Рішення № 132019436, 30.10.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7048/25

Провадження № 2/711/3189/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2025 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

за участю секретаря судового засідання Кобилка Є.О.

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 17.09.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №6775632276 від 17.09.2021, за яким останнім отримані кредитні кошти.

15.05.2024 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідно до додатку №1 договору факторингу від 15.05.2024 реєстру прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 36322грн. 08коп., з яких 24254грн. 19 коп. загальна заборгованість по тілу кредиту, 03грн. 52коп. загальна заборгованість по відсотках, 12064грн. 38коп. загальна заборгованість по комісії, 0грн. пеня/штраф.

Зазначено, що відповідач не виконав умови договору кредиту, припинив повернення наданих у кредит коштів у строки, передбачені кредитним договором.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість у розмірі 24254грн. 19коп., а також понесені судові витрати.

Відповідачем подано відзив на позов, який прийнятий судом. Зазначено, що позивачем не надані первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності; відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що переказ є завершеним 17.09.2021 в АТ«Таскомбанк». Повідомив, що кредитний договір був оформлений у відділенні «Кредитмаркет», але кошти в АТ «Таскомбанк» не були отримані, через велику щомісячну суму платежу, а тому вважає, що ніяких зобов`язань він не має. Відсутні документи, за яких ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомило боржника про набуття права вимоги за кредитним договором. Отже, просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подана відповідь на відзив, яка прийнята судом. Позивач повідомив, що кредитні кошти відповідачу були надані в безготівковій формі на банківську картку, вказану позичальником у кредитному договорі. Доступ до виписок по картці, на яку перераховані кошти, має банк-емітент та відповідач, який повинен спростувати доводи позивача. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Таким чином, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем заперечення на відповідь на відзив подано не було.

В судове засідання позивач/представник не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що відсутні докази, що йому був наданий кредит і він його отримав. Доказів переказу коштів немає. Договір не є фактом отримання ним коштів. З-за високих відсотків він відмовився від отримання кредитних коштів. Повідомив, що він не являється клієнтом АТ «Таскомбанк» і не має в ньому рахунків. Не вважає себе боржником, а навіть, якщо і брав кредит, то він його повернув, але доказів повернення боргу немає.

Заслухавши пояснення відповідача, враховуючи позицію позивача, дослідив матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимог підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою-анкетою на отримання послуг в ТОВ «ФК «ЦФР».

17.09.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №6775632276 від 17.09.2021, за яким останнім отримані кредитні кошти у розмірі 26459грн. 00коп. на строк 12 місяців (364 дні). Передбачено умовами договору процентну ставку (фіксована) у розмірі 7% від суми кредиту при наданні кредиту, що становить 1400грн. 00коп. та щомісячні проценти за ставкою 2,70% від суми кредиту, річні проценти (загальні) 0,01% від суми боргу за договором (п.1 договору).

Крім того, цим же договором передбачено графік погашення заборгованості, зокрема на суму кредиту 26459грн. 00коп. нараховані проценти у розмірі 8572грн. 80коп., загальна вартість кредиту 35033грн. 28коп. та Паспорт кредиту від ТОВ «ФК ЦФР» №5632276.

Відповідно до п.1.4 договору, підписавши цей договір позичальник доручає кредитодавцю виплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів: отримувач АТ «Таскомбанк» сума 20000грн.; призначення - переказ до запитання на користь ОСОБА_1 , надання кредиту зг.КД №6775632276 від 17.09.2021; отримувач ПАТ«Страхова компанія «ТАС» - 3600грн., призначення оплата страхового платежу за договором страхування від 17.09.2021; отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС» - 800грн., призначення оплата страхового платежу за договором страхування від 17.09.2021; отримувач ТОВ «ЦФР» - 200грн., призначення оплата за електронний ключ доступу до додатку; отримувач ТОВ «ЦФР» - 459грн., призначення оплата за електронний ключ доступу до додатку, пакет Економ.

Позичальник, підписуючи цей договір підтверджує, що ТОВ «ФК «ЦФР»: відповідно до вимог чинного законодавства, у чіткій та зрозумілій формі ознайомило позичальника з інформацією, вказаною в Законі України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування» та інш. інформацією; надає свою згоду кредитодавцю та будь-якій особі, яка в подальшому набуде прав вимоги за цим договором: на залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості тощо (п.п. 2.1-2.3 ст. 2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбаченого, що кредитний договір діє в межах строку, на який надається кредит та припиняється належним його виконанням.

Сторони підтверджують, що до підписання цього договору, вони домовились, що підписання цього договору зі сторони кредитодавця може бути здійснено власноручним підписом уповноваженої особи кредитодавця або накладенням електронного підпису або використанням факсимільного відтворення печатки кредитодавця та аналогів власноручного підпису уповноважених осіб кредитодавця за допомогою засобів механічного копіювання (п.3.5 договору).

15.05.2024 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №Н/11/19-Ф від 15.05.2024, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за вказаним кредитним договором, що був укладений із ОСОБА_1 .

Відповідно до додатку №1 договору факторингу від 15.05.2024 реєстру прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 36322грн. 08коп., з яких 24254грн. 19 коп. загальна заборгованість по тілу кредиту, 03грн. 52коп. загальна заборгованість по відсотках, 12064грн. 38коп. загальна заборгованість по комісії, 0грн. пеня/штраф.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст.1082 ЦК України).

Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст.516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі №906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт57). Відповідно до статті1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/16579/20 від 07.09.2022 (п.9.5).

Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №909/968/16 від 11.09.2018 (п.59, 60).

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, до ТОВ«ФК «ЄАПБ», відповідно до укладеного договору факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №6775632276 від 17.09.2021.

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділомІІ гл.52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставказа кредитомможе бутифіксованою абозмінюваною.Тип процентноїставки визначаєтьсякредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи кредитний договір № 6775632276 від 17.09.2021 та договір факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно із ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за матеріалами справи вбачається, що позивачем визначено заборгованість відповідача за кредитним договором від 17.09.2021: 24254грн. 18коп. загальна заборгованість по тілу кредит; 03грн. 52коп. загальна заборгованість за відсотками; 12064грн. 38коп. загальна заборгованість по комісії, 0грн. пеня/штраф.

За дослідженими доказами по справі, судом встановлено, що кредитний договір від 17.09.2021 № 6775632276 був укладений між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 . Доводи відповідача про те, що він не укладав цей договір та не отримував грошові кошти в кредит є безпідставними. Так, кредитний договір є чинним, він містить підписи як уповноваженої особи кредитора, так і позичальника ОСОБА_1 . Крім того, при укладанні цього договору, відповідачем до ТОВ «№ФК «ЦФР» були надані ряд документів, - копія паспорту, РНОКПП і ці копії безпосередньо ОСОБА_1 були засвідчені.

Також, доводи відповідача про те, що відсутні докази стосовно перерахування йому кредитних грошових коштів та факту їх отримання, спростовуються дослідженими доказами, що наявні у справі.

Так, під час розгляду справи, на виконання ухвали суду від 07.10.2025, Акціонерним товариством «Таскомбанк» надана інформація від 22.10.2025 про те, що станом на 16.10.2025 цією банківською установою підтверджено факт перерахування 17.09.2021 грошових коштів з рахунку ТОВ «ФК «ЦФР» на транзитний рахунок в АТ «Таскомбанк» для виплати переказів ЦФР грошових коштів в сумі 20000грн. із призначенням платежу «переказ до запитання на користь ОСОБА_1 , надання кредиту зг. КД №6775632276 від 17.09.2021 без ПДВ». Також зазначено, що ОСОБА_1 отримав вказані грошові кошти в сумі 20000грн. 00коп. через касу Черкаського відділення №13 АТ «Таскомбанк». Крім того, банківською установою надано належним чином оформлену копію платіжної інструкції від 17.09.2021 про отримання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 20000грн. 00коп., відповідно до цього кредитного договору.

Що стосується нарахування позивачем комісії у розмірі 12064грн. 38коп., то в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача комісії, слід відмовити, оскільки умовами кредитного договору від 17.09.2021 №6775632276 не передбачено нарахування такого платежу. Крім того, слід зазначити, що позивач у позовній заяві взагалі не обгрунтував обставини щодо нарахування комісії. Отже, ці вимоги є необгрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

При цьому, на думку суду, підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості по тілу кредиту у розмірі 20000грн. 00коп., а не у розмірі 24254грн. 18коп., як просить позивач, оскільки позивачем не доведені обставини про те, що ОСОБА_1 отримав через касу банківської установи саме 24254грн. 18коп. та/або у розмірі 26459грн. 00коп. Крім того, позивачем не надані належні та допустимі докази про те, що передбачені умовами кредитного договору страхові платежі (3600грн. та 800грн.), проценти при наданні кредиту (1400грн.) та платежі за електронний ключ до додатків (200грн. та 459грн.) насправді були сплачені позичальником ОСОБА_1 (20000грн. + 3600грн. + 800грн. + 1400грн. + 200грн. + 459грн. = 265459грн.). В іншій частині слід відмовити.

Крім того, відсутні підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків у розмірі 03грн. 52коп., оскільки позивачем не доведені обставини про такі нарахування, зокрема, - період та порядок їх нарахування, розмір процентної ставки, відомості про те, чи взагалі здійснював позичальник такі оплати тощо.

Таким чином, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 20000грн. (тіло кредиту). В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Оскільки позовні вимоги задоволені на 55,07%, то з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути судовий збір у розмірі 1667грн. 52коп. (платіжна інструкція №123699 від 18.07.2025 сплачено при подачі позову у розмірі 3028грн. 00коп.), тобто пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри буд.30, м.Київ) заборгованість за договором № 6775632276 від 17.09.2021 у розмірі 20000грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, а також судовий збір у розмірі 1667 грн. 52коп., а всього 21667грн. 52коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 17.11.2025.

Головуючий суддя С.М. Позарецька