Рішення № 132010772, 20.11.2025, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3176/25

провадження № 2/136/635/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 листопада 2025 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Присяжного О.І.,

за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі-позивач) звернулось до суду із відповідним позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач) мотивуючи позовні вимоги тим, що 02.07.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 649197 і на підставі платіжного документу відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 20 000 гривень. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин. 21.02.2024 згідно умов Договору факторингу № 2102-24, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступлено право вимоги за Договором № 649197 від 02.07.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги до відповідача. Згідно Договору факторингу сума боргу відповідача перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» становить 14 095,04 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10 397,89 грн. та заборгованість за відсотками 3 697,15 грн. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. тавитрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн.

У визначений судом строк відзиву на позов відповідач не подав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13.08.2025 матеріали позовної заяви ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд до Липовецького районного суду Вінницької області.

22.09.2025 Липовецьким районним судом Вінницької області постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Відповідач повідомлявсяпро деньта часрозгляду справишляхом направленняухвали судута судовоїповістки зазареєстрованою адресоюмісця проживання.Згідно рекомендованихповідомлень провручення поштовихвідправлень тавідміток відділенняУкрпошти від04.10.2025та 25.10.2025"адресатвідсутній завказаною адресою,у зв`язкуіз чимконверти ізвкладенням повернутосуду,однак згідноположень п.4ч.8 ст.128ЦПК України судові документи для ОСОБА_1 вважаються врученими.

Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, від учасників справи на адресу суду не надходили.

27.10.2025 представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання в установленому законом порядку. Клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи у його відсутність до суду не направив.

Приймаючи доуваги те,що відповідач,будучи належнимчином повідомленим,повторно нез`явивсяв судовезасідання безповажних причин,відзиву напозов неподав,а позивачне заперечуєпроти заочноговирішення справи,суд ухваливпровести заочнийрозгляд даноїцивільної справиу відсутностівідповідача напідставі наявниху справідоказів відповіднодо ч.4ст. 223,ст.ст.279, 280 ЦПК України, про що було постановлено ухвалу 20.11.2025.

Ураховуючи те,що сторонив судовезасідання нез`явились,у відповідностідо вимогч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2021 ОСОБА_1 та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» уклали Договір про надання споживчого кредиту № 649197 (далі - Договір № 649197) за яким відповідачу відповідно надано кредит (загальний розмір) якого складає 25 000 грн., строк кредиту 365 днів з кінцевим терміном повернення 02.07.2022 (включно). Тип процентної ставки фіксована, процентна ставка за користування коштами кредиту становить: за перший день користування кредитом (включно) 25% в день, за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних (а.с. 17).

Відповідно до п. 2.1. Договору № 649197 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання:

- у розмірі 20000,00 гривень за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені Споживачем в Особистому кабінеті, або надані Товариству іншим шляхом, втому числі, через засоби зв`язку;

- у розмірі 5000,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов`язання з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5. Договору.

Договір № 649197 укладено у паперовій формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Х632» 02.07.2021 о 16:28:44.

02.07.2021 на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка вказана ОСОБА_1 у п. 2.1. Договору № 649197, було перераховано 20000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальний дата центр» № 2646_240307160236 від 07.03.2024 (а.с.23).

21.02.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 2102-24, у відповідності до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»зобов`язується відступити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та сплатити ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором. (а.с. 18-20).

Відповідно до платіжної інструкції № 6841 від 22.02.2024 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» згідно умов договору факторингу № 2102-24 від 21.02.2024 сплатило ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 429633,65 грн. (а.с. 28), а згідно акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 21.02.2024 (а.с. 9) та витягу з з додатку до Договору факторингу № 2102-24 від 21.02.2024 (а.с. 12) «ДІДЖИ ФІНАНС» передано права кредитора за Договором про надання споживчого кредиту № 649197 від 02.07.2021 з правом вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 14095,04 грн.

Як вбачається із досудової вимоги № 2818601412-АВ від 31.07.2024 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за його кредитним договором № 649197 від 02.07.2021 та набуття ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прав кредитора на загальну суму 14095,04 грн. (а.с. 26).

Пунктом 4 частин першої статті 1 Закону України ''Про споживче кредитування'' передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України ''Про споживче кредитування'' до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Із зазначеного вище вбачається, що Законом України ''Про споживче кредитування'' безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі умови щодо стягнення комісії за надання та обслуговування кредиту, зокрема комісію за послуги розрахунково-касового обслуговування.

Частина другастатті 11ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, у тому числі, договори та інші правочини.

Правовідносини, які склалися між сторонами регулюються статтею 509 ЦК України, відповідно до якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами першою та третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Відповідно до статті 1082ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договору факторингу № 2102-24 від 21.02.2024 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 649197 від 02.07.2021, надані на підтвердження вказаних обставин докази відповідають вимогам щодо належності та допустимості, договір є дійсним, а відповідачем вказаних обставин не спростовано та іншого не доведено, як і не надано доказів сплати грошових коштів за кредитним договором первісному кредитору, що не позбавляє її обов`язку погашення заборгованості за взятими на себе зобов`язаннями.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис"є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11Закону відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав Договір про надання споживчого кредиту № 649197 від 02.07.2021 в електронному вигляді електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) «Х623» о 16:28:44, з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак було дотримано презумпція правомірності договору, отож права, набуті сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення такого договору підлягають виконанню.

На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.

Згідно з вимогами статей 526, 527, 530ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першоїстатті 1054 ЦК України закредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтями1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першоїстатті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами абзацу другого частин першоїстатті 1048ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно зістаттею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК Українивизначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частин першої та другоїстатті 614 ЦК Україниособа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК Українислідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний з розглядом цивільної справи, повідомлявся в установленому порядку про розгляд, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним не було зроблено.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов`язань є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, що додані до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту № 649197 від 02.07.2021 укладеного з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконав частково, внаслідок чого має непогашену заборгованість перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як особою до якої перейшло право вимоги в сумі 14095,04 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10397,89 грн.; заборгованість за відсотками становить 3697,15 грн.

Суд з урахуванням встановлених обставин справи, вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно квитанції № 649197 від 01.08.2025 в сумі 2422,40 грн. (а.с. 25), який у зв`язку із задоволенням позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6000,00 грн. понесених судових витрат, за надання професійної правничої допомоги, які підтверджуються договором про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025 укладеного з адвокатом Лівак І.М. (а.с. 15-16), додатковою угодою № 649197 від 30.05.2025 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 (а.с. 22), детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги (а.с. 14) та актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.05.2025 (а.с. 10).

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно частин другої п`ятої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні «East/WestAllianceLimited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, а також те, що відповідач не оспорює розмір витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що по даній справі витрати на правничу допомогу є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі6 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 649197 від 02.07.2021 у розмірі 14 095 (чотирнадцять тисяч дев`яносто п`ять) гривень 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи,якому повнерішення небуло врученоу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження,якщо апеляційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому повногорішення суду.Строк наапеляційне оскарженняможе бутитакож поновленийв разіпропуску зінших поважнихпричин,крім випадків,зазначених участині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, ЄДРПОУ: 42649746);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2025.

Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ