Рішення № 132036221, 20.11.2025, Болградський районний суд Одеської області

20.11.2025

Справа № 497/1080/25

Провадження № 2/497/850/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2025 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

за участю: представника позивача - Варламова М.М.,

представника третьої особи - Мохначевої М.М.,

розглянувши у загальному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Болградської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2025 року представник позивача - адвокат Варламов М.М., який підтвердив свої повноваження електронним ордером серії ВН №1497316 від 03.05.2025 року (а.с.30) звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 та просить суд позбавити ОСОБА_2 , відповідача по справі батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому представник позивача посилається на те, що позивач перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 . Шлюб офіційно не був зареєстрований. У результаті спільного проживання, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька - ОСОБА_3 . Після народження дитини спочатку обидва батьки мешкали із дитиною, однак із самого початку основний тягар догляду та виховання лежав виключно не позивачеві. Матір дитини фактично самоусунулась від виконання своїх обов`язків: не займалась харчуванням, піклуванням, лікуванням, гігієною дитини, не брала участі у веденні господарства, не цікавилась потребами дитини, а більшість часу проводила поза межами дому. Починаючи з 2022 року ситуація загострилася, відповідачка остаточно залишила спільне місце проживання, виїхала до АДРЕСА_1 , де проживає із новим співмешканцем. При цьому вона залишила малолітню дитину без нагляду та забезпечення, поклавши всі обов`язки щодо її виховання та утримання на батька - позивача. На даний час позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з цим, виконання щоденних обов`язків по догляду та вихованню малолітньої дитини - ОСОБА_3 тимчасово здійснює його мати, бабуся дитини. Біологічна мати дитини - ОСОБА_2 не бере жодної участі у житті доньки, не надає матеріальної допомоги, не телефонує, не цікавиться здоров`ям, емоційним станом чи потребами дитини. Фактично з 2022 року відповідачка повністю самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, залишивши долю дитини на повну відповідальність батька. Без позбавлення матері дитини батьківських прав, позивач не може вільно вирішувати питання всебічного забезпечення дочки, тому для захисту її прав та інтересів через представника звертається до суду з цими позовними вимогами.

Ухвалою судді від 16.05.2025 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, про що повідомлено сторони (а.с.34,35).

Ухвалою суду від 01.08.2025 року підготовче провадження було закрите та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача - Варламов М.М. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив розгляд справи проводити без участі позивача, так як той проходить військову службу та не може наразі з`явитися до суду. Пояснив, що сторони з 2022 року не проживають разом, мати дитини жодним чином не приймає участь у житті дитини, не цікавиться її долею, а ні матеріально, а ні займається її вихованням. Позивач не намагається уникнути свого обов`язку боронити державу, в першу чергу необхідно врахувати інтереси дитини.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/, та надіслання судової повістки за останнім відомим місцем проживання на території України, причину неявки суду не повідомила, проігнорувала усі п`ять судових викликів, відзив на позовну заяву до суду не подала, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.

Представник третьої особи - начальник Служби у справах дітей Болградської міської ради Одеської області - Мохначева М.М., яка здійснює свої повноваження на підставі довіреності №2769/02-12 від 22.10.2024 року, в судовому засіданні вважала доцільним позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 . Мати жодного разу не з`явилася на засідання органу опіки, згідно нотаріально засвідченої заяви вона дала свою згоду на позбавлення її батьківських прав. Згоду надала у зв`язку з тим, що вона морально не готова брати на себе батьківські (материнські) обов`язки. Така поведінка матері свідчить про її самоусунення від батьківських обов`язків, тому для захисту прав та інтересів дитини вона вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

В силу п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, яка передбачає підстави позбавлення батьківських прав, зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , яке видане 27 листопада 2020 року Болградським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі актового запису №293 від 27.11.2020 року (а.с.8) її батьками є ОСОБА_1 позивач по справі, та ОСОБА_2 , відповідач по справі, місцем народження зазначене м.Болград Болградського району Одеської області.

Зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_3 є АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками виконавчого комітету Залізничненської сільської ради Болградського району Одеської області про реєстрацію місця проживання особи від 20 грудня 2019 року (а.с.7) та №188 від 10.12.2020 року (а.с.9).

Місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи №84/11-10 від 21 вересня 2020 року (а.с.11), але відповідачка за цією адресою не проживає.

Сторони ніколи в зареєстрованому шлюбі не перебували, доказів протилежного суду надано не було.

Судом досліджено письмовий висновок органу опіки та піклування Болградської міської ради Одеської області, з якого видно, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, було досліджено зібрані докази, при цьому відповідач ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явилася, надала нотаріально зареєстровану заяву (№715), в якій надала згоду на позбавлення її батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , та органом опіки та піклування було зроблено висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Судом досліджено лист старости Залізничненського старостинського округу Болградської міської ради - Гергі С. за вих.№49/02-12 від 23.04.2025 року, з якого встановлено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_2 у фактичних (не зареєстрованих) шлюбних стосунках. ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 народилася дитина ОСОБА_3 . Позивач ніде офіційно не був працевлаштований, але працював по найму. ОСОБА_2 не працювала. (а.с.23).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 16.04.2025 року №69, зі слів матері позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , яка знаходилася на час обстеження в будинку та сусідів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , мати дитини ОСОБА_2 не проживає разом з дитиною більш двох місяців. ОСОБА_1 на даний час знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зі слів сусідів ОСОБА_2 неодноразово залишала дитину з батьком на невизначений час. Все необхідне для проживання дитини є, на момент відсутності батька з 12.04.2025 року по теперішній час дитина проживає з бабусею ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.24).

З довідки військової частини НОМЕР_1 №08/390 від 02.05.2025 року, видно, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_5 Державної прикордонної служби України з 18 квітня 2025 року (наказ командира частини від 19.04.2025 року №19.04.2025 року №275-ОС) по теперішній час (а.с.29).

Органом опіки та піклування було досліджено акт обстеження умов проживання матері від 02.05.2025 року, та встановлено, що служба у справах дітей Ізмаїльської міської ради провели обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідач фактично проживає з лютого 2025 року. Умови проживання задовільні, але квартира потребує ремонту. Для виховання та розвитку дитини умови відсутні. Мати дитини не проживає з дитиною з 2022 року. ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Так, ОСОБА_2 надала заяву про надання згоди на позбавлення її батьківських прав, щодо її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця заява 08 травня 2025 року посвідчена приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гончаровою О.С., зареєстрована в реєстрі за №3715 (а.с.28). Надана заява свідчить про те, що відповідач не має наміру виконувати свої батьківськи права відносно дитини, вона самоусунулась від їх виконання та фактично поклала цей обов`язок на батька дитини. Ніхто не може примусити її виконувати свої батьківські обов`язки відносно дочки, тим самим вона ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Окрім цього позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача - ОСОБА_2 аліментів та на підставі цієї заяви 14.05.2025 року судом по справі № 497/1066/25, провадження №2-н/497/53/25 було видано судовий наказ, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.05.2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Даний наказ пред`явлено до примусового виконання, але доказів відкритого виконавчого провадження суду не надано, як й не надано доказів сплати за цім наказом відповідачкою аліментів на утримання дитини.

Тобто судом було встановлено, що мати дитини не цікавиться нею, вихованням та утриманням дочки не займається, з нею не проживає, не турбується про життя та здоров`я дочки, матеріально не допомагає, навіть надала заяву до органу опіки, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно дочки.

Отже, своїми діями, відповідач свідомо порушує свої зобов`язання закріплені в статті 51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст. 180 Сімейного Кодексу України.

В принципі № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону вказано, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 вищеназваного Закону вказано, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 15 цього ж Закону встановлено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею.

Відповідно до ст. 164 СК України батьківські права тривають до повноліття дитини, позбавлення батьківських прав після його настання закон не допускає.

Тобто, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцять років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України..

Отже, умовами застосування такої міри відповідальності як позбавлення батьківських прав є: 1) здійснення батьком (матір`ю) правопорушення, передбаченого ст. 164 СК; 2) наявність вини в діях батька (матері); 3) батько (мати) володіють повною цивільною дієздатністю; 4) дитина не досягла повноліття. Зазначені умови для позбавлення батьківських прав мають існувати одночасно.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Відповідно до ст. 165 СК України правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

При розгляді даної цивільної справи достовірно було встановленою що відповідач, свідомо не виконує своїх обов`язків відносно дочки ОСОБА_5 .

Статтею 164 Сімейного Кодексу України встановлено підстави позбавлення батьківських прав, а саме п.2 ч.1 - ухиляння від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що судом було достовірно встановлено виходячи з поведінки відповідача, не дивлячись на те, що перешкод у спілкуванні з дочкою їй ніхто не чинив і не чинить.

Виходячи з вищевикладеного, діючи в інтересах малолітньої дитини, суд вважає можливим задовольнити позов і позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд роз`яснює відповідачу, що відповідно до ст. 168 СК України «Мати, батьки, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав».

Згідно з п.6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат

Керуючись положенням ст.ст.2,81,263-265,280,352,354 ЦПК України; п. 2 ч.1 ст.164, ст.ст.165, 166, 180, 181 СК України; ст.ст.8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402; ч.2 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 27 вересня 1991 року; принципу №6 Декларації «Про права дитини», проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Болградської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , громадянку України, батьківських прав відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі вимог ч.6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав, після набрання ним законної сили, надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца