Рішення № 132039222, 25.11.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2288/25

Провадження № 2/347/1223/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

в с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2565103, за умовами якого позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити комісію та проценти.

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України, договір є домовленістю двох сторін щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір № 2565103 визначає всі істотні умови кредиту, включаючи розмір кредиту, строки користування, відсоткові ставки та загальну вартість кредиту. Умовами договору передбачена безготівкова видача кредиту шляхом переказу на картковий рахунок позичальника.

У разі невиконання зобов`язань, ТОВ "Коллект Центр" має право нараховувати проценти за прострочену заборгованість, починаючи з наступного дня після закінчення строку кредитування. Також передбачено, що всі умови договору були узгоджені в електронній формі через особистий кабінет позичальника, що підтверджує його намір укласти договір.

Договір укладався в електронному вигляді, і відповідно до чинного законодавства, має таку ж юридичну силу, як і підписаний власноручно документ. У позовній заяві також зазначено, що позичальник підтвердив правильність наданої інформації та ознайомленість з усіма умовами договору.

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та законодавства про електронні документи, укладення договору через електронний підпис або одноразовий ідентифікатор є юридично обов`язковим і прирівнюється до підписання фізичною особою документу.

Представник ТОВ "Коллект Центр" вказав, що на дату подання позову сума заборгованості становить 16359.00 грн, з яких 3000.00 грн основний борг, а 13359.00 грн нараховані проценти.

В позовній заяві також зазначено, що позивач має право вимагати стягнення судових витрат, включаючи судовий збір та витрати на правничу допомогу, а також витрати на підготовку позову та розгляд справи в суді.

Позивач звернувся до суду із вимогою стягнути заборгованість, зокрема проценти, комісії та інші платежі, відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується відповідними документами та розрахунками.

У позовній заяві представник позивача просив суд стягнути зазначену суму з ОСОБА_1 .

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак у заяві повідомив про згоду на розгляд справи за його відсутності та не заперечив проти заочного розгляду.

Відповідач, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила та відзиву на позов не подала.

При викладених обставинах суд прийшов до висновку, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 281 ЦПК України Косівський районним судом Івано-Франківської області була постановлена ухвала від 25.11.2025 року про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 12 та 13 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, якщо інше не передбачено законом. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих сторонами або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Як вбачається з кредитного договору № 2565103 від 07.10.2021, долученого до матеріалів справи, та з огляду на його зміст, між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний правочин, за яким позичальник зобов`язався отримати та повернути грошові кошти у встановлений договором строк, а також сплатити комісію та проценти за користування кредитом. Договір містить усі істотні умови, передбачені статтями 626, 638 ЦК України, включно з розміром кредиту, строками його повернення, процентними ставками, порядком нарахування процентів і загальною вартістю кредиту.

З огляду на дані розділу 1 договору, кредит надавався у безготівковому порядку шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема банківськими відомостями та внутрішніми електронними даними кредитодавця.

Як убачається з розділів 2 та 6 договору, укладення його здійснювалося в електронній формі через особистий кабінет позичальника, а підтвердження волевиявлення позичальника на укладення договору відбувалося шляхом використання одноразового ідентифікатора (SMS-коду), що відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» має юридичну силу електронного підпису. Докази цього електронні записи та технічні журнали, надані позивачем.

З матеріалів справи встановлено, що кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання та надав позичальнику кредитні кошти в обумовленому договором розмірі, що підтверджується довідкою кредитодавця, відомостями про перерахування коштів та копіями відповідних електронних транзакцій.

У свою чергу, як свідчать надані позивачем розрахунки заборгованості, довідки про стан рахунку та інші докази, відповідач не виконала свій обов`язок щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого станом на дату подання позову утворилася прострочена заборгованість у сумі 16359,00 грн, у тому числі 3000,00 грн основний борг, та 13359,00 грн нараховані проценти. Вказаний розрахунок заборгованості відповідає умовам договору та чинному законодавству, а також не був спростований відповідачем, яка не надала суду жодних доказів протилежного.

З огляду на подані докази, а також беручи до уваги вимоги статей 526, 610, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідач порушила взяті на себе договірні зобов`язання щодо повернення кредиту й оплати процентів, що є підставою для покладення на неї відповідальності у вигляді обов`язку відшкодувати кредитодавцю суму простроченої заборгованості.

З матеріалів справи також убачається, що право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у результаті укладення договорів відступлення права вимоги від 26.01.2022 та 10.01.2023, копії яких містяться в матеріалах справи та підтверджують правонаступництво позивача. Тому саме ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є належним кредитором і правомочним заявляти вимоги у цьому судовому процесі.

Враховуючи подані позивачем докази сплати судового збору та документально підтверджені витрати на правничу допомогу, суд вважає обґрунтованою вимогу про їх стягнення з відповідача відповідно до статей 133137 ЦПК України.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, досліджені письмові докази та надану судом правову оцінку, позов підлягає частковому задоволенню.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що був ознайомлений з усіма його істотними умовами та що йому була надана вся інформація, передбачена чинним законодавством. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору, шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на вебсайті з введенням одноразового коду підтвердження (ідентифікатора), який є електронним підписом для укладення електронного договору, а також зазначенням реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. Зазначені умови є публічною пропозицією в розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит у визначених розмірах та на умовах договору, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ є документом, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних та містить обов`язкові реквізити. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений та відтворений електронними засобами, а його візуальною формою є відображення даних електронними засобами або на папері.

Стаття 8 цього Закону передбачає, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена лише через його електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу також не може заперечуватися з цих підстав.

Частинами 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом направлення оферти однією стороною та її акцепту іншою, і вважається укладеним з моменту одержання відповіді про прийняття пропозиції. Оферта може бути розміщена в мережі Інтернет. Електронний договір укладається та виконується відповідно до ЦК та ГК України та інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний відповідно до ст. 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору у письмовій формі.

Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» передбачає, що електронний правочин вважається підписаним, зокрема, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону, такий підпис є алфавітно-цифровою послідовністю, що додається до електронних даних особою, яка приймає оферту.

Отже, сторони узгодили розмір кредиту, валюту, строк та інші істотні умови, що свідчить про наявність волі відповідача укласти договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується доказами, доданими до позову.

Кредитування здійснювалося дистанційно через електронний кабінет із застосуванням одноразового ідентифікатора, який згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України прирівнюється до письмової форми правочину.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язання ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статті 525527 ЦК України передбачають, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Стаття 1046 ЦК України встановлює, що договір позики є укладеним із моменту передання коштів. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Пункт 3 ст. 207 ЦК України допускає використання електронного підпису як аналога власноручного підпису у випадках, визначених законом.

Як підтверджено банківськими виписками, наданими до суду, позикодавець перерахував кошти на картковий рахунок відповідача, проте останній не виконав зобов`язань щодо їх повернення та сплати процентів. Станом на дату звернення до суду заборгованість залишалася непогашеною.

На підставі наведеного позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу прав.

Стаття 1049 ЦК України зобов`язує позичальника повернути суму позики в строк та порядку, передбачених договором.

Отже, відповідач належним чином умови договору не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість, що є підставою для задоволення позовних вимог, а також стягнення судових витрат.

Щодо витрат на правничу допомогу представник позивача просить стягнути 9000,00 грн. Суд вважає такий розмір необґрунтованим, оскільки витрати мають бути співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг і значенням справи для сторони. З огляду на те, що справа є малозначною (ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України), проведеною у спрощеному провадженні, заявлена сума є явно завищеною. Суд вважає обґрунтованим зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 2000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір розподіляється пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 530, 612, 625, 10481050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 263265, 280282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306), заборгованість за Договором № 2565103 від 07.10.2021 у розмірі 16 359,00 грн, а також: 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) витрати по сплаті судового збору та 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк