Ухвала суду № 132020795, 18.11.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/31904/25 1-кс/760/13776/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені 07.08.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22024101110000614 стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кролівець, Сумської області, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , працевлаштованого лікарем-кардіологом приватної клініки «Докос Медікал», українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні 4 неповнолітніх дітей,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 та ч.2 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2025 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені 07.08.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22024101110000614 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 та ч.2 ст.358 КК України

Клопотання обґрунтовано наступним.

24.02.2022, указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово був продовжений, та діє і по нині.

Крім того, 24.02.2024, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Розуміючи вказані обставини громадянка України ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи вплив на відповідних посадових осіб та тісні взаємозв`язки з іншими працівниками лікарень м. Києва, налагодила протиправний механізм із отримання неправомірної вигоди за надання послуг військовозобов`язаним особам з ухилення від призову та мобілізації шляхом формування фіктивних лікарських висновків, які в подальшому стають підставою для отримання інвалідності.

Разом з тим, ОСОБА_7 , являючись громадянкою України, достеменно знаючи, що Російська Федерація здійснила збройну агресію проти України, а також той факт, що Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 встановлено порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а в Україні діє правовий режим воєнного стану, розуміючи, що перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, являється протиправним, маючи корисливу мету, прийняла добровільне рішення про перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом налагодження схеми серед свого лікарського оточення, за допомогою яких, в подальшому підроблялися лікарські висновки, що виражалося у невідповідності фактичному стану здоров`я людини, а також здійсненні медичного дослідження без присутності особи, усвідомлюючи при цьому, що своїми діями остання перешкоджає законній діяльності структурним підрозділам ЗС України, зокрема територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК), в проведенні мобілізаційних заходів, що полягають в підготовці та накопиченні військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами військового часу.

Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не пізніше 13.01.2025, громадянка України ОСОБА_7 , маючи на меті отримання прибутку у вигляді частини від суми грошових коштів отриманих від осіб, які до неї звернуться за наданням допомоги в ухиленні від призову на військову службу, використовуючи власні зв`язки та тісні взаємовідносини з іншими працівниками лікарень м. Києва, маючи фактичну можливість забезпечити військовозобов`язаним громадянам України можливість ухилення від призову на військову службу, шляхом зняття їх з військового обліку, прийняла рішення про здійснення перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом зниження мобілізаційного потенціалу ЗС України та інших військових формувань за попередньою змовою групою осіб.

Діючи на виконання свого злочинного умислу та переслідуючи корисливий мотив, громадянка України ОСОБА_7 , за невстановлених органом досудового розслідування обставин, вступила у попередню змову з громадянами України ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також іншими невстановленими особами, про спільне перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань.

Так, згідно з досягнутими домовленостями, не пізніше 07.03.2025, в невстановлений досудовим розслідуванням час та невстановлений спосіб ОСОБА_9 отримав електронне направлення № 3067-8695-3394-3882 для подальшого фіктивно розміщення на стаціонарне лікування.

Далі, діючи умисно, але не пізніше 12.03.2025, ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_7 прибув до Київської міської клінічної лікарні №6 за адресою: м. Київ, вул. Любомира Гузара 3, де його було фіктивно розміщено на стаціонарне лікування ОСОБА_8 .

Так, під час фіктивного стаціонарного лікування ОСОБА_8 , без фактичної присутності ОСОБА_9 проводила його особистий огляд та заповнення медичної картки стаціонарного хворого для формуванням медичної справи, яка в подальшому слугувала для оформлення інвалідності.

У подальшому, 18.03.2025, за невстановлених розслідуванням обставин ОСОБА_9 від ОСОБА_8 повідомлено, що 20.03.2025, йому потрібно з`явитися до Київської міської клінічної лікарні №6 за адресою: м. Київ, вул. Любомира Гузара 3, для завершення проходження так званого стаціонарного лікування та передачі другої частини грошових коштів у розмірі 900 доларів США ОСОБА_8 , для подальшої їх передачі ОСОБА_7 .

Так, не пізніше 20.03.2025, точний час досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_8 перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т Любомира Гузара, 3, виписала електронне направлення до лікаря кардіолога Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України ОСОБА_5 , який, 08.05.2025 перебуваючи за адресою м. Київ, вул. Ільєнка, 24, надав ОСОБА_9 результати дослідження комп`ютерної томографії грудної порожнини (далі - КТ) без його фактичного проведення, а також виписав на підставі фіктивного дослідження консультаційний висновок.

Сформована таким чином справа була подана на розгляд до Експертної команди з оцінки повсякденного функціонування особи (далі - ЕКОПФО) Київської міської лікарні №6, як наслідок ОСОБА_9 призначено прибути на засідання ЕКОПФО на 17.07.2025 о 10:00 год. для ухвалення рішення щодо призначення групи інвалідності, в результаті якої ОСОБА_9 отримав 3 групу інвалідності, що дає підставу для отримання відстрочки від проходження служби та уникнення мобілізації.

Так, ОСОБА_8 в ході реалізації свого злочинного умислу за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 сприяла за грошову винагороду ОСОБА_9 в отриманні інвалідності, що надало йому можливість у знятті з військового обліку.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України -у вчиненні дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_8 , будучи особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням медичних послуг та виконує професійні функції лікаря-кардіолога Київської міської клінічної лікарні №6 за адресою м. Київ, пр-т Любомира Гузара, 3, переслідуючи корисливий мотив, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше березня 2025 року, маючи на меті отримання прибутку, у вигляді частини від суми грошових коштів від осіб, які до неї звернуться за надання допомоги в ухиленні від призову на військову службу, використовуючи власні можливості щодо оформлення фіктивних медичних документів та знайомства з іншими медичними працівниками, прийняла рішення про здійснення перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, з метою надання допомоги зацікавленим громадянам України у складанні та видачі завідомо підроблених офіційних документів, що подаються до ЕКОПФО в м. Київ, та необхідних для подальшого ухилення від мобілізаційних заходів.

Так, ОСОБА_8 , достовірно знаючи про відсутність захворювань чи вад серця, які б могли стати перешкодою у проходженні служби за призовом під час мобілізації, в особливий період ОСОБА_9 , маючи на меті вчинення дій, щодо сприяння та пособництва ОСОБА_9 , в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, діючи з прямим, єдиним умислом, направленим на складання та видачу неправдивих офіційних документів, а саме виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3763 за формою первинної облікової документації № 027\о затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974) та акту дослідження стану здоров`я № 287 за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800), знаходячись на своєму робочому місці, а саме, в робочому кабінеті Київської міської клінічної лікарні №6 за адресою: м. Київ, вул. Любомира Гузара 3, у період часу з 12.03.2025 по 20.03.2025, більш точного часу не встновлено, відобразила у вказаній медичній документації завідомо недостовірні данні щодо стану здоров`я ОСОБА_9 , а саме щодо наявності вад серця, які унеможливлюють проходження ОСОБА_9 військової служби. Так, ОСОБА_8 у медичній документації ОСОБА_9 зазначала про стабільно поганий стан ОСОБА_9 , а саме: «Гіпертонічна хвороба 3 ст., 2 ст, ризик 4 (дуже високий), кризовий перебіг, гіпертензивне серце», «ІХС: стенокардія ФК3», «Дифузний кардіосклероз», «КТ ангіографія 2013 р», «персистуюча форма фібриляції передсердь (пароксизм 11.03.25р, ритм відновлено медикаментозно 12.03.25 р)», «помірна мітрально-аортальна недостатність, інтермітуюча блокада лівої ніжки п Гіса СН стадія С зі зниженою ФВ ЛШ (ФВ 48%)», для формування медичної справи, яка в подальшому слугувала підставою для отримання фіктивної інвалідності, за фактичної відсутності структурних змін серця, гемодинамічно значущих стенозів коронарних артерій та інших об`єктивних критеріїв зазначених вище складових діагнозу, підстав для встановлення інвалідності ОСОБА_9 .

Зокрема, ОСОБА_8 , у період часу з 12.03.2025 по 20.03.2025 відобразила у медичній документації стосовно ОСОБА_9 завідомо недостовірні данні щодо його стану здоров`я, а саме щодо його вад серця.

Крім того 14.03.2025, 15.03.2025, 16.03.2025, без фактичного відвідування медичної установи ОСОБА_9 , та проведення його лікарського обстеження, ОСОБА_8 , внесла завідомо неправдиві відомості до медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3763 за формою первинної облікової документації № 027\о затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974) та акту дослідження стану здоров`я № 287 за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800). щодо проведення особистого огляду ОСОБА_9 .

Після чого, діючи умисно, на підставі сформованих фіктивних документів з медичної картки стаціонарного хворого 20.03.2025, точний час не встановлений, перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т Любомира Гузара 3, ОСОБА_8 виписала електронне направлення №5344-3070-5630-3386 для проведення КТ ОСОБА_9 .

У подальшому, дотримуючись заздалегідь розробленого з ОСОБА_8 плану, щодо перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, діючи умисно, в порушення ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», використовуючи надане ОСОБА_8 електронне направлення, ОСОБА_9 звернувся до лікаря кардіолога Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України ОСОБА_5 , який надав ОСОБА_9 результати дослідження КТ, без його фактичного проведення, а також виписав на підставі фіктивного дослідження консультаційний висновок спеціаліста від 08.05.2025 за формою первинної облікової документації № 028\о затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974) знаходячись на своєму робочому місці, а саме у своєму робочому кабінеті Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України за адресою: м. Київ, вул. Іллєнка 24, 08.05.2025, більш точного часу не встновлено, відобразив у вищевказаній медичній документації завідомо недостовірні данні щодо стану здоров`я ОСОБА_9 , а саме щодо наявності вад серця, які унеможливлюють проходження ОСОБА_9 військової служби.

Зокрема, лікар кардіолог Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України ОСОБА_5 , у медичній документації ОСОБА_9 , зазначив наступне: «ІХС: стенокардія напруги ІІІ ФК», «Стенозуючий атеросклероз коронарних артерій (КТ КВГ від 08.05.2025 р. 2013 р.)», «Персистуюча форма фібриляції передсердь, тахісистологічний варіант, часті пароксизми, що потребують медичного втручання», «Недостатність мітрального та тристулкового клапанів ІІ ст.», «Недостатність аортального клапану І ст. », «Транзиторна блокада лівої ніжки пучка Гіса», «гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 3 ст., ризик дуже високий, кризовий перебої, часті гіпертензивні кризи, резистентні до терапії», «Гіпертензивне серце», «СН стадія С зі зниженою систолічною функцією ЛШ (ФВ - 47%)».

Консультаційний висновок спеціаліста від 08.05.2025 серед інших документів був поданий на розгляд до ЕКОПФО Київської міської лікарні №6 за адресою: м. Київ, вул. Любомира Гузара 3, як наслідок, 17.07.2025 ОСОБА_9 на засіданні ЕКОПФО присвоєно 3 групу інвалідності, що дає підставу для отримання відстрочки від проходження служби та уникнення мобілізації.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, тобто у складанні та видачі особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення.

14 листопада 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст.114-1 КК України та у підробленні офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України.

На переконання ініціатора клопотання, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами

Окрім того вважає, що відносно ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, оскільки, існують ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи; впливати на свідків та експерта у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

У судовому засіданні з розгляду даного клопотання, прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів зазначених в ньому.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 , заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити у його задоволенні та застосувати стовосовно його підзахисного більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Також зазначив, що підозрюваний ОСОБА_5 має заборгованість перед банківською установою, а також утримує чотирьох неповнолітніх дітей. Крім того, до матеріалів клопотання було долучено документи, які позитивно характеризують особу підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду клопотання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024101110000614, внесеного до ЄРДР 07.08.2024 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України та ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 358 КК України (витяг з ЄРДР а.с. 14-15).

Якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

Слідчий суддя з урахуванням доводів сторони захисту про необхідність доведення в даному випадку причетності особи поза розумним сумнівом зазначає та дійшов наступних висновків.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 та ч.2 ст.358 КК України.

Зокрема, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 та ч.2 ст.358 КК України підтверджується долученими до клопотання доказами (в їх копіях), а саме: рапорт про виявлення кримінального правопорушення від 03.08.2024 (а.с. 17-18), повідомлення про кримінальне правопорушення № 8554 від 03.08.2024 (а.с.19), протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст.260 КПК України - аудіо, - відеоконтроль особи від 05.03.2025 (а.с.24-51); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст.260 КПК України - аудіо, - відеоконтроль особи від 23.04.2025 (а.с.52-55); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст.260 КПК України - аудіо, - відеоконтроль особи від 16.04.2025 (а.с.56-61); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст.260 КПК України - аудіо, - відеоконтроль особи від 02.06.2025 (а.с.62-68); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст.260 КПК України - аудіо, - відеоконтроль особи від 03.06.2025 (а.с.69-74); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст.260 КПК України - аудіо, - відеоконтроль особи від 12.06.2025 (а.с.75-82); повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України від 18 липня 2025 року (а.с.83-90), протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 03.09.2025 (а.с.90-98); медичні документи на ім`я ОСОБА_9 (а.с.109-183), висновок експерта №31-481-2025 від 30.10.2025 (а.с.185-206), протокол обшуку від 14.11.2025 (а.с. 207-213); повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 та ч.2 ст.358 КК України від 14 листопада 2025 року (а.с.214-223), протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 14.11.2025 (а.с.224-225)та іншими матеріалами клопотання в їх сукупності.

Що стосується доведеності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, про які заявлено слідчим в клопотанні та підтримано прокурором в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку про їх часткове доведення в судовому засіданні з розгляду клопотання.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворо гопокарання. Так, у рішенні ЄСПЛ «Пунцельт протии Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Так, слідчий суддя, враховуючи те, що ОСОБА_5 , згідно ст.12 КК України, підозрюється у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.358 КК України та тяжкого злочину, проти основ національної безпеки України, санкція за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового слідства та суду.

У п. 36 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010, у справі «Москаленко проти України», суд зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Усвідомлюючи суворість та невідворотність, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, з метою унеможливлення притягнення його до кримінальної відповідальності.

Слідчий суддя також вважає доведеним ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування, підозрюваний ОСОБА_5 може знищити (видалити дистанційно з іншого пристрою відомості листування щодо інструктажу на вчинення кримінального правопорушення), сховати та спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Стороною обвинувачення також доведено ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КК України, а саме те, що підозрюваний може впливати у будь-який спосіб на свідків з метою змінення показань або від дачі таких показань при розгляді справи по суті, також існує ризик впливу ОСОБА_5 на іншу підозрювану ОСОБА_7 оскільки інкриміноване ОСОБА_5 правопорушення вчинено за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Що стосується ризику вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення чи продовження протиправної діяльності, слідчий суддя не знаходить підстав для встановлення ймовірності їх існування, оскільки сторона обвинувачення при їх доведенні обмежилася лише висловленням припущень, при цьому слідчому судді не надано відомостей, які б свідчили про протиправну поведінку підозрюваного, зокрема притягнення його до будь-якого виду відповідальності чи повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення чи порушення раніше застосованого запобіжного заходу, що могло б свідчити про ймовірність вчинення зазначених дій.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У справі «Амбрушкевич протии Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , його майновий та сімейний стан, обставини вчинених інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 та ч.2 ст.358 КК України, яке, зокрема, відноситься до тяжкого злочину, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, положень ч. 6 ст. 176 КПК України, а також доведеність в судовому засіданні всіх складових ч. 1 ст. 194 КПК України, до підозрюваного може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя вважає необхідним застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 січня 2026 року.

Слідчий суддя, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене, враховуючи обставини кримінального провадження, можливу роль ОСОБА_5 у ньому, враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят ) гривень 00 копійок, з покладенням на підозрюваного обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлено з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи викладене вище, клопотання слідчого, погоджене прокурором підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені 07.08.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024101110000614 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 58 днів, тобто до 14 січня 2026 року.

Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 18 листопада 2025 року з 16 год. 00 хв.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 16 год. 00 хв. 14.01.2026 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят ) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Банк отримувача коштів: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268059; Рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089; призначення платежу: «застава за … (П.І.Б.), … (дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно з ухвалою …(назва суду)… від … (дата ухвали)… по справі №…, кримінальне провадження №….», та надати документ, що це підтверджує, до Солом`янського районного суду міста Києва.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- з`являтися за кожною вимогою до слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, процесуального керівника, який здійснює процесуальне керівництво, слідчого судді, суду;

- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 14.01.2026, включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом`янського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Солом`янського районного суду м. Києва.

З моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1