Рішення № 132022397, 24.11.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2025 року Справа№160/23033/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі-відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним рішення № 211530007284 від 11 липня 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій зарахувати до страхового стажу періоди з 14.10.1981 по 16.11.1983 згідно військового квитка від 29.09.1981 серія НОМЕР_1 , з 03.03.1986 по 08.09.1986 згідно довідки від 08.09.1986; періоди роботи з 28.07.1981 по 02.11.1981, з 12.01.1984 по 01.02.1984, з 19.03.1984 по 02.01.1985, 3 01.09.1985 по 08.01.1986, з 25.04.1986 по 18.11.1986, з 08.12.1986 по 03.05.1988, з 18.05.1988 по 20.06.1988, з 02.08.1988 по 08.10.1997 згідно книжки від 31.07.1981 серія БТ-І від 31.07.1981, та періоди роботи з 10.04.2001 по 05.06.2001, з 07.06.2001 по 13.08.2001 згідно трудової книжки від 30.04.1998 серія НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 03.07.2025.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що трудова книжка містить належним чином здійснені записи щодо періодів її роботи, а тому вважає незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії та таким, що порушує його право на належний соціальний захист.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 18 серпня 2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2025 року, справу № 160/23033/25 передано для розгляду судді Черниковій А.О.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30 вересня 2025 року судом отримано від відповідача відзив на позов та додаткові докази по справі.

У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся з заявою від 03.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з січня 2018 на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 по 31 грудня 2025 не менше 22 років.

Починаючи з січня 2019 право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2027 по 31 грудня 2027 не менше 15 років.

Страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення склав 08 років 06 місяців 20 днів.

За результатом опрацювання заяви ОСОБА_1 від 03.07.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення від 11.07.2025 № 211530007284 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Враховуючи діючі норми права, до страхового стажу не враховано:

- період військової служби з 14.10.1981 по 16.11.1983 згідно військового квитка від 29.09.1981 серія НОМЕР_3 , оскільки в військовому квитку по батькові на російській мові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », що є порушенням пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637;

- період роботи з 03.03.1986 по 08.09.1986 в Новокаховському управлінні торгівлі, згідно довідки від 08.09.1986, оскільки по батькові на російській мові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »;

До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 30.04.1998 серія НОМЕР_2 з 10.04.2001 по 05.06.2001 в ТОВ «Південенерго» період роботи в Чорноморському пароплавстві з 19.10.1984 по 20.08.1997, оскільки в записі про звільнення наявне виправлення дати наказу, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно трудової книжки від 31.07.1981 серія НОМЕР_4 від 31.07.1981 з 28.07.1981 по 02.11.1981 та з 12.01.1984 по 01.02.1984 в Полтавському заводі «Битрадіотехніка», з 19.03.1984 по 02.01.1985 на заводі «Комплект», з 01.09.1985 по 08.01.1986 та з 25.04.1986 по 18.11.1986 навчання в Полтавському інженернобудівельному інституті (відбиток печатки, якою завірено запис про звільнення не придатний для сприйняття змісту), з 08.12.1986 по 03.05.1988 в Турбомеханічному заводі, з 18.05.1988 по 20.06.1988 ПВО «Продмаш», з 02.08.1988 по 08.10.1997 в УМВ Тресту Херсонагроспецмонтаж», оскільки по батькові на російській мові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».

Згідно трудової книжки від 30.04.1998 серія НОМЕР_2 період роботи з 07.06.2001 по 13.08.2001 в ТОВ «Консоль-Інвест» в російській федерації не підлягає зарахуванню до стажу, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 включно у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян державучасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

У зв`язку з чим, просить задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним дії, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України згідно з паспортом серії НОМЕР_5 виданим Новокаховським МВ УМВС України в Херсонській області 15 травня 2006 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач, Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області зареєстроване місцезнаходження: 84121, Україна, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010, є суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.

03 липня 2025 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

На момент звернення позивача до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком їй виповнилось 63 роки.

Заява була розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 211530007284 від 11 липня 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В зазначеному рішенні про відмову зазначено наступне.

Вік заявника: 63 роки 00 місяців.

Необхідний вік та страховий стаж відповідно до частини 1, 2, 3 статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: починаючи з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 після досягнення віку 60 років становить - 29 рік; починаючи з 1 січня 2018 року після досягнення 63 років з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року становить 22 роки; починаючи з 1 січня 2019 року після досягнення 65 років з 1 січня 2027 по 31 грудня 2027 року 15 років.

Страховий стаж особи становить: 08 років 06 місяців 20 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: - до страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи:

- з 14.10.1981 по 16.11.1983 проходження військової служби, згідно військового квитка від 29.09.1981 серія НОМЕР_3 , оскільки в військовому квитку по батькові на російській мові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », що є порушенням пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993р. № 637.

Факт належності документів встановлюється у судовому порядку:

- з 03.03.1986 по 08.09.1986 в Новокаховському управлінні торгівлі, згідно довідки від 08.09.1986, оскільки по батькові на російській мові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »;

- з 10.04.2001 по 05.06.2001 в ТОВ «Південенерго», згідно трудової книжки від 30.04.1998 серія НОМЕР_2 , оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- з 07.06.2001 по 13.08.2001 в ТОВ «Консоль-Інвест» в російській федерації, згідно трудової книжки від 30.04.1998 серія НОМЕР_2 , оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 включно у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян державучасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- з 28.07.1981 по 02.11.1981 та з 12.01.1984 по 01.02.1984 в Полтавському заводі «Битрадіотехніка», з 19.03.1984 по 02.01.1985 на заводі «Комплект», з 01.09.1985 по 08.01.1986 та з 25.04.1986 по 18.11.1986 навчання в Полтавському інженерно-будівельному інституті (відбиток печатки, якою завірено запис про звільнення не придатний для сприйняття змісту), з 08.12.1986 по 03.05.1988 в Турбомеханічному заводі, з 18.05.1988 по 20.06.1988 ПВО «Продмаш», з 02.08.1988 по 08.10.1997 в УМВ Тресту Херсонагроспецмонтаж», згідно трудової книжки від 31.07.1981 серія НОМЕР_4 від 31.07.1981, оскільки по батькові на російській мові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».

Заявник не працює.

За таких обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 22 роки.

Відповідно до довідки форми РС-право до страхового стажу позивача зараховано періоди наступним чином:

- з 01.09.1979 по 17.07.1981 - Навчання у вищих/ середн.НЗ 1 рік 10 місяців 17 днів;

- з 30.04.1998 по 11.11.1999 - 1 рік 6 місяців 12 днів;

- з 14.03.2000 по 20.11.2000 - Безробіття - 0 років 8 місяців 7 днів;

- з 04.10.2001 по 19.11.2001 0 років 1 місяць 16 днів;

- з 12.09.2002 по 13.05.2003 - 0 років 8 місяців 2 дні;

- з 19.05.2003 по 31.05.2003 - 0 років 0 місяців 13 днів;

- з 01.06.2003 по 31.12.2003 - 0 років 7 місяців 0 днів;

- з 01.01.2004 по 18.01.2005 31278160 - 0 років 8 місяців 23 днів;

- з 19.01.2005 по 29.03.2006 - 33141370 - 1 рік 2 місяці 23 дні;

- з 01.05.2007 по 19.11.2007 31597667 - 0 років 7 місяців 0 днів;

- з 01.01.2008 по 14.01.2008 - 0 років 1 місяць 0 днів;

- з 15.01.2008 по 04.04.2008 - Безробіття 0 років 3 місяці 16 днів;

- з 19.04.2008 по 04.05.2008 Безробіття - 0 років 0 місяців 20 днів;

- з 10.06.2010 по 31.08.2010 - 33141370 0 років 3 місяці 0 днів;

Всього: 8 років 6 місяців 20 днів.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років таза наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею ст. 62 Закону № 1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (в редакції, чинній станом на час прийняття спірного рішення) (далі - Порядок № 637), також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка (п. 1).

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Таким чином, відповідно до діючого законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, за період є трудова книжка; а у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно трудової книжки НОМЕР_7 від 31 липня 1981 року зазначені наступні періоди роботи позивача:

- з 01 вересня 1979 року по 17 липня 1981 року навчання в Полтавському ТУ-№1 (запис №1);

- 28 липня 1981 року прийнятий радіомеханіком 4-го розряду на Полтавський завод «Битрадіотехніка» (запис № 2);

- 02 листопада 1981 року звільнений у зв`язку з призивом на військову службу відповідно до ст. 36 ч. 3 КЗпП УССР (запис №3);

- 12 січня 1984 року прийнятий радіомеханіком 4-го розряду на Полтавський завод «Битрадіотехніка» (запис №5);

- 01 лютого 1984 року звільнений за власним бажанням (запис №6);

- 19 березня 1984 року прийняти слюсарем механіком на радіоапаратурі 4-го розряду в електромеханічний цех завод «Комплект « п/о ЛТАВА» (запис №7);

- 02 січня 1985 року звільнений за власним бажанням (запис №8);

- 04 січня 1985 року прийнятий у Полтавській інженерно-будівельний інститут слухачем підготовчого відділення (запис №9);

- 01 вересня 1985 року зарахований студентом 1-го курсу факультету ПГС (запис№10);

- 09 січня 1986 року представлений академічна відпустка за сімейними обставинами (запис №11);

- 25 липня 1986 року вважається поверненим з академічної відпустки та приступив до занять (запис № 12);

- 18 листопада 1986 року відрахований зі складу студентів факультету ПЛ за власним бажанням (запис №13);

- 8 грудня 1986 року прийнятий в Полтавський турбомеханічний завод в турболопаточний цех учнем фрезерувальником (запис №14);

- 03 травня 1088 року звільнений за ст. 36 ч. 4 КЗпП УССР (запис №17);

- 18 травня 1988 року прийнятий фрезерувальником 3 розряду в Полтавське виробниче об`єднання «Продмаш» механічний цех №1 тимчасово (запис №18);

- 20 червня 1988 року звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №19);

- 02 серпня 1988 року прийнятий ел. слюсарем 5-го розряду УМР треста «Херсоннагроспецмонтаж»(запис №20);

- 08 жовтня 1997 року звільнений за власним бажанням (запис № 23).

Згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 30 квітня 1998 року зазначені наступні періоди роботи позивача:

- 30 квітня 1998 року прийнятий у фірму «Науково-технічний центр» учнем ливарника пластмас (запис №1)

- 11 листопада 1999 року звільнений за власним бажанням (запис №3);

- 14 березня 2000 року призначена допомога по безробіттю (запис №4);

- 20 листопада 2000 року припинено виплату допомоги по безробіттю (запис №5);

- 21 листопада 2000 року зарахований на курси ПТУ-16 за направленням Новокаховського центру зайнятості (запис №6);

- 03 квітня 2001 року відрахований з курсів ПТУ-16 у зв`язку із закінченням навчання і присвоєння кваліфікації муляр 4-готрозряду (запис №7);

- 10 квітня 2001 року прийнятий в ТОВ «Південненерго» муляром 4-го розряду (запис №8);

- 05 червня 2001 року звільнений за власним бажанням (запис №9);

- 07 червня 2001 року прийнятий в ТОВ «Консоль-Інвест» стяжчиком 5-го розряду (запис №10);

- 13 серпня 2001 року звільнений за власним бажанням (запис №11);

- 04 жовтня 2001 року прийнятий на роботу муляром 4-го розряду ВАТ фірма «Котедж» (запис №12);

- 19 листопада 2000 року звільнений за власним бажанням (запис №13);

- 12 вересня 2002 року прийняти слюсарем по ремонту теплових мереж 4 ро0зряду (запис №14);

- 13 травня 2003 року звільнений за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України (запис №15);

- 19 травня 2003 року прийнятий у Новокаховське ЖКП «Комунарвіс» на посаду слюсаря сантехніка 4-го розряду з випробувальним терміном 1 місяць (запис №16);

- 18 січня 2005 року звільнений за ст. 40 ч. 1 КЗпП України (скорочення штату) у зв`язку з ліквідацією (запис №17);

- 19 січня 2005 року прийнятий у КП «Новокаховська ДСЗ» на посаду слюсаря -сантехнік 4 розряду (запис №18);

- 29 березня 2006 року звільнений за угодою сторін ст. 36 п. 1 КЗпПК України (запис №19);

- 01 травня 2007 року прийнятий у ТОВ «Агропродтехніка» покрівельником (запис №20);

- 19 листопада 2007 року звільнений за угодою сторін, ст. 36 п. 1 КЗпП України (запис №21);

- 15 січня 2008 року розпочата виплата допомоги по безробіттю (запис №22);

- 04 квітня 2008 року скорочено виплату по безробіттю (запис №23);

- 19 квітня 2008 року розпочата виплата по безробіттю (запис №24);

- 04 травня 2008 року закінчена виплата допомоги по безробіттю (запис №25)

Суд вказує, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.

Правова позиція стосовно того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Тобто, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Отже, трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

При цьому, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В свою чергу згідно правової позиції, наведеної у п. 34 постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі №307/541/17 «однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці».

Враховуючи вказані правові висновки Верховного Суду, а також виходячи зі змісту заповнення трудової книжки його очевидності та ступеня суттєвості, суд приходить до висновку про необґрунтованість дій відповідача щодо не зарахування до стажу позивача спірних періодів роботи.

При обчисленні страхового стажу відповідачем не зараховано з 14.10.1981 по 16.11.1983 проходження військової служби, згідно військового квитка від 29.09.1981 серія НОМЕР_3 , оскільки в військовому квитку по батькові на російській мові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », а також з 03.03.1986 по 08.09.1986 в Новокаховському управлінні торгівлі, згідно довідки від 08.09.1986, оскільки по батькові на російській мові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».

Згідно військового квитка серія НОМЕР_3 від 29.09.1981 року, прізвище позивача зазначено на російській мові « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В паспорті серії НОМЕР_5 виданим Новокаховським МВ УМВС України в Херсонській області 15 травня 2006 року, на арк. 2 зазначено на російській мові « ОСОБА_5 ».

З приводу цього суд зазначає, що розбіжність у написанні по батькові « ОСОБА_6 » виникла в наслідок допущеної помилки та відхилення від правописних норм української мови і зумовлені впливом російської орфографії в ситуації контактного білінгвізму (поперемінного використання двох мов). Написання в зазначених документах імені українською мовою зумовлені впливом російської орфографії при написанні патронімічної частини від імені.

Таким чином, встановлена невідповідність не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу, оскільки заповнювався відповідальними працівниками навчального закладу, що не залежало від волі та дій позивача, а тому допущені помилки при заповненні у військовому квітку та довідки від 08.09.1986, зокрема не правильне зазначення по батькові позивача не можуть обмежувати його права на соціальний захист.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а висловив правову позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Частиною 2статті 6 КАС Українипередбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини в справі Стреч проти Сполученого Королівства («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98).

Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що період 03.03.1986 по 08.09.1986 в Новокаховському управлінні торгівлі, з 08.12.1986 по 03.05.1988 в Турбомеханічному заводі, з 18.05.1988 по 20.06.1988 ПВО «Продмаш», з 02.08.1988 по 08.10.1997 в УМВ Тресту Херсонагроспецмонтаж» безпідставно не врахований відповідачем до страхового стажу для призначення пенсії, що не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії.

Щодо не зарахування періоду роботи з 07.06.2001 по 13.08.2001 в ТОВ «Консоль-Інвест» у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян державу учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд критично оцінює такі мотиви відмови відповідача, викладені у спірному рішенні, з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Російською Федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону УкраїниПро міжнародні договори Україниприпинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору слід дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

Також судом враховано, що предметом цього спору є правова оцінка рішенню територіального пенсійного фонду України щодо відмови в зарахуванні періодів роботи позивача в російській федерації до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, набутого в період чинності такого міжнародного договору. Здійснюючи трудову діяльність у такі періоди позивач мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу та належне пенсійне забезпечення.

Отже, суд вважає безпідставним посилання відповідача на вихід росії з Угоди від 13.03.1992 як на підставу для незарахування позивачу стажу, набутого на території російської федерації в період дії такої угоди для всіх її учасників.

Записи трудової книжки позивача про спірні періоди роботи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Окрім цього, позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на отримання пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин державами-учасницями Угоди.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення № 211530007284 від 11 липня 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком та підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однак, беручи до уваги встановлені обставини справи, за результатами вирішення цього спору суд не вбачає достатніх передумов для покладення на відповідача обов`язку із зарахування періодів, які зазначені у трудовій книжці позивача та як наслідок призначити пенсію за віком.

Оскільки суд враховує, що пенсійний орган не зарахував позивачу відповідні періоди роботи, не провівши належного аналізу її трудової книжки, яка є основним документом для підтвердження стажу, не взяв до уваги підтверджуючі довідки, які за наслідками розгляду цієї справи визнані такими, що належно підтверджують роботу позивача.

Більше того, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства Українисвідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

За цих обставин суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та самостійно робити висновки з питань, які не були предметом його розгляду, і, тим паче, ухвалювати з цих питань рішення.

Як зазначено у пп. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012,Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3 ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 (параграф 25).

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

За результатами розгляду справи, в межах предмету позову та на основі наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що відповідач неналежно розглянув заяву позивача від 03 липня 2025 року про призначення пенсії за віком та прийняв передчасне, протиправне і необґрунтоване рішення, яким відмовив у призначенні такої пенсії.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із квитанцією про сплату від 06 серпня 2025 року, позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1 211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 211530007284 від 11 липня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 14.10.1981 по 16.11.1983 згідно військового квитка від 29.09.1981 серія НОМЕР_1 , з 03.03.1986 по 08.09.1986 згідно довідки від 08.09.1986; періоди роботи з 28.07.1981 по 02.11.1981, з 12.01.1984 по 01.02.1984, з 19.03.1984 по 02.01.1985, 3 01.09.1985 по 08.01.1986, з 25.04.1986 по 18.11.1986, з 08.12.1986 по 03.05.1988, з 18.05.1988 по 20.06.1988, з 02.08.1988 по 08.10.1997 згідно книжки від 31.07.1981 серія БТ-І від 31.07.1981, та періоди роботи з 10.04.2001 по 05.06.2001, з 07.06.2001 по 13.08.2001 згідно трудової книжки від 30.04.1998 серія НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 липня 2025 року, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (зареєстроване місцезнаходження: 84121, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова