Рішення № 132033237, 17.11.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 рокуСправа №160/23171/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, як не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.08.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі відповідач), треті особи, як не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати протокол №6/975 від 09.02.2024 Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі постанови №975 Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 як члену сім`ї загиблого ОСОБА_4 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини у сумі 1240500,00 грн;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 під час виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, а саме: ОСОБА_1 , двом синам: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та матері ОСОБА_2 , батьку ОСОБА_3 , як членам сім`ї загиблого їх сина, внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 15000000,00 грн та здійснити доплату одноразової грошової допомоги у розмірі 13759500,00 грн у рівних частинах кожному.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міністерство оборони України в особі Комісії Міноборони, незаконно, безпідставно, в порушення вимог чинного законодавства, яким регулюється виплата одноразової грошової допомоги сім?ї загиблого солдата у розмірі 15 000000,00 грн відмовила сім?ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000,00 грн, та з врахуванням виплаченого розміру 1240500,00 грн зобов?язана виплатити 13759500,00 грн у рівних частинах кожному. Крім того, виплати, які здійснено в рахунок одноразової грошової допомоги з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від

25.12.2013 №975, не відповідають розміру, встановленому цією Постановою, та порядку нарахування, тобто нараховане та перераховано у меншому розмірі, чим передбачено цією Постановою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Витребувано у Міністерства оборони України:

- протокол від 09.02.2024 №6/975, яким було прийнято рішення про виплату членам сім`ї загиблого ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб;

- медичну картку обстеження та проходження військово-лікарської комісії у зв`язку з мобілізацією ОСОБА_4

Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 :

- медичну картку обстеження та проходження військово-лікарської комісії у зв`язку з мобілізацією ОСОБА_4 .

18.08.2025 від третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких зазначено, що усі викладені обставини в адміністративному позові та позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Протоколом засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії було зроблено висновок про те, що захворювання, яке призвело до смерті, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії, командиром військової частини НОМЕР_1 11.04.2023 наказом №412 було внесено зміни до наказу №628 від 30.11.2022 про результати проведення службового розслідування щодо смерті старшого сержанта ОСОБА_4 , яке призвело до смерті, так, пов`язане з проходженням військової служби. Треті особи вважають, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 грн, у зв`язку із загибеллю їхнього сина ОСОБА_4

18.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та про розгляд справи в загальному судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та про розгляд справи в загальному судовому порядку у справі №160/23171/25 - залишено без задоволення.

29.08.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. 31.01.2023 згідно лікарського свідоцтва про смерть №14 причиною смерті є рак прямої кишки, поліорганна недостатність. 02.02.2023 згідно витягу з протоколу 18 Регіональної військово-лікарської комісії №528 захворювання старшого сержанта ОСОБА_4 , 1984 року народження: "Рак прямої кишки. Поліорганна недостатність", яке призвело до смерті, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 виданим 02.11.2022, лікарським свідоцтвом про смерть від 31.10.2022 №17, актом службового розслідування №505 від 30.10.2022, пов`язане з проходженням військової служби. Позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі її чоловіка, військовослужбовця, ОСОБА_4 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 у розмірі 15000000,00 грн. 01.05.2023 Позивач подала заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_4 відповідно до Постанови №975. Виплата збільшеного до 15000000 грн розміру одноразової грошової допомоги передбачена окремою Постановою №168, згідно диспозиції пункту 2 якої, визначено конкретні умови для призначення саме такого розміру допомоги: 1. у разі загибелі військовослужбовця (абзац 1 пункту 2); 2. у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абзац 6 пункту 2). З аналізу абзацу 6 пункту 2 Постанови № 168 також слідує висновок, що цією нормою конкретизується (на що вказує сполучник "також") категорія осіб, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги: сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану) і визначається умова за якої виплачується у такому випадку допомога: смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану і не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва). Системний аналіз наведених норм права дозволяє прийти до висновку, що на відміну від Закону №2011-ХІІ та Постанови №975, Постанова №168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Такий розмір допомоги передбачений лише на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення військовослужбовців під час захисту Батьківщини. 02.02.2023 згідно витягу з протоколу 18 Регіональної військово-лікарської комісії №1304 смерть ОСОБА_4 настала в наслідок раку прямої кишки, поліорганної недостатністі. Причина смерті - захворювання, яке призвело до смерті, так, пов`язане з проходженям військової служби. Дане рішення чинне, доказів їх скасування позивачем не надано. Відповідач вказує, що у спірних правовідносинах умови для отримання допомоги згідно п. 2 Постанови №168 не дотримано, що в свою чергу виключає її призначення. На думку відповідача, визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято суб`єктом владних повноважень не буде відповідати засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійснені судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.

10.09.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що відповідач замовчує про подання позивачем заяви (двічі) про виплату, на яку відповідач надав відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000,00 грн у рівних частинах кожному члену родини. Відповідач не спростував наведені докази позивачем відносно пов?язаності загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_4 з виконанням обов?язків військової служби, та який помер внаслідок захворювання, пов?язаного із захистом Батьківщини. З часу мобілізації, тобто 04.03.2022 по дату 13.10.2022, коли військовослужбовець ОСОБА_4 був направлений до військово - медичного клінічного центру Північного регіону смт. Ківшарівка Куп?янського району Харківської області з діагнозом гострий живіт, кишкова непрохідність, відповідач не надав доказів про те, що ОСОБА_4 у цей період хворів, звертався до лікарів за медичною допомогою, як і не надав доказів про наявність будь-яких хвороб у нього до дати мобілізації з огляду на те, що він мав на дату смерті вислугу як військовослужбовець - 8 років 04 місяця 22 дні.

01.10.2025 третіми особами надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не спростував наведені позивачем докази відносно пов`язаності загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_4 з виконанням обов`язків військової служби, та який помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Згідно з ч. ч. 5, 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, наявного в матеріалах справи, 08.09.2007 укладено шлюб між громадянкою ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 .

Батько ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 .

Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_7 .

Родинний зв`язок підтверджено на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 06.08.1984.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: м. Харків, Харківська область, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 02.11.2022.

За наслідком смерті військовослужбовця ОСОБА_4 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2022 №505 призначено службове розслідування.

30.11.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_8 погоджено акт за результатами службового розслідування щодо смерті старшого сержанта ОСОБА_4 , головного сержанта 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

В пункті 2.5 розділу ІІ акту службового розслідування встановлено, що 13.10.2022 старший сержант ОСОБА_4 був госпіталізований до ЛСБ Військово-медичного клінічного центру Північного регіону смт. Ківшарівка Куп?янського району Харківської області з діагнозом гострий живіт, кишкова непрохідність. Перебуваючи у стаціонарі Військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків, ІНФОРМАЦІЯ_7 старший сержант ОСОБА_4 помер. Причиною смерті став рак прямої кишки протягом тривалого часу. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 31.10.2022 №17 причиною смерті старшого сержанта ОСОБА_4 є рак прямої кишки. Також, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 від 02.11.2022 підтверджено факт дійсності того, що ОСОБА_4 помер у віці 38 років, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, Харківської області. Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Гречаноподівської сільської ради, Криворізького району, Дніпропетровської області №128/04-18 від 02.11.2022, ОСОБА_4 похований 02.11.2022 на кладовищі с. Степове Криворізького району Дніпропетровської області. Під час проведення службового розслідування ознак кримінального чи адміністративного правопорушення, не виявлено.

В пункті 3.1 розділу ІІІ викладено висновок службового розслідування, відповідно до якого смерть старшого сержанта ОСОБА_4 настала внаслідок захворювання раку прямо кишки протягом тривалого часу, розвиток якої патогенетично почалося до призову на військову службу, і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання. Хвороба та смерть старшого сержанта ОСОБА_4 не пов?язана з виконанням обов?язків військової служби.

У витягу з протоколу №528 від 02.02.2023 засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв зазначено, що захворювання старшого сержанта ОСОБА_4 , 1984 року народження: "Рак прямої кишки. Поліорганна недостатність", яке призвело до смерті, що підтвердженно медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 виданим 02.11.2022, лікарським свідоцтвом про смерть від 31.10.2022 №17, актом службового розслідування №505 від 30.10.2022, - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ?ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕНЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

11.04.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №412 «Про внесення змін до наказу від 30.11.2022 №628 про результати проведення службового розслідування щодо смерті старшого сержанта ОСОБА_4 », яким внесено зміни до пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2022 №628 про результати проведення службового розслідування щодо смерті старшого сержанта ОСОБА_4 , виклавши його у новій редакції: «2. Визнати захворювання старшого сержанта

ОСОБА_4 , яке призвело до смерті, так, пов?язане з проходженням військової служби».

01.05.2023 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 особисто та як законний представник неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 нотаріально оформив заяву про відмову від належної йому частини одноразової грошової допомоги на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 підготовлено лист від 22.06.2023 №7/16851/7 до директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, в якому повідомлено, що відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов?язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (зі змінами), подається висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім?ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_4 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок (під час) захворювання, пов?язаного з проходженням військової служби.

На підставі поданих документів командування вважає, що члени сім?ї, батьки,

утриманці, а саме:

1. мати ОСОБА_2 , 1949 р. н.;

2. дружина ОСОБА_1 , 1982 р. н.

3. син ОСОБА_6 , 2008 р. н.

4. син ОСОБА_5 , 2018 р. н. мають право на одержання рівними частками зазначеної грошової допомоги.

Батько ОСОБА_3 надав нотаріально оформлену заяву про відмову від отримання частки ОГД.

09.02.2024 проведено засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про що складено протокол №6/975, затверджений заступником Міністра оборони України Юрієм Джигиром 15.02.2024.

Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення

одноразової грошової допомоги: пункт 3 матері, дружині та двом синам померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов?язаного з проходженням військової служби, старшого сержанта ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 02.11.2022 - в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 1240500

(Один мільйон двісті сорок тисяч п?ятсот) грн. 00 коп. у рівних частках кожному.

Не погоджуючись з неналежно проведеним розрахунком одноразової грошової допомоги, дружина загиблого старшого сержанта ОСОБА_4 , звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно доЗакону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу»(далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно зіст. 41 Закону № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановленихЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ(в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2011-ХІІ).

Так,Закон №2011-XIIвідповідно доКонституції Українивизначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до нормст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 1ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цимЗакономмають право на її отримання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Відповідно до змісту ч. 3ст. 16 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначенихЗаконом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею161Закону №2011-XIIвизначено, що у випадках, зазначених упідпунктах 1-3 пункту 2статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно доЗакону України«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до п. «а» ч. 1ст. 162Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2статті 16 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резервірезервістами (ч. 6 статті163Закону № 2011-XII).

Згідно із п.п. 8, 9 ст. 163Закону №2011-XII, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цимЗаконом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимогЗакону №2011-XII,постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Водночас,указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

Відповідно дост. 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.

Суд зазначає, що у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану питання про виплату соціального забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги в разі загибелі чи смерті військовослужбовця, набули нового правового регулювання і змісту.

Конституційний Суд України ухвалив рішення від 06.04.2022 №1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.

Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей17,65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятоїстатті 17 Конституції Українияк під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятоюстатті 17 Конституції Українивстановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними устатті 46 Основного Закону України(абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).

Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п`ятоїстатті 17 Конституції Україниу їх взаємозв`язку з частиною першою статті46, частиною першою статті65 Основного Закону Українивипливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.

Відповідно до пункту 4 Указу №64/2022, Кабінет Міністрів України зобов`язано невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконанняуказів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні»та№69 «Про загальну мобілізацію», враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов`язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, Кабінет Міністрів України прийнявпостанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», положеннями якої оперативно врегулював деякі особливості окремих виплат, в тому числі одноразової грошової допомоги (далі ОГД), зокрема для військовослужбовців, як осіб, які безпосередньо були залучені до виконання зазначених завдань.

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 (тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацами 1, 2, 7 пункту 2 Постанови №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієїпостанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору».

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цієюпостановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієїпостанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.

Пунктом 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 установлено, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цієюпостановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022 №2489-IX (далі - Закон № 2489-IX) статтю 162Закону № 2011-XII доповнено частиною 3 такого змісту: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до пункту п. 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 2489-IX, цейЗаконнабирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п. 3 розділу Iцього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24.02.2022.

Отже, норма ч. 3ст.162Закону №2011-XII, яка передбачає, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.

З огляду на зміст наведених норм права, суд підсумовує, що після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою Кабінету Міністрів України №168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, ніж це було визначено Постановою Кабінету Міністрів України №975.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.08.2024 у справі №380/9868/23.

У межах розгляду цієї справи суд встановив, що ОСОБА_4 проходив службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 отримав статус учасника бойових дій серії НОМЕР_10 від 25.12.2025.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: м. Харків, Харківська область, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 02.11.2022.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2023 №412 «Про внесення змін до наказу від 30.11.2022 №628 про результати проведення службового розслідування щодо смерті старшого сержанта ОСОБА_4 », внесено зміни до пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2022 №628 про результати проведення службового розслідування щодо смерті старшого сержанта ОСОБА_4 , виклавши його у новій редакції: «2. Визнати захворювання старшого сержанта

ОСОБА_4 , яке призвело до смерті, так, пов?язане з проходженням військової служби».

Актом службового розслідування факту перебування

ОСОБА_4 в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння станом на момент смерті не встановлено.

Згідно з витягом з протоколу від 09.02.2024 №6/975 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про призначення матері, дружині та двом синам потерпілого одноразової грошової допомоги в розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 1240500 грн 00 коп.

Отже, смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання під час здійснення військовослужбовцем заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, пов`язана з проходженням військової служби та не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Враховуючи встановлені обставини, суд робить висновок, що ОСОБА_4 помер безпосередньо під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, під час дії воєнного стану. Причина смерті пов`язана із захистом Батьківщини.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 17.07.2024 у справі №600/548/23-а, 10.10.2024 у справі №420/11608/23 від 17.07.2024 у справі № 600/548/23-а, від 22.08.2024 у справі №380/9868/23, при розгляді подібних правовідносин, тому така, в силу приписів ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Суд зауважує, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

Позивач є суб`єктом, які відповідно до положеньст.161Закону №2011-XIIмає право на призначення та отримання спірної допомоги.

Відповідно до абзацу 10 пункту 9Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи причини настання смерті ОСОБА_4 та з огляду на правове регулювання питання отримання одноразової грошової допомоги членами сімей загиблих військовослужбовців після 24.02.2022, суд робить висновок про наявність підстав для отримання членами сім`ї ОСОБА_4 : матір`ю ОСОБА_2 , дружиною ОСОБА_1 , синами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №168 та для задоволення позову.

Стосовно виплати одноразової грошової допомоги батьку ОСОБА_4 ОСОБА_3 , суд зважає на той факт, що ОСОБА_3 нотаріально оформив заяву про відмову від належної йому частини одноразової грошової допомоги на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до п. 1-2 Постанови №168 особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

Згідно з абзацом 2 ст. 118-3 Кодексу цивільного захисту України у разі відмови однієї з осіб, зазначених участині четвертійстатті 118-1цього Кодексу, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений частиною сьомою цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Наведеними нормами законодавства не передбачено відмови від призначення одноразової грошової допомоги на користь інших осіб.

У випадку наявності відмови особи від призначення одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги.

Відтак, в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Міністерства оборони України призначити батьку ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" необхідно відмовити.

Водночас, частка батька ОСОБА_4 - ОСОБА_3 має бути розподілена в рівних частинах між матір`ю ОСОБА_2 , дружиною ОСОБА_1 , синами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета регламентується зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 28.07.2025.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 1009,33 грн.

Керуючись ст. ст.139,241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022), треті особи, як не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_12 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_13 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №6/975 від 09.02.2024 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_4 у сумі 1240500,00 грн.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 під час виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, а саме: ОСОБА_1 , синам: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та матері ОСОБА_2 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 15000000,00 грн та здійснити доплату одноразової грошової допомоги у розмірі 13759500,00 грн у рівних частинах кожному, з урахуванням частки батька ОСОБА_3 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог- відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1009 (одна тисяча дев`ять) грн 33 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський