Рішення № 132019587, 24.11.2025, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/1155/25

Провадження № 2/708/693/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2025 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "Ел.Ен.Груп"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором та

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" через свого представника - адвоката Боденко А. А. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 21 162,40 грн. На обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що 27.04.2024 між ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит № 1541050.

04.09.2024 між ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" та ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" був укладений договір факторингу № 04092024, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" відступило на користь нового кредитора ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором проспоживчий кредит№ 1541050 від 27.04.2024, що був укладений між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 04.09.2024 до договору факторингу № 04092024 від 04.09.2024 ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 21 162,40 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9262,40 грн - заборгованість за відсотками, 4 900,00 грн - заборгованість за штрафами.

Усупереч умов кредитного договору, незважаючи на вимогу про погашення заборгованості, відповідач не виконав взяті на себе боргові зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп", ні на рахунок попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 04.09.2024, позивачем не здійснювались нарахування жодних штрафних санкцій.

Ураховуючи, що наявна заборгованість відповідачем не погашена у добровільному порядку, що стало підставою для звернення до суду, просить суд стягнути з нього заборгованість у загальній сумі 21 162,40 грн на користь позивача та відшкодувати понесені судові витрати по оплаті судового збору і витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 06.10.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа призначена до судового розгляду без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачеві встановлений строк на подання відзиву.

Представниця ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" - адвокат Боденко А. А. просила суд проводити розгляд справи у її відсутність за наявними в матеріалах справи доказами. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач правом подання відзиву не скористався, жодних заяв, клопотань до суду не подавав.

За таких обставин суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представниці позивача на проведення заочного розгляду справи, дійшов висновку про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

На підставіч.2ст.247ЦПК Україниу зв`язкуз неявкоюу судовезасідання всіхучасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини, що виникли між сторонами спору, є договірними відносинами, пов`язаними із отриманням кредиту та відповідальності за порушення взятих на себе позичальником зобов`язань, тому до їх правового врегулювання застосуванню підлягають норми Розділу ІІ «Загальні положення про договір» та Глави 71 Розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» Книги П`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України.

Також, при розгляді вказаної цивільної справи суд враховує загальні засади цивільного судочинства, зокрема принцип змагальності сторін, нормативне визначення якого надано у статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій покладено на кожну із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦПК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Тобто, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина дванадцята статті11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статей 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

На підставі ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З матеріалів справи судом установлено, що 27.04.2024 між ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 1541050.

Згідно з п. 1.2. договору відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 гривень.

У п. 1.3. договору вказано, що кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 27.04.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Згідно з п. 1.4. договору остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 22.04.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Як передбачено п. 1.5. договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 25 569,60 грн. Денна процентна ставка складає: (25 569,60 грн. /7000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 1.01%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3 028,54 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 32 569,60 грн.

Згідно з п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 3,65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно з 1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно з п.1.5.2 та 1.5.3 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 25 569,60 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.2.2. нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за

На виконання умов вказаного договору на картковий рахунок відповідача кредитором були перераховані грошові кошти, що підтверджено даними довідки ТОВ "ФК"Незалежніфінанси" № 7/6778 від 20.12.2024 та свідчить про виконання первісним кредитором своїх зобов`язань перед відповідачем.

Як передбачено п. 4.1. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.

У п. 5.1. договору сторони погодили, що позичальник підтверджує, що: до укладення цього договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, з інформацією передбаченою ч. 2,3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення договору отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3) та правилами; умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану; отримав від товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та в Законі України «Про споживче кредитування»; інформація надана йому товариством з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Згідно з п. 6.4. договору укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Таким чином суд приходить до висновку, що сторони під час укладання кредитного договору дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору та погодили їх.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні регламентовані статтею 512 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).

У свою чергу заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Особливою формою відступлення права вимоги є договір факторингу, правове регулювання якого визначено Главою 73 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 1081 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

04.09.2024між ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" та ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" був укладений договір факторингу № 04092024, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" відступило на користь нового кредитора ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором проспоживчий кредит№ 1541050 від 27.04.2024, що був укладений між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 04.09.2024 до договору факторингу № 04092024 від 04.09.2024 ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 21 162,40 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 262,40 грн - заборгованість за відсотками, 4 900,00 грн - заборгованість за штрафами.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості після укладення договору факторингу позивачем не здійснено жодних додаткових нарахувань відповідачу. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.

20.02.2025 на адресу відповідача позивачем направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, яка, судячи з усього, залишена останнім поза увагою. Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом установлено, що ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" за період з 27.04.2024 (дата укладення договору) до 04.09.2024 (дата укладання договору факторингу) нараховувало відсотки за користування кредитом виходячи із погоджених сторонами розрахунків.

Однак, ураховуючи п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачений максимальний розмір денної процентної ставки, що не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % та ч. 5ст.8Закону України«Про споживчекредитування»,яким передбачениймаксимальний розмірденної процентноїставки,розрахованої відповіднодо частиничетвертої цієїстатті,що неможе перевищувати1%.

За таких обставин, судом установлені підстави для проведення власного розрахунку заборгованості зі сплати процентів за період з 20.08.2024 до 04.09.2024 за ставкою 1,00 %/день:7 000,00 грн х 1,00 % х 16 дн) = 1 120,00 грн.

Отже,розмір простроченоїзаборгованості ОСОБА_1 зі сплати процентів за весь період становить 8 990,80 грн, який підлягає стягненню з відповідача.

Натомість суд не погоджується із заявленою вимогою у частині стягнення штрафів, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеною статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. За таких обставин позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем були допущені порушення укладеного договору споживчого кредиту із первісним кредитором, внаслідок чого утворилась заборгованість з погашення суми боргу та процентів за користування грошовими коштами. Після укладення договору факторингу права вимоги повернення боргу набув позивач по справі, який має право вимоги стягнення боргу у судовому порядку.

Наведені висновки суду підтверджують наявність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача наявної заборгованості зі сплати основного боргу у сумі 7 000,00 грн, зі сплати процентів у сумі 8990,80грн, а всього - 15990,80 грн, відповідно позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог (75,56%), стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені позивачем витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1830,37 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 ч. 3 ст. 137ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст.137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «Ел. Ен. Груп» в особі директора Сердюк Л. Ю. та адвокатом Боденко А. А. укладений договір про надання правової допомоги № 1 від 11.11.2024.

На виконання умов договору про надання правової допомоги № 1 від 11.11.2024 надано акт прийому-передачі наданих послуг від 02.12.2024 з детальним описом наданих послуг до акту від 02.12.2024, згідно з яким вартість підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 становить 7 000,00 грн.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах у справах № 922/445/19 від 03.10.2019 та № 329/766/18 від 02.09.2020 витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона вже сплатила чи ще має сплатити.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу.

Суд погоджується, що наведені у розрахунку витрати дійсно пов`язані з розглядом справи та дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача зі стягненням на користь позивача у рахунок компенсації цих витрат в сумі 5289,20 грн, пропорційно задоволеним вимогам (75,56%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 203, 205, 509, 512, 514, 625, 626, 638, 1046, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", ЗУ "Про електронний цифровий підпис", ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел. Ен. Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Ел.Ен.Груп» заборгованість за договором про споживчийкредит №1541050 від27.04.2024 в сумі 15990,80 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень 80 коп.), з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 8990,80грн - заборгованість за відсотками.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Ел.Ен.Груп» судовий збір у розмірі 1830,37 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5289,20 грн, а всього 7119,57 (сім тисяч сто дев`ятнадцять гривень 57 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники та їх адреси:

Позивач: Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Ел.Ен.Груп» (код ЄДРПОУ: 41240530, місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 10);

Представниця позивача: адвокат Боденко Алевтина Анатоліївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002494 від 14.04.2021, видане Радою адвокатів Харківської області, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_2 ).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ