Рішення № 132011640, 17.11.2025, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2657/25

2-а/301/33/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2025 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Даруди І.А.,

за участі секретаря судового засіданняСатін Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іршава адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Попик В.В. до поліцейського ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Томаша Василя Васильовича та Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Попик Василь Васильович звернувся до суду з позовом до поліцейського ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Томаша Василя Васильовича та Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що Постановою поліцейського відділення поліції № І (м. Іршава) Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Томаш В.В. від 19.07.2025 серії ЕНА №5265211 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 гривень.

З даною постановою поліцейського Олашко Ю.В. не погоджується і вирішив оскаржити її в судовому порядку.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 19.07.2025 о 23:48 год, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території чим порушив п.15.9. ПДР - порушення зупинок ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП

Зазначені дії інспектора сторона позивача вважає протиправними, а постанова є незаконною, винесена з грубим порушенням діючого законодавства України та підлягає скасуванню за таких підстав.

19.07.2025 близько 21.00 години між позивачем та його сусідкою ОСОБА_2 виник словесний конфлікт. Через деякий час рідний брат позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викликав працівників поліції на місце події. Після приїзду поліцейських до них відразу підійшла ОСОБА_4 та говорила з ними про щось. Потім поліцейські запропонували ОСОБА_1 сісти з ними в автомобіль та поїхати у відділення поліції, на що він погодився.

Близько 23.00 години працівники поліції ОСОБА_5 та Дубровський І.О. відвезли позивача в м. Іршаву до відділення поліції, а вподальшому до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після цього, 20.07.2025 близько 00.30 год двоє представників ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з невідомим поліцейським відвезли його до ІНФОРМАЦІЯ_4 , звідки в подальшому ОСОБА_1 направлено у військову частину НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Жодним транспортним засобом ОСОБА_1 19.07.2025 взагалі не керував та ніде такі не зупиняв чи паркував.

Разом з тим відповідачем не надано доказів того, що автомобіль знаходився ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, а якщо і знаходився го ним не було зафіксовано будь-яких дій по вимірюванню такої відстані.

Однак, без належного з`ясування всіх обставин справи поліцейський ОСОБА_5 незаконно виніс постанову та притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Крім того, у відповідності до ст. 252 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У зв`язку з вищезазначеним , при відсутності жодних доказів провини ОСОБА_1 , сторона позивача вважає, що інспектор грубо порушив вимоги зазначеної статті, не розглянувши об`єктивно в сукупності докази, взагалі упереджено поставився до позивача, виносячи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності без будь-якого розгляду справи, вивчення доказів постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14 вересня 2025 серія ЕНА № 5720389, є протиправною та повинна бути скасована.

Ухвалою суду від 25.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

10.10.2025 представником відповідача за довіреністю Чубелка О.Ю. було надіслано відзив на позовну заяву, в якому представник просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню. До відзиву надано відеозапис правопорушення.

В обґрунтування відзиву зазначила, що ГУНП в Закарпатській області не визнає позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відеодоказом з нагрудної камери поліцейського було зафіксовано, що ОСОБА_1 залишив свій транспортний засіб менше ніж 10 метрів до виїзду з прилеглої території, тобто у даному випадку порушення 15.9.«и» ПДР України, що є очевидним. У свою чергу, відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху прилегла територія- територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Відеодоказом нагрудної камери поліцейського зафіксовано, що автомобіль позивача розташований ближче 10 м прилеглої території, а саме забору сусідки позивача. У силу вимог частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, відповідачем на виконання покладеного на нього обов`язку доказування, регламентованого частиною другою статті 77 КАС України, було доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності. Матеріалами відеодоказів з нагрудної камери поліцейського безсумнівно підтверджують здійснення зупинки транспортного засобу із порушенням п. 15.9 «и» ПДР України без необхідності здійснення додаткових вимірів, а наданих доказів достатньо для підтвердження правомірності накладення на позивача штрафу за частиною третьою ст.122 КУпАП і законності спірної постанови.

Крім того, позивач, у позовній заяві також не заперечує факт керування вказаними транспортним засобом із причепом. Формальна відсутність у змісті складеної постанови застереження про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не може слугувати за встановлених в цій справі обставин достатньою підставою для неврахування цього доказу, при тому, що фіксація правопорушення не здійснювалася в автоматичному режимі.

Крім того, представник відповідача звернула увагу суду на те, що у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП.

Санкція ч. 1 ст. 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить його інтересам, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Отже, водій при керуванні транспортним засобом зобов`язаний, в першу чергу дотримуватись вимог ПДР. А тому поліцейським було виявлено правопорушення, вчинене позивачем, внаслідок чого було складено постанову та притягнуто ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Крім того звертаю увагу суду, що в той же день відносно позивача були складені адміністративні матеріали, які на даний час перебувають на розгляді в Іршавському районному суді Закарпатської області, зокрема:

-ч.2 ст. 126 КУпАП (справа 301/2658/25)

- ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа 301/1937/25)

- ст. 185 КУпАП (справа № 301/2043/25)

- ч.1 ст. 122 КУпАП (справа №301 2657/25)

Всі адміністративні матеріали складалися за участі позивача ОСОБА_1 що підтверджується відеодоказами з нагрудної камери поліцейського (відео 3 Олашко Ю.В.) та у зв`язку з чим було представником ГУНП в Закрапастькій області подано заяву про залишення позову. Звертаю увагу суду, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, представник відповідача ГУНП в Закарпатській області просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Попик В.В. не з`явилися, представник подав клопотання про розгляд справи за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5 та представник відповідача ГУНП в Закарпатській області не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст.19Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.9, 77КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень та доведенні перед судом їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно зп. 1.9. Правил дорожнього рухуособи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії EHA №5265211 від 19.07.2025, позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №5720389 від 14.09.2025, інспектором відділення поліції №1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Томаш В. В., встановлено, що 19.07.2025 о 23:48:51 у с. Довге, по вул. Волоська, 63, водій ОСОБА_3 здійснив зупинку ТЗ ближче 10 м. від виїзду з прилеглих територій, чим порушив вимоги п. 15.9 «и» ПДР зупинка ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

В матеріалах справи наявне відео з портативного відео реєстратора поліцейського під час винесення оскаржуваної постанови.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Згідно зст.7КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачать на її користь.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме ч. 1 ст. 222 визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції, відповідно до підвідомчості, відноситься розгляд справ за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст.222КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.283 та п. 1, ч. 1, ст.284КУпАП інспектор відділення поліції №1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Томаш В. В. виніс постанову по справі про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу.

Представник відповідача обґрунтовуючи заперечення надала суду відеозапис з нагрудної камери працівника поліції.

Дослідженим в суді відеодоказом з нагрудної камери поліцейського було встановлено, що ОСОБА_1 залишив свій транспортний засіб менше ніж 10 метрів до виїзду з прилеглої території, тобто у даному випадку порушення 15.9.«и» ПДР України, що є очевидним. У свою чергу, відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху прилегла територія- територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Також, відеодоказом нагрудної камери поліцейського зафіксовано, що автомобіль позивача розташований ближче 10 м прилеглої території, а саме забору сусідки позивача. У силу вимог частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, відповідачем на виконання покладеного на нього обов`язку доказування, регламентованого частиною другою статті 77 КАС України, було доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності. Матеріалами відеодоказів з нагрудної камери поліцейського безсумнівно підтверджують здійснення зупинки транспортного засобу із порушенням п. 15.9 «и» ПДР України без необхідності здійснення додаткових вимірів, а наданих доказів достатньо для підтвердження правомірності накладення на позивача штрафу за частиною третьою ст.122 КУпАП і законності спірної постанови.

В своєму позові позивач оспорює факт порушення ним вимог п. 15.9 «и» ПДР зупинка ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Проте, доказів на спростування того, що ОСОБА_3 не керував транспортним засобом суду не надано, натомість судом оглянуто відеозапис, наданий представником відповідача, який суд вважає таким, що підтверджує порушення ОСОБА_3 вимог п. 15.9 «и» ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивачем в свою чергу докази та переконливі обґрунтування того, що ним не було вчинено правопорушення, яке йому інкримінується, суду не надано, а тому, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача спростовані належними та допустимими доказами, які представлено суду стороною відповідача.

Сама лише незгода позивача з винесеною інспектором відносно позивача постановою, не може свідчити про її протиправність.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем було надано до суду докази в підтвердження наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності була винесена правомірно, є законною та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач виконав вимоги КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно до ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку про доведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосовано адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами.

Також, суд звертає увагу на те, що 29.09.2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника Попик В.В. також вже звертався з позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови серії 20.07.2025 року. (справа №301/2566/25 ЕНА №5265211 від 20.07.2025 , головуючий суддя Золотар М.М.)

Однак, у відповідності до ухвали Іршавського районного суду Закарпатської області від 01.10.2025 року у справі 301/2566/25 була винесена ухвала, де встановлено, що 01 жовтня 2025 року представник позивача Попик Василь Васильович в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заяву про повернення позовної заяви з додатками.

Аналогічні дії представник позивача вчиняв і у інших справах (відкликав і знов подавав позов), зокрема : справа 301/2565/25 з приводу оскарження постанови ЕНА 1826075 від 19.07.2025 року (головуючий суддя Золотар М.М.), яка на даний час розглядається у, справа № 301/2655/25 (суддя Гичка О.Б.); справа 301/2563/25 з приводу оскарження постанови ЕНА 5265273 від 20.07.2025 року (головуючий суддя Золотар М.М.), яка на даний час розглядається у, справа № 301/2658/25 (суддя Бобик О.І.)

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1ст. 2 КАС України).

Відповідно до п. 9 ч. 3ст. 2 КАС України, однією з основоположних засад адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі вказаного суд визнає вказані дії представника позивача зловживанням процесуальними правами, такими, що суперечать завданню адміністративного судочинства, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що в задоволенні позову позивача відмовлено, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, Конституції України, ст.ст.7,8,9,33,122,251,293 КУпАП, ст.ст.2,6,9,12,72,77,90,241-246,268-272,286,293,295 КАС України, суд,-

РІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Попик В.В. до поліцейського ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Томаша Василя Васильовича та Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.11.2025 року.

Суддя: І.А. Даруда