Рішення № 132022403, 24.11.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2025 року Справа№200/7465/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс АТП-11407» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранс АТП-11407» (далі-позивач) через свого представника, адвоката Мішина Михайла Вікторовича, який діє на підставі ордеру серії АН №1783816 від 12 вересня 2025 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі-відповідач-1), до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (далі-відповідач-2), з урахуванням уточненої позовної заяви від 09 жовтня 2025 року, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову № 084728 від 02.09.2025 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс АТП-11407» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс АТП-11407» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу на суму 5 000 грн, а загалом 7 422, 40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 084728 від 02.09.2025 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки водій ОСОБА_1 22.07.2025 у перевіряємий час у м. Запоріжжя, АС-1, пр. Соборності, 20 послуги з перевезення пасажирів транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Автотранс АТП-11407», не надавав.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2025 року позовна заява залишена без руху, позивачу наданий 7-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача-1 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що під час проведення перевірки було встановлено: встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів, здійснення посадки та висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням; відсутність витягу з дозволу для міжобласного маршруту; відсутність схеми маршруту та таблиці вартості. Отже, застосований до позивач штраф є обгрнутованим та правомірним. Щодо приналежності позивачу статусу «автомобільний перевізник» посилається на те, що останній зазначений у договорі про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на міжнародних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах від 03.07.2025, який надано водієм під час рейдової перевірки 22.07.2025, та зазначення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основного виду економічної діяльності «49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення», що в сукупності свідчить про приналежність такого статусу.

У відповіді на відзив позивач наголошував, що відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Зауважив, що жодним доказом не доведене, що транспортний засіб знаходився в пункті або на зупинці, визначеній для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням, що встановлюється та стягується плата за проїзд з окремих пасажирів, що здійснюється посадка та висадка пасажирів, та здійснюється перевезення пасажирів.

Відповідно, позивач не був зобов`язаний надати для перевірки витяг із дозволу, схему маршруту, таблицю вартості, та адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн до позивача застосовано протиправно, у зв`язку із чим оскаржувана постанова № 084728 від 02.09.2025 підлягає скасуванню.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача-1 наголошував, що інспектором зафіксовано факт перебування транспортного засобу марки АТ. А 209, державний номерний знак НОМЕР_1 , на платформі автостанції для здійснення посадки пасажирів. Крім того, відеозаписом рейдової перевірки підтверджено обставини (факт відправлення, де продаються білети та інше) здійснення фактично регулярних пасажирських перевезень без необхідних дозвільних документів, що і зафіксовано у акті № ОАР 020241 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.07.2025. Зважаючи на зазначене, Відділом правомірно було винесено постанову за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано у відношенні позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно.

Представник відповідача-2 своєї позиції щодо заявлених позовних вимог не виклав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі направлення на перевірку Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області № ОНР 000710 від 21.07.2025, 22.07.2025 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка за адресою: проспект Соборний, 10, АС-1, м. Запоріжжя.

Зокрема, був перевірений транспортний засіб марки АТ. А 209, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За наслідком здійсненої перевірки 22.07.2025 співробітником відділу державного нагляду (контролю) був складений акт № ОАР 020241, в якому виснувалось про виявлені порушення: ст.ст. 30, 34 ЗУ про Авт. Т-т, п. 53 Правил, затверджених ПКМУ-176-97, а саме: встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів, здійснення посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз. 3 ч. 1 перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме витяг із дозволу, схема маршруту, таблиця вартості».

02.09.2025 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Черсуновим В. на підставі акту № ОАР 020241 від 22.07.2025 відносно позивача було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 084728 про порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та застосовано адміністративно- господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Українивизначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту та регулює спірні правовідносини є Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону № 2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Як установлено частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (надалі - Порядок № 1567).

Згідно із пунктом 14 Порядку № 1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (п. 20 Порядку № 1567).

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку № 1567.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначеніЗаконом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

В силу вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до пункту 53 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 (далі Правила), у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється: встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів, здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.

У відповідності до пункту 1 глави 1 розділу І Вичерпного переліку питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 703 від 16.04.2025 (далі Вичерпний перелік), посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті перевіряється наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення: 1) посвідчення водія відповідної категорії; 2) реєстраційні документи на транспортний засіб; 3) схема маршруту; 4) розклад руху; 5) таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень); 6) оригінал витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування; 7) протокол перевірки технічного стану транспортного засобу; 8) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; 9) при керуванні автобусом на маршруті протяжністю до 50 кілометрів включно.

Означені положення також містяться у пункті 30 Правил та у пункті 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 № 278.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" на позивача як на автомобільного перевізника покладається обов`язок забезпечити водіїв автобусів відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Наявність таких документів у водія автобуса під час здійснення перевезень пасажирів перевіряється органами державного нагляду (контролю) у ході рейдових перевірок відповідно до статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 15 Порядку № 1567.

Перевезення пасажирів за відсутності у водія автобуса таких документів на момент проведення перевірки становить склад господарського правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Суб`єктами відповідальності є автомобільні перевізники суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Як зазначалось вище, відповідачем перевірено транспортний засіб марки АТ. А 209 (марка вказана у договорі, наданому водієм та у вільному доступі за критерієм пошуку « НОМЕР_1 »), державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить позивачу та використовується останнім у господарській діяльності.

На момент проведення перевірки було встановлено наступні порушення:

- встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів, здійснення посадки та висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням;

- відсутність витягу з дозволу для міжобласного маршруту;

- відсутність схеми маршруту та таблиці вартості.

На підтвердження вказани обставин відповідачем долучено до матеріалів справи відеозапис перевірки 22.07.2025, з якого встановлено, що водій повідомляв перевіряючому, що їде до Кривого Рогу та зазначав, що білети продаються у касі автовокзалу або через інтернет, відправлення буде здійснюватись о 07 годині 45 хвилин.

Окрім цього, до суду надано докази (фотографії) фіксування інспектором факту перебування транспортного засобу марки АТ. А 209, державний номерний знак НОМЕР_1 , на платформі автостанції для здійснення посадки пасажирів.

Таким чином, доводи позивача про відсутність будь-яких перевезень в перевіряємий період спростовується.

Під час перевірки інсперктором повідомлялось, що акт буде складено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранс АТП-11407», заперечень від водія не надходило.

При цьому, щодо приналежності позивачу статусу автомобільний перевізник суд погоджується з відповідачем-1, що останній зазначений у договорі про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на міжнародних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах від 03.07.2025, який надано водієм під час рейдової перевірки 22.07.2025, та зазначення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основного виду економічної діяльності «49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення», що в сукупності свідчить про приналежність такого статусу.

Крім того, відеозаписом рейдової перевірки підтверджено обставини (факт відправлення, де продаються білети та інше) здійснення фактично регулярних пасажирських перевезен без необхідних дозвільних документів, що і зафіксовано у акті № ОАР 020241 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.07.2025.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, установлені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (статті 216, 217, 238, 239, 241 Господарського кодексу України).

У статті 241 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарський штраф це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В.о. начальник відділу державного нагляду (контролю) у Луганській, Донецькій та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, розглядаючи справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та приймаючи спірну постанову, повно та всебічно дослідив матеріали справи, вірно кваліфікував дії позивача за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та правильно визначив розмір штрафу.

Позивач у ході судового розгляду не спростував виявлений органом державного контролю факт пасажирських перевезень 22.07.2025 за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", та не довів, що він як суб`єкт господарювання вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення цього господарського правопорушення.

Зважаючи на зазначене, Відділом правомірно було винесено постанову за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано у відношенні позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс АТП-11407» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова