Рішення № 132035053, 24.11.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2025 Справа №607/20768/25 Провадження №2/607/5725/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника позивача Яворського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

07.10.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яворський А.В., звернувся в суд із позовом до Тернопільської міської ради, в якому просить визнати за ним право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,6 кв.м., в т.ч. житловою 25,6 кв.м., в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 набув 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 . 23.09.2023. Першою тернопільською нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 609/2023 за заявою ОСОБА_1 . Спадкоємці першої черги: відмовилися від прийняття спадщини в користь ОСОБА_1 , про що подали відповідні заяви. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Височан Ю.В. прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.07.2025. Відмова нотаріуса мотивована тим, що при вивченні документів було встановлено розбіжність у документах, які підтверджують родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: прізвище спадкодавця « ОСОБА_3 », прізвище рідної сестри спадкодавця, тобто матері спадкоємця « ОСОБА_4 ». А також причиною відмови слугувало те, що не підтверджено належність правовстановлюючих документів 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 померлому ОСОБА_2 . Зокрема, відповідно до свідоцтва про право власності на житло, власником зазначеної частки є « ОСОБА_2 ». Водночас у свідоцтві про смерть від 27.07.2023 зазначено лише « ОСОБА_2 ».

Позивач вказує, що « ОСОБА_2 », « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_5 » є однією і тією ж особою, оскільки всі документи підтверджують тотожність дати та місця народження, батьків, а також відомостей про шлюб і смерть. Аналогічно, « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 » є однією особою, що підтверджується записами про народження, шлюб та зазначенням тих самих батьків. Таким чином, розбіжність у написанні прізвищ («І» чи «И») є лише технічною опискою (фонетичною різницею).

Вказане підтверджує, що ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_2 , а також те, що померлому ОСОБА_2 належить розпорядження органу приватизації № 21257 від 07.02.1997 та Свідоцтво про право власності на житло видане Міським Бюро Технічної Інвентаризації 14.02.1997 року, яке у свою чергу посвідчують, що померлий ОСОБА_2 був власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведене позивач позбавлений можливості у нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину за законом після смерті його дядька ОСОБА_2 . З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.10.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.11.2025 із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче судове засідання та призначено її до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у ньому.

Представник Тернопільської міської ради в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не подавав. На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши справу судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть № 2023-032230 від 27.07.2023, виданого Відділом охорони здоров`я округу Грант, Мозее-Лейк, Вашингтон, на якому проставлений апостиль, перекладений з англійської на українську мову, та засвідчений державним нотаріусом першої тернопільської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 3634, ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Мозе-Лейк, Вашингтон помер ОСОБА_2 . Зі змісту вказаного свідоцтва вбачається, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: Тернопіль, Україна, батько - ОСОБА_8 , мама ОСОБА_9 , дружина ОСОБА_10 .

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00046186124 від 25.07.2024 вбачається, що між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_11 укладено шлюб 11.09.1988.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00046388514 від 07.08.2024, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_7 . Батьки: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.01.1990, між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 укладено шлюб 04.03.1978 року. Після укладення шлюбу прізвище дружини: « ОСОБА_15 ».

Згідно із свідоцтвом про народження (повторне) серії НОМЕР_2 від 04.02.1997, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьками зазначені: ОСОБА_14 та ОСОБА_16 .

Також, як вбачається зі свідоцтва про право власності на житло, виданого Міським бюро технічної інвентаризації 14.02.1997, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44,6 кв.м., належить: ОСОБА_12 та членам його сім`ї: ОСОБА_13 , ОСОБА_2 .

Відповідно до будинкової книги для прописки громадян, проживаючих в квартирі АДРЕСА_2 , у розділі IV Прописка зазначені: ОСОБА_12 , 1938 р.н., ОСОБА_13 , 1938 р.н., ОСОБА_16 , 1958 р.н., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , 1980 р.н.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 437337533 від 29.07.2025, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 25,6 кв.м. перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 74080551 від 25.09.2023, 25.09.2023 Першою тернопільською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 71291958 № 609/2023 після смерті ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії матеріалів спадкової справи № 609/203, які були витребувані судом у Першої тернопільської державної нотаріальної контори, вбачається, що 19.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

В матеріалах спадкової справи містяться також заяви ОСОБА_18 (дочки спадкодавця), ОСОБА_19 (сина померлого), ОСОБА_20 (дружини спадкодавця), ОСОБА_21 (матері спадкодавця) відмовилися від належної їм частки спадкового майна, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , а саме: 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Височан Ю. Марковичу ОСОБА_22 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з розбіжностями у прізвищі в документах, що підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаної постанови нотаріуса, спадкоємці першої черги: дочка спадкодавця ОСОБА_18 , син спадкодавця ОСОБА_19 , дружина спадкодавця ОСОБА_20 , мати спадкодавця ОСОБА_21 , відмовились від прийняття спадщини в користь ОСОБА_1 , про що подали відповідні заяви. Інших спадкоємців за законом немає. Заповіти від імені спадкодавця не посвідчувалися.

Допитані як свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 в судовому засіданні підтвердили, що вони знайомі з ОСОБА_26 , та їм відомо, що ОСОБА_1 є її сином, а ОСОБА_2 її рідним братом.

Розглянувши справу, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково, зважаючи на таке.

Відповідно достатей 1216-1219ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1258ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У п`ятучергу правона спадкуванняза закономмають іншіродичі спадкодавцядо шостогоступеня спорідненнявключно,причому родичіближчого ступеняспоріднення усуваютьвід праваспадкування родичівподальшого ступеняспоріднення (стаття 1265 ЦК України).

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Суд встановив, що ОСОБА_1 у шестимісячний строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено через недоведеність факту родинних відносин зі спадкодавцем.

Відповідно до частини першої статті 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Суд встановив, що спадкоємці першої черги відмовились від прийняття спадщини в користь ОСОБА_1 , про що подали відповідні заяви, інших спадкоємців за законом немає, заповіти від імені спадкодавця не посвідчувалися.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц, Велика Палата виснувала, що у справах позовного провадження юридичні факти належать до предмета доказування і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування юридичного факту має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

На думку суду, факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами у їх сукупності.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні документи, зазначених у них прізвищ, імен, по батькові, дат і місць народження, кола родичів, суд дійшов висновку, що зазначені у них « ОСОБА_2 », « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_5 » є однією і тією ж особою, оскільки всі документи підтверджують тотожність дати та місця народження, батьків та відомостей про шлюб і смерть.

Також суд дійшов висновку, що написання прізвища матері позивача у різних документах « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 » зумовлене технічними помилками, однак стосується однієї особи, що підтверджується актовими записами про народження, шлюб, та зазначенням у них одних і тих самих батьків.

Отже, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 є сином рідної сестри спадкодавця ОСОБА_16 , а тому є племінником ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначене також підтверджується показами свідків.

З аналізу досліджених документів, суд вважає доведеним також факт належності померлому ОСОБА_2 . Свідоцтва про право власності на житло, видане Міським бюро технічної інвентаризації 14.02.1997, яке посвідчує, що ОСОБА_2 належала 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 .

Згідно ізстаттею 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Міським бюро технічної інвентаризації 14.02.1997, та Інформаціі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 437337533 від 29.07.2025, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 .

Відповідно до частини другої статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Отже, частка померлого ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , становила 1/3 частину, та ця частка входить до складу спадщини після його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Стаття 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»перелічує підстави для державної реєстрації прав, так, зокрема, Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право на спадщину; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно та ін.

Відповідно до положень статті 49 Закону України «Про нотаріат»нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

У відповідності до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що позивачем доведено факт родинних відносин між ним та спадкодавцем, він у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, інші спадкоємці за законом відмовилися від прийняття спадщини в його користь, заповіт спадкодавцем не складався, а тому ОСОБА_1 як спадкоємець п`ятої черги, має право спадкувати за законом після смерті ОСОБА_2 .

Тому, зважаючи на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, а також доведення позивачем факту належності спадкодавцю правовстановлюючих документів на частину квартири, позов слід задовольнити, визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 10,11,60,61,88,212-215,218,224-226 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 25,6 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 24.11.2025.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Тернопільська міська рада, місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, код ЄДРПОУ 34334305.

Головуючий суддяВ. М. Позняк