказав поштову адресу відповідача: АДРЕСА_1 , що відповідає адресі, вказаній у постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.11.2023 (така адреса надавалась порушником при складанні протоколу за його підписом). На вказану поштову адресу також надсилалась кореспонденція судом, яка поверталась до суду через невірну адресу.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну зареєстровану адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від19.05.2021 у справі №910/16033/20,від 20.07.2021у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі №496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.

Докази надсилання документів у матеріалах справи наявні, такі не вручені за вказаних причини, особа вважається повідомленою про розгляд справи судом згідно з вимогами ЦПК України, за змістом рішення суду від 01.10.2025 вказано про неодноразову неявку відповідача, належне його повідомлення про розгляд справи судом, однак такий повторно не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини неявки не повідомив суд. Поряд з цим, заявником подано копію паспорта НОМЕР_2 про зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

На доведення вимог заявника до заяви про перегляд заочного рішення не подано належним і допустимих доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, окрім заперечень, а на підставі наявних у справі доказів доводи заявника не знаходять свого підтвердження, при ухваленні заочного рішення судом було надано їм належну правову оцінку.

Так, судом досліджено постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.11.2023 у справі №308/19335/23, згідно з якою зазначено, що 12.10.2023 року о 15 год. 45 хв. в м. Ужгород вул. Дайки, 6, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ИЖ М2125 д.н.з. НОМЕР_3 виїжджаючи на дорогу з прилеглої території не надав переваги в русі транспортному засобу Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_4 , в наслідок чого відбулось зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.2 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Правопорушник ОСОБА_1 всудовому засіданнісвою винувизнав,проти обставин,зазначених впротоколі незаперечив. У такій не вказано про виявлення підстав змішаної форми вини. Доказів складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно власника, водія Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_4 суду не надано. Окрім тверджень заявника, жодними поданими доказами це не доведено.

На доведення вартості збитків суду надано позивачем Звіт №516-23_SOS_-231024-269650про визначеннявартості (розміру)збитків,спричинених пошкодженнямтранспортного засобу оцінювача ОСОБА_2 , що є належним і допустимим письмовим доказом, до якого не передбачено вимог згідно зі ст. 102-113 ЦПК України. Свого звіту, висновку експерта заявник суду не надав, отже, даний доказ не спростовано заявником.

Стосовно відсутності у справі доказів підстав здійснення виплати по справі №96879 на суму 160000 грн., то суд відмічає про наявність у справі наказу МТСБУ від 15.12.2023 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3 » та інших оцінених судом при розгляді справи доказів, що спростовує твердження заявника. Також підставою для звернення до суду позивача стали відомості чинного полісу страхування у відповідача на момент заподіяння шкоди, що є належним і допустимим доказом підстав звернення до суду позивача із даним позовом.

Вказане свідчить про відсутність підстав для скасування заочного рішення. Також, судом було проаналізовано подані документи щодо стягнення витрат на правову допомогу, які суд вважає обґрунтованими.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобтоп.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Водночас, відповідно до ст.ст. 285, 288 ЦПК України, крім поважності неотримання позовної заяви, що нічим не підтверджено, посилання на неналежні докази, відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення повинен зазначити такі обставини та надати такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку.

На необхідність з`ясування наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення неодноразово звертав увагу Верховний Суд України в "Узагальненнях судової практики щодо ухвалення та перегляду судами заочних рішень", зазначаючи, що у зв`язку з практикою скасування заочного рішення без з`ясування, чи є у відповідачів докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, в результаті нове ухвалене рішення після скасування заочного рішення є аналогічним. А тому, Верховний Суд України наголошує, що правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Аналогічна позиція викладена у роз`ясненнях Верховного Суду України (лист від 01 травня 2007 року «Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах»), де, окрім вказаного, зазначено, що заочне рішення не може бути скасовано лише на підставі поданої відповідачем заяви та його усних доводів, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України». Зокрема, у п. 46 рішення вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Однак, суд звертає увагу на те, що відповідач при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надав доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при винесенні заочного рішення суду, доказів поважності причин неявки у судове засідання та подання відзиву на позов. Суду не надано конкретних доказів, які б могли слугувати підставою для винесення принципово іншого рішення, окрім заперечення таких. Обґрунтуванням заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішенням по суті. Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є неявка в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, а за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення, отже, заяву про перегляд заочного рішення відповідача слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 284-288 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковач І.В., про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.10.2025 року у цивільній справі № 308/6531/25 за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 25.11.2025.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда