Рішення № 13203132, 28.12.2010, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-901/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2010 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Орловій І.С.

з участю судового розпорядника Акіншиной Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі справу за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в березні 2010 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків в порядку регресу, пояснивши в заяві, що 21 квітня 2008 року, розпорядженням Ізюмського міського голови Сепітого В.Г. №139, у зв'язку зі звільненням директора Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, виконання обов'язків директора підприємства було покладено на ОСОБА_2. Під час виконання обов'язків директора, відповідачем був підписаний наказ № 99-в від 29 травня 2008 року яким на підприємстві була скорочена посада юрисконсульта. Не погодившись з вищезазначеним наказом, вважаючи його незаконним, юрисконсульт підприємства ОСОБА_4 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовною заявою до ІКВ ВКП, третя особа ОСОБА_2, третя особа Ізюмська міська рада в якій просив поновити його на займаній посаді, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, та відшкодувати моральну шкоду. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 лютого 2009 року по справі № 2-63/2009 р., позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені частково, а саме: стягнуто з ІКВ ВКП на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 15026 грн. 66 коп., та моральну шкоду в розмірі 500 грн. 00 коп. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2009 року по справі № 22-ц-2318/2009 р., вищезазначене рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області було частково змінено, збільшено розмір стягнутої заробітної плати за час вимушеного прогулу до 15372 грн. 59 коп., в іншій частині рішення залишено без змін. Таким чином внаслідок безвідповідальних та незаконних дій відповідача, підприємству була заподіяна матеріальна шкода в сумі 15872 грн. 59 коп. Просить суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд стягнути з відповідача на користь Ізюмського КВ ВКП завдані збитки в порядку регресу в сумі 15872 (п'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн.. 59 коп., а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти задоволення позову заперечував, надавши до суду заперечення на позов. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача вказав, що Ізюмське КВ ВКП не мало право звертатися до суду з зазначеним позовом, оскільки згідно ст.136 КЗпП України, субєктом права на звернення до суду із стягненням з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди визначено вищий за підлеглістю орган або прокурор.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- 21 квітня 2008 року, розпорядженням Ізюмського міського голови Сепітого В.Г. №139, у зв'язку зі звільненням директора Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, виконання обов'язків директора підприємства було покладено на ОСОБА_2 (а.с.6).

- Під час виконання обов'язків директора, відповідачем був підписаний наказ № 99-в від 29 травня 2008 року яким на підприємстві була скорочена посада юрисконсульта.

- Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2009 року по справі № 22-ц-2318/2009 р., дії відповідача ОСОБА_2 щодо скорочення посади юрисконсульта, та звільнення ОСОБА_4 визнанні незаконними, ОСОБА_4 поновлений на роботі, на його користь стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 15372 грн. 59 коп., моральна шкода в сумі 500 грн.

Відповідно до ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків.

При покладенні матеріальної вiдповiдальностi права i законнi iнтереси працiвникiв гарантуються шляхом встановлення вiдповiдальностi тільки за пряму дiйсну шкоду, лише в межах i порядку, передбачених законодавством, i за умови, коли така шкода заподiяна пiдприємству, установi, органiзацiї винними протиправними дiями (бездiяльнiстю) працiвника. Ця вiдповiдальнiсть, як правило, обмежується певною частиною заробiтку працiвника i не повинна перевищувати повного розмiру заподiяної шкоди, за винятком випадкiв, передбачених законодавством.

За наявностi зазначених пiдстав i умов матерiальна вiдповiдальнiсть може бути покладена незалежно вiд притягнення працiвника до дисциплiнарної, адмiнiстративної чи кримiнальної вiдповiдальностi.

Згідно п.8 ст.134 КЗпП України, вiдповiдно до законодавства працiвники несуть матерiальну вiдповiдальнiсть у повному розмiрi шкоди, заподiяної з їх вини пiдприємству, установi, органiзацiї, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звiльненнi або переведеннi працiвника на iншу роботу.

Відповідно до ст.136 КзпП України, покриття шкоди працiвниками в розмiрi, що не перевищує середнього мiсячного заробiтку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керiвниками пiдприємств, установ, органiзацiй та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку пiдлеглостi органу шляхом вiдрахування iз заробiтної плати працiвника.

Ст.237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обовязок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у звязку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обовязок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону.

За таких обставин, суд вважає що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі суд стягує з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 18, 60, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 130, 134, 136, 237 КЗпП України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до ОСОБА_2, про стягнення завданих збитків в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 23..11.2001 року) на користь Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Калініна 11, п/р 26009301760109 в Ізюмському відділенні АК ПІБ, МФО 351492, код ЄДРПОУ 24673063), завдані збитки в розмірі 15872 (п'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства судовий збір в розмірі 158 грн. 72 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий: